Постанова № 81325252, 19.04.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/793/385/19 Справа № 695/150/19 Головуючий по 1 інстанції ОСОБА_1 Категорія:ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2019 р. Суддя апеляційного суду Черкаської області Поєдинок І.А., розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою правопорушника ОСОБА_3, на постанову судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05 березня 2019 року,

в с т а н о в и в :

Постановою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05 березня 2019 року,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, -

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладене стягнення у вигляді штрафу в сумі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та стягненням судового збору на користь держави в розмірі 384 грн. 20 коп.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОБ № 148594 від 05.01.2019 року, ОСОБА_3, 05.01.2019 року перебуваючи по вул. Шевченка, в м. Золотоноші, керував автомобілем НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, від проходження огляду на стан сп’яніння відмовився у присутності двох свідків.

Таким чином, в діях ОСОБА_3 було виявлено факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, правопорушник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі ставить питання про його скасування та закрити провадження по справі в зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Просить, поновити строк на апеляційне оскарження через поважні причини, а саме: вказану постанову судом надіслано 18.03.2019, а отримав він її 20.03.2019 року, що є поважною причиною пропуску десятиденного строку.

При цьому вказує, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою і підлягає до скасування.

Додає, що не згоден із зазначеною постановою у зв’язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, оскільки були порушені права на судовий захист.

Зазначає, що в постанова винесена з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права.

Додає, що при винесені постанови, не було враховано особу правопорушника, його характеризуючі дані.

Вказує на порушення норм ст.ст. 245, 251, 252, 280 КПК України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судове зсідання, суду апеляційної інстанції, яке було призначене на 19 квітня 2019 року, правопорушник ОСОБА_3 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, заяв чи повідомлень про відкладення слухання справи суду не надав, тому його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП , апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обгрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необгрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно положення ст. 33 КУпАП, суд при накладенні адміністративного стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Суддя районного суду вірно встановив фактичні обставини справи, а саме, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОБ № 148594 від 05.01.2019 року, ОСОБА_3, 05.01.2019 року перебуваючи по вул. Шевченка, в м. Золотоноші, керував автомобілем НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, від проходження огляду на стан сп’яніння відмовився у присутності двох свідків.

Крім того, вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наступними матеріалами справи:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 148594 від 05.01.2019 року, ОСОБА_3, 05.01.2019 року перебуваючи по вул. Шевченка, в м. Золотоноші, керував автомобілем НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, від проходження огляду на стан сп’яніння відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення , передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. (а.с.1);

- даними письмових пояснень свідка ОСОБА_4, про те, що 05.01.2019 року, в м. Золотоноші, вул. Шевченка, 52, правопорушник стукалов А.А., в його присутності відмовився від проходження у встановленому Законом порядку перевірку на стан сп’яніння (а.с.2);

- даними письмових пояснень свідка ОСОБА_5, про те, що 05.01.2019 року, в м. Золотоноші, вул. Шевченка, 52, правопорушник ОСОБА_3 в його присутності відмовився від проходження у встановленому Законом порядку перевірку на стан сп’яніння (а.с.2);

- копією постанови про адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі – серія ДПО18 №222609 від 05.01.2019 року, щодо ОСОБА_3 (а.с.3);

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно п. 2.5. ПДР України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Крім того, у відповідності до вимог п.2.5. ПДР України та ч.1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_3 притягнуто до відповідальності за відмову від проходження в установленому порядку медичного огляду для визначення стану сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, а не за керування транспортним засобами особою в стані сп'яніння.

За змістом п.1 розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп’яніння , крім іншого є запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці.

Таким чином, вважаю, що суд першої інстанції вірно встановив, що в діях ОСОБА_3 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова від проходження перевірки на стан сп’яніння в установленому Законом порядку..

За таких обставин, суддя районного суду дійшов вірного висновку щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

До того ж, при прийнятті рішення суддя першої інстанції врахував, що зібрані по справі докази в їх сукупності в результаті всебічного, повного та об’єктивного їх дослідження, прийшов до вірного висновку, що правопорушник ОСОБА_3 винний у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин, вважаю, що доводи правопорушника ОСОБА_3, які викладені в апеляційній скарзі, щодо невідповідності висновку судді першої інстанції обставинам справи, суд оцінює критично, оскільки суддею суду першої інстанції вірно винесене рішення, яке відповідає всім обставинам справи.

Крім того, судом апеляційної інстанції з’ясовано, що правопорушник в судове засідання суду першої інстанції не з'явився з невідомих для суду причин, хоча був належним чином повідомлений про місце, день та час слухання справи, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Перевіривши матеріали справи, які надійшли з Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області і, обміркувавши над доводами апеляційної скарги, вважаю, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, оскільки про існування оскаржуваної постанови апелянту стало відомо лише 20.03.2019року.

При накладенні стягнення на ОСОБА_3 суд першої інстанції у відповідності до статей 33-35 КУпАП, вірно врахував всі обставини справи, врахував порушення ПДР України останнім, ступінь його вини, майновий стан, та призначив ОСОБА_3 стягнення у виді штрафу в сумі 10 200 грн. та позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

При таких обставинах підстав для зміни чи скасування постанови судді від 05.03.2019 року, немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Постанову Золотоніського міськрайонного суду м. Черкаси від 05 березня 2019 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, зі стягненням судового збору на користь держави в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що дорівнює 384 грн. 20 коп. – залишити без змін.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя І. А. Поєдинок