Ухвала суду № 81331779, 22.04.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1168/19

УХВАЛА

22 квітня 2019 рокум. Хмельницький

Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Матущак В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до ГУ ДФС України в Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 09.11.2018 №Ф-42082-17у про стягнення боргу в розмірі 15819,54 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Згідно частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI, у редакції, яка діяла на момент подання позовної заяви.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2019 року для працездатних осіб встановлено у розмірі 1921 гривня.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оглядом позовної заяви та доданих до неї документів, суддя встановив, що предметом даного позову вимога майнового характеру, за яку позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Всупереч викладеному, позивач до позовної заяви не додав документ про сплату судового збору.

Поряд з цим, позивач заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору, на підставі пункту 17 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Дослідивши заявлене клопотання, суддя дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 5 Закону № 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов'язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.

Тобто, зазначена норма передбачає звільнення засуджених від сплати судового збору виключно у справах, пов'язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку та розглядаються за правилами кримінального процесуального законодавства.

Стаття 537 Кримінального процесуального кодексу визначає питання, які вирішуються судом під час виконання вироків, а саме: під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання:

1) про відстрочку виконання вироку;

2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;

3) про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким;

4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;

5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років;

6) про звільнення від покарання за хворобою;

7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення;

8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком;

9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку;

10) про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України;

11) про застосування покарання за наявності кількох вироків;

12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді;

13) про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України;

13-1) про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань;

13-2) про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери);

13-3) про зміну обов'язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням;

14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Оскільки оскарження податкової вимоги не є тим питанням, яке вирішуються судом під час виконання вироку та розглядаються за правилами кримінального процесуального законодавства, суддя вважає подане клопотання про звільнення від сплати судового збору необґрунтованим.

Разом з тим, частиною 1 статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 3674-VI суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Згідно частини 2 статті 8 Закону № 3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відтак, підставою для звільнення від сплати судового збору у адміністративному судочинстві є майновий стан сторони, визначення якого є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується його рівень.

Оглядом позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суддя встановив, що позивач не надав суду відомостей про майновий стан позивача та не підтвердив неспроможність сплати судового збору.

Оскільки, заявлене позивачем клопотання не обґрунтоване, то суддя дійшов висновку, що подана заява не містить достатніх документально підтверджених відомостей про майновий стан позивача та не підтверджує неспроможність сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Статтею 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на викладене, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин адміністративний позов належить залишити без руху. Вказані недоліки повинні бути усунені позивачем шляхом подання доказів сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. за платіжними реквізитами Хмельницького окружного адміністративного суду або подання довідки про розмір доходу позивача за 2018 рік, на обґрунтування неспроможності сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі та заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 7 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуючий суддяВ.В. Матущак