Рішення № 81342027, 08.02.2019, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/676/18

№ 2/207/310/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2019 року м. Кам’янське

Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Юрченко І.М.

при секретарі: Гурцкая В.В.

за участю

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам’янське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: уповноважена особа ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями ОСОБА_3 гарантування неповерненням в термін, передбачений законом, гарантованої суми вкладу,

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду з позовною заявою позивач, в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 13 лютого 2015р. між нею, ОСОБА_2 (Леоновою) і ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» в доларах США № 007-03519-130215 на 7 870,00 доларів США зі сплатою 9,25% річних строком до 15 березня 2015р. з можливістю пролонгації. Відповідно до пункту 1.10 договору банківського вкладу у разі закінчення строку залучення вкладу вклад виплачується шляхом зарахування на поточний рахунок вкладника з використанням платіжної картки, відкритий на ім'я вкладника в установі банку. Договір закінчився 15.03.2015р. Свої зобов'язання з повернення вкладу банк вчасно не виконав.

На підставі постанови Правління НБУ від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 «Про введення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 року введена тимчасова адміністрація і призначена уповноважена особа ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4

Позивач, вклад якого закінчився 15 березня 2015р. ще на початку тимчасової адміністрації, повинен був отримати виплатити (відшкодування за вкладом) у розмірі 200 000 грн. в строк встановлений законом, не пізніше двох місяців з дня запровадження у банку тимчасової адміністрації, тобто не пізніше 02.05.2015 року, як невиконане зобов'язання банку.

Хоча строк вкладу позивача закінчився 15 березня 2015р, проте до переліку осіб, які мають право на відшкодування за рахунок коштів банку або цільової позики, як не виконане зобов'язання банку, її прізвище з невідомих позивачу причин було відсутнє і в наступних виплатах.

Після звернення до фонду позивачу повідомили, що уповноважена особа визнала її договір вкладу нікчемним. ОСОБА_3 та уповноважена особа фонду вважали, що таким чином вони виконали «свої зобов’язання» перед вкладником, лишивши позивача права на свою власність (вклад в банку) та ставши таким чином єдиним кредитором (власником) цього вкладу, бо відповідно до статті 29 Закону, ОСОБА_3 набуває право кредитора банку на всю суму, що підлягає відшкодуванню вкладникам такого банку відповідно до цього Закону на день початку процедури виведення ОСОБА_3 банку з ринку. ОСОБА_3 також набуває прав кредитора на суму сплачених ОСОБА_3 витрат, пов’язаних з процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також на суму цільової позики, наданої банку протягом дії тимчасової адміністрації.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2016 року дії Уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) були визнані протиправними.

Також була визнана протиправною бездіяльність Уповноваженої особи ОСОБА_3 щодо не включення ОСОБА_2 до Переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу за рахунок ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб та було зобов'язано Уповноважену особу ОСОБА_3 включити ОСОБА_2 (ОСОБА_1) до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу за рахунок ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, та подати відповідну додаткову інформацію ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб.

З 2 травня 2015 року (двомісячний термін з дня початку процедури виведення банку з ринку) з’явилось зобов'язання ОСОБА_3 з виплати коштів вкладникам ПАТ «Дельта банк» за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився до дня початку процедури виведення банку з ринку, а також за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Отже, зобов'язання з виплати відшкодування за рахунками позивача з’явилось з дня 02.05.2015р, і саме з цього дня настає відповідальність передбачена вимогами ч.1ст.623 ЦК України: боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки та має бути нараховано суми, передбачені ст. 625 ЦК (і до дня фактичної виплати гарантованої суми вкладу).

На рахунку Позивача в ПАТ «Дельта банк» обліковувались кошти у розмірі 7 870,00 доларів США згідно договору вкладу та 53,81 доларів США нарахованих процентів, що відповідно до вимог ч.5 ст.26 Закону були перераховані в національну валюту за курсом 26,858114грн. 1доллар США та складає сумму 212818,59грн. (7 923,81$ * 26,858114грн.). Ці кошти протиправно утримувались відповідачем всупереч волі позивача, вимог закону та рішення суду з 2 травня 2015р.

Гарантовану суму відшкодування позивач отримав 13.06.2017 року в розмірі 200000 грн.

Тому позивач вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає майнова відповідальність у розмірі трьох відсотків річних на гарантовану суму відшкодування в розмірі 200 000грн. за весь період прострочення боржника, а саме за період з 02.05.2015р. по 13.06.2017 року (день втплати гарантованої суми), всього 774 днів, та розмір нарахувань майнової відповідальності з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми 200 000 грн. за ч. 2 ст. 625 ЦК України

Посилаючись на вищевикладене позивач вважає, що з відповідача на його користь підлягає стягненню майнова відповідальність у розмірі трьох відсотків річних від суми 200 000 грн. за весь період прострочення боржника, а саме за весь період затримки: 200 000 х 3% х 774/365 = 12723,29 грн., а також майнова відповідальність у розмірі інфляційних втрат в розмірі 112813,39 грн.

Окрім цього позивач зазначає, що 2 листопада 2015р., керуючись ч.5 ст.45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не порушуючи установлений Законом строк, позивач подав кредиторську вимогу, яка зареєстрована у відділені банку, де просив відповідача визнати позивача кредитором ПАТ «Дельта Банк» і повідомив про грошові вимоги до ОСОБА_5, які складаються з зобов'язання за договором вкладу, що перевищують суму гарантованого відшкодування ОСОБА_3 та зобов'язання щодо виплати відсотків за вкладами, нарахованих під час здійснення тимчасової адміністрації до дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку на всіх належних позивачу рахунках, з якою б суми або в якій би валюті вони не перебували. По договору вклада : 7 870,00 дол. – 200000 грн., відсотки по договору : 53,81 доларів.

Рішення про введення тимчасової адміністрації в банк було прийнято 02.03.2015 року. На цей день був встановлений курс 26,858114 грн. за 1 дол.США.

Таким чином вимога до банку в національній валюті становить: 7 870,00 $ * 26,858114 грн. = 211 373,36 грн.

Та відсотки по договору нараховано (з 13.02.2015р по 15.03.2015р.): 53,81$ * 26,858114 грн. = 1 445,24 грн.

Таким чином загальна сума вимог складає: 211 373,36 грн.+ 1 445,24грн. = 212 818,60грн.

У зв’язку з визнанням дій уповноваженної особи по визнанню договора вклада нікчемнім незаконими та набуття законної сили рішення суду, а саме постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2016 року та зобов'язання відповідача включити позивача в Реєстр вкладників ПАТ «Дельта банку», зникли також підстави щодо не задоволення акцептованих вимог кредитора Позивача.

Ще позивач вважав, що внаслідок порушення (неналежного виконання) відповідачем не договірного зобов'язання з виплати гарантованої законом суми відшкодування за вкладом в неплатоспроможному банку та намагання ОСОБА_3 позбавити позивача власності на вклад шляхом визнання договору вкладу нікчемним та не визнання його на цій підставі акцептованим кредитором, позивач був змушений протягом 32 місяців вести з відповідачем тривалу і виснажливу судову тяганину, і таким чином відповідачем була заподіяна позивачеві немайнова (моральна) шкода, яку оцінює в 200 000,00 грн.

На підставі зазначеного позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму майнової відповідальності (три відсотки річних) у розмірі 12 723,29грн.; відшкодування з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 112813,39 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача 83 123,28 грн. відшкодування упущеної вигоди; стягнути з відповідача на користь позивача 200 000,00грн. відшкодування моральної шкоди та зобов'язати відповідача провести всі установлені законом дії щодо задоволення кредиторських вимог позивача та внести зміни в реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» щодо включення кредиторських вимог ОСОБА_2 (Леонової) в сумі 12 818,59 грн.

Ухвалою суду від 08.02.2019року провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: уповноважена особа ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди було закрито.

Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, 11.04.2018 року до суду подав відзив на позовну заяву датований 05.04.2018 р., відповідно до якого у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі, а також 29.08.2018 року до суду надані письмові пояснення на відповідь на відзив.

Суд, вивчивши доводи позивача, заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, оцінивши кожний доказ окремо, а також докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків:

Ніким не заперечується та відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК, суд вважає доведеним наступні обставини справи, а саме те, що 13 лютого 2015 року між ОСОБА_2 (Леоновою) і ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» в доларах США № 007-03519-130215 на 7 870,00 доларів США зі сплатою 9,25% річних строком до 15 березня 2015р. з можливістю пролонгації. Відповідно до пункту 1.10 договору банківського вкладу у разі закінчення строку залучення вкладу вклад виплачується шляхом зарахування на поточний рахунок вкладника з використанням платіжної картки, відкритий на ім'я вкладника в установі банку.Договір закінчився 15.03.2015р. Свої зобов'язання з повернення вкладу банк вчасно не виконав.

Постановою Правління Національного банку України від 2 березня 2015 року від № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 2 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», відповідно до якого з 3 березня 2015 року у банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації строком на шість місяців до 2 вересня 2015 року.

Рішенням виконавчої дирекції ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ОСОБА_3) від 3 серпня 2015 року № 147 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» до 2 жовтня 2015 року.

Постановою Національного банку України від 2 жовтня 2015 року №150 постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Дельта Банк».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2016 року дії Уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) були визнані протиправними та було зобов'язано Уповноважену особу ОСОБА_3 включити ОСОБА_2 (ОСОБА_1) до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу за рахунок ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, та подати відповідну додаткову інформацію ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб.

Гарантовану суму відшкодування позивач отримав 13.06.2017 року в розмірі 200000 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи. В судовому засіданні досліджені всі докази, подані учасниками справи. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У судовому засідання встановлено, що між сторонами у справі не було укладено договору банківського вкладу в розумінні ст. 1058 ЦК України, такий договір існував між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», щодо останнього, у зв'язку з його неплатоспроможністю, була розпочата процедура виведення з ринку у відповідності до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що унормовує дані правовідносини, за його п. 8 Прикінцевих і перехідних положень Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ст. 1 вказаного вище Закону ним встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ОСОБА_3), порядок виплати ОСОБА_3 відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між ОСОБА_3, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції ОСОБА_3 щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Згідно зі ст. 26 Закону ОСОБА_3 гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом, ОСОБА_3 відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення ОСОБА_3 банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку, суму граничного розміру відшкодування коштів за вкладами визначено не менше 200000 гривень, вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ОСОБА_3 в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ОСОБА_3 в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення ОСОБА_3 банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті. Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення ОСОБА_3 банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.

Відповідно до ч. 7 приведеної норми матеріального права ОСОБА_3 завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

За ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа ОСОБА_3 складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ОСОБА_3 відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів ОСОБА_3 станом на день початку процедури виведення ОСОБА_3 банку з ринку, виконавча дирекція ОСОБА_3 затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою ОСОБА_3 переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ОСОБА_3, і ОСОБА_3 не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення ОСОБА_3 банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 28 цього Закону ОСОБА_3 розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених ОСОБА_3, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення ОСОБА_3 банку з ринку, та не пізніше наступного дня після закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку розміщує на офіційному веб-сайті ОСОБА_3 оголошення про завершення ОСОБА_3 виплат гарантованої суми відшкодування.

Таким чином не пізніше 20 днів з дня введення тимчасової адміністрації у банку вкладника ОСОБА_3 має розпочати виплату відшкодування коштів вкладникам, позивач у даних правовідносинах набув право на отримання не самого вкладу, а гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів ОСОБА_3 у відповідних межах, строк виплати такого відшкодування зазначеним спеціальним законом визначено не пізніше дня подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи, який ще не настав, отже прострочка з виплати позивачу відшкодування ОСОБА_3, яка зазначена підставою для задоволення позовних вимог, відсутня, передбачених законом підстав для задоволення позову немає.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат позивач посилався на частину другу статті 625 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому ст. 625 ЦК України унормовує питання відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Зазначений правовий висновок міститься в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 березня 2017 р. у справі N 6-2829цс16, яка є обов'язковою для застосування судом.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб не має фінансових зобов'язань перед позивачем, а нараховані на підставі ч.2 ст.625 ЦК України три проценти річних та інфляційні не можуть бути стягнуті з відповідача як шкода, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог позивача.

Відповідно до ч.3 ст.150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 року №4-зи, відповідно до п.4 листа МЮУ «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» від 26.12.2008 р. № 758-0-2-08-19 у спорах, пов’язаних з виконанням банком, у якому введена Тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов’язань перед його вкладниками/кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»( далі Закон) є спеціальними, і цейЗакон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Саме цим Законом визначено порядок виплат відшкодування коштів за вкладами за рахунок ОСОБА_3 гарантування.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат позивач посилався на частину другу статті 625 ЦК України.

Проте, відповідно до пунктів 3, 5 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Отже, у період дії тимчасової адміністрації передбачені частиною другою статті 625 ЦК України фінансові санкції не застосовуються.

Така правова позиція висловлена у постанов Верховного суду від 8 лютого 2018 року справа № 308/3282/15-ц.

Також, суд вважає за належне зазначити наступне.

Посилання позивача на те, що з 02.05.2015 року виникло зобов'язання ОСОБА_3 з виплати коштів вкладникам ПАТ «Дельта Банк» за договорами банківського вкладу, не знайшли свого підтвердження, оскільки рахунок позивача не було включено Уповноваженою особою до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів, тому відповідач не мав достатніх правових підстав здійснювати процедури по включенню його до Загального реєстру вкладників ПАТ «Дельта Банк».

Таким чином, зобов'язання перед позивачем у відповідача виникло після виконання Уповноваженою особою ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» постанови окружного адміністративного суду м.Києва від 30 червня 2016 року, яке відповідач виконав шляхом перерахування позивачу гарантованої суми відшкодування в розмірі 200000,00 грн. Отже, враховуючи вище викладене, суд вважає, що відсутні підстави для притягнення відповідача до відповідальності відповідно до ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання.

Щодо упущеної вигоди, суд зазначає, що випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені у спеціальному законі, яким є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Позивач по справі, заявляючи позовні вимоги, в основу позову покладався на вимоги статтей, що регулюють відносини банку з клієнтом, не враховуючи при цьому дію спеціального закону при введенні у банку Тимчасової адміністрації.

Відповідно до ст. 26 Закону ОСОБА_3 гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. ОСОБА_3 відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення ОСОБА_3 банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.

Виплата гарантованої суми відшкодування за договорами банківського рахунку чи суми повного вкладу разом із відсотками, який менший від 200 000 гривень здійснюється тільки після отримання ОСОБА_3 у повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами та перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів, складення реєстру відшкодувань вкладникам визначений статтею 27 Закону та покладені на Уповноважену особу ОСОБА_3.

Так як у ОСОБА_3 відсутні будь-які первинні документи по вкладниках, тому при складанні загального реєстру використовується виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Переліку рахунків.

Перелік складається уповноваженою особою ОСОБА_3, а Загальний реєстр вкладників формується та затверджується ОСОБА_3 на підставі Переліку.

Отже, Виконавча дирекція ОСОБА_3 затверджує Реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою ОСОБА_3 Переліку рахунків.

Згідно до наданої уповноваженою особою ОСОБА_3 інформації позивач включений до Реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат, який затверджений виконавчою дирекцією ОСОБА_3 на ту суму, яка була визначена Уповноваженою особою ОСОБА_3.

Стаття 611 ЦК визначає загальні наслідки порушення зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

У позивача та ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб відсутні договірні відносини, оскільки свої обов'язки останній здійснює на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним нормативним актом. Певні строки виплати суми відшкодування коштів за вкладами даним Законом не встановлені.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 2 Закону уповноважена особа ОСОБА_3 - працівник ОСОБА_3, який від імені ОСОБА_3 та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих ОСОБА_3, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Частиною другою статті 37 цього Закону визначено, що уповноважена особа ОСОБА_3 у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

На виконання своїх повноважень уповноважена особа ОСОБА_3 має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку (частина четверта статті 37 цього Закону).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що уповноважена особа ОСОБА_3 у частині реалізації своїх повноважень щодо управління банком, до якого застосовано тимчасову адміністрацію, є по суті керівником банківської установи, оскільки після призначення тимчасової адміністрації керівництво банку втрачає свої повноваження, а в правовідносинах банку, які випливають з договорів, ним укладених, уповноважена особа ОСОБА_3 діє як представник сторони договірних відносин.

Відповідно до частини п'ятої статті 27 Закону протягом трьох робочих днів з дня отримання ОСОБА_3 рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція ОСОБА_3 затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою ОСОБА_3 Переліку вкладників.

Отже, саме уповноважена особа ОСОБА_3 надає перелік осіб, які є вкладниками банку.

У переданому уповноваженою особою Переліку вкладників інформація про позивача була відсутня, у зв'язку з чим дані про позивача не могли бути враховані при складанні та затвердженні Загального реєстру вкладників, що б давало підстави на виплату позивачу коштів за депозитним вкладом у межах гарантованої суми, у зв'язку з чим було прийнято рішення про відмову у задоволенні позову.

Виплата ОСОБА_3 гарантованих сум за умови відсутності позивача у затвердженому реєстрі вкладників банку, та за відсутності рішення про визнання дій уповноваженої особи ОСОБА_3 щодо не включення позивача до такого реєстру - суперечить положенням наведеного Закону. Крім того, необхідно враховувати, що відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону ОСОБА_3 є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Доводи позивача про те, що заявник є вкладником банку відповідно до договору строкового банківського вкладу, який їй не було своєчасно повернуто, а отже має гарантоване право на відшкодування суми вкладу за рахунок ОСОБА_3, не заслуговує на увагу, оскільки ОСОБА_3 діє в межах своїх повноважень, визначених законом, здійснює виплати відповідно до наданого уповноваженою особою ОСОБА_3 Переліку, до якого позивача не було включено у зв'язку з визнанням правочину нікчемним.

Враховуючи, що при затвердженні Загального реєстру вкладників ПАТ «Дельта Банк» позивача не було включено до переліку, оскільки інформація про позивача була відсутня, отже, права позивача ОСОБА_3 не порушувалися.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10 травня 2018 р. у справі №761/20791/15-ц.

Щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язання ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб провести всі установлені законом дії щодо задоволення кредиторських вимог позивача та внести зміни в реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» щодо включення кредиторських вимог ОСОБА_2 (Леонової) в сумі 12 818,59 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 45 Закону № 4452-VI ОСОБА_3 не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, а також здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи ОСОБА_3 у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи ОСОБА_3 кредитори мають право заявити уповноваженій особі ОСОБА_3 про свої вимоги до банку.

Частиною першою статті 49 Закону № 4452-VI визначено, що ОСОБА_3 припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої ОСОБА_3 суми відшкодування за вкладами.

Разом з тим ОСОБА_6 Верховного Суду у своїй постанові від 20.06.2018 року у справі № 553/1642/15-ц не погодилась з висновком судів першої та апеляційної інстанції щодо преклюзивності тридцятиденного строку на прийняття вимог кредиторів.

Так, в зазначеній постанові Вноховного суду зазначено, що у самій статті 49 Закону № 4452-VI про це не зазначено прямо. Проте таке обмеження строку звернення направлене не на позбавлення права кредиторів банку, якими є у значній кількості фізичні особи, а на дисциплінування кредиторів у виконанні своїх обов'язків щодо прояву волевиявлення на отримання від банку, що ліквідується, виконання грошового зобов'язання.

У статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - Конвенція) зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення від 20 листопада 1995 року в справі «Прессос Компанія ОСОБА_7 та інші проти Бельгії»).

Вирішуючи, чи було дотримано цієї вимоги, суд визнає, що держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети закону, про який йдеться. Проте, суд не може не скористатися своїм повноваженням щодо здійснення перевірки та повинен визначити, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом заявника на «мирне володіння [його] майном» в розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу (рішення від 12 листопада 2002 року у справі «Звольски та Звольська проти Республіки Чехія»).

Обмеження надзвичайно коротким строком кредиторів у зверненні з вимогами про включення до реєстру акцептованих кредиторів з урахуванням процедури доведення до відома кредиторів про зміну правового статусу банку без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій кредитора банку, не є необхідним у правовій державі. Таке обмеження буде непропорційним і неправомірним обмеженням прав кредиторів та неправомірним втручанням у право на мирне володіння своїм майном, у здійснення майнових прав.

Окрім цього, як було встановлено у судовому засіданні позивачем і не було пропущено встановленого строку для заявлення своїх вимог.

Відповідно до частини 5 статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи ОСОБА_3 кредитори мають право заявити уповноваженій особі ОСОБА_3 про свої вимоги до банку.

Інформація про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення уповноваженої особи ОСОБА_3 та відшкодування коштів вкладникам АТ «Дельта Банк» опубліковано в газеті «Голос України» 08 жовтня 2015 року.

Так, кредитори ОСОБА_5 мали можливість заявляти свої вимоги до ОСОБА_5 з 08 жовтня 2015 року по 09 листопада 2015 року.

В своїх письмових поясненнях на відповідь на відзив, представник уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, які надійшли до суду 29.08.2018 року підтверджує, що вже 02 листопада 2015 року позивачем була подана Уповноваженій особі ФГВФО на ліквідацію АТ «Дельта Банк» кредиторська вимога про визнання його кредитором АТ «Дельта Банк» за заборгованістю, що виникла за всіма договорами (при встановленому строку по 09.11.2015р.). Це також підтверджується матеріалами справи (ар.с.18).

На підставі вищезазначеного, ретельно дослідивши всі надані суду докази та проаналізувавши досконало законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 82, 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 51900, м. Кам'янське, вул. 8-го Березня, 39А-78 до ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, ЄДРПОУ 21708016, адреса м.Київ, вул.Січових Стрільців, 17, третя особа: уповноважена особа ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб провести всі установлені законом дії щодо задоволення кредиторських вимог ОСОБА_2 та внести зміни в реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» щодо включення кредиторських вимог ОСОБА_2 (Леонової) в сумі 12 818,59 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 51900, м. Кам'янське, вул. 8-го Березня, 39А-78 до ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, ЄДРПОУ 21708016, адреса м.Київ, вул.Січових Стрільців, 17 про стягнення суми майнової відповідальності (три відсотки річних) у розмірі 12 723,29грн.; інфляції у розмірі 112 813,39 грн.; та упущеної вигоди в сумі 83 123,28 грн. – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, ЄДРПОУ 21708016, адреса м.Київ, вул.Січових Стрільців, 17, на користь держави суму судового збору у розмірі 704,80 грн.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчисляються з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 18 лютого 2019 року

Суддя І.М. Юрченко