Рішення № 81347710, 22.04.2019, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4844/16-ц

Провадження №2/367/87/2019

РІШЕННЯ

Іменем України

17 квітня 2019 року Ірпінський міський суд Київської області у складі

Головуючої судді Саранюк Л.П.

при секретарі Бабаковій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ірпінського міського суду при судовому розгляді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 міської ради Київської області про визнання державного акту на земельну ділянку недійсним та визнання незаконним рішення ради,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 міської ради Київської області про визнання державного акту на земельну ділянку недійсним та визнання незаконним рішення ради, мотивуючи свої вимоги тим, що їй згідно свідоцтва про право приватної власності від 16.01.2015 р. належить земельна ділянка площею 0,0360 га, яка розташована за адресою: м. Ірпінь, вул. Некрасова 1/3, кадастровий № 3210900000:01:088:0161.

Вказана земельна ділянка прилягає до домоволодіння № 1/3, що знаходиться по вул. Некрасова у м. Ірпінь Київської області, а будинок за цією ж адресою належить батькам позивача на підставі свідоцтва про право приватної власності на жилий будинок від 19.05.1999 р., у вказаном будинку вона постійно проживає з 1965 року.

Зазначена вище земельна ділянка по вул., Некрасова 1/3, кадастровий

№ 3210900000:01:088:0161, раніше була виділена батькам позивача у тимчасове користування згідно рішення Ірпінського міськвиконкому № 158/1 від 25.06.1996 р., п. № 30, згідно якого, 1335 кв.м у тимчасове користування, а 1000 кв.м у постійне користування, загальна площа земельної ділянки становитиме 2335 кв.м.

Весь цей час, починаючи з 1996 року, зазначена земельна ділянка перебуває у користуванні позичача до цього часу. А фактично вказаною земельною ділянкою позивач та її батьки почали користуватись з 1951 року, з моменту надання їм комунального житла за вказаною вище адресою.

Позивач вказує, що з моменту коли Україна набула незалежності та був прийнятий ЗК України в редакції 1990р., право землекористування її сім’єю було оформлено відповідно до вимог зазначеного кодексу, а саме відповідно до ст.ст. 17, 19 старого ЗК України земельна ділянка площею 0,2335 га., була закріплена та передана у користування її сім’ї згідно рішення Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради № 158/1 від 25.06.1996р., п. № 30.

Саме за рахунок цієї земельної ділянки і за згодою своїх батьків позивач і отримала у власність шляхом приватизації земельну ділянку площею 0,0360 га, яка розташована за адресою, м. Ірпінь, вул. Некрасова 1/3, кадастровий № 3210900000:01:088:0161.

Проте в даний час позивач дізналась, що у ОСОБА_2 (далі - Відповідач) є державний акт на право приватної власності на землю загальною площею 0,0581 га., з якого частина земельної ділянки площею 0,0221 га., виділена незаконно на землі, що надавалась раніше у тимчасове користування батькам позивача, а в даний час знаходиться у власності позивача.

Вказаний незаконний державний акт який позивач оспорює виданий відповідачці 23 квітня 2001 року на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради № 82/7 від 27.03.2001р., кадастровий номер земельній ділянці не присвоювався.

Зазначеним рішенням Ірпінського міськвиконкому № 82/7 від 27.03.2001р., земельна ділянка площею 0,0581 га., була передана у власність відповідачки за адресою м. Ірпінь, вул. Некрасова 1Е, проте не цим рішенням вказана спірна земельна ділянка виділялась у користування відповідачки.

Так рішенням Ірпінського міськвиконкому № 177/3 від 27.05.1997р., був затверджений план земельної ділянки загальною площею 596,5 кв.м, із них в постійному користуванні 365,5 кв.м, а 231 кв.м в тимчасове користування за рахунок земель Бучанського лісгоспу, а не за рахунок раніше виділеної землі батькам позивача, яка вже на той час знаходилась в користуванні її сім’ї з червня 1996 р.

Так згідно плану земельної ділянки розташованої у м. Ірпінь по вул. Некрасова 1Е, земельна ділянка, розміром 231 кв.м., що надавалася у користування відповідачки, розташовувалась у вздовж земельної ділянки яка вже була виділена батькам позивача, та з цього приводу спору не виникало, бо землі не накдадувались одна на одну, цей план був погоджений головним архітектором м. Ірпінь, начальником відділу земельних ресурсів та самою відповідачкою, що підтверджується підписами зазначених осіб.

На зазначеному плану земельної ділянки по вул. Некрасова 1Е, чітко зображена схема розташування двох частин земельної ділянки в одну лінію уздовж земельної ділянки батьків позивача через проїзд загального користування, при цьому земельні ділянки 231 кв.м, та 365,5 кв.м, розташовані симетрично уздовж земельної ділянки по вул. Некрасова 1/3, що знаходиться в користуванні її батьків.

Однак в державному акті на земельну ділянку від 23 квітня 2001року, виданому на ім’я відповідачки розташування зазначених земельних ділянок наданих у власність відповідачки схематично зображені не зрозуміло, та й не відповідають плану цієї ж земельної ділянки погодженому відділами архітектури та земельних ресурсів.

Проте як випливає з документів, а саме з рішення Ірпінського міськвиконкому № 158/1 від 25.06.1996р., п. № 30, згідно якого, було виділено батькам позивача за адресою м. Ірпінь, вул. Некрасова 1/3, 2335 кв.м. землі та за рахунок площі саме цієї земельної ділянки згодом позивачу і було передано у власність земельну ділянку розміром 360 кв.м., а не за рахунок земельної ділянки, яка надавалась у користування відповідачці ОСОБА_2, оскільки спірна земельна ділянка ОСОБА_2, виділялась у користування за рахунок земель Бучанського лісгоспу пізніше, а саме у травні 1997р.

Таким чином, позивач стверджує, що відповідачка намагається порушити та оспорити її право власності на землю, яке охороняється законом, у зв’язку з цим, позивач вимушена звертатись до суду з даним позовом, оскільки інших шляхів для захисту її права крім судового не існує.

У зв’язку з вищевикладеним просила суд визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий громадянці ОСОБА_2 23 квітня 2001 р., та зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1226.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради № 82/7 від 27 березня 2001 року, в частині затвердження технічної документації по складанню державного акту та передачі у власність спірної земельної ділянки на ім’я ОСОБА_2.

Визнати незаконною та скасувати приватизацію земельної ділянки площею 0,0221 га за адресою: м. Ірпінь, вул. Некрасова, буд. 1-е.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник позов не визнали у повному обсязі, просили у його задовленні відмовити. Суду пояснили, що ОСОБА_2 є власником земельних ділянок площею 0,0360 га та 0,0221 га, цільове призначення обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Земельні ділянки розташовані за адресою: м. Ірпінь, вул. Некрасова 1е, загальною площа вищевказаних земельних ділянок складає 0,0581 га. Викладені обставини підтверджуються доданою до позовної заяви копією державного акту на право приватної власності на землю. Рішенням виконкому ОСОБА_3 міської ради народних депутатів №76/10 від 27.03.1990 року було виділено із земель Держземфонду земельну ділянку прощею 600 кв.м. громадянам ОСОБА_4Я, та ОСОБА_5 за адресою м. Ірпінь, вул. Некрасова 1-е. Рішенням виконкому ОСОБА_3 міської ради народних депутатів №274/1 від 27.10.1992 року було внесено зміни до рішення виконкому ОСОБА_3 міської ради народних депутатів №76/10 від 27.03.1990 відповідно до яких було виділено земельну ділянку площею 600 кв.м із земель Держземфонду гр. ОСОБА_6 та ОСОБА_2 для будівництва індивідуального двоквартирного житлового будинку за адресою: м. Ірпінь, вул. Некрасова 1-е. Рішенням виконкому ОСОБА_3 міської ради народних депутатів 177/6 від 23.08.1994 року було виділено гр. ОСОБА_2П, ОСОБА_6 із земель Держземфонду до раніше виділеної земельної ділянки земельну ділянку площею 131 кв.м. Тобто загальна площа виділеної гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_6 земельної ділянки за адресою м. Ірпінь, вул. Некрасова 1-е. складає 731 кв.м. Рішенням виконкому ОСОБА_3 міської ради народних депутатів №209/1 від 27.09.1994 року було внесено зміни до рішення виконкому ОСОБА_3 міської ради народних депутатів №274/1 від 27.10.1992, 177/6 від 23.08.1994 р. відповідно до яких було виділено земельну ділянку площею 731 кв.м із земель Держземфонду гр. ОСОБА_6 та ОСОБА_2 для будівництва індивідуального двоквартирного житлового будинку, закріпити в користування власнику кожної квартири земельні ділянки площею 365,5 кв.м. за адресою: м. Ірпінь, вул. Некрасова 1-е. Рішенням виконкому ОСОБА_3 міської ради народних депутатів №177/3 від 27.05.1997 року враховуючи позитивний висновок Бучанського лісгоспу було вирішено: закріпити за громадянкою ОСОБА_2 земельну ділянку площею 231 кв.м в користування в м. Ірпінь, вул. Некрасова 1-е, загальна площа земельної ділянки становитиме 596,5 кв.м. Рішенням виконкому ОСОБА_3 міської ради народних депутатів №443 від 23.12.1997 року було вирішено передати безкоштовно в приватну власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,05965 га за адресою: м. Ірпінь, вул. Некрасова 1-е. На підставі вищевказаного рішення було підготовлено технічну документацію, також було підписано та погоджено зовнішні межі земельної ділянки із усіма сусідами. Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради №82/7 від 27.03.2001 року було вирішено: затвердити технічну документацію по складанню державних актів на право приватної власності на землю. Передати безкоштовно в приватну власність земельні ділянки та видати державний акт та зареєструвати його в книзі записів. Землевпорядній службі внести відповідні зміни в земельно-облікову документацію. 23 квітня 2001 року позивачем було отримано державний акт на право приватної власності на землю. Та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1226.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 міська рада Київської області свого представника не направила, про час та місце розгляду справи були повідомлені. В матеріалах справи міститься заява від представника відповідача про розгляд справи без їх участі, позов не визнають, проти задоволення заперечують. Згідно пояснень стверджують, що рішення ОСОБА_3 міської ради Київської області прийняті відповідно до чинного законодавства та в межах компетенції ради.

Суд, вислухаши пояснення учасників процесу, допитавши свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що до задоволення не підлягає у повному обсязі з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельних ділянок площею 0,0360 га та 0,0221 га, цільове призначення обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Земельні ділянки розташовані за адресою: м. Ірпінь, вул. Некрасова 1е, загальною площа вищевказаних земельних ділянок складає 0,0581 га. Викладені обставини підтверджуються доданою до позовної заяви копією державного акту на право приватної власності на землю.

Рішенням виконкому ОСОБА_3 міської ради народних депутатів №76/10 від 27.03.1990 року було виділено із земель Держземфонду земельну ділянку прощею 600 кв.м. громадянам ОСОБА_4Я, та ОСОБА_5 за адресою м. Ірпінь, вул. Некрасова 1-е.

Рішенням виконкому ОСОБА_3 міської ради народних депутатів №274/1 від 27.10.1992 року було внесено зміни до рішення виконкому ОСОБА_3 міської ради народних депутатів №76/10 від 27.03.1990 відповідно до яких було виділено земельну ділянку площею 600 кв.м із земель Держземфонду гр. ОСОБА_6 та ОСОБА_2 для будівництва індивідуального двоквартирного житлового будинку за адресою: м. Ірпінь, вул. Некрасова 1-е.

Рішенням виконкому ОСОБА_3 міської ради народних депутатів 177/6 від 23.08.1994 року було виділено гр. ОСОБА_2П, ОСОБА_6 із земель Держземфонду до раніше виділеної земельної ділянки земельну ділянку площею 131 кв.м. Тобто загальна площа виділеної гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_6 земельної ділянки за адресою м. Ірпінь, вул. Некрасова 1-е. складає 731 кв.м.

Рішенням виконкому ОСОБА_3 міської ради народних депутатів №209/1 від 27.09.1994 року було внесено зміни до рішення виконкому ОСОБА_3 міської ради народних депутатів №274/1 від 27.10.1992, 177/6 від 23.08.1994 р. відповідно до яких було виділено земельну ділянку площею 731 кв.м із земель Держземфонду гр. ОСОБА_6 та ОСОБА_2 для будівництва індивідуального двоквартирного житлового будинку, закріпити в користування власнику кожної квартири земельні ділянки площею 365,5 кв.м. за адресою: м. Ірпінь, вул. Некрасова 1-е.

Рішенням виконкому ОСОБА_3 міської ради народних депутатів №177/3 від 27.05.1997 року враховуючи позитивний висновок Бучанського лісгоспу було вирішено: закріпити за громадянкою ОСОБА_2 земельну ділянку площею 231 кв.м в користування в м. Ірпінь, вул. Некрасова 1-е, загальна площа земельної ділянки становитиме 596,5 кв.м.

Рішенням виконкому ОСОБА_3 міської ради народних депутатів №443 від 23.12.1997 року було вирішено передати безкоштовно в приватну власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,05965 га за адресою: м. Ірпінь, вул. Некрасова 1-е.

На підставі вищевказаного рішення було підготовлено технічну документацію, також було підписано та погоджено зовнішні межі земельної ділянки із усіма сусідами.

Відповідно до акту встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 16.07.1999 року який було підписано суміжними землекористувачами ОСОБА_15, ОСОБА_6 ОСОБА_16 а також батьками позивача ОСОБА_17 та ОСОБА_18 відповідно до вищевказаного акту суміжними землекористувачами ніяких претензій при встановленні меж землекористування не заявлено.

Відповідно до плану встановлення меж а також таблиці точок, ліній і дирекційних кутів до спірної земельної ділянки земельна ділянка має 5 межових точок, які відповідно до акту про передачу на зберігання встановлення межових знаків були встановлені на місцевості та передані гр. ОСОБА_2 на зберігання.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради №82/7 від 27.03.2001 року було вирішено: затвердити технічну документацію по складанню державних актів на право приватної власності на землю. Передати безкоштовно в приватну власність земельні ділянки та видати державний акт та зареєструвати його в книзі записів. Землевпорядній службі внести відповідні зміни в земельно-облікову документацію.

23 квітня 2001 року позивачем було отримано державний акт на право приватної власності на землю. Та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1226.

Посилання представника позивача, що рішенням ОСОБА_3 міської ради №158/1 від 25.06.1996 року за батьками позивача ОСОБА_18 та ОСОБА_12К було закріплено спірну земельну ділянку не знайшло свого підтвердження матеріалами справи, так як зі змісту самого рішення не вбачається конфігурація, а також межі закріпленої в користування земельної ділянки, а зазначається лише умовна площа, у зв’язку з чим неможливо встановити, що відповідач ОСОБА_2П отримала у власність земельну ділянку, яка у 1996 році була передана у користування ОСОБА_18П та ОСОБА_17 Окрім того, відповідно до рішення ОСОБА_3 міської ради №2980-43 VI від 15.03.2103 року прийнято рішення дозволити позивачу ОСОБА_1 розробити проект щодо відведення земельної ділянки площею 360 м2 за рахунок земель запасу міста а не за рахунок земель наданих у користування ОСОБА_19П та ОСОБА_17

Суд критично ставиться до посилання представника позивача на той факт, що відповідачем приватизовано земельну ділянку за рахунок проїзду загального користування, так як даний факт спростовується матеріалами справи: відповідно до плану встановлення меж станом на 2001 рік (тобто на час приватизації земельної ділянки) земельна ділянка відповідача ОСОБА_2 від стороною відточки А до точки Б довжиною 21.15 межувала з земельною ділянкою ОСОБА_16 також відповідно до плану меж зон обмеження та сервітутів земельної ділянки позивача ОСОБА_1 станом на 2013 рік також однією стороною прилягала до земельної ділянки ОСОБА_16С, хоча в документах позивача ініціали суміжного землекористувача ОСОБА_16 значиться як ОСОБА_20 а саме стороною від точки Г до точки Д довжиною 21.20 м, що спростовує посилання позивача на той факт, що під час приватизації земельної ділянки відповідачем ОСОБА_2 останній було передано у власність частину проїзду загального користування, так як суду не надано допустимих та належних доказів існування такого проїзду станом на 2001 рік.

Також ставиться під сумнів і сам акт погодження зовнішніх меж земельної ділянки позивача ОСОБА_1, так як у даному документі розчерк прізвища та ініціалів суміжного землекористувача ОСОБА_16 не відповідає вірному написанню, так як зазначено ОСОБА_20, що спростовує підписання документу даною особою.

Посилання сторони позивача на технічний НОМЕР_1 року також не може братися до уваги при встановленні обліку земельних ділянок, так як даний документи не передбачає встановлення меж та координат земельної ділянки на які знаходиться нерухоме майно, окрім того відповідно до наданої суду копії технічного паспорту площа зображеної земельної ділянки зазначена 3221 м2, в той же час як ОСОБА_18П та ОСОБА_12К було у 1996 році закріплено лише 2335 м2.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст.90 ч.2 ЗК України порушені права власників та користувачів земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. г) ч. 1 ст. 91 Земельного Кодексу України, власники земельних ділянок, а саме відповідач зобов’язана, зокрема, не порушувати прав власників та землекористувачів суміжних ділянок.

Відповідно до п. е) ч. 1 ст. 96 Земельного Кодексу України, землекористувачі зобов’язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Відповідно до ст. 103 Земельного Кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов’язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до ст. 152 Земельного Кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушен його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосуваню судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 р. № 7 зазначено, що судам (підсудні) справи за заявами, зокрема: з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками. Суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (п.4).

Згідно до ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх справ особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

В судовому засіданні було встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 впродовж тривалого часу склався порядок користування спірною земельною ділянкою, між батьками позивача та відповідачем суперечностей щодо розподілу земельної ділянки у власність не було, а отже рішення прийняті ОСОБА_3 міською радою Київської області є правомірними та задовольняли обох землекористувачів.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі ст. 14 Конституції України, стст. 30-91, 96, 103, 152, 155 ЗК України, ст. 13 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосуваню судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 р. № 7, керуючись ст.ст. 4,10,76,259,264-265,268,273 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 міської ради Київської області про визнання державного акту на земельну ділянку недійсним та визнання незаконним рішення ради.

Повний текст рішення буде виготовлено на протязі десяти днів 27.04.2019 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з моменту виготовлення повного тексту рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.П. Саранюк