Ухвала суду № 81326204, 17.04.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/3553/19

Провадження №: 1-кс/755/2564/19

"17" квітня 2019 р.

м. Київ

слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., секретар судових засідань Ярмак І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_3, про скасування арешту з майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040001761 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, встановив :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

ОСОБА_2, в інтересах власника майна ОСОБА_3, звернувся до слідчого судді із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 14.03.2019 у справі № 755/3553/19 на майно з забороною відчуження та користування, яке вилучено під час огляду місця події від 28.02.2019 року, за адресою: м. Київ вул. П. Усенка, 8, а саме: договір купівлі-продажу на автомобіль; акт огляду реалізованого т/з від 27.02.2019; акт технічного стену т/з; договір № 6452/19/005546; висновок; свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_3, на автомобіль марки "Nissan Maxima" № кузова НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_1; два ключі від автомобіля; автомобіль марки "Nissan Maxima" № кузова НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_1.

Клопотання обґрунтоване тим, що 28.02.2019 за адресою: м. Київ, вул. П. Усенка 8, до ТСЦ № 8045 РСЦ МВС в м. Києві, на підставі договору куплі-продажу, звернувся гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, тел. НОМЕР_5, з метою перереєстрації автомобіля "Nissan Maxima" № кузова НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_1, під час перевірки було встановлено, що автомобіль знаходиться в розшуку за Приморським відділом поліції в м. Одеса ГУНП в Одеській обл.

Так, 28.02.2019 року слідчим Дніпровського УП ГУНП у м. Києві Сивопляс О.К., за адресою м. Київ, вул. П. Усенка, 8, було проведено огляд місця події за участю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, тел. НОМЕР_5, під час якого було виявлено та вилучено: автомобіль марки "Nissan Maxima" № кузова НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_1, що знаходиться в розшуку за Приморським відділом поліції в м. Одеса ГУНП в Одеській обл., договір купівлі-продажу на автомобіль, акт огляду реалізованого т/з від 27.02.2019, акт технічного стену т/з, договір № 6452/19/005546, висновок, свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_3, на автомобіль марки "Nissan Maxima" № кузова НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_1, два ключі від автомобіля.

Постановою від 01.03.19 вилучене під час огляду майно визначено речовим доказом, у світлі чого автор звернення просить накласти на нього арешт з метою передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Судовим рішенням від14.03.2019 у справі № 755/3553/19 було указаний накладено арешт з метою передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Разом з тим, арешт накладався при відсутності володільця майна, відповідно, не була наявною інформація проте, що ОСОБА_3, згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу через комісіонера ПП «Лідер-К» (код ЄДРПОУ 37680543) в м.Одеса, вул. Аеропортівська, буд.22 (надалі Продавець) 27.02.2019 року, придбав (Покупець) за 47 300, 00 грн. автомобіль марки автомобіль марки "Nissan Maxima" № кузова НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_1 для своїх потреб.

Під час оформлення договору купівлі-продажу автомобіль був оглянутий і обстежений експертом і спеціалістом товарознавцем, про що складався акт технічного стану від 27.02.2019 року, висновок № 18-235-6/236-6 експерта від 27.02.2019 року та інші документи, даних щодо їх ідентичності не виникало.

Автомобіль було придбано у ОСОБА_5 через комісіонера ПП «Лідер-К» (код ЄДРПОУ 37680543) в м. Одеса, і проведено повний розрахунок з продавцем. Після оформлення договору купівлі-продажу від продавця отримав автомобіль марки "Nissan Maxima" № кузова НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_1, договір купівлі-продажу на автомобіль; акт огляду реалізованого т/з за №6452/19/005546 від 27.02.2019; акт технічного стену т/з до договору купівлі-продажу від 27.02.2019 року; договір № 6452/19/005546; висновок № 18-235-6/236-6 від 27.02.2019 року; свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_3; два ключі запалювання автомобіля.

28.02.2019 приїхав у м. Київ і звернувся для проведення реєстрації автомобіля до ТСЦ № 8045 РСЦ МВС в м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. П. Усенка 8. Під час проведення реєстрації автомобіля працівники сервісного центру виявили, що нібито автомобіль знаходиться в розшуку і визвали працівників поліції, слідчим у мене були вилучено автомобіль і та необхідні для реєстрації автомобіля документи.

В подальшому стало відомо, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешкає в АДРЕСА_1 (тел. НОМЕР_6) (як продавець) звертався у Приморський відділ поліції м. Одеси ГУНП в Одеській області і за його заявою було зареєстроване кримінальне впровадження за ч. 1 ст. 289 КК України і 27.10.2016 року автомобіль марки "Nissan Maxima" № кузова НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_1 оголошено в розшук.

В лютому 2019 року, заявник ОСОБА_5 звернувся до Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області із заявою про зняття автомобіля з розшуку, який він повернув у його власність, та вже продав ОСОБА_3, а 14.03.2019 року за дорученням слідчого автомобіль марки "Nissan Maxima" № кузова НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_1, оскільки арешт не накладався, знято з розшуку.

Посилаючись на вищевикладене, просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від від 14.03.2019 у справі № 755/3553/19 на майно з забороною відчуження та користування.

Позиція сторін

Сторони у судове засідання будучи повідомленими про нього, згідно положень ст. 135 КПК України, не прибули, тож слідчий суддя беручи до уваги положення ст.ст. 22, 26, 174 даного Кодексу в частині того, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, перейти до розгляду скарги по суті.

Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі фактичних обстаивн установлених з даного питання

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, у цій ситуації, ОСОБА_3 власне і заявив таке клопотання, проаналізувавши, яке слідчий суддя, у поярку частини 1 указаної статті наведеного Кодексу, приходить до такого.

У даному випадку, в судовому засіданні встановлено, що арешт було накладено з метою регламентованою п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, у світлі того, що органом досудового розслідування розслідується указане кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Разом з тим, в судовому засіданні установлено з даних звернення, що ОСОБА_3, згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу через комісіонера ПП «Лідер-К» (код ЄДРПОУ 37680543) в м.Одеса, вул. Аеропортівська, буд.22 (надалі Продавець) 27.02.2019 року, придбав (Покупець) за 47 300, 00 грн. автомобіль марки автомобіль марки "Nissan Maxima" № кузова НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_1 для своїх потреб.

Під час оформлення договору купівлі-продажу автомобіль був оглянутий і обстежений експертом і спеціалістом товарознавцем, про що складався акт технічного стану від 27.02.2019 року, висновок № 18-235-6/236-6 експерта від 27.02.2019 року та інші документи, даних щодо їх ідентичності не виникало.

Автомобіль було придбано у ОСОБА_5 через комісіонера ПП «Лідер-К» (код ЄДРПОУ 37680543) в м. Одеса, і проведено повний розрахунок з продавцем. Після оформлення договору купівлі-продажу від продавця отримав автомобіль марки "Nissan Maxima" № кузова НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_1, договір купівлі-продажу на автомобіль; акт огляду реалізованого т/з за №6452/19/005546 від 27.02.2019; акт технічного стену т/з до договору купівлі-продажу від 27.02.2019 року; договір № 6452/19/005546; висновок № 18-235-6/236-6 від 27.02.2019 року; свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_3; два ключі запалювання автомобіля.

Що у своїй сукупності указує на те, що на сьогодні втручання у права та свободи володільця майна єдиним посиланням на мету збереження майна, як речового доказу, обґрунтувати, як дійсну та необхідну міру, не можливо.

Так, арешт майна є триваючим втручанням у право власності, - а іноді і в право на особисте та сімейне життя, - тому рішення, навіть правильне, яке встановлює арешт майна, може з часом втратити свою обґрунтованість в результаті зміни обставин, які правомірність такого арешту обґрунтовували.

Це може потребувати зміни в режимі арешту майна і навіть його скасування.

Адже, питання арешту майна, а саме його накладення, скасування є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження є неможливим, якщо потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні (п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України).

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КК України).

Право власності на вказане майно ОСОБА_3 набуте у спосіб передбачений ЦК України.

Дані про розшук ТЗ також, на цей час, не є актуальними, хоча і були дійсними у період арешту. Так

В лютому 2019 року, заявник ОСОБА_5 звернувся до Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області із заявою про зняття автомобіля з розшуку, який він повернув у його власність, та вже продав ОСОБА_3, а 14.03.2019 року за дорученням слідчого автомобіль марки "Nissan Maxima" № кузова НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_1, оскільки арешт не накладався, знято з розшуку.

Тим самим, при таких обставинах справи, станом на сьогодні, не можливо говорити про справедливий баланс між обов'язками інтересу суспільства та вимогами захисту права заявників на повагу до їх власності.

Саме судове рішення від 14.03.2019, як правильне, яким встановлювався арешт майна, у цій ситуації, з часом втратило свою обґрунтованість в результаті зміни обставин, які правомірність такого арешту обґрунтовували.

Адже, зокрема, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності.

Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Таким чином, клопотання заявника підлягає задоволенню, адже лише у даний спосіб буде забезпечено ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, а арешт скасуванню, оскільки, на цей час, власник даного майна фактично позбавлений права користування приватною власністю, що є не припустимим.

А тому, у відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, як-то того, що вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року), адже будь-яке втручання у те чи інше право особи право повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, зокрема необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу, бо необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52), тобто іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98), оскільки у справі "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним, а у справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має не становити "особистий і надмірний тягар для особи".

Таким чином, оскільки, у даному випадку, втручання у права володільця порушує, у цей час, "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, тобто становить "особистий і надмірний тягар для особи", та виходячи з того, що, на цей час, захист його прав можливий тільки шляхом скасування арешту, бо тільки в такий спосіб є можливим усунути усі наслідки дії та відновити стан, який найімовірніше існував би, якби не було вчинено цю дію, а саме шляхом застосування єдино можливого шляху виправлення наслідків у такий спосіб, щоб відновити, наскільки це можливо, ситуацію, яка існувала до проведення такої дії, враховуючи, що ЄСПЛ у справі «П'єрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium) (Article 50), Series A № 85, C. 16, зазначив, що він «виходитиме з того принципу, що заявник має бути, по можливості, повернений у становище, в якому він перебував, адже таким чином підкреслюється верховенство обов'язку відновлення status quo ante, а в рішенні від 31 жовтня 1995 року у справі «Папамічалопулос та інші проти Греції» (Papamichalopoulos and Others v. Greece) (стаття 50), Series A № 330-B, суд застосував принцип restitutio in integrum та вказав, що виправлення здійсненого повинне, по можливості, усунути усі наслідки дії та відновити стан, який найімовірніше існував би, якби не було вчинено цю дію та застосувати в цих цілях всі можливі шляхи такого виправлення наслідків у такий спосіб, щоб відновити, наскільки це можливо, ситуацію, яка існувала до порушення (див. рішення у справах «Маестрі проти Італії» [ВП] (Maestri v. Italy [ВП]), заява № 39748/98, п. 47, ECHR 2004-І; «Ассанідзе проти Грузії» [ВПl] (Assanidze v. Georgia [ВП]), заява № 71503/01, п. 198, ECHR 2004-ІІ; «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» [ВП] (<…>), заява № 48787/99, п. 487, ECHR 2004-VII).

Керуючись ст. ст. 170, 174, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя постановив :

клопотання - задовольнити.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києвавід 14.03.2019 у справі № 755/3553/19 на майно з забороною відчуження та користування, яке вилучено під час огляду місця події від 28.02.2019 року, за адресою: м. Київ вул. П. Усенка, 8, а саме: договір купівлі-продажу на автомобіль; акт огляду реалізованого т/з від 27.02.2019; акт технічного стену т/з; договір № 6452/19/005546; висновок; свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_3, на автомобіль марки "Nissan Maxima" № кузова НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_1; два ключі від автомобіля; автомобіль марки "Nissan Maxima" № кузова НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_1, скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає та є обов'язковою для безумовного виконання на всій території України.

Слідчий суддя : О.В. Бірса