Рішення № 81348097, 23.04.2019, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/803/18

Провадження №2/377/108/19

23 квітня 2019 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої – судді Малишенко Т.О., за участі секретаря судового засідання – Ахутіної А.А., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку у залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В :

07 листопада 2018 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач в особі представника за довіреністю просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.08.2010 року в розмірі 58566,67 гривень та понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1762,00 гривні.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що на умовах вказаного договору 12.08.2010 року надав відповідачу кредит в розмірі 25000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підписав заяву, чим підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на офіційному сайті банку, складає між ним та Банком договір. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Згідно п.2.1.1.12.2 Договору в разі непогашення Клієнтом боргових зобов»язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування Кредитом Клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, з розрахунку 365/365 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 Договору. У разі виникнення прострочених зобов’язань за кредитом згідно п.2.1.1.12.2.1. Договору Клієнт сплачує Банку відсотки в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування. Згідно п. 2.1.1.5.5 Договору Позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні Позичальником строків платежів більш як на 30 днів Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. У порушення ст.ст. 525, 526, 527, 530, 610, 615, 629 ЦК України та умов Договору відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконав, у зв’язку з чим утворилась заборгованість станом на 25.10.2018 року в загальній сумі 58566,67 гривень, яка складається з наступного: 24073,51 гривень – тіло кредиту; 14532,88 гривень – нараховано відсотків за користування кредитом; 16695,20 – нараховано пені; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень – штраф ( фіксована частина ), 2765,08 гривень – штраф ( процентна складова ).

Заочним рішенням Славутицького міського суду Київської області позовні вимоги позивача було задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 22 лютого 2019 року заочне рішення скасовано та призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, в поданій позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся за місцем реєстрації. Заяву про розгляд справи за його відсутності, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подав, відзив на позовну заяву не подано. Відповідно до вимог ст.128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Предмет доказування по даній справі входить не лише розмір заборгованості, а й строки виникнення та правильність обчислення суми заборгованості та її складових (основної суми кредиту (позики), відсотків за користування кредитом (позикою) у відповідності до умов договору та законів, що підлягає дослідженню в судовому засіданні.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість. Достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що необхідною умовою такого правочину як надання кредитних коштів є укладення кредитного договору. Однак, як вбачається зі змісту заочного рішення суду, такий кредитний договір відсутній, натомість є наявна анкета - заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку від 12.08.2010 року, що свідчить про те, що між сторонами не було укладено безпосередньо договору кредиту без номера від 12.08.2010року, як вказує позивач в своєму позові. Тому вимоги позивача стягнути з відповідача заборгованості за договором без номера від 12.08.2010 року є безпідставним, за його відсутності як такого. Анкета - заява від 12.08.2010 року не може вважатися доказом укладення кредитного договору та передання кредитних коштів відповідачу.

Відповідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підставі, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З аналізу вищезазначених норм закону випливає, що необхідною умовою такого правочину як надання кредитних коштів є укладення кредитного договору. Однак, у матеріалах справи відсутній цей договір, натомість наявна анкета - заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку від 12.08.2010 року, що свідчить про те, що між сторонами не було укладено безпосередньо договору кредиту без номера від 12.08.2010, як вказує позивач в своєму позові. Тому позовні вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором без номера від 12.08.2010 року є безпідставними, за його відсутності як такого. Анкета - заява від 12.08.2010 року не може вважатися доказом укладення кредитного договору та передання кредитних коштів відповідачу (а.с.10). Така ж позиція висловлена в Ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року (справа № 6- 32662ск15); від 25 січня 2017 року (справа № 666/5737/15-ц).

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.536 ЦКУкраїни, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей. Стаття 1048 ЦК України, встановлює, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Щодо наявності підстав для нарахування відсотків, комісії, пені та штрафів за кредитом позивач обгрунтовує відповідними положеннями Правил надання банківських послуг, а їх розмір - умовами кредитування. При цьому ні зазначені правила, ні вказані умови кредитування не були підписані позичальником. Через відсутність підпису позичальника на вказаних документах неможливо встановити, чи саме з цими умовами та правилами відповідача було ознайомлено при подачі заяви про видачу кредитної карти.

Таким чином зазначені Правила надання банківських послуг та умови кредитування не можуть вважатися частиною укладеного між сторонами договору, а їх положення не можуть регулювати взаємовідносини між сторонами у даному випадку.

Дана правова позиція була висловлена Верховним Судом України в ряді постанов, зокрема у справі №6-1 бцс 15.

Інших підстав для нарахування заборгованості відповідачу за відсотками, комісіями, пенями та штрафами позивач до суду не представив, відтак його вимоги в цій частині є необгрунтованими та не можуть бути доказами по справі.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 14 у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивуватита враховувати, що доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 16695,20 грн. - за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 2765,08 грн. штраф (процентна складова), є необгрунтованими.

Оскільки, відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи, що відповідно до ст.549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Верховного Суду України від 23.10.2015 року в справі № 6-2003цс15.

Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З урахуванням наведених норм, позивач має довести в ході розгляду справи обґрунтованість кожного свого посилання, зокрема й щодо обґрунтованості існування та виникнення самої такої заборгованості за кредитом, вимог про стягнення відсотків, пені та штрафів в заявленому в позові розмірі та відповідності здійснених банком нарахувань за кожний період та по кожному виду такого нарахування, чого в даному випадку зроблено не було.

Доказами, відповідно до статті 76 ЦПК України являються будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Стаття 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідач надає свій розрахунок відсотків за користування грошовими коштами у сумі 25000,00 гривень (сума коштів, яка вказана позивачем у своєму позові) відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ, за користування грошовими коштами отриманих відповідачем від ПАТ КБ «Приватбанк» за період з 13.08.2010 по 25.10.2018 роки.

При цьому з розрахунків заборгованості за договором №б/н від 12.08.2010 року укладеного між Приватбанк та клієнтом (відповідачем у справі) станом на 31.05.2015р. та 25.10.2018р., вбачається, що відповідач на протязі всього періоду з 13.08.2010 по 25.10.2018 роки здійснював сплату за користування грошовими коштами, що становить в загальній сумі 88739 (вісімдесят вісім тисяч сімсот тридцять дев’ять) гривень 54 коп., це відображено у колонках «Сума погашення за наданим кредитом» та «Сума коштів внесених клієнтом на погашення заборгованості» вищевказаних розрахунків наданих позивачем до своєї позовної заяви.

Виходячи з вищевикладеного вбачається, що у відповідача перед позивачем відсутня будь яка заборгованість, що підтверджується: 88739,54 гривень (сума грошових коштів сплачена відповідачем на користь позивача за користування грошовими коштами на протязі періоду з 13.08.2010 по 25.10.2018 роки, що підтверджується розрахунками позивача станом на 31.05.2015р. та 25.10.2018р.) - 25000,00 гривень-(сума грошових коштів наданих позивачем відповідачу у користування) - 26411,20 гривень-(сума процентів за користування грошовими коштами (позикою) у відповідності до норм статей 536, 1048 ЦК України, їх розмір визначений на рівні облікової ставки Національного банку України за період з 13.08.2010 по 25.10.2018 роки) = 37328,34 гривень (сума надміру сплачених відповідачем грошових коштів на користь позивача за користування грошовими коштами на протязі періоду з 13.08.2010 по 25.10.2018 роки).

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором без номера від 12.08.2010 року, однак доказів щодо його укладення суду не надано, та відповідно до якого зобов'язань у відповідача з підстав вказаних у позові не виникло.

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст.263 ЦПК України. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Таким чином, оскільки позивач не довів суду належними та допустимими доказами, ті обставини, на які посилається у позові як на підставу своїх вимог, а саме: з наданого позивачем розрахунку неможливо встановити дійсний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за невиконання умов договору, в задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 263-265, 280-281 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 - про стягнення боргу за кредитним договором №б/н від 12.08.2010 року - відмовити.

Копію рішення направити сторонам для ознайомлення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд Київської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, р/р 29092829003111.

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1, місце реєстрації: 07101, АДРЕСА_1).

Суддя Т. О. Малишенко