Ухвала суду № 81318342, 18.04.2019, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/19/19

2/467/90/19

УХВАЛА

про призначення справи до розгляду по суті

18.04.2019 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Кологривої Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.

прокурора Мокряк І.М.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 .

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах Южноукраїнської міської ради, комунального закладу «Южноукраїнська міська лікарня» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року керівник Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах Южноукраїнської міської ради, комунального закладу «Южноукраїнська міська лікарня» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення.

Представники Южноукраїнської міської ради та комунального закладу «Южноукраїнська міська лікарня» у підготовче судове засідання не з`явилися.

Під час підготовчого засідання відповідачем надано відзив на позов, а позивачем - відповідь на відзив.

Також у підготовчому судовому засіданні відповідач та прокурор подали письмові докази по справі, клопотань про витребування інших доказів не заявляли.

Крім того, відповідачем ОСОБА_1 та його представником заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та повернення позову прокурору, посилаючись на те, що стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу, яким є Южноукраїнська міська рада Миколаївської області. У даному випадку прокурор являється неналежним позивачем, оскільки не довів, що порушені інтереси держави. Лише після підтвердження судом наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурор набуває права звернення до суду з позовною заявою про захист інтересів держави і користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виплачені за рішенням суду кошти ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не являлися державними, а були власністю комунального закладу «Южноукраїнська міська лікарня» та належали до фонду економії заробітної плати. У зв`язку з чим відсутні порушення або загрози інтересам держави. Також зазначає, що матеріальна шкода виникла внаслідок порушення вимог трудового законодавства, однак ч.3 ст. 259 КЗпП України, де було зазначено повноваження Генерального прокурора України і підпорядкованих йому прокурорів здійснювати нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю, виключено на підставі Закону України № 1697 -У11 від 14 жовтня 2014 року. Позовна заява підлягає поверненню позивачу на підставі п.4 ч.4 ст. 185 ЦПК України у зв`язку з відсутністю підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держав або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Прокурор у судовому засіданні прохав призначити справу до розгляду, заперечував проти залишення позовної заяви без розгляду та повернення позову прокурору, посилаючись на те, що відповідно до Статуту комунального закладу «Южноукраїнська міська лікарня» вказаний заклад утворений Южноукраїнською міською радою. Тому остання мала право звертатися до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним звільненням, однак до грудня 2018 року жодних заходів не вжила з цього питання. Прокурор обґрунтував підстави звернення до суду у позовній заяві.

Вислухавши думки учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру».

У частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Вказана правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року по справі № 304/1196/16-ц, провадження № 61-18698 св18.

Прокурор у поданій до суду позовній заяві послався на вказані вище норми закону, та вказав, що відповідно до п.п. 1.1, 1.3, 7.1, 7.2 Статуту комунального закладу «Южноукраїнська міська лікарня», затвердженого рішенням Южноукраїнської міської ради № 1182 від 07.06.2018 року є закладом лікувально - профілактичного профілю і належить до комунальної власності територіальної громади м.Южноукраїнська. Заклад є неприбутковим і фінансується за рахунок державного та міського бюджетів, надходжень з платних послуг, що надаються населенню згідно чинного законодавства, благодійних і спонсорських внесків, гуманітарної допомоги, інших джерел, не заборонених законодавством. Управління майном закладу здійснює Южноукраїнська міська рада - засновник. Тому саме Южноукраїнська міська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Комунальний заклад охорони здоров`я за рахунок бюджетних коштів поніс витрати на відшкодування коштів, заподіяних незаконним звільненням працівників, а тому позивачем визначено порушеними інтереси держави в особі Южноукраїнської міської ради та комунального закладу «Южноукраїнська міська лікарня». Крім того, прокурор зазначив, що останні не здійснюють покладені на них обов`язки щодо захисту інтересів держави протягом тривалого часу шляхом пред`явлення регресного позову до відповідача.

На виконання ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» місцевою прокуратурою повідомлено обох відповідачів листом від 29.11.2018 за № 7523 вих18 про намір звернутись за захистом інтересів держави з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування коштів, заподіяних незаконним звільненням працівників.

Отже, у позовній заяві прокурором визначено орган, який уповноважений державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах та підтверджено нездійснення цим органом захисту інтересів держави, що, в свою чергу, відповідно до ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру» відноситься до «виключних випадків», які передбачають повноваження прокурора на здійснення представництва інтересів держави в суді.

Відтак, заява та додані до неї матеріали містять достатні дані для висновку про пред`явлення прокурором у межах своєї компетенції позову в інтересах держави.

Разом з тим, суд зауважує, що вирішення питання про те, з якого саме фонду комунального закладу «Южноукраїнська міська лікарня» здійснювалось відшкодування витрат незаконно звільненим працівникам не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, а внаслідок цього - і бути підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Також суд вважає, що посилання відповідача та його представника на відсутність у прокурора повноважень для пред`явлення позову до суду у зв`язку з виключенням з КЗпП України Законом України № 1697 -У11 від 14 жовтня 2014 року частини 3 ст. 259, яка передбачала, що вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами є необґрунтованими, оскільки повноваження прокурора на пред`явлення вказаного позову встановлені вище судом з відповідним посиланням на інші норми закону.

Частина 5 статі 175 ЦПК України передбачає, що у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Наслідок невиконання вказаних вимог зазначений у пункті 4 частини 4 статті 185 ЦПК України як повернення позовної заяви у разі встановлення відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Суд вважає за необхідне звернути уваги відповідача на те, що ухвала про повернення позовної заяви може бути винесена судом при вирішенні питання про відкриття провадження по справі і ні в якому разі після винесення ухвали про відкриття провадження по справі.

Також пунктом 2 частини 1 статті 257 ЦПК України визначено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Поскільки судом не встановлено у ході підготовчого судового засідання відсутність у прокурора повноважень для пред`явлення розглядаємого позову до суду, суд приходить до висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Відповідно до частини 2 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:

1)залишення позовної заяви без розгляду;

2)закриття провадження у справі;

3)закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У зв`язку з відсутністю підстав для закриття провадження по справі та для залишення позовної заяви без розгляду суд приходить до висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Керуючись ст.ст. 197, 198 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на

10:00 годину 17.05.2019 року в приміщенні Арбузинського районного суду Миколаївської області з викликом сторін.

Повний текст ухвали виготовлений 22 квітня 2019 року.

Суддя Т.М.Кологрива