Рішення № 81316325, 18.04.2019, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року м. Кремінна

Справа № 414/817/19

Провадження № 2-о/414/128/2019

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з ОСОБА_1,

заявника ОСОБА_2,

представника заявника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник ОСОБА_3, заінтересована особа – Рубіжанське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, про встановлення факту перебування особи на утриманні померлого,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник ОСОБА_3, звернулася до Кремінського районного суду Луганської області із заявою про встановлення факту перебування особи на утриманні померлого.

В обґрунтування заяви зазначається, що заявник ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_4, який помер 29.01.2019, і з яким вони перебували у зареєстрованому шлюбі, проживали разом та вели спільне господарство. Заявник є інвалідом та отримує пенсію у розмірі 1497 грн щомісяця, має незадовільний стан здоров’я та за життя чоловіка постійно мала потребу в лікуванні, знаходячись на повному утриманні чоловіка. На даний час заявнику не вистачає коштів для лікування та для нормального існування. За життя чоловік заявника отримував значно більшу пенсію, яка складає 5438,30 грн. Встановлення зазначеного факту заявнику необхідно для оформлення пенсії у зв’язку із втратою годувальника.

У зв’язку з цим заявник просила суд встановити факт її перебування на утриманні померлого чоловіка.

Заявник та її представник у судовому засіданні підтримали заявлені вимоги та надали пояснення, зміст яких збігається із викладеними у заяві обставинами.

Представник заінтересованої особи – Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської областів судове засідання не з’явився начальник управління ОСОБА_5 надав суду письмові пояснення, в яких просив суд розглядати справу за відсутності представника заінтересованої особи, а також зазначив, що у разі, якщо факт перебування на утриманні померлого чоловіка заявником буде доведено у суді, він не має заперечень проти встановлення відповідного факту.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що є рідною донькою заявника та ОСОБА_4, який нещодавно помер. Батьки перебували у зареєстрованому шлюбі, вели спільне господарство та проживали разом по день смерті ОСОБА_4 по вул. Саксаганського м. Брянка Луганської області. ОСОБА_4 був паралізований і не міг пересуватися, а мати доглядала його. При цьому пенсія батька була значно більшою за пенсію матері, тому остання фактично перебувала на його утриманні.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що перебуває у дружніх стосунках із заявником, а їх чоловіки працювали разом. Взимку 2019 року чоловіка заявника помер. ОСОБА_8 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, вели спільний побут та проживали разом за однією адресою по вул. Саксаганського м. Брянка Луганської області. ОСОБА_4 переніс інсульт і був інвалідом першої групи, тому ОСОБА_8 доглядала за ним. ОСОБА_4 працював шахтарем і у зв’язку з цим отримував велику пенсію, у той час як ОСОБА_8 має невелику пенсію і тому фактично перебувала на його утриманні. Крім того, заявник є онкохворою і наразі потребує коштів для придбання ліків.

Суд, заслухавши заявника, її представника та свідків, повно, всебічно та об’єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні в матеріалах справи докази як окремо, так і в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_8 (дошлюбне прізвище – Дохторук) ОСОБА_9, яка народилася 23 травня 1960 року у с. Щурівці Ізяславського району Хмельницької області, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (наразі взята на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: Луганська область, м. Кремінна, вул. Драньова, 39), і 03 червня 1978 року уклала шлюб із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Зазначені обставини підтверджуються паспортом заявника та свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-ЕД № 416070, а також довідкою про взяття заявника на облік як внутрішньо переміщеної особи від 23.05.2017 (а.с. 8, 9, 15).

Чоловік заявника ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, помер 29 січня 2019 року у віці 66 років у м. Брянка Луганської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЕД № 535415, виданим 08 лютого 2019 року Антрацитівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області (а.с. 14).

З домової книги вбачається, що заявник ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_4 були зареєстровані за однією адресою: Луганська область, м. Брянка, вул. Саксаганського, 49 (а.с. 16-17)

З довідки серії 10 АББ № 608561 від 13.12.2012 вбачається, що ОСОБА_2 є інвалідом третьої групи та отримує пенсію по інвалідності у розмірі 1497 грн щомісяця, спостерігається у лікаря-онколога та, відповідно, потребує постійного лікування, що також підтверджується медичною довідкою від 22.02.2019 (а.с. 10-11, 12, 18).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 36 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Непрацездатними членами сім’ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону

Відповідно до п. 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-14 від 25.11.2005, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім’ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім’ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Заявник звернулася до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про призначення їй пенсії у зв’язку із втратою годувальника, однак рішенням від 19.03.2019 їй було відмовлено у призначенні такої пенсії через те, що відсутність документа про перебування заявника на утриманні померлого годувальника (а.с. 20-21).

Заявником, крім інших документів, також надано суду акт про фактичне проживання з померлою особою на день її смертівід 22.02.2019, виданий «Управлінням житлово-комунального господарства адміністрації міста Брянки» так званої «Луганської Народної Республіки», з якого вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на день смерті останнього 29.01.2019 проживали разом за адресою: Луганська область, м. Брянка, вул. Саксаганського, 49 (а.с. 19).

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» тимчасово, на строк, що закінчується через один рік з дня набрання чинності Законом України "Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей", запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, до яких належать райони, міста, селища, села, що визначаються рішенням Верховної Ради України (окремі райони Донецької та Луганської областей).

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» № 252-VIII від 17.03.2015 до окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької і Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови, що відповідає Мінському меморандуму від 19 вересня 2014 року.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» № 1275-р від 12.02.2015 м. Брянка Луганської області віднесене до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Таким чином, м. Брянка Луганської області розташоване на тимчасово окупованій території України.

Відповідно до Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIIІ від 18.01.2018 одним із наслідків збройної агресії Російської Федерації як держави-окупанта проти України стала тимчасова окупація частини території України. Стосовно цих територій встановлено особливий порядок в’їзду та виїзду осіб, які здійснюються через відповідні контрольні пункти. Функціонально відповідальна за управління тимчасово окупованими територіями України окупаційна адміністрація Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

Таким чином, нині знаходження на території міста Брянка Луганської області небезпечно як для здоров’я, так і для життя будь-якого громадянина України, а право на свободу та особисту недоторканість не забезпечуються державою Україна на території цього міста, що також випливає з постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України "Про відступ України від окремих зобов’язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод"» № 462 від 21.05.2015.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави – члени ООН зобов’язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов’язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до наведеного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Неможливість отримати у м. Брянка Луганської області необхідні документи для підтвердження заявником її перебування на утриманні померлого чоловіка виникла внаслідок розташування цього населеного пункту на тимчасово окупованій території України.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки зазначеного акта про фактичне проживання з померлою особою на день її смерті від 22.02.2019, виданого закладом, що знаходиться на тимчасово окупованій території України, як доказу, оскільки суд бере до уваги, що можливості збирання письмових доказів спільного проживання заявника з її померлим чоловіком та перебування заявника на утриманні останнього на цій території є обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.

За таких обставин, оскільки судом було встановлено, що заявник ОСОБА_2, яка має інвалідність, перебувала на утриманні свого померлого чоловіка ОСОБА_4, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами та показаннями свідків, а встановлення зазначеного факту необхідно заявнику для оформлення пенсії у зв’язку із втратою годувальника, суд вважає за необхідне задовольнити заяву повністю та встановити факт перебування ОСОБА_2 на утриманні її чоловіка ОСОБА_4, який помер 29.01.2019.

Згідно з ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10, 11, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4), в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, площа Красна, 6), заінтересована особа – Рубіжанське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код 41245565; місцезнаходження: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, 35-А), про встановлення факту перебування особи на утриманні померлого, – задовольнити повністю.

Встановити факт перебування ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, на утриманні її чоловіка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 29 січня 2019 року.

Повний текст рішення складено 19 квітня 2019 року.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Г. Безкровний