Рішення № 8131664, 04.03.2010, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 2-230/2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2010 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Діденко О.П.

при секретарі Чепелі М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ніжині справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної злочином,

В С Т А Н О В И В:

Вироком Ніжинського міськрайонного суду від 15.09.2008 року відповідач ОСОБА_2 визнаний винним в умисному порушенні правил безпеки дорожнього руху під час керування належним відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 автомобілем, що спричинило смерть неповнолітній ОСОБА_5, дочці позивача ОСОБА_1, і він засуджений за ст.ст.286 ч.2, 135 ч.1 КК України до позбавлення волі.

У кримінальній справі потерпілою ОСОБА_6, дружиною позивача ОСОБА_1, було заявлено цивільний позов про стягнення з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 106 270,50 грн., та у відшкодування моральної шкоди 207 000 грн., який під час розгляду справи було зменшено на 15 000 грн. у частині відшкодування моральної шкоди з посиланням на добровільне відшкодуванням ОСОБА_2 зазначеної суми коштів.

Вищезазначеним вироком суду позов ОСОБА_6 задоволено частково: з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 стягнуто 29 949,58 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, з яких: 15 967 грн. – вартість стандартного пам»ятника у м.Києві, 13 982,58 грн. – витрати на поховання по наданих суду документах, та 100 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а в задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 18.12.2008 року вирок Ніжинського міськрайонного суду від 15.09.2008 року в частині вирішення цивільного позову змінено і з засудженого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 стягнуто 30 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, та солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди стягнуто 20 000 грн. Суд визначив, що відшкодуванню підлягала матеріальна шкода у розмірі 29 949,58 грн., але з врахуванням того, що під час досудового слідства ОСОБА_2 у добровільному порядку відшкодував 15 000 грн., то у відшкодування матеріальної шкоди зазначеною ухвалою апеляційного суду Чернігівської області солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 стягнуто 14 949,58 грн.

07.12.2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що завдана йому злочином майнова та моральна шкода складає 313 270,50 грн. ( моральна шкода 207 000 грн., матеріальна - 106 270,50 грн.), з якої ОСОБА_2 у добровільному порядку йому відшкодовано 15 000 грн., вироком Ніжинського міськрайонного суду з врахуванням ухвали апеляційного суду Чернігівської області стягнуто 14 949,58 грн., а невідшкодована матеріальна та моральна шкода становить 283 320,92 грн., яку просив стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Як на докази у підтвердження понесених витрат на поховання, поминальні обіди, виготовлення пам»ятника позивач ОСОБА_1 посилався на довідки, чеки, квитанції, що є в матеріалах кримінальної справи, а розмір моральної шкоди, як зазначено в позові, визначено ним за методикою Ердл»євського А.М., з врахуванням характеру та обсягу його моральних і фізичних страждань, та з урахуванням вини відповідачів.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з»явився, а письмово просив розглянути справу в його відсутність.

Відповідач ОСОБА_2, який відбуває покарання у місцях позбавлення волі, надіслав до суду заперечення проти позову, в яких позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, посилаючись на те, що розмір матеріальної шкоди, визначений позивачем у сумі 106 270,50 грн., вважає завищеним та не підтвердженим належними доказами, що питання про відшкодування як моральної, так і матеріальної шкоди вважає вже вирішеним, так як добровільно відшкодував рідним загиблої 15 000 грн. матеріальної шкоди та 14 949,58 грн. повинен сплачувати за вироком суду, а також судовими рішення визначена моральна шкода, яку має сплачувати.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а також їх представник ОСОБА_7 позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди не визнали, а в частині відшкодування моральної шкоди визнали частково - у сумі 10 000 грн.

Представник відповідачів ОСОБА_7 пояснив, що питання відшкодування матеріальної шкоди вже вирішено судовими рішеннями і повторно матеріальна шкода не повинна відшкодовуватися, а щодо моральної шкоди, то вважає, що вона у зазначеному позивачем ОСОБА_1 розмірі не доведена, оскільки він не надав суду висновку психологічної експертизи, яка б визначила його психічний стан внаслідок перенесених моральних страждань, а виходячи з засад розумності та справедливості, ступеню вини відповідача ОСОБА_2 та відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_3, вважає, що моральна шкода має бути стягнута з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3В в солідарному порядку у розмірі 10 000 грн.

Заслухавши пояснення представника відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - ОСОБА_7, дослідивши письмове заперечення проти позову відповідача ОСОБА_2 та інші докази, що є в справі, а також матеріали кримінальної справи № 1-127 за 2008 рік по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст.ст.286 ч.2, 135 ч.1 КК України в частині цивільного позову, суд приходить до слідуючого висновку.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, постановою слідчого потерпілою по справі визнана ОСОБА_6 (а.с.108 т.1), а її представниками - мати ОСОБА_8, яка також визнана цивільним позивачем ( а.с.111, 129 т.1), та адвокат ОСОБА_9 (довіреність на а.с.113 т.1).

У судовому засіданні 07.02.2007 року під час розгляду кримінальної справи за клопотанням адвоката ОСОБА_10, яке було підтримано потерпілою ОСОБА_6, потерпілими та цивільними позивачами були також визнані ОСОБА_1 та ОСОБА_8 з тих підстав, що позов подано й від їх імені (а.с.281 зв.бік т.1), але в судовому засіданні, яке відбулося 06.03.2007 року, за клопотанням адвоката ОСОБА_10, яке підтримали потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_8, єдиним цивільним позивачем по справі визнана ОСОБА_6, яка підтримала позов у тому розмірі, який було заявлено нею та двома іншими потерпілими. І не дивлячись на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_8 у цьому ж судовому засіданні від позову відмовилися, судом не винесено ухвалу (постанову) про прийняття відмови від позову (а.с. 283-284 т.1), у зв»язку з чим позов ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.61 ч.4 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, є обов”язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як зазначено вище, апеляційний суд Чернігівської області визначив, що відшкодуванню підлягала матеріальна шкода у розмірі 29 949,58 грн., але з врахуванням того, що під час досудового слідства ОСОБА_2 у добровільному порядку відшкодував 15 000 грн., то у відшкодування матеріальної шкоди ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 18.12.2008 року солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 стягнуто 14 949,58 грн.

Інших доказів у підтвердження понесених витрат на поховання, поминальні обіди та виготовлення пам»ятника, крім тих довідок, чеків, квитанцій, що є в матеріалах кримінальної справи, позивач ОСОБА_1 суду не надав, і так як вони були досліджені в судовому засіданні під час розгляду кримінальної справи і на їх підставі було визначено розмір матеріальної шкоди, яка підлягала відшкодуванню, і довідки, чеки, квитанції, якими підтверджувались витрати на поховання, поминальні обіди та виготовлення пам»ятника, видані як на ім»я ОСОБА_1, так і на ім»я ОСОБА_6, тобто, зазначені витрати понесені ними, як подружжям, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди суд вважає можливим задовольнити частково, визначивши розмір моральної шкоди з врахуванням глибини і тривалості моральних страждань позивача ОСОБА_1, який втратив свою неповнолітню дочку внаслідок необережних дій засудженого ОСОБА_2А, який керував автомобілем у нетверезому стані, з врахуванням ступеня вини відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_3, як володільців джерела підвищеної небезпеки, які не забезпечили належної охорони транспортного засобу, не обмежили власного сина в користуванні своїм майном, чим дозволили засудженому ОСОБА_2 керувати іхнім автомобілем, а тому відповідно до ст.1167 ЦК України повинні відповідати за моральну шкоду, а також виходячи з засад розумності та виваженості, з врахуванням розміру моральної шкоди, стягнутої з відповідачів на користь дружини позивача, і приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути 15 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а з відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути солідарно 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь держави 8,5 грн. судового збору та в держбюджет м.Ніжина 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 209, 212, 214, 215, 61 ч.4, 88 ЦПК України, ст.ст. 23, 1166, 1167, 1168, 1187, 1201 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної злочином, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 000 (п"ятнадцять тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в іншій частині відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь держави 8 (вісім) грн. 50 коп. судового збору та в держбюджет м.Ніжина на р/р 31211259700005, код 22820749, МФО 853592 в ГУДКУ в Чернігівській області 15 (п"ятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя О.П.Діденко