Рішення № 81348156, 09.04.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/3404/18

Номер провадження 2/404/2463/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді - Іванової Н.Ю.

при секретарі - Гуйван О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Фортечний ВДВС м. Кропивницького ГТУЮ у Кіровоградській області про зняття арешту, суд, -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Фортечний ВДВС м. Кропивницького ГТУЮ у Кіровоградській області про зняття арешту. Просила:

- звільнити з-під арешту належну їй 1/3 частину квартири №146 по вулиці Героїв України (ОСОБА_4), 14 у місті Кропивницькому (Кіровограді), накладеного на підставі постанови Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ, серія та номер: ае 261531 від 14 серпня 2007 року,

- скасувати запис про обтяження 1/3 частини квартири №146 по вулиці Героїв України (ОСОБА_4), 14 у місті Кропивницькому (Кіровограді), внесений на підставі постанови Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ серія та номер: ае 261531 від 14 серпня 2007 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за №5515900 та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 26045081.

В обґрунтування поданої позовної заяви зазначено, що згідно з договором дарування частини квартири від 30 листопада 1998 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 1/3 частину квартири № 146 по вулиці Героїв Сталінграду (ОСОБА_4 України), 14 у місті Кіровограді (Кропивницькому). Вказаний договір дарування в Кіровоградському ОБТІ зареєстрований 16 грудня 1998 року за № 23001/90 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрований 05 травня 2018 року. Тобто, позивач набула право власності на 1/3 частину вищевказаної квартири.

Відповідно до інформаційної довідки № 123518292 від 11 травня 2018 року на підставі постанови Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ серія та номер: ае 261531 від 14 серпня 2007 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за № 5515900 та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 26045081 внесено запис про обтяження 1/3 частини квартири № 146 по вулиці Героїв України (ОСОБА_4), 14 у місті Кропивницькому (Кіровограді), належної ОСОБА_1.

Зі змісту постанови Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ серія та номер: ае 261531 від 14 серпня 2007 року вбачається, що арешт накладено в інтересах ОСОБА_3 за боргами ОСОБА_2.

Вказано, що Фортечний відділ ДВС м. Кропивницького ГТУЮ у Кіровоградській області в листі від 24 травня 2018 року №246/12 повідомив, що перевіркою автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що станом на 24 травня 2018 року у Фортечному ВДВС на примусовому виконанні не перебували та не перебувають виконавчі провадження, де стороною є ОСОБА_1.

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 червня 2018 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання /а.с.15-16/.

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 08 листопада 2018 року закрито підготовче провадження, цивільну справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні /а.с.32-33/.

В судове засідання від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з’явились, повідомлялись належним чином.

Представник Фортечного ВДВС м. Кропивницького ГТУЮ у Кіровоградській області в судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином.

Суд, в межах наданих доказів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Фортечний ВДВС м. Кропивницького ГТУЮ у Кіровоградській області про зняття арешту підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування частини квартири від 30 листопада 1998 року, посвідчений державним нотаріусом Другої Кіровоградської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_1 прийняла у дар 1/3 частину квартири під номером 146, що знаходиться в місті Кіровограді, по вулиці Героїв Сталінграду, в будинку під номером 14 /а.с.4/.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 123518292, дата формування: 11 травня 2018 року, 1/3 частина квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_1, інші 2/3 частини вказаної квартири належать ОСОБА_5.

Відповідно до вищевказаної інформаційної довідки на 1/3 частину квартири 146, що розташована в місті Кропивницькому по вулиці Героїв України, будинок 14, 20 вересня 2007 року державним реєстратором ОСОБА_6, Міська рада міста Кропивницького накладено арешт, номер запису обтяження: 26045081, підстава виникнення обтяження: постанова серії та номер: ае 261531, видана 14 вересня 2007 року Кіровським ВДВС Кіровоградського МУЮ, особою, майно якої обтяжується, вказаний ОСОБА_2 /а.с.5-6/.

Відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14 серпня 2007 року, серія АЕ № 261531, державним виконавцем Смельняк Д.М. відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2, а саме 1/3 частину квартири АДРЕСА_2. Заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_2, а саме 1/3 частини квартири АДРЕСА_3. З вказаної постанови вбачається, що на примусовому виконанні держаного виконавця знаходилось виконавче провадження 1-185, видане 16 березня 1999 року Кіровським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди 100 грн. Встановлено, що згідно відповіді КООБТІ від 04 липня 2007 року за боржником зареєстровано право власності за адресою АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 18 грудня 1996 року №19481 – 1/3 частина /а.с.7/.

Відповідно до листа начальника Фортечного відділу Державної виконавчої служби міста Кропивницького №246/12 від 24 травня 2018 року на запит позивача від 16 травня 2018 оку, повідомлено, що перевіркою автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, станом 24 травня 2018 року у Фортечному ВДВС м. Кропивницького ГТУЮ у Кіровоградській області на примусовому виконанні не перебували та не перебувають виконавчі провадження, де стороною є ОСОБА_1. Запропоновано звернутись до суду для вирішення питання щодо зняття арешту з майна боржника. /а.с.8/.

Відповідно до ст.19 ч.2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

В силу ст.13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов’язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі Bellet у. France Суд зазначив, що «стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Згідно статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.ч. 1 і 5 ст. 41 Конституції України: кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.

Також, Європейський суд наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства,а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Згідно зі ст.ст.55,124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, і будь-яка заінтересована особа має право в порядку, визначеному законом, звернутися до суду про захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 328 ЦК України чітко прописує, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України висловлених у справі № 6-26цс13 від 15 березня 2013р., вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Згідно з ч.ч. 1, 2ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного майна.

Наявність арешту майна, перешкоджає позивачу реалізувати свої права.

Оскільки позивач, позбавлений можливості права на дану частину квартири, зважаючи на викладені обставини та враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку в іншій спосіб, крім як звернення до суду з позовом про зняття арешту, позивач захистити своє порушене право не може, є необхідність захисту прав позивача шляхом скасування такого арешту та виключити запис про арешт нерухомого майна.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Фортечний ВДВС м. Кропивницького ГТУЮ у Кіровоградській області про зняття арешту – задовольнити.

Звільнити з-під арешту належну ОСОБА_1 1/3 частину квартири №146 по вулиці Героїв України (ОСОБА_4), 14 у місті Кропивницькому (Кіровограді), накладеного на підставі постанови Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ, серія та номер: ае 261531 від 14 серпня 2007 року, № запису про обтяження 26045081.

Скасувати запис про обтяження 1/3 частини квартири №146 по вулиці Героїв України (ОСОБА_4), 14 у місті Кропивницькому (Кіровограді), внесений на підставі постанови Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ серія та номер: ае 261531 від 14 серпня 2007 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за №5515900 та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 26045081.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 18.04.2019 року.

Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова

районного суду

м.Кіровограда