Рішення № 81330764, 17.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року о 12 год. 05 хв.Справа № 280/5298/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Новікової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А.,

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 07.09.2018 №0026721305, №0026741305 та №0026731305.

Ухвалою суду від 17.12.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. 04.01.2019 позивачем до суду надано документи на виконання вимог ухвали суду від 17.12.2018.

Ухвалою суду від 09.01.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 29.01.2019.

В підготовчому засіданні 29.01.2019 оголошено перерву в підготовчому провадженні до 26.02.2019.

Ухвалою суду від 26.02.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 26.03.2019. Крім того, ухвалою суду від 26.02.2019 витребувано додаткові докази по справі.

Ухвалою суду від 26.03.2019 відкладено підготовче засідання на 09.04.2019.

09.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 17.04.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що прийняті контролюючим органом податкові повідомлення – рішення є протиправними та безпідставними, у зв’язку з чим підлягають скасуванню. Зазначає, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Позивач вказує, що з положень Податкового кодексу України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі. На думку позивача, при вирішенні спору, слід враховувати положення п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України, якими встановлено, що у разі коли норма Податкового кодексу України чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі Податкового кодексу України, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Також, представник позивача вказував і на ту обставину, що кредитним договором кредит надавався не позивачу, а іншій особі – ТОВ «Автоком», яке на даний час припинено як юридична особа. В свою чергу, позивач виступав лише в якості одного з поручителів за кредитним договором, а тому сума прощеної заборгованості не може вважатися додатковим благом позивача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що згідно отриманої інформації щодо громадян, які не надали декларації за 2016 рік про доходи, отримані у вигляді «додаткового блага» за ознакою «126» у 2 кварталі 2016 року встановлено, що громадянин ОСОБА_3 отримав дохід за ознакою «126» в сумі 232207 грн. 04 коп., а саме: дохід нарахований у вигляді основної суми боргу (кредиту), анульованого кредитором ПАТ «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750) за його самостійним рішенням та включенням суми анульованого боргу до податкового розрахунку за формою 1-ДФ. Проте, громадянином ОСОБА_3 не надано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, не задекларовано дохід отриманий у вигляді «додаткового блага» за ознакою «126», а також самостійно не розраховано та не сплачено до бюджету податок з отриманого доходу, що зумовило прийняття оскаржуваних рішень.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію викладену в письмових поясненнях та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи встановлено, що у період з 30.07.2018 по 10.08.2018 співробітниками ГУ ДФС у Запорізькій області проведено невиїзну позапланову документальну перевірку платника податків – фізичної особи який не є суб’єктом господарювання ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) з питань не подання у встановлений законодавством строк податкової декларації та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з доходів фізичної особи за ознакою доходу «126» за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складено Акт перевірки від 17.08.2018 №822/08-01-13-05/НОМЕР_1.

Відповідно до висновків Акту перевірки від 17.08.2018 №822/08-01-13-05/НОМЕР_1, встановлено порушення позивачем:

пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, пп.164.2.17 п.164.2, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, у частині не перерахування суми податку з доходу фізичних осіб у розмірі 41797,26 грн.;

пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, пп.164.2.17 п.164.2, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, у частині не перерахування суми військового збору у розмірі 3483,10 грн.;

пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, в результаті чого особою не надано до Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік по строку до 01.05.2017.

На підставі висновків Акту перевірки від 17.08.2018 №822/08-01-13-05/НОМЕР_1, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення – рішення:

від 07.09.2018 №0026721305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 52246,57 грн., в т.ч. за податковим зобов’язанням – 41797,26 грн. та 10449,31 грн. – за штрафними санкціями;

від 07.09.2018 №0026741305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 4353,87 грн., в т.ч. за податковим зобов’язанням – 3483,10 грн. та 870,77 грн. – за штрафними санкціями;

від 07.09.2018 №0026731305, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 170,00 грн.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень – рішень, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень – рішень став висновок контролюючого органу про отримання позивачем у 2016 році доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 232207,04 грн., з якого позивачем не було сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Позивач обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги навпаки вказував, що сума коштів прощена за рішенням АТ «УкрСиббанк» не є додатковим благом позивача, а відтак у позивача не виникало обов’язку подавати декларацію про майновий стан та доходи та сплачувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з такої суми.

Судом встановлено, що 06.06.2008 між Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк» (далі - Банк) та ТОВ «Автоком» (далі - Позичальник) укладено договір про надання мультивалютної кредитної лінії №11356886000, відповідно до пункту 1.1 якого Банк зобов’язується надавати Позичальнику, а Позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит у валютах, вказаних в цьому Договорі, у формі кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим в базовій валюті, що дорівнює 396039,60 грн. доларів США у порядку і на умовах, зазначених у даному Договорі.

Відповідно до пункту 2.1 Договору №11356886000, у забезпечення виконання зобов’язань Позичальника за Договором Банком приймається, серед іншого порука ОСОБА_3 згідно договору поруки №11356886000/П-4 від 06.06.2008.

Крім того, в матеріалах адміністративної справи міститься Договір поруки №№11356886000/П-4 від 06.06.2008, відповідно до умов якого Поручитель – ОСОБА_3 зобов’язується перед Кредитором – АТ «УкрСиббанк» відповідати за невиконання ТОВ «Автоком» усіх його зобов’язань перед Кредитором, що виникли з кредитного договору про надання мультивалютної кредитної лінії №11356886000 від 06.06.2008, укладеного між Кредитором та Боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (а.с.23).

Відповідно до пункту 1.3 договору поруки №11356886000/П-4 від 06.06.2008, Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, за всіма зобов’язаннями останнього за Основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбаченими умовами Основного договору.

Згідно пункту 1.5 договору поруки №11356886000/П-4 від 06.06.2008, причини невиконання Боржником своїх зобов’язань за Основним договором ніяким чином не можуть впливати на виконання Поручителем зобов’язань за Договором. Пунктом 2.3 договору поруки №11356886000/П-4 від 06.06.2008 передбачено, що Поручитель зобов’язаний виконати свої зобов’язання за Договором на користь Кредитора в термін, визначений п.2.2 Договору, шляхом переказу/перерахування коштів у сумі заборгованості Боржника за Основним договором на рахунки, вказані Кредитором.

Також, судом встановлено, що 11 травня 2016 АТ «УкрСиббанк» складено Повідомлення про анулювання боргу (в порядку пп.«д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України), в якому ОСОБА_3 повідомлено про те, що АТ «УкрСиббанк» прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості, що станом на 11.05.2016 становить 5 360 786,48 грн., а саме: суми основного боргу (кредиту) 1 625 449,29 грн., суми процентів 3 735 337,19 грн., а також суми штрафних санкцій (пені), які підлягають стягненню на підставі судового рішення в розмірі 96588,28 грн.

Крім того, у вищезазначеному повідомленні про анулювання боргу (в порядку пп.«д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України), АТ «УкрСиббанк», як кредитор, з метою виконання пп.«д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України повідомило ОСОБА_3, як боржника, що АТ «УкрСиббанк» прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості, що станом на 11.05.2016 становить 232207,04 грн., а саме суми основного боргу (кредиту) 232207,04 грн. (а.с.74).

Також, АТ «УкрСиббанк», як кредитор, повідомило позивача, як боржника, що АТ «УкрСиббанк» прийнято рішення про анулювання заборгованості, а саме: суми процентів 533619,60 грн.; суми штрафних санкцій (пені), які підлягають стягненню на підставі судового рішення, в розмірі 13798,33 грн.

При цьому, в повідомленні про анулювання боргу Банк повідомив позивача про те, що відповідно до пп.«д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є доходом, отриманим як додаткове благо, і полягає сплаті податку на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір, відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що Повідомлення про анулювання боргу (в порядку пп.«д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України) від 11.05.2016 №31-1-62/54 отримано позивачем власноруч 11.05.2016 (а.с.74), проте, позивачем не було нараховано та сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з анульованої заборгованості, а також не подано податкову декларацію за 2016 рік із відображенням отриманого додаткового блага.

Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі – ПК України).

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п.179.1 ст.179 ПК України, платник податку зобов’язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом (п.179.7 ст.179 ПК України).

Підпунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов’язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов’язаний виконати всі обов’язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом (пп.«д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України).

За змістом підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

В свою чергу, згідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага – кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

З матеріалів справи судом встановлено, що сума прощеної заборгованості складає 232207,04 грн., при цьому, судом встановлено, що вказана сума боргу є основною сумою боргу (кредиту) та не включає в себе штрафи, пеню, тощо.

В свою чергу, контролюючим органом під час визначення суми грошового зобов’язання було взято виключно суму 232207,04 грн., що відповідає вимогам чинного законодавства України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сума коштів в розмірі 232207,04 грн. анульована за самостійним рішенням АТ «УкрСиббанк» та включена до податкового розрахунку за формою 1-ДФ є додатковим благом ОСОБА_3, у зв’язку з чим у позивача був наявний обов’язок нарахувати та сплатити з такої суми податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, а також подати до контролюючого органу відповідну декларацію.

Разом з тим, позивачем у встановлені строки зазначений обов’язок виконано не було, у зв’язку з чим контролюючим органом правомірно було визначено позивачу грошове зобов’язання та застосовано штрафні санкції шляхом прийняття спірних податкових повідомлень – рішень.

Щодо твердження позивача про те, що позивач не брав кредит в АТ «УкрСиббанк», а лише є поручителем, суд зазначає, що зазначене твердження жодним чином не впливає на зміст спірних правовідносин.

Так, відповідно до ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Згідно ч.1 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною 2 статті 554 ЦК України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суд зазначає, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об’єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов’язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Зазначена позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена в постанові від 09.04.2019 у справі №819/1310/16.

За таких обставин, у зв’язку із невиконанням ТОВ «Автоком» зобов’язань за кредитним договором, який забезпечений порукою, ОСОБА_3 фактично набув статусу боржника АТ «УкрСиббанк» та відповідно мав понести певні витрати із погашення заборгованості перед кредитором, у зв’язку з чим анульована сума коштів є додатковим благом ОСОБА_3

Також, слід звернути увагу і на ту обставину, що позивач отримавши повідомлення про анулювання боргу фактично погодився з прощенням йому заборгованості, в судовому порядку не оскаржував процедуру прощення АТ «УкрСиббанк» заборгованості з підстав того, що він не є належним боржником або з підстав не відповідності суми прощеної заборгованості, доказів протилежного не надано.

Стосовно посилань представника позивача на те, що позивач був не єдиним поручителем, а відповідальність за договором поруки є солідарною, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст.554 ЦК України передбачено, що особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що відповідно до п.2.1 Кредитного договору про надання мультивалютної кредитної лінії №11356886000 від 06.06.2008, у забезпечення виконання зобов’язань Позичальника за Договором Банком приймається: застава товарів в обороті, а саме автомобілів марки Hyundai; порука ТОВ «Техноцентр «Навігатор»; порука ОСОБА_4; порука ОСОБА_5; порука ОСОБА_6; порука ОСОБА_3; порука ОСОБА_7.

Статтею 556 ЦК України передбачено, що після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов’язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

Отже, спірні взаємовідносини між поручителями, як солідарними боржниками, повинні вирішуватись в рамках цивільного судочинства, у разі якщо одним із поручителів понесено витрати в більшому розмірі ніж іншими.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу і на ту обставину, що АТ «УкрСиббанк» за договором про надання мультивалютної кредитної лінії №11356886000 від 06.06.2008 прийнято рішення про анулювання заборгованості за сумою основного боргу 1 625 449,29 грн., проте із зазначеної суми позивачу, як боржнику, анульовано (прощено) заборгованість в розмірі 232 207,04 грн., що спростовує твердження позивача про те, що ним понесено одноособово витрати за кредитним договором.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень – рішень дія на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 (69035, м.Запоріжжя, вул.Якова Новицького, 10/19, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, Запорізька область, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування рішень – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 22.04.2019.

Суддя І.В. Новікова