Ухвала суду № 81321569, 22.04.2019, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/562/17

номер провадження 2/546/24/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі

головуючої судді Лизенко І.В.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко А.В.,

розглянувши заяву про самовідвід судді у цивільній справі №546/562/17 за позовом Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» до ОСОБА_1 про стягнення вартості витрат на навчання та отриманої стипендії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 21.06.2017 звернувся до суду із вказаним вище позовом, у якому просить стягнути з відповідачки вартість витрат на навчання у сумі 37082,11 грн, оскільки вона після закінчення навчання не приступила до роботи за направленням, що було передбачено угодою між нею та позивачем. 20.07.2017 до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач просив суд стягнути з відповідачки вартість витрат на навчання у сумі 37082,11 грн. та отриманої стипендії у сумі 43863,10 грн., а всього 80945,21 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2019 зазначену цивільну справу передано на розгляд судді Лизенко І.В.

22.04.2019 суддя Решетилівського районного суду Полтавської області Лизенко І.В. заявила самовідвід на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.

Згідно ч. 1, 2, 8, 9 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Розглянувши заяву судді Лизенко І.В. про самовідвід, суд приходить до висновку про його обґрунтованість з огляду на наступне.

Заява про самовідвід вмотивована тим, що 18.04.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідачки ОСОБА_1, у якому, серед іншого, зазначено, що 11.04.2019 о 17-15 годині черговий слідчий Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_2 прийняла від її представника ОСОБА_3 заяву про вчинення кримінального правопорушення по факту постановлення суддею завідомо неправосудної ухвали з попередньою правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 275 КК України (такий номер статті вказано у відзиві) щодо постановлення суддею Лизенко І.В. ухвали від 07.03.2019 про прийняття справи до розгляду, яка є завідомо неправосудною.

У примітках до відзиву відповідачка зазначила, що стосовно організованого суддею Лизенко І.В. залучення її в боргову кабалу – до Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтаві, буде подана ще одна заява про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифіковану Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, на якій наголосив суд у справі «ОСОБА_4 проти України» (Заява № 21722/11) (пункти 104 та 106) існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб’єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об’єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «ОСОБА_5 проти Бельгії» (DeCubber v. Belgium), Series A, № 86).

Факт ініціювання стороною відповідача кримінального переслідування щодо головуючого судді може викликати сумнів у сторін цивільної справи та стороннього спотерігача в неупередженості судді Лизенко І.В.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об’єктивності судді.

З огляду на викладене, з метою запобігання сумнівів у об’єктивності та неупередженості судді Лизенко І.В. у результатах розгляду справи, самовідвід є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 36, 40, 41, 258-260 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити самовідвід судді Лизенко І.В. у цивільній справі №546/562/17 за позовом Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» до ОСОБА_1 про стягнення вартості витрат на навчання та отриманої стипендії.

Цивільну справу №546/562/17 за позовом Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» до ОСОБА_1 про стягнення вартості витрат на навчання та отриманої стипендії передати до канцелярії Решетилівського районного суду Полтавської області для визначення судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя І.В. Лизенко