Рішення № 81348250, 23.04.2019, Таращанський районний суд Київської області

Справа № 379/275/19

2/379/256/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

23.04.2019 року м.Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого: судді Потеряйко С.А.,

при секретарі: Іванченко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тараща цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, представник: адвокат ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_3», третя особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва ОСОБА_5, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

27.02.2019 позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що 10.12.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 був вчинений виконавчий напис № 11873, згідно якого з позивача на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_3» стягнено кошти в розмірі 29903,79 грн з урахуванням: простроченої заборгованості за сумою кредиту – 18468,37 грн; простроченої заборгованості за комісією – 8546,32 грн; простроченої заборгованості за процентами – 2459,1 грн за період з 06.12.2017 року по 06.12.2018 рік.

Крім того, з ОСОБА_1 стягнено витрати за вчинення виконавчого напису в розмірі 430 грн, який набрав законної сили 09.12.2018 року, тобто з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

Позивач вважає, що виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки: його вчинено за відсутності документів, на підставі яких могла виникнути заборгованість та які б могли посвідчувати розмір заборгованості; вказаний виконавчий напис вчинено за період, який перевищує три роки, тобто з порушенням ч. 1 ст. 88 ЗУ «Про нотаріат»; наявний спір про право.

06.02.2019 року позивач отримав Постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.01.2019 року, видану приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва ОСОБА_5, про примусове виконання, відповідно до якої з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_3» стягнено кошти в розмірі 29903,79 грн.

Проте, ОСОБА_1 стверджує, що ні виконавчого напису, ні будь-яких документів на його адресу до 20.02.2019 року не надходило.

Також позивач є мешканцем м. Тараща Київської області, що підтверджується записом в паспорті (копія додається), крім того він не має майна в м. Києві, ніяких правовідносин з Публічним акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_3» з 14.05.2014 року не має. Отже, місцем виконання виконавчих документів є Таращанський район Київської області, в зв’язку з чим позивач звернувся до Київського адміністративного окружного суду з позовом про визнання протиправними рішень, дій приватного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження (справа за № 320/654/19).

Зважаючи на викладене, позивач просить зупинити виконавче провадження ВП № 58095677, яке відкрите 22.01.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва ОСОБА_5 на підставі виконавчого напису № 11873, 10.12.2018 року виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_3» коштів в розмірі 29903,79 грн; визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 11873, 10.12.2018 року виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_3» коштів в розмірі 29903,79 грн.

Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належно, проте позивач подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ «Перший Український ОСОБА_3» в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов до суду не направив.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, до суду не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належно, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва ОСОБА_5, в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належно, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини неявки суду не повідомила.

Враховуючи позицію позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ Про нотаріат (далі - Закон Про нотаріат ) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом Про нотаріат та іншими актами законодавства України (ч.1 ст. 39 Закону Про нотаріат ). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України Про нотаріат ). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України Про нотаріат та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно із ст. 87 Закону України Про нотаріат , для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України Про нотаріат визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).

Згідно з п.п. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотеко держателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від Іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка Іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України Про нотаріат та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України Про нотаріат передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України Про нотаріат ). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами, згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Такий висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, постанові від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість, нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.

Документи, які підтверджують заборгованість мають відповідати вимогам, встановленим для бухгалтерських документів, на підставі яких відповідно до закону обліковується заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Також на підставі ч. 4, 5 ст. 9 зазначеного Закону господарські операції відображуються у облікових регістрах. Аналогічні положення містяться у п. 2.1.1. та 2.1.2. Положення Про організацію бухгалтерського обліку та звітності у банках України , затвердженого Постановою НБУ № 566 від 30.12.1998 р. Таким чином, лише первинні документи та облікові регістри є доказами, які можуть підтвердити наявність безспірної заборгованості.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України Про нотаріат захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України Про нотаріат у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Судом встановлено, що 10.12.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, вчинено виконавчий напис № 11873 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший Український ОСОБА_3» грошові кошти у сумі 29903,79 грн., з урахуванням: простроченої заборгованості за сумою кредиту – 18468,37 грн; простроченої заборгованості за комісією – 8546,32 грн; простроченої заборгованості за процентами – 2459,1 грн за період з 06.12.2017 року по 06.12.2018 рік.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_5 від 22.01.2019 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 11873, виданого 10.12.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший Український ОСОБА_3» боргу в сумі 29903,79 грн.

Як засвідчують матеріали справи, про наявність існуючого виконавчого напису приватного нотаріуса, позивачу стало відомо 06.02.2019 року, тобто після отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження.

В ході розгляду справи ані відповідачем, ані третьою особою не було подано суду доказів на підтвердження належної перевірки нотаріусом поданих відповідачем документів в частині наявності безспірності заборгованості.

Приймаючи до уваги те, що підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника, суд погоджується із наведеними в позові обґрунтуваннями позивача та вважає їх доведеними в ході розгляду справи, а також звертає увагу на те, що стороною відповідача в ході розгляду справи не спростовані доводи позивача в цій частині та не надано суду беззаперечних доказів, які б свідчили, що на момент вчинення виконавчих написів нотаріусом, заборгованість була безспірною та нотаріусом виконані всі вимоги закону при його вчиненні..

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що нотаріусом вчинено оскаржувані виконавчі написи без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора, та доказів зворотному матеріали справи не містять, та оспорювані виконавчі написи нотаріусом вчинено з порушенням вищенаведених положень закону, суд вважає позов в цій частині обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Стосовно вимог позивача про зупинення виконавчого провадження, то суд приходить до наступного.

Так, п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 01 березня 2013 року № 3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ визначено, що спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконання повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішується судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа.

Отже, справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тому, з урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги позивача щодо зупинення виконавчого провадження, суд розцінює, як оскарження дій державного виконавця і тому ці вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 768,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, Законом «Про нотаріат», суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, представник: адвокат ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_3», третя особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва ОСОБА_5, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 11873, 10.12.2018 року виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_3» коштів в розмірі 29903,79 грн

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_3», код ЄДРПОУ 14282829 на користь ОСОБА_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, в рахунок відшкодування судових витрат 768, 40 грн та 1500 грн на надання правничої допомоги адвокатом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.

Головуючий:ОСОБА_6