Рішення № 81343726, 04.04.2019, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 181/420/18

Провадження № №2/181/3/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2019 р. смт. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Літвінової Л.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Макогон І.С.,

головного спеціаліста ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції з Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2018 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 26.10.2006 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 3400.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Публічне Акціонерне Товариство ОСОБА_5 «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов’язків Закритого Акціонерного Товариства ОСОБА_5 «ПриватБанк», у зв’язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року змінено найменування позивача з Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_6 «ПРИВАТБАНК».

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.3.2, п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг. З умовами та правилами надання банківських послуг відповідач ознайомлений, що підтверджується підписом.

При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, за яким договір приєднання може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, а друга сторона позбавлена можливості запропонувати свої умови договору.

Позивач зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачі кредит у розмірі, встановленому договором.

Всупереч договірним зобов’язанням, відповідач неналежно виконував умови договору.

Станом на 28.02.2018 року відповідач має перед позивачем заборгованість за кредитним договором у розмірі 93724.50 гривень, яка складається з наступного:

-5238.91 грн. - заборгованість за кредитом;

-79927.21 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-3619.12 грн. – заборгованість за пенею та комісією,

а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

-500.00 грн. – штраф (фіксована частина);

-4439.26 грн. – штраф (процентна складова).

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 93724.50 грн. за кредитним договором № б/н від 26.10.2006 року та судові витрати.

Ухвалою судді Межівського районного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2018 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду на 09:00 годин 25 червня 2018 року. Розгляд справи проводити у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (т.1 а.с.28-29).

08 червня 2018 року до Межівського районного суду Дніпропетровської області від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити ПАТ КБ «Приватбанк» у задоволені позовних вимог у повному обсязі; застосувати до штрафних санкцій, які нараховує ПАТ КБ «Приватбанк», спеціальний строк позовної давності; судові витрати покласти на позивача; витребувати від позивача шляхом забезпечення доказів письмові документи для призначення та проведення в подальшому судово-бухгалтерської та судово-економічної експертизи; справу розглядати в порядку спрощеного провадження з викликом сторін (т.1 а.с.33-41).

В обґрунтування відзиву відповідач посилається на те, що в абзаці першому позовної заяви позивач зазначає, що був укладений кредитний договір б/н від 26.10.2006 року щодо надання кредиту у розмірі 3400.00 грн. у вигляді кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В зазначення цього факту надає заяву позичальника від 26.10.2006 року, але свідомо не зазначаючи номер карти. Позивач невірно вказує кредитний ліміт – 3400.00 грн., але в заяві від 26.10.2006 року він зазначений у розмірі 250,00 грн.. В абзаці 4 позовної заяви позивач зазначає, що ОСОБА_6 щодо зміни кредитного ліміту керується «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua./terms/pages/70/. Звертає увагу суду, що на цьому знаходяться «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які офіційно не затверджені Правлінням Банку. На думку відповідача умови та правила надання банківських послуг, а також правила користування платіжною карткою не можуть підтверджувати факт існування боргу, оскільки вони не були підписані відповідачем по справі. Окрім того, одночасне застосування пені та штрафу суперечить діючим нормам законодавства.

Ухвалами судді Межівського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2018 року клопотання відповідача ОСОБА_3 щодо розгляду справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та витребування письмових документів задоволено. В строк до 22 червня 2018 року витребувано від ПАТ КБ «Приватбанк» письмові документи. Розгляд справи продовжено у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (т.1 а.с.44-45, 46).

19 червня 2018 року від АТ КБ «Приватбанк» надійшла відповідь на відзив, в якій вони зазначають, що заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку складає між ОСОБА_3 та банком договір. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. На думку представника позивача, виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі, оскільки з них вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов’язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов’язання за договором (т.1 а.с.51-60).

Одночасно з відповіддю на відзив АТ КБ «Приватбанк» надано суду виписку по рахунку ОСОБА_3, довідку про видачу кредитних карт, практику ВСУ, накази Банку, підтвердження відправки копії відповіді відповідачу, анкету-заяву про приєднання до Умов та правил, довіреність представника (т.1 а.с.61-105).

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2018 року призначено у справі судову економічну експертизу. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено (т.1 а.с.199-203).

Ухвалою судді Межівського районного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2018 року поновлено провадження у справі для розгляду клопотання експерта. Розгляд справи призначено на 09:00 годин 08 жовтня 2018 року (т.1 а.с.216-217).

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2018 року клопотання судового експерта ДНДЕКЦ МВС про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання судової економічної експертизи задоволено. Витребувано у сторін необхідні документи у термін до 26 жовтня 2018 року (т.1 а.с.221-222).

Позивачем зазначена ухвала суду отримана, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.225). Судом неодноразово на адресу позивача надсилалися нагадування щодо необхідності виконання ухвали суду від 08 жовтня 2018 року (т.1 а.с.230, 231), однак станом на 05 грудня 2018 року ухвала суду про витребування додаткових матеріалів, необхідних для виконання судової економічної експертизи не виконана, витребувані докази суду не надано.

Ухвалою судді Межівського районного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2018 року матеріали цивільної справи повернуто до експертної установи для проведення судово-економічної експертизи за наявними у матеріалах справи доказами. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинити (т.1 а.с.232-233).

10 січня 2019 року за вх. № 110/19 на адресу суду надійшли матеріали справи з висновком експерта № 12/11.3/143 від 29.12.2018 року (т.2 а.с.4-17).

Ухвалою судді Межівського районного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2019 року поновлено провадження у справі (т.2 а.с.20)

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2019 року клопотання представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено. Судовий розгляд справи було відкладено на 10:00 годин 01 березня 2019 року (т.2 а.с.27-28).

01 березня 2019 року розгляд справи не відбувся, в зв’язку з відрядженням головуючої у справі судді Літвінової Л.Ф. (т.2 а.с.32).

04 березня 2019 року судом повторно винесено ухвалу про проведення судового розгляду справи в режимі відеоконференції (т.2 а.с.33-34).

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив. На задоволенні позовних вимог наполягав.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, визнавши заборгованість за кредитом у розмірі 5238.91 грн., в задоволенні інших заявлених вимог просили відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, всебічно й повно з'ясувавши обставини, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 26.10.2006 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 3400.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.7).

Відповідно до п. 2.1.1.2.3. та 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, підписання договору являється згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмові від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 2.1.1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач зобов’язаний погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Також вказаними Умовами та правилами передбачено, що за користування Кредитом і ОСОБА_7 нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено п.2.1.1.12.13.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач свої зобов’язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого станом на 28.02.2018 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 93724.50 гривень, яка складається з наступного:

-5238.91 грн. - заборгованість за кредитом;

-79927.21 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-3619.12 грн. – заборгованість за пенею та комісією,

а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

-500.00 грн. – штраф (фіксована частина);

-4439.26 грн. – штраф (процентна складова).

В судовому засіданні представник відповідача зазначив про те, що ОСОБА_7 незаконно збільшив розмір процентної ставки в односторонньому порядку, при цьому не повідомивши відповідача належним чином.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором позивачем нараховувалися проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки: з 06.11.2006 року по 19.10.2011 року - 36,00 %, з 01.01.2013 року по 29.08.2014 року – 30,00 %, з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року - 34,80 %, з 01.04.2015 року по 28.02.2018 року - 43,20 % (т.1 а.с.8-10).

Відповідно до п.1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг, ОСОБА_7 має право проводити зміни тарифів. При цьому ОСОБА_7, зобов’язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта.

Відповідно до ч.1 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

У відповідності до ч.3 ст. 1056-1 ЦК України, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч.4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Частиною 5 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам: поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс, індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів, значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.

Відповідно до ч. 6 ст. 1056-1 ЦК України, у разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Таким чином, встановлено, що укладеним між сторонами договором, в тому числі вищезазначеними Умовами та Правилами надання банківських послуг, не передбачено порядок розрахунку змінюваної процентної ставки, який би дозволяв точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору, не передбачено формули визначення змінюваної процентної ставки, а також максимального розміру збільшення процентної ставки.

За таких обставин, суд вважає, що визначена сторонами при укладанні договору процентна ставка - 36,00 % річних є фіксованою та не може змінюватись протягом дії кредитного договору в односторонньому порядку банком шляхом внесення змін до договору, оскільки, без дотримання вищенаведених вимог ст. 1056-1 ЦК України, така умова договору є нікчемною.

Крім того, на виконання припису ст. 81 ЦПК України, представником позивача належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованого збільшення розміру процентної ставки суду не надано, зокрема не надано позивачем повідомлення відповідача про збільшення розміру процентної ставки.

Відповідно до ч.2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Тому, враховуючи, що заявлена позивачем заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 79927.21 грн. та заборгованість за пенею та комісією в сумі 3619.12 грн. не доведена, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволення.

Також, позивач поряд із стягненням пені та комісії - 3619.12 грн. заявив вимоги про стягнення двох штрафів у загальному розмірі: 4939,26 грн..

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

В постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі 6-2003цс15 зазначено, що відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до положень ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Саме до аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року по справі № 6-2003цс15 та постанові від 11.10.2017 року по справі № 6-1374цс17.

Враховуючи зміст кредитного договору, в даному випадку штраф у вигляді штрафів (фіксована частина та процентна складова) і пеня, нараховані в один і той же період, є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому є неправомірним їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, що свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Згідно заяви позичальника (кредитний договір б/н) від 26.10.2006 року - комісія за даним зобов'язанням - не передбачена.

24 липня 2018 року судом по справі призначено судово-економічну експертизу.

Згідно висновку № 12/11.3/143 від 29.12.2018 року зазначено, що за результатами проведення судово-економічної експертизи в межах наданих документів документально не підтверджується наявність заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «Приватбанк» (т.2 а.с.4-17).

В свою чергу, за правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити частково, а саме, стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.10.2006 року в сумі 5238.91 грн., яка складається із заборгованості за кредитом. В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в розмірі 88.10 грн..

Відповідно до ч.1, п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно рахунку № 4018/ДН2018 від 14.09.2018 року ціна проведення судової експертизи разом ПДВ складає 15228.00 грн. (т.1 а.с.213).

Квитанцією № 0.0.1155424086.1 від 11.10.2018 року підтверджено, що ОСОБА_3 сплатив за послуги проведення судово-економічної експертизи суму коштів в розмірі 15228.00 грн. (т.1 а.с.227).

Згідно ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Понесені відповідачем ОСОБА_3 витрати в розмірі 15228.00 грн. за проведення судово-економічної експертизи, відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 3 частини 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов АТ КБ «Приватбанк» підлягає частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним витрати по сплаті експертизи у розмірі 761.40 грн..

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 89, 141, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 610, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства ОСОБА_5 банк «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_3 (місце реєстрації: 52900, Дніпропетровська область, Межівський район, смт. Межова, вул. Кірова, буд.79, РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, паспорт серія АМ № 306925, виданий 14.05.2001 року Межівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, на користь Акціонерного товариства ОСОБА_5 банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570 рах. № 29092829003111 МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.10.2006 року у розмірі 5238.91 (п’ять тисяч двісті тридцять вісім гривень 91 копійку).

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, паспорт серія АМ № 306925, виданий 14.05.2001 року Межівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, на користь Акціонерного товариства ОСОБА_5 банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570 рах. № 29092829003111 МФО 305299) судові витрати по справі в сумі 88.10 (вісімдесят вісім гривень 10 копійок).

Стягнути з Акціонерного товариства ОСОБА_5 банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570 рах. № 29092829003111 МФО 305299) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, паспорт серія АМ № 306925, виданий 14.05.2001 року Межівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, судові витрати за проведення експертизи в розмірі 761.40 (сімсот шістдесят одна гривня 40 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 22.04.2019 року.

11.04.2019 року повний текст рішення не був виготовлений, в зв’язку з лікарняним головуючого судді по справі.

Суддя: ОСОБА_8