Рішення № 81316677, 15.04.2019, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/18008/18

РІШЕННЯ

іменем України

15 квітня 2019 року , Сватівський районний суд

Луганської області

у складі головуючого судді Половинки В.О.

за участю секретаря судового засідання Концур А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сватове Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сватівської міської ради Луганської області про визнання права власності, у зв’язку з втратою правовстановлюючого документа, представник позивача – адвокат ОСОБА_2

встановив:

Представник позивача - адвокат ОСОБА_2, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом в якому проситьвизнати за ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: 92600, Луганська область, м. Сватове, провулок Козацький буд. №4.

В позовній заяві представник позивача вказав, що позивачу належить на праві власності, житловий будинок за адресою: 92600, Луганська область, м. Сватове, провулок Козацький буд. №4. Домоволодіння за адресою: 92600, Луганська область, м. Сватове, провулок Козацький буд. №4, було придбано позивачем у шлюбі за договором купівлі – продажу літньої кухні та фундаменту під житловий будинок у 1982 році. За період часу з 1982 по 1996 роки позивачем було побудовано господарські будівлі та споруди. 13 травня 1999 року шлюб було розірвано, а 25 квітня 2017 року дружина позивача померла. Поділу майна подружжя не було. Дійсна ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: 92600, Луганська область, м. Сватове, провулок Козацький буд. №4, складає 127553 грн. 00 копійок. Договір купівлі-продажу садиби (домоволодіння), та документів про введення в експлуатацію житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: 92600, Луганська область, м. Сватове, провулок Козацький буд. №4 були втрачені. Позивач письмово звертався до Першої Сватівської державної нотаріальної контори, з питанням видачі дублікату правовстанолюючого документа - договору купівлі – продажу. На що отримав відповідь, що архівні справи з 1951 по 2000 роки включно передані до Луганського обласного державного нотаріального архіву. На звернення позивача до КП «Сватівське бюро технічної інвентаризації» йому було видано технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок №4, провулок Козацький, м. Сватове. На даний час право власності позивача на садибний (індивідуальний) житловий будинок №4, по провулку Козацький, м. Сватове ніким не оспорюється та не визнається іншими особами.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилися, представник позивача - адвокат ОСОБА_2звернувся до суду з заявою про розгляду справи без його участі та участі позивача, вимоги просить задовольнити. Крім того, просить не стягувати з відповідача сплачений позивачем судовий збір.

Представник відповідача - Сватівської міської ради Луганської області в судове засідання не з’явилася, надала на адресу суду заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, беручи до уваги заяви представника позивача та представника відповідача, дослідивши в судовому засіданні надані докази, оцінивши їх у сукупності, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, всебічно з’ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що провулок ім..40 років ВЛКСМ була перейменований рішенням 35-ї сесії Сватівської міської ради від 09.10.2015 року на провулок Козацький.(а.с.8)

З позовної заяви вбачається, що домоволодіння за адресою: 92600, Луганська область, м. Сватове, провулок Козацький(ім..40 років ВЛКСМ) буд. №4, було придбано позивачем у шлюбі за договором купівлі – продажу літньої кухні та фундаменту під житловий будинок у 1982 році. За період часу з 1982 по 1996 роки позивачем було побудовано господарські будівлі та споруди.

13 травня 1999 року шлюб між позивачем та його дружиною ОСОБА_3 було розірвано, а 25 квітня 2017 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується відповідними свідоцтвами, а.с.6, 7).

Поділу майна подружжя не було. Договір купівлі-продажу садиби (домоволодіння), та документів про введення в експлуатацію житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: 92600, Луганська область, м. Сватове, провулок Козацький буд. №4 були втрачені.

Відповідно до відповіді Першої Сватівської державної нотаріальної контори від 17.07.2018, вбачається, що архівні справи з 1951 по 2000 роки включно передані до Луганського обласного державного нотаріального архіву(адреса знаходження архівних документів м. Луганськ, вул. Оборонна, 112а Луганської області.(а.с.9)

На звернення позивача до КП «Сватівське бюро технічної інвентаризації» йому було видано технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок №4, провулок Козацький, м. Сватове.(а.с.10-12)

Довідкою Сватівського БТІ встановлена площа земельної ділянки розташованої за адресою: м. Сватове, провулок Козацький(ім..40 років ВЛКСМ) буд. №4 від 19.05.2008 року яка складає 948 м2.(а.с.16)

Дійсна ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: 92600, Луганська область, м. Сватове, провулок Козацький буд. №4, складає 127553 грн. 00 копійок, що підтверджується звітом в стислій формі про оцінку майна.(а.с.13)

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, передбаченому законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Виходячи з ч.1 та п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

У відповідності до ст. 20 ЦК України право на захист своїх прав особа здійснює на власний розсуд.

Статтею 317 ЦК України визначено зміст права власності, відповідно до якого власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до частин першої та другої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як передбачає ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ч.1 та ч.2 ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем ОСОБА_1 було вжито всі можливі заходи для позасудового вирішення даного спору.

В даному випадку позивач не має змоги підтвердити своє право власності на зазначене домоволодіння, яке було набуто ним на законних підставах, однак потребує захисту у зв'язку із втратою правовстановлюючих документів на це нерухоме майно та неможливістю на даний час їх відновлення та вирішення цього питання у позасудовому порядку з незалежних від нього обставин.

Згідно положень до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Обставинами обґрунтування позовних вимог та доказами, що підтверджують вказані обставини на думку суду є також те, що право власності позивача на садибний (індивідуальний) житловий будинок №4, по провулку Козацький, м. Сватове ніким не оспорюється та не визнається іншими особами.

Як роз'яснено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування», якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 37 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з урахуванням положень ч.1 ст.15та ст.392 ЦК власник майна має право пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

У правовій позиції від 18 лютого 2015 року, висловленій Верховним Судом України у справі № 6-244 цс14 також зазначено, що за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Таким чином, аналізуючи надані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача ОСОБА_1, оскільки визнання за ним право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: 92600, Луганська область м. Сватове провулок Козацький, будинок 4, не призведе до порушення прав, свобод та інтереси інших осіб і єдиним можливим способом захисту його прав та законних інтересів.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір. Проте, оскільки позивач не наполягає на стягненні з відповідача понесених ним судових витрат при зверненні з позовом до суду, суд не вбачає підстав для його стягнення з відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 78-80, 141, 258, 268, 352 ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 392 ЦК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 про визнання права власності, у зв’язку з втратою правовстановлюючого документа – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: 92600, Луганська область м. Сватове провулок Козацький, будинок 4.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Луганського апеляційного суду або через Сватівський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 21 квітня 2019 року.

Суддя Сватівського

районного суду ОСОБА_4