Вирок № 81351648, 23.04.2019, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/104/19Справа №447/3067/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.04.2019 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Войтович О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві Львівської області матеріали кримінального провадження, внесеного в ЄРДР під №12018140000000482 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львів Львівської області, громадянина України, не одруженого, з вищою освітою, який працює водієм-експедитором у ФОП "Колись Ярослав Святославович" та проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.146 КК України,

прокурор Пришляк Ю.О.,

потерпілий ОСОБА_2,

представник потерпілого Когут І.В.,

захисник Савка І.Я.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб, 30.03.2018, перебуваючи у приміщенні відпочинкового будинку на терпторії СФГ "Карпатська діброва" на вул. Відпочинкова, 7, с. Діброва Миколаївського району Львівської області, незаконно позбавили волі ОСОБА_2, а саме: зв'язали йому руки та ноги, заклеїли рот та утримували його у приміщенні з істотним обмеженням у праві пересування у місці де потерпілий не бажав перебувати з систематичним нанесенням ударів по обличчю та тілу, порізів, здавлюванням шиї, що супроводжувалося демострацією предметів, які потерпілий сприймав, як холодну зброю, та словесними погрозами позбавити потерпілого життя чи завдати тяжких тілесних ушкоджень. Такими діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.146 КК України - незаокнне позбавлення волі за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу.

Обвинувачений у судовому засіданні пояснив таке. 30.03.2018 він за попередньою змовою з іншими співучасниками у відпочинковому комплексі "Карпатська діброва", зв'язали потерпілого ОСОБА_2, заклеїли йому рот і утримували протягом тривалого часу. Протягом цього часу вони погрожували потерпілому, завдавали побої. Вину у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.146 КК України визнав повністю, щиро розкаявся.

В судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого: довідку про місце реєстрації; довідку про неперебування на обліку у лікаря-психіатра; довідку про неперебування на обліку у лікаря-нарколога; характеристику з місця проживання обвинуваченого, згідно з якою суттєвих зауважень на поведінку обвинуваченого в ТзОВ ЖЕП "Стимул-Сихів" не надходило, правопорушень не зареєстровано; характеристику з місця праці, згідно з якою обвинувачений на роботі зарекомендував себе позитивно, за характером спокійний та врівноважений, в колективі користується повагою та авторитетом; копію паспорта матері обвинуваченого та копію її пенсійного посвідчення; копію паспорта батька обвинуваченого, копію його пенсійного посвідчення та копію його посвідчення, яке дає право на пільги, вставнолені законодавством для ветеранів війни - учасників бойових дій; вимогу про відсутність судимостей.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочині та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися, а саме: допит потерпілого, допит свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9, протокол слідчого експерименту від 26.04.2018, протокол огляду речей від 31.05.2018, протокол тимчасового доступу до документів від 04.06.2018, протоколи пред'явлення для впізнання за фотознімками від 17.07.2018 та від 23.07.2018, висновок експерта від 04.04.2018 №378 та речові докази.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю і його дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст.146 КК України, як незаокнне позбавлення волі за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу.

При призначенні ОСОБА_1 покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем праці характеризується позитивно, за місцем проживання суттєвих скарг на його поведінку не надходило, його вік, сімейний стан, обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Згідно з досудовою доповіддю ймовірність вчинення обвинуваченим злочину повторно середня, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк, виконання покарання у громаді можливо за умови здійснення з боку органу пробації нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повтоних кримінальних правопорушень.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні інкримінованого йому злочину та призначити йому покарання у виді позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України обвинуваченого слід звільнити від відбування покарання з випробуванням та покласти на нього обов'язки, визначені ст.76 КК України.

Згідно з обвинувальним актом процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Постанов про визнання речовими доказами чи ухвал про вжиття заходів забезпечення кримінального провадження до матеріалів справи не долучено.

Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, поклавши на нього такі обов'язки, передбачені ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Головатий А. П.