Ухвала суду № 81325243, 16.04.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/309/19 Справа № 697/1830/17 Категорія: ч.3 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_7,

потерпілої ОСОБА_8,

представника потерпілої ОСОБА_9,

захисника ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12017250160000262 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_11 на вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 грудня 2019 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований та проживаючий ІНФОРМАЦІЯ_3, українець, громадянин України, маючий на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимий,-

засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ч.5 ст.72 КК України у строк покарання ОСОБА_7 зараховано день за два строк перебування його під вартою: з 15.04.2017 до 07.07.2017.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 7327,52 грн.

Вирішена доля речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 грудня 2018 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 15.04.2017, близько 20 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем «CHEVROLET NIVA», реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись по вул.. Шевченка в с.Прохорівка, Канівського району Черкаської області, зі сторони с.Келеберда в напрямку с.Сушки, Канівського району Черкаської області, в порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з мопедом на якому перебували ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які рухалися в зустрічному напрямку, та внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди від отриманих травм потерпілі померли на місці події.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 03-01/332 від 18.04.2017 встановлено, що причиною смерті ОСОБА_12 є сполучена травма голови, тулуба та кінцівок, що ускладнились розвитком шоку. При експертизі трупа ОСОБА_12 виявлені наступні тілесні ушкодження: черепно-мозкова травма у вигляді крововиливу під м’якими мозковими оболонками півкуль мозку та мозочка, крововиливів в м’які тканини голови, садна та забитої рани в лобній ділянці по центру, саден в правій лобній ділянці; травма тулубу у вигляді крововиливів та розривів обох легень, крововиливів в клітковину середостіння та заочеревинного простору, розриву міжхребцового диску між 7 шийним та 1 грудним хребцями з повним розривом спинного мозку на даному рівні; травма кінцівок у вигляді: відкриті переломи кісток обох гомілок, перелом лівого стегна, саден на тильній поверхні основних флангів 3-4 пальців лівої кисті, саден на лівому передпліччі, саден на правому ліктьовому суглобі, саден на тильній поверхні правої кисті, саден в ділянці крила лівої тазової кістки, саден на лівому стегні та обох гомілках, забитої рани на правому стегні, забитої рани на правому колінному суглобі, ран на правій гомілці, синця в ділянці внутрішньої кісточки, ран на передній поверхні середньої третини лівої гомілки. Вказані ушкодження виникли внаслідок дії тупих предметів, чи при ударі об такі предмети. Сполучена травма голови, тулуба та кінцівок відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Не виключається можливість отримання вищеописаних тілесних ушкоджень під час дорожньо-транспортної пригоди, що вказана в описовій частині постанови про призначення експертизи. Між сполучною травмою голови, тулуба та кінцівок та настанням смерті існує прямий причинний зв’язок.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 03-01/331 від 18.04.2017 встановлено, що причиною смерті ОСОБА_13 є сполучена травма голови, тулуба та кінцівок, що ускладнились розвитком шоку. При експертизі трупа ОСОБА_13 виявлені наступні тілесні ушкодження: черепно-мозкова травма у вигляді перелому склепіння черепа, крововиливу під м’якими мозковими оболонками півкуль мозку та мозочка, крововиливів в м’які тканини голови з внутрішнього боку, рани на нижній губі справа, синця на червоній каймі верхньої губи по центру, садна на підборідді, саден та ран в ділянці правого тім’яного горба, саден в правій скронево-лобній ділянці, травма тулуба у вигляді забою легень, саден на животі, саден на правій боковій поверхні грудної клітки, садна на правій боковій поверхні живота, синець в ділянці правої лопатки, травма кінцівок у вигляді уламчастих переломів кісок правої гомілки, рани на правому стегні, саден на передній поверхні правої гомілки, правого колінного суглобу та в нижній третині правого стегна, рани на правому колінному суглобі, саден на тильній поверхні лівої кисті, синця в ділянці основи 2-го пальця лівої кисті, садна на правому ліктьовому суглобі, садна на тильній поверхні правої кисті, рани на правій гомілці, рани на правому стегні. Вказані ушкодження виникли внаслідок дії тупих предметів, чи при ударі об такі предмети. Сполучена травма голови, тулуба та кінцівок відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Не виключається можливість отримання вищеописаних тілесних ушкоджень під час дорожньо-транспортної пригоди, що вказана в описовій частині постанови про призначення експертизи. Між сполучною травмою голови, тулуба та кінцівок та настанням смерті існує прямий причинний зв’язок.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «CHEVROLET NIVA», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_7, а саме вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення загибелі ОСОБА_13 та ОСОБА_12

Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій, не заперечуючи доведеності винуватості, кваліфікації дій ОСОБА_7 та призначення йому додаткового покарання, вважаючи вирок суду незаконним, просив його змінити та призначити ОСОБА_7 покарання не пов’язане з реальним позбавленням волі, застосувавши вимоги ст.ст. 75, 76 КК України.

В обгрунтування своїх вимог захисник посилається на те, що судом першої інстанції не наведено відповідних мотивів того, що виправлення обвинуваченого не можливе без реального відбування покарання.

Зазначає, що судом першої інстанції не визнано пом’якшуючими покарання обставини, а саме: надання щомісячної матеріальної допомоги (з лютого 2016 по жовтень 2028 року) потерпілій ОСОБА_11 на утримання неповнолітніх дітей; догляд обвинуваченим за матір’ю ІНФОРМАЦІЯ_4; його незадовільний стан здоров’я – гіпертонічна хвороба 2 стадія 2 ступінь.

Також, суд першої інстанції не взяв до уваги думку потерпілих щодо призначення ОСОБА_7 покарання не пов’язаного з реальним позбавленням волі, оскільки він добровільно і в повному обсязі відшкодував завдану злочином шкоду.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_11 просить вирок суду змінити в частині призначеного обвинуваченому покарання, призначити йому покарання не пов’язане з реальним позбавленням волі, застосувавши вимоги ст.ст. 75, 76 КК України.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що при призначенні покарання судом першої інстанції не в повній мірі враховано особу обвинуваченого, який повністю визнав свою вину, щиро розкаявся в скоєному, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, до кримінальної відповідальності притягується вперше, виявив жаль з приводу вчиненого, вжив заходів для повного відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної членам сім’ї потерпілого, і в судовому засіданні зобов’язався продовжувати це робити.

Також зазначає, що в лютому 2018 року ОСОБА_7 уклав з нею договір, на підставі якого щомісячно, до лютого 2028 року, надає матеріальну допомогу на утримання дітей. З моменту укладення договору та до ув’язнення ОСОБА_7 постійно надавав їй обумовлену договором грошову допомогу.

Вважає, що, перебуваючи в місцях позбавлення волі, ОСОБА_7 не зможе щомісячно надавати їй матеріальну допомогу на утримання дітей, що погіршить її становище.

Заслухавши суддю-доповідача, думки захисника ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_7, які підтримали апеляційну скаргу захисника та потерпілої ОСОБА_11 , просили їх задовольнити, думку прокурора Шарапи В.Ю., потерпілої ОСОБА_8 та її представника ОСОБА_9, які заперечили щодо задоволення апеляційних скарг захисника та потерпілої ОСОБА_11, просили вирок суду залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Згідно ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по даній справі вказані вимоги закону були належним чином дотримані.

Кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 3 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кілької осіб, є правильною і в колегії суддів сумнівів не викликає, та не оспорюється учасниками кримінального провадження.

Доводи захисника ОСОБА_10 та потерпілої ОСОБА_11 про суворість призначеного ОСОБА_7 покарання та необхідність призначення покарання з застосуванням вимог ст. 75 КК України не знайшли свого обґрунтованого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому до задоволення не підлягають виходячи з наступного.

Визначені в ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності цей захід примусу за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції призначив відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 зі змінами від 06.11.2009, з врахуванням: ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, його сімейного стану, наявності постійного місця проживання та роботи, того, що він на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, прийняв міри для відшкодування потерпілим матеріальних та моральних збитків, та пом’якшуючих покарання обставин: повне визнання вини, щире каяття, позитивні характеристики по місцю проживання та роботи,те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, обтяжуючої покарання обставини – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, та прийшов до обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_7 покарання в мінімальному розмірі за санкцією ч. 3 ст. 286 КК України – 5 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання встановлених Кримінальним кодексом України і дійшов правильного висновку про призначення ОСОБА_7 покарання в межах санкції статті за якою його засуджено. Своє рішення місцевий суд належним чином мотивував.

Під час апеляційного розгляду потерпіла ОСОБА_8 заперечила проти задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілої ОСОБА_11 зазначивши, що призначене ОСОБА_7 покарання у виді реального позбавлення волі є співрозмірним скоєному.

З огляду на викладене, враховуючи позицію потерпілих в даному кримінальному провадженні, обставини справи, а саме: перебування ОСОБА_7 в стані алкогольного сп’яніння, загибель двох молодих людей, та неможливість в повному обсязі відшкодувати моральну шкоду потерпілим, яка пов’язана з непоправною втратою близьких людей, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції в частині визначення виду і розміру призначеного обвинуваченому покарання, відповідає принципам індивідуалізації, справедливості та співрозмірності. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим внаслідок суворості та необхідності його призначення із застосуванням вимог ст. 75 КК України, як про це зазначає захисник та потерпіла ОСОБА_11 в своїх апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи встановлені в кримінальному провадженні обставини, в тому числі – грубе порушення ОСОБА_7 Правил дорожнього руху України, керування автомобілем в стані алкогольного сп’яніння, спричинення ДТП, внаслідок якого загинуло двоє молодих людей, колегія суддів вважає, що позитивні дані про особу ОСОБА_7, відшкодування потерпілим завданих збитків, в даному випадку в достатній мірі не впливають на суспільну небезпечність особи обвинуваченого та не знижують істотно ступінь тяжкості вчиненого злочину, і не дають підстав для пом'якшення призначеного покарання та застосування вимог ст. 69 КК України.

Крім того, колегія суддів вважає, що укладення обвинуваченим ОСОБА_7 з потерпілою ОСОБА_11 договору, на підставі якого щомісячно до лютого 2028 року він зобов’язується виплачувати допомогу на утримання дітей потерпілої, також не є підставою для призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України, як про це зазначає захисник та потерпіла ОСОБА_14 в апеляційних скаргах.

На думку колегії суддів укладення такого договору свідчить про усвідомлення ОСОБА_7 своїх дій та намагання в такий спосіб зменшити свою провину, однак вказане не може виправити непоправних наслідків дорожньо-транспортної пригоди у виді смерті двох молодих людей.

Переконливих доводів про невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості вчинених злочинів і особі засудженого внаслідок суворості в апеляційних скаргах захисника та потерпілої ОСОБА_11 не наведено, а всі обставини, на які вони посилаються, вже були враховані міськрайонним судом при призначенні покарання ОСОБА_7 в мінімальному розмірі за ч. 3 ст. 286 КК України, в зв'язку з чим вважати його занадто суворим колегія суддів підстав не вбачає.

Даних про те, що обвинувачений ОСОБА_7 за своїм станом здоров’я не може відбувати покарання в місцях позбавлення волі матеріали кримінального провадження не містять та стороною захисту не надано.

Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження міськрайонним судом, які б слугували підставою для скасування чи зміни вироку суду, відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлений щодо ОСОБА_7 вирок є законним і обґрунтованим, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Також, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015, з урахуванням правового висновку ОСОБА_15 Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 663/537/17, провадження № 13-31 кс 18, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_7 термін його попереднього ув’язнення з розрахунку один день попереднього ув’язнення за 2 дні позбавлення волі, період з 17 грудня 2018 по 16 квітня 2019 року включно.

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 404, 405, 407,418, 419 КПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 грудня 2018 року відносно ОСОБА_7 – залишити без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_11- без задоволення.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону від 26.11.2015 № 838-VIII зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування покарання у виді позбавлення волі термін його попереднього ув’язнення з 17 грудня 2018 по 16 квітня 2019 року включно з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий :

Судді :