Ухвала суду № 81323870, 12.04.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/3642/19

н/п 2-з/640/85/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2019 р. Суддя Київського районного суду м. Харкова Сенаторов В.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 Аваль", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" про визнання договору купівлі-продажу права вимоги недійсним, -

ВСТАНОВИВ :

15.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова із позовом до Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 Аваль", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" про визнання договору купівлі-продажу права вимоги недійсним та ухвалою суду від 19.03.2019 провадження по справі відкрито.

05.04.2019 позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій заявник просить суд забезпечити позов, шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення першого поверху № 25-29, 31-35, 23 загальною площею 387,5 кв.м. в літ. «А-9», що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Дерев’янка, 8 та заборонити усім державним реєстраторам, та іншим особам, які мають право на проведення реєстраційних дій відповідно до Закону, на проведення будь-яких реєстраційних дій, пов’язаних з державною реєстрацією права власності на нежитлові приміщення першого поверху № 25-29, 31-35, 23 загальною площею 387,5 кв.м. в літ. «А-9», що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Дерев’янка, 8.

Свою вимогу обґрунтовує тим, що невжиття забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, передане в іпотеку, ТОВ «ФК «Форінт» здійснить реєстрацію права власності на вказані приміщення за собою, що утруднить виконання рішення суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, в той же час, застосування вказаних заходів забезпечення позову жодним чином не призведе до порушення інтересів ТОВ «ФК «Форінт» та АТ «ОСОБА_3 Аваль».

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

За приписами ч. 2 вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України передбачені види забезпечення позову, а саме: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановлення обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупинення митного оформлення товарів чи предметів; арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

При розгляді заяви про забезпечення позову шляхом накладення заборони вчиняти певні дії, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно роз'яснень п.4 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявником належним чином не обґрунтовано необхідності забезпечити позов, шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення першого поверху № 25-29, 31-35, 23 загальною площею 387,5 кв.м. в літ. «А-9», що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Дерев’янка, 8 та заборонити усім державним реєстраторам, та іншим особам, які мають право на проведення реєстраційних дій відповідно до Закону, на проведення будь-яких реєстраційних дій, пов’язаних з державною реєстрацією права власності на нежитлові приміщення, не надано доказів, підтверджуючих наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову по цій цивільній справі, відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності на вказані нежитлові приміщення, виходячи з змісту позовних вимог, приходжу до висновку про необхідність відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 149 - 153,ЦПК України,Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006р. за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суддя, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 Аваль", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" про визнання договору купівлі-продажу права вимоги недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя -