Рішення № 81317208, 08.04.2019, Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/652/18

Провадження №2/525/19/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.04.2019 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Хоролець В.В., при секретарі Хоменко М.М., розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу уточненим позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Білоцерківська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

З позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що 26.03.2009 року помер їх батько ОСОБА_5, зареєстрований на момент смерті та проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. До складу спадкового майна увійшла земельна ділянка загальною площею 2,99 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району полтавської області. Дана земельна ділянка належала померлому батькові позивачів по справі ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ПЛ № 056829, який був виданий на підставі рішення 20 сесії 23 скликання Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області від 04.12.2001 року та зареєстрованого в книзі під №53 без кадастрового номера 30.12.2003 року.

Спадкоємицею за заповітом, який був складений батьком позивачів по справі ОСОБА_1 за життя 04.05.2006 року та посвідчений секретарем Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області є ОСОБА_3, цим заповітом охвачена вказана спадкова земельна ділянка.

Спадкоємцями за законом на обов’язкову долю після смерті батька ОСОБА_1 є позивачі по справі – його діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які були неповнолітніми на момент смерті батька. Спадщину останні прийняли шляхом подання заяви про прийняття спадщини до державного нотаріуса.

В позовній заяві зазначається, що 16 жовтня 2009 року на ім’я ОСОБА_3 були видані свідоцтва про право на спадщину на 4/6 частини земельної ділянки площею 2,99 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області. Після цього відповідач ОСОБА_3 виготовила Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 977271 від 19.10.2011 року площею 1,999 га з кадастровим номером 5320281200:00:008:0339 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 2648 від 16.10.2009 року.

На даний час позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до державного нотаріуса з заявою про видачу їм свідоцтва про право на спадщину по 1/6 частині із спадкової земельної ділянки площею 2,99 га, але нотаріус їм відмовила на тій підставі, що вони не змогли надати витяг з ДЗК, який в свою чергу позивачі не змогли отримати у відділі Держгеокадастру, оскільки немає можливості сформувати витяг на частину земельної ділянки.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 бажають оформити право власності в порядку спадкування на частини земельної ділянки, але не можуть замовити технічну документацію по розподілу земельної ділянки оскільки, а ні в позивача ОСОБА_1, а ні в його сестри позивачки по справі ОСОБА_2 немає правовстановлюючих документів в порядку спадкування, а окрім цього на 4/6 частини вже сформована земельна ділянка.

На сьогоднішній день, як вказують позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 4/6 частини земельної ділянки вже зареєстровано та видано Державний акт на конкретну земельну ділянку ОСОБА_3

Посилаючись на вищевикладені обставини, положення ряду норм ЦК України позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просили визнати за ними ОСОБА_1 та ОСОБА_6 право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування після смерті 26.03.2009 року їхнього батька ОСОБА_5 на конкретну площу, яка складає по 1/6 частині від загальної площі спадкової земельної ділянки кожному (а.с.а.с.2-4).

Ухвалою суду від 12.06.2018 року було відкрито загальне позовне провадження за вказаною цивільною справою (а.с.25), відповідачам та третій особі направлено копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Після відкриття провадження у справі суд витребував відповідну інформацію у виконуючої обов’язки державного нотаріуса ОСОБА_4 державної нотаріальної контори Полтавської області ОСОБА_7 відомості про те, хто прийняв спадщину (відмовився від прийняття спадщини) та про наявність/відсутність заповіту після смерті 26.03.2009 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, останнім місцем проживання якого було с. Сидорівщина Великобагачанського району Полтавської області та чи надходили претензії кредиторів (а.с.25).

До проведення підготовчого судового засідання у справі від третьої особи у справі Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області надійшов лист про те, що дана сільська рада визнає заявлені позовні вимоги позивачів у справі і просить провести засідання у відсутність представника даної сільської ради (а.с.40). В подальшому, від даної третьої особи до суду надходили листи про не заперечення щодо задоволення вищевказаного позову та про розгляд справи у їх відсутність.

26.06.2018 року до суду з ОСОБА_4 державної нотаріальної контори надійшли документи про те, хто прийняв спадщину (відмовився від прийняття спадщини) та про наявність/відсутність заповіту після смерті 26.03.2009 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, останнім місцем проживання якого було с. Сидорівщина Великобагачанського району Полтавської області та чи надходили претензії кредиторів (а.с.а.с.41-50).

Також до проведення підготовчого судового засідання від відповідача у справі ОСОБА_3 було подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з якого вбачається, що відповідач по справі ОСОБА_3 не розуміє чому її ставлять відповідачем по справі про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, адже вона в даний відповідно до діючого законодавства оформила своє право на належне їй майно. Основною вимогою заперечення відповідачки ОСОБА_3 проти відповідного позову є судові витрати, котрі понесені позивачами. Відповідачка ОСОБА_3 не заперечує, щоб позивачі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали свою частку спадку після свого померлого батька ОСОБА_1, але вона заперечує проти понесення можливих судових витрат у справі (а.с.а.с.51-53).

В цьому контексті необхідно зазначити, що позивачами у справі не ставилося питання про стягнення будь-яких судових витрат у справі з ОСОБА_3, всі процесуальні витрати у справі понесли за свій рахунок, що є їхнім процесуальним правом.

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 13.07.2018 року на стадії проведення підготовчого засідання провадження у справі було зупинено у зв’язку з призначення у справі за клопотання сторони позивача судової земельно - технічної експертизи. Проведення експертизи доручено за клопотанням сторони позивача експерту ОСОБА_8 (36002, м. Полтава, вулиця Європейська, 92 офіс «Судова експертиза»). Всі матеріалі цивільної справи були направлені в експертну установу.

30.10.2018 року до суду від судового експерта ОСОБА_8 (свідоцтво № 284 від 30 червня 2000 року, видане на підставі рішення Центральної експертно – кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України) надійшов висновок № 56 судової земельно – технічної експертизи від 24.10.2018 року та всі матеріали даної цивільної справи (а.с.а.с.74-79).

У зв’язку з надходження до суду висновку відповідної експертизи, в порядку ст. 254 ЦПК України призначено судове засідання, для вирішення питання про відновлення провадження у справі та проводження підготовчого засідання.

06.12.2018 року до Великобагачанського районного суду Полтавської області надійшло уточнення позовних вимог після проведення експертизи від позивачів по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в яких вони просять ухвалити рішення, яким визнати право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування після смерті 26.03.2009 року його батька ОСОБА_5 площею 0,4995 га по варіанту судової земельно - технічної експертизи №1, позначеної на плані – схемі зеленим кольором; а також визнати за позивачем ОСОБА_6 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування після смерті 26.03.2019 року її батька ОСОБА_5 площею 0,4995 га по варіанту судової земельної – технічної експертизи №1 позначену на плані - схемі синім кольором (а.с.85).

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18.12.2018 року було прийнято до розгляду заяву позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про уточнення позовних вимог по цивільній справі за їх позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Білоцерківська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування, копію даної ухвали разом із заявами про уточнення позовних вимог від 06.12.2018 року направлено відповідачам та третій особі у справі для ознайомлення та можливого надання своїх пояснень (можливих заперечень) щодо даного уточнення (а.с.88).

Ухвалою Великобагачанського районного суду від 22.01.2019 року поновлено за ініціативою суду провадження по даній цивільній справі, закінчено проведення підготовчого засідання у справі та проведення судового засідання (а.с.99).

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 22.01.2019 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 20.02.2019 року (а.с.101), але розгляд справи було відкладено в зв’язку з перебуванням головуючого судді по справі на лікарняному з 18.02.2019 року по 27.02.2019 року включно, процесуальний рух по справі не здійснювався. Судовий розгляд справи призначено на 08.04.2019 року.

В судове засідання представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_9 подала письмове клопотання про підтримання доводів уточненого позову (а.с.129).

Ще 13.07.2018 року відповідач ОСОБА_3 направляла до суду письмову заяву про розгляд подальших судових засідань, які будуть проводитися по даній справі в її відсутність. По суті позовних вимог позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 даний відповідач не заперечує, оскільки їх позовні вимоги не зачіпають її інтересів і не стосуються її спадщини (а.с.65); про день і час розгляду справи 08.04.2019 року ОСОБА_3 повідомлена у встановленому порядку (а.с.127).

Від представника відповідача ОСОБА_4 районної державної адміністрації Полтавської області надійшло до суду письмове клопотання про проведення розгляду справи у їх відсутність. Позовні вимоги позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнають в повному обсязі та не заперечують проти їх задоволення (а.с.а.с.97,128).

Представник третьої особи у справі Білоцерківська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області в судове засідання не з’явився, вони належним чином сповіщені про день і час розгляду справи, неявка представника третьої особи не є перешкодою для розгляду справи по суті. Від них неодноразово надходили листи про те, що дана сільська рада визнає заявлені позовні вимоги позивачів у справі і просить провести підготовчі та послідуючі судові засідання у відсутність представника даної сільської ради (а.с.а.с.40,84,90,98,111).

У зв’язку з вищевикладеним, суд проводить судове засідання з урахуванням положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, детально дослідивши письмові докази по справі, надані особами, що беруть участь у справі на засадах змагальності та диспозитивності, та всі докази в їх сукупності і давши їм належну оцінку, повинен прийти до висновку, що уточнений позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Білоцерківська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України (норма матеріального права) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Про це вказується у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 року.

В цьому контексті необхідно зазначити, що за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред’явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов’язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Також, Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі «Буланов та Купчик проти України» від 09.12.2010 року, яке набуло статусу остаточного 09.03.2011 року ще раз вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії», № 48778/99, пункт 25). Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці, а саме: рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (п.35), рішення від 30 травня 2013 року в справі «ОСОБА_10 проти України» (пункт 32), визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову – це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні – це певна річ (об’єкт), щодо якої виник спір.

Судом встановлено, що ОСОБА_5, який на момент смерті був зареєстрований та проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 помер 26.03.2009 року, про що Білоцерківською сільською радою Великобагачанського району Полтавської області 27.03.2009 року видано свідоцтво про смерть (а.с.6).

З заповіту від 04.05.2006 року, посвідченого секретарем Білоцерківської сільської ради ОСОБА_11, зареєстрованого в реєстрі за №58 вбачається, що ОСОБА_1 все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, а також приватизовану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва – Державні акти від 30.12.2003 року заповів ОСОБА_3 (а.с.7).

З листа в.о. завідувача ОСОБА_4 державної нотаріальної контори завідувача Решетилівської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 № 538/02-14 від 03.09.2018 року на адресу центру надання адміністративних послуг у Великобагачанському районі Полтавської області вбачається, що просили надати витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,99 га, що знаходиться за адресою: Полтавська область Великобагачанський район Білоцерківська сільська рада, що належить померлому 26.03.2009 року ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 056829 виданого Білоцерківською сільською радою 30.12.2003 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 53. Вказані документи необхідні для оформлення спадкових прав ОСОБА_1 (а.с.8).

З державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ – ПЛ № 056829 вбачається, що ОСОБА_5, жителю ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі рішення 20 сесії 23 скликання Білоцерківської сільської ради народних депутатів від 04.12.2001 року йому передається в приватну власність земельну ділянку площею 2,99 в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 53 (а.с.9).

З державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 977271 вбачається, що ОСОБА_3, жительці с. Красногорівка вул. Крупська, 10 Великобагачанського району Полтавської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.10.2009 року № 2648 є власником земельної ділянки площею 1,9900 га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 532020001000584 (а.с.10).

З повідомлення державного кадастрового реєстратора № 866/102-18 від 08.05.2018 року вбачається, що земельна ділянка площею 2,99 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області перебуває в приватній власності померлого громадянина ОСОБА_5 на підставі рішення 20 сесії 23 скликання Білоцерківської сільської ради від 04.12.2001 року та посвідченого державним актом на праві приватної власності на земельну ділянку ІІ-ПЛ № 056829, державний акт зареєстровано в Книзі записів за № 53 Білоцерківською сільською радою від 30.12.2003 року (а.с.11).

З інформації про грошову оцінку земельної ділянки наданої начальником Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області за № 894/102-18 від 10.05.2018 року вбачається, що згідно технічної документації по передачі у власність земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 (державний акт серія ІІ-ПЛ № 056829 реєстровий № 53) за адресою: Білоцерківська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області передано 2,99 га земель, в тому числі ріллі – 2,99 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Грошова оцінка земельної ділянки відповідно до рішення 20 сесії 23 скликання від 04.04.2001 року становить 27306,10 грн. з коефіцієнтом індексації 2,42. Станом на 10.05.2018 року становить: рілля – 95035,20 грн. з урахованими коефіцієнтами індексації 4,7964 та 1,756. Загальна грошова оцінка земельної ділянки складає 95035,20 грн. (а.с.12).

З повідомлення наданого начальником Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області за № 901/102-18 від 11.05.2018 року вбачається, що на ОСОБА_5 видавався Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ПЛ № 056829 від 30.12.2003 року (а.с.13).

З повідомлення наданого начальником Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області за № 939/102-18 від 18.05.2018 року вбачається, що на ОСОБА_3 видавався Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 977271 від 19.10.2011 року, державний акт зареєстровано в Книзі записів за № 532020001000584 (а.с.14).

З повідомлення державного кадастрового реєстратора № 939/102-18 від 18.05.2018 року вбачається, що земельна ділянка площею 1,9900 га з кадастровим номером 5320281200:00:008:0339 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, зареєстрована в Національній кадастровій системі на ОСОБА_3, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 2648 від 16.10.2009 року та посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку ЯИ № 977271, державний акт зареєстровано в Книзі записів за № 532020001000584 відділом Держкомзему у Великобагачанському районі від 19.10.2011 року (а.с.15).

З свідоцтва про народження серії І-КЕ № 315224 від 21.08.1996 року вбачається, що ОСОБА_1, 02.02.1994 року народився в с. Красногорівка Великобагачанського району Полтавської області, про що в книзі записів актів громадського стану про народження 18.03.1994 року зроблено відповідний актовий запис за № 9 Білоцерківською сільською радою Великобагачанського району Полтавської області, де батьками зазначені відповідно: ОСОБА_5 та ОСОБА_12 (а.с.17); ОСОБА_2 народилася 12.06.1995 року; відповідно, позивачі у справі на дату смерті ОСОБА_1 були неповнолітніми, відповідно, в силу положень ст.1241 ЦК України мали обов’язкову частку у спадщині.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виконуюча обов’язки державного нотаріуса ОСОБА_4 державної нотаріальної контори, державний нотаріус Решетилівської державної нотаріальної контори постановою від 03 травня 2018 року відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 2,99 га, що знаходиться на території Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області після померлого 26 березня 2009 року ОСОБА_5, у зв’язку з відсутністю витягу з Державного земельного кадастру (а.с.16).

З повідомлення виконуючої обов’язки в порядку заміщення державного нотаріуса ОСОБА_4 ДНК завідуючої Решетилівської ДНК ОСОБА_7 № 01-09/645 від 21.06.2018 року, з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) та копій документів зі спадкової справи вбачається, що в нотаріальній конторі після померлого 26.03.2009 року ОСОБА_5 відкрита спадкова справа за № 200/2009. Спадщину після нього прийняв син померлого ОСОБА_1 (1/6 частка) та дочка ОСОБА_2 (1/6 частка) за законом на обов’язкову частку. ОСОБА_3 прийняла спадщину за заповітом (зареєстровано в реєстрі під №58, посвідчений Білоцерківською сільською радою 04.05.2006 року), мати померлого ОСОБА_13 від прийняття спадщини відмовилась. Інші заяви та претензії від кредиторів не надходили. 16 жовтня 2009 року на ім’я ОСОБА_3 були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 4/6 частки земельних ділянок площею 2,99 га та площею 0,53 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області (а.с.а.с.41-50).

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ – ПЛ № 056829, виданого на ім’я ОСОБА_5, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що на підставі рішення 20 сесії 23 скликання Білоцерківської сільської ради народних депутатів від 04.12.2001 року йому передається в приватну власність земельну ділянку площею 2,99 в межах згідно з планом. На даному державному акті є відмітка зроблена державним нотаріусом ОСОБА_4 державної нотаріальної контори ОСОБА_14 16.10.2009 року за реєстровим № 2698 видано свідоцтво про право на спадщину на підставі якого право власності на цю земельну ділянку переходить до ОСОБА_3 на 4/6 частки (а.с.58).

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІV – ПЛ № 038196, виданого на ім’я ОСОБА_5, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що на підставі рішення 20 сесії 23 скликання Білоцерківської сільської ради народних депутатів від 04.12.2001 року йому передається в приватну власність земельну ділянку площею 0,53 в межах згідно з планом. На даному державному акті є відмітка зроблена державним нотаріусом ОСОБА_4 державної нотаріальної контори ОСОБА_14 16.10.2009 року за реєстровим № 2646 видано свідоцтво про право на спадщину на підставі якого право власності на цю земельну ділянку переходить до ОСОБА_3 на 4/6 частки (а.с.59).

З викопіювання експлуатації земель вбачається, що ОСОБА_3 передана у власність земельна ділянка № 339-1 на території Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області площею 1,99 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5320281200:00:008:0339, а також земельна ділянка № 530-1 на території Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області площею 0,35 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка передана у власність та користування з кадастровим номером 5320281200:00:006:0196 (а.с.60-61).

Згідно висновку судової земельно - технічної експертизи документів №56 від 24.10.2018 року з додатками до нього, проведеної судовим експертом ОСОБА_8 (свідоцтво № 284 від 30 червня 2000 року, видане на підставі рішення Центральної експертно – кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України) вбачається, що 1/6 частина земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області від загальної площі 2,99 га складає 0,50 га. В дослідній частині судової земельно – технічної експертизи запропоновано два варіанти поділу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,99 га, що розташована за межами населених пунктів на території Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району. Дивитись дослідницьку частину та додатки до висновку (а.с.а.с.74-79).

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.

Право на спадкування мають особи, зазначені в заповіті (ст.1223 ЦК України).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220,1222,1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов’язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто (ст.1234 ЦК). За нормою ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право у будь-яких час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить (ч.2 ст.1254 ЦК).

В цьому контексті слід зазначити, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.02.2014 року у справі №1-1/2014 вказав про те, що суб’єкт права власності, яким є заповідач (спадкодавець), на випадок своєї смерті має право шляхом вчинення заповіту розпоряджатися своєю власністю – спадщиною, до складу якої законом віднесені усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті (статті 318,1218,1233,1235,1236 ЦК України); заповідач має право призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин; заповідач має право на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, на заповідальний відказ, на покладення на спадкоємця інших обов’язків, а також право на скасування заповіту тощо (частина перша статті 1235, статті 1236,1237,1240,1254 Кодексу). Як вказав Конституційний Суд України, за своєю юридичною природою свобода розпорядження власністю шляхом вчинення заповіту (свобода заповіту) є одним із основоположних принципів спадкового права, при цьому, вона є абсолютною. Також, Кодексом визначені певні обмеження волі заповідача щодо права розпорядження власністю (обмеження принципу свободи заповіту) шляхом установлення права окремої категорії осіб на обов’язкову частку у спадщині.

З матеріалів справи слідує, що позивачі у справі на дату смерті ОСОБА_1 були неповнолітніми, відповідно, в силу положень ст.1241 ЦК України мали обов’язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до п.1 постанови відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред’являти позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Серед підстав набуття права власності на земельні ділянки громадянами України передбачених ч.1 ст.81 Земельного кодексу України є прийняття спадщини та виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Аналогічні положення містяться у ч.1 ст.15 ЦК України та ст.4 ЦПК України.

Зі змісту п.3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності та того, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Як вказав Верховний Суд України у своїй постанові від 10.02.2016 року у справі №6-2124цс15, оскільки відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності – це певний юридичний склад, з яким закон пов’язує виникнення у особи суб’єктивного права власності на певні об’єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об’єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 цього Кодексу.

Також, у постанові від 23.12.2014 року у справі №3-199гс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правоустановчого документу. При цьому, передумовою для застосування положень ст.392 ЦК України є відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, та того, що в даний час позивачі у позасудовому порядку не можуть отримати відповідне свідоцтво про право на спадкове майно (на спадкову земельну ділянку) з мотивів, які викладені у постанові відповідного нотаріуса, з урахуванням принципу юридичної визначеності та враховуючи вищевказану практику Верховного Суду України щодо права власності, враховуючи висновок проведеної у справі судової земельно-технічної експертизи №56 від 24.10.2018 року, а також заперечення відповідача щодо реалізації позивачами свого права на спадщину, суд приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Білоцерківська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, що викладені в доводах позовної заяви та в межах прохальної частини заяви про уточнення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст.15,16,328,392,1216-1218,1220,1241,1261,1268,1296,1297 ЦК України, ст.ст.4,11,12,13,76-80,81,83,247,259,263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Білоцерківська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування після смерті 26.03.2009 року його батька ОСОБА_5 площею 0,4995 га, яка розташована на території Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області згідно варіанту №1 судової земельно-технічної експертизи №56 від 24.10.2018 року, позначеної на плані-схемі зеленим кольором.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування після смерті 26.03.2009 року її батька ОСОБА_5 площею 0,4995 га, яка розташована на території Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області згідно варіанту №1 судової земельно-технічної експертизи №56 від 24.10.2018 року, позначеної на плані-схемі синім кольором.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін: позивач ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; позивач ОСОБА_2, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2; відповідач ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3; відповідач ОСОБА_4 районна державна адміністрації в Полтавській області, місце знаходження селище ОСОБА_15, вулиця Шевченка, 73 Великобагачанського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 04057623, третя особа Білоцерківська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області, місце знаходження с. Білоцерківка Великобагачанський район Полтавська область вул. Першотравнева, 9.

Повний текст рішення складений 22.04.2019 року у зв’язку з перебуванням судді на лікарняному.

Суддя В.В. Хоролець