Рішення № 81314677, 22.03.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.03.2019 Справа №607/16351/15-ц

Справа № 607/16351/15-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., з участю секретаря судового засідання Зубко О.Я., представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-

ВСТАНОВИВ :

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося в суд із позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № TEMLGA0000000012 від 11.07.2008 року у сумі 10310,12 доларів США, що станом на 16.09.2015 року еквівалентно 226719,44 грн.. В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до укладеного договору № TEMLGA0000000012 від 11.07.2008 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 15660,05 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом на строк до 11.07.2018 року. Згідно умов договору ОСОБА_3 зобов’язувалася повернути позивачу кредит та відсотки в порядку і в терміни, встановленні договором, однак не виконує взятих на себе зобов’язань щодо вчасного повернення кредиту та відсотків, у результаті чого станом на 16.09.2015 року утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 10310,12 доларів США, з яких: 8793,25 доларів США-заборгованість за кредитом; 764,62 доларів США-заборгованість по відсотках за користування кредитом; 168,48 доларів США-заборгованість по комісії за користування кредитом; 81,98 доларів США-пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором; 11,37-штраф(фіксована частина); 490,42 доларів США-штраф(процентна складова), яку позивач просить стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати.

Від представника відповідача надійшли письмові пояснення на позов. У задоволенні позовних вимог просить відмовити, посилаючись на те, що всупереч вимог п.2.4 Постанови НБУ №168 від 10.05.2007 року « Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» позивач не провів із ОСОБА_3 переддоговірну роботу, вона не була повідомлена про наявні форми кредитування, відмінності між ними, про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту у зв»язку із чим була позбавлена можливості реально оцінити суму переплати по кредиту та доцільність його отримання. Таким чином, банк замовчав важливу інформацію про умови кредитування. Зазначені обставини підтверджуються експертним висновком, яким встановлено, що існує невідповідність встановленим між сторонами у договорі умовам до фактично встановлених з метою отримання прихованого прибутку. Навмисне ненадання банком позичальнику важливої інформації, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» є обставиною, що вводить в оману. Позивач вважає, що банк приховав від неї істотні значення розрахунку фінансових показників кредитного договору, тим самим банк увів її в оману, з метою отримання в такий спосіб надприбутку за кредитним договором. Умови кредитного договору викладені таким чином, що у позичальника без його відома та поза його волею могла сформуватись штучна заборгованість по сплаті кредитних платежів, на яку банк зміг би нарахувати пеню, і, відповідно отримати додаткову протиправну вигоду. Відповідачем не було виконано вимоги п.3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», не попереджено про те, що позивач нестиме валютні ризики під час виконання кредитного договору. Однак ці ризики ОСОБА_3 все одно довелось нести, оскільки після укладення договору значно зріс курс долара США по відношенню до гривні. Крім цього, умови оспорюванного кредитного договору суперечать встановленому чинним законодавством порядку повернення отриманих кредитів, порядку здійснення касових операцій з готівковою іноземною валютою, порядку відображення операцій з готівковою іноземною валютою в бухгалтерському обліку банку, положенням Генеральної ліцензії банку, що дозволяла йому проведення операцій з іноземною валютою, Декрету Кабінету Міністрів України «Про валютне регулювання та валютний контроль» та є недійсними, оскільки не відповідає вимогам ст.203 ЦК України. Перед підписанням кредитного договору, банк не повідомив належним чином позичальника про особу кредитодавця, як того вимагає пп.1 п.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»: ні в кредитному договорі, ні окремим документом позичальнику не надано інформацію про суб'єктну дієздатність банку, як кредитодавця, тобто позичальнику не було надано для ознайомлення примірників письмового дозволу НБУ з переліком операцій, право на проведення яких було отримано ЗАТ «ПриватБанк» на дату укладення кредитного договору. Таким чином, позичальника було введено в оману щодо права банку на проведення операцій з готівковою іноземною валютою на умовах, вказаних в договорі. Кредитний договір містить дискримінаційні по відношенню до позивача умови, які є несправедливими в цілому, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища позивача: у договорі не визначено його ціни, реальної процентної ставки, банком не була проведена переддоговірна робота з позивачем, спірний кредитний договір був підписаний позивачем під впливом обману з боку відповідача, сторонами фактично не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, оскільки у договорі не узгоджені ціна договору та розмір фактичного здорожчання кредиту в кінці періоду кредитування, отже даний договір підлягає визнанню недійсним. Після вступу в дію змін до Закону України «Про захист прав споживачів» в частині зобов»в'язання Кредитора повідомити споживача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості усіх послуг, пов»язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту не відбулось, тобто банк порушив вимоги закону №3795-VI від 22.09.2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг».

Ухвалою суду від 07.10.2015 року відкрито провадження у цивільній справі №607/16351/15-ц за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Ухвалою суду від 26.05.2017 року у вказаній справі призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

Протокольною ухвалою суду від 04.06.2018 року провадження у справі відновлено у зв»язку із надходженням до суду висновку судово-економічної експертизи №598/17-22 від 20.12.2017 року.

Представник позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просить їх задовольнити. Вказала, що позивач не погоджується із висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи №598/17-22 від 20.12.2017 року, вважає, його необґрунтованим та просить не брати до уваги при ухваленні рішення, оскільки зроблені експертами розрахунки не базуються на умовах кредитного договору №TEMLGA0000000012 від 11.07.2008 року,який є чинним на даний час, а Графіку погашення платежів, викладений у Додатку №2 до договору є невід»ємною частиною зазначеного договору. У п.п.3,8.1 Договору чітко визначено розмір щомісячного платежу, винагороди за розрахунок відсотків і експерт мала виходити саме з цього графіку, а не створювати свій графік без врахування комісійних платежів. Експерт самовільно змінила графік погашення ануїтетних платежів, а тому наведені нею розрахунки є невірними та суперечать умовам кредитного договору. Таким чином експерт фактично вийшла за межі своєї компетенції та вдалась до правової оцінки на предмет відповідності умов договору нормам чинного законодавства. Відповідно до ухвали суду від 26.05.2017 року про призначення судово-економічної експертизи експерти повинні були здійснити розрахунок заборгованості ОСОБА_3 виходячи із умов діючого кредитного договору.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_4 в останнє судове засідання не з’явилися. Від відповідача надійшла письмова заява про слухання справи у її відсутності. У попередніх судових засіданнях представник позивача ОСОБА_4 та позивач ОСОБА_3 просили у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов та врахувати висновок судово-економічної експертизи, яким підтверджено безпідставність наданого банком розрахунку заборгованості.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Встановлено, що 11.07.2008 року ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК»(ОСОБА_2) та ОСОБА_3(Позичальник) уклали кредитний договір №TEMLGA0000000012. Відповідно до вказаного договору відповідач отримала строковий кредит у розмірі 15660,05 доларів США на строк до 11.07.2018 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно умов Договору, викладених у п.п.1.1, 2.2.1-2.2.4 ОСОБА_2 зобов»язується надати Позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений у п.8.1 договору, а Позичальник зобов»язується використати кредит на цілі, вказані у п.8.1 договору, у порядку, сумах і строки, що передбачені договором сплатити відсотки за користування кредитом та винагороду згідно п.п.8.1 та7.2 договору.

У відповідності до п.2.2.7 Договору Позичальник зобов»язується погасити суму кредиту, направлену на оплату чергового платежу і сплатити відсотки за його користування не пізніше 30 днів з дня перерахування Банком страхового платежу. У разі непогашення цієї частини кредиту у зазначений термін, вона вважається простроченою і Позичальник зобов»язаний сплатити пеню, відповідно до 5.1 цього Договору.

Пунктом 2.3.1 Договору передбачено, що ОСОБА_2 має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон»юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні встановленого НБУ на момент укладення даного договору.

За користування кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту Позичальник щомісяця сплачує відсотки у розмірі, зазначено у п.8.1 змінної частини даного договору-п.3.1 Договору.

Згідно п.3.3 Договору нарахування відсотків, а також винагород передбачених п.п.7.2 та 8.1 договору здійснюється в останню дату їх сплати, при цьому відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом-360 днів у році. Відсотки розраховуються щомісяця, за період з першої дати поточного періоду по день сплати включно.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що при непогашенні кредиту в строки, зазначені п.п.2.3.3, 8.1, 8.1.2 цього договору, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості простроченої суми кредиту нараховується пеня відповідно до п.5.1 з дати виникнення простроченої заборгованості.

Згідно п.п.4.1, 4.2 Договору для виконання зобов»язань за даним договором ОСОБА_2 резервує ресурси у розмірах, зазначених у графіку погашення Кредиту(Додаток №2) до даного договору і надає Позичальнику право на їх використання. За надане право зазначене у п.4.1 Договору Позичальник сплачує банку винагороду за резервування ресурсів в розмірі зазначеному у п.8.1 Договору.

Нарахування винагороди здійснюється на дату щомісячного платежу за Кредитом. При цьому винагорода нараховується на суму зарезервованих ресурсів(Додаток №2 до Договору) за фактичну кількість днів резервування ресурсів, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок винагороди за резервування ресурсів здійснюється щоденно з моменту підписання Договору-п.4.3 Договору.

Винагорода за резервування ресурсів сплачується щомісяця з щомісячним платежем за кредитом від дня нарахування –п.4.5 Договору.

У відповідності до п.5.1 Договору у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, Позичальник сплачує банку пеню у розмірі, який зазначений у п.8.4 договору за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується у гривневому еквіваленті на курсу НБУ на дату сплати.

У відповідності до п.6.4 Договору при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому із грошових зобов»язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, Позичальник зобов»язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн.+5% від суми позову.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що банк зобов»язується надати Позичальникові кредитні кошти на строк з 11.07.2008 року по 11.07.2018 року включно, у вигляді не поновлюваної лінії(Кредит) у розмірі 17760,55 доларів США на наступні цілі: у розмірі 25660,05 доларів США- на споживчі цілі, з них 15000 доларів США на споживчі цілі шляхом: видачі готівки через касу, а також 450 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту;131.28 доларів США- для сплати страхового платежу страхування майна за договором страхування майна на перший рік кредиту; 78,77 доларів США-для сплати особистого страхування за договором особистого страхування перший рік дії кредиту, а також у розмірі 21005,0 доларів США на сплату страхових платежів у випадках і в порядку. передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.7.2 даного договору.

Погашення заборгованості за цим договором(за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в Період сплати Позичальник повинен надавати Банку кошти(щомісячний платіж) у сумі 295,87 доларів США, згідно Графіку погашення кредиту(Додаток №2 до Кредитного договору) для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

Для виконання даного договору ОСОБА_2 відкриває Позичальникові рахунок №29093059248158 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсотках, винагороді, та іншим платежам-п.8.2 договору.

Згідно п.8.4 договору при порушенні Позичальником зобов»язань із погашення кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні.

Також сторони підписали Додаток №1 до кредитного договору №TEMLGA000000001 від 11.07.2008 року в якому викладено інформацію про загальну вартість кредиту.

Відповідно до Додатку №1 до кредитного договору сума наданого ОСОБА_3 кредиту на споживчі цілі становить 15660,05 доларів США, з яких: 15000 доларів США-купівля житла, 450 доларів США разова винагорода за надання фінансового інструменту, 131,28 доларів США страхування майна на 1 рік дії кредиту, 78,77 доларів США-особисте страхування на 1 рік дії кредиту; кредит надано під заставу житла, зі сплатою процентів у розмірі 15 % річних на залишок по кредиту; щомісячна винагорода за резервування ресурсів становить 4,08 %.

У підписаному сторонами Додатку №2 до кредитного договору №TEMLGA000000001 від 11.07.2008 року викладено Графік погашення кредиту.

З метою забезпечення виконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором №TEMLGA0000000012, 11.07.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, згідно якого відповідач передав в іпотеку Банку житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 46,1 кв.м., житловою площею 31,3 кв.м., що знаходиться за адресою Тернопільська область, Зборівський район, с. Чернихів, вул. Лісова,1 та належить Іпотекодавцю на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом, виданого Зборівською державною нотаріальною конторою 06.06.2005 року за реєстром №1-880.

Як вбачається із заяви на видачу готівки №2 від 14.07.2008 року, ОСОБА_3 отримала кредитні кошти згідно укладеного кредитного договору №TEMLGA0000000012 від 11.07.2008 року у сумі 15000 доларів США, стверджується її особистим підписом.

Згідно із вимогами ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов»язків.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу вимог ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк -ч.1 ст.530 ЦК України.

В силу ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

За нормами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і сплата неустойки.

Частиною першою ст.624 ЦК України передбачено, що в разі якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному обсязі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов»язання- ч.1 ст.550 ЦК України.

У відповідності до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами, укладеного між сторонами кредитного договору передбачено умови сплати штрафу та пені.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 16.09.2015 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором №TEMLGA0000000012 від 11.07.2008 року становить 10310,12 доларів США, яка складається з: 8793,25 доларів США-заборгованість за кредитом; 764,62 долари США – заборгованість по відсотках за користування кредитом; 168,48 доларів США- заборгованість по комісії; 81,98 доларів США-пеня; 11,37-штраф(фіксована частина); 490,42 доларів США-штраф(процентна складова).

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.1 ст.82, ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.2, п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов»язків, передбачених законом. Суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

З висновку призначеної за ухвалою суду судово-економічної експертизи №598/17-22 від 20.12.2017 року вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_3 за Договором кредиту №TEMLGA0000000012 від 11.07.2008 року станом на 16.09.2015 року складає 4457,04 доларів США, що еквівалентно 98010,31 грн.(по курсу НБУ-21,99), зокрема: -за кредитом 4156,26 доларів США, що еквівалентно 91396,16 грн.; по процентах за користування кредитом -300,78 доларів США, що еквівалентно 6614,15 грн.

Заявлена позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» сума боргу за кредитним договором №TEMLGA0000000012 від 11.07.2008 року станом на 16.09.2015 року в розмірі 10310,12 доларів США, що станом на 16.09.2015 року еквівалентно 226719,44 грн. не підтверджується.

По кредитному договору №TEMLGA0000000012 від 11.07.2008 року видано згідно заяви на видачу готівки №2 від 14.07.2008 року кредитні кошти у розмірі 15000 доларів США, що еквівалентно 72631,50 грн.

Відповідно до п.2 глави 3 Розділу ІІІ інструкції «Про касові операції в банках України» №337 за заявою на видачу готівки видача кредитних коштів фізичним особам може проводитись тільки в національній валюті-гривні.

Експерти також вказали, що метод нарахування банком відсотків за кредитним договором №TEMLGA0000000012 від 11.07.2008 року не відповідає постанові Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року за №541/13808, якою затверджені «Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»(щодо дотримання вказаних Правил зі сторони ПАТ КБ «Приватбанк» по п.п.2.1,3.1.3, 3.»а», п.3.8-таблиця визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки разом з її розрахунком); -постанові Правління НБУ від 25.01.2012 року №23, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 15.02.2012 року за №231/20544 з наступними змінами, якою затверджено «Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих витрат за активними банківськими операціями»(щодо дотримання правил та порядку ведення ПАТ КТ «Приватбанк» кредитної документації позичальника за кредитним договором №TEMLGA0000000012 від 11.07.2008 року додатку №2 цього Положення).

Згідно наданого банком розрахунку, банком нарахована пеня у розмірі 85,90 доларів США: 23.03.2009 року нараховано пені 1,40 доларів США, 17.09.2009 року-0,37 доларів США, 22.10.2009 року-2,14 доларів США, до 16.03.2015 року- заборгованість по пені у сумі 3,91 доларів США залишалася незмінною.

З 16.03.2015 року нарахування пені проводилося щомісячно, загальна сума нарахованої банком пені склала 85,90 доларів США. Із даної суми списано 3,91 доларів США, решта-81,98 доларів США включено до загального боргу.

Нарахування неустойки у вигляд пені та штрафу при поданні банком позову до суду по кредитному договору №TEMLGA0000000012 від 11.07.2008 року проведено з недотриманням вимог ч.2 ст.192, ч.3 ст.533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

У судовому засіданні експерт ОСОБА_5 повністю підтримала висновок судово-економічної експертизи №598/17-22 від 20.12.2017 року та вказала, що експертиза була здійснена на основі наданих на дослідження документів, всі досліджені документи зазначені нею на 1-4-й сторінках висновку. Дослідження проводилось відповідно до приписів постанови Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року. В ході проведення дослідження встановлено, що порядок нарахування банком відсотків та комісій не відповідає вимогам даної постанови. Банк надав ОСОБА_3 споживчий кредит під заставу житлового будинку, який за своїм змістом є ануїтетним кредитом. Наведений у висновку розрахунок заборгованості здійснювався на основі розрахунку заборгованості, графіку погашення платежів, документів про оплату коштів за кредитом, наданих банком та відповідачем відповідно до постанов Правління НБУ, Закону України «Про банки і банківську діяльність». При проведенні розрахунків також використовувався кредитний договір №TEMLGA0000000012 від 11.07.2008 року,умови якого повинні відповідати постанові Правління НБУ від 10.05.2007 року №168, однак спірний кредитний договір умовам зазначеної постанови не відповідає, хоча договір не може суперечити вимогам чинного законодавства. У Графік погашення платежів за кредитним договором включено комісію, незрозуміло чому місячний платіж становить не 300 доларів, а 295,87 доларів США. Зазначила, що вона не надавала правової оцінки кредитному договору, укладеному між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3, а вказала на те, що наданий банком розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки Метод нарахування банком відсотків за кредитним договором суперечить вимогам Постанови Правління НБУ №168. Вказала, що наведений у висновку графік ануїтетних платежів виконаний у відповідності до вимог постанови правління НБУ №168, де наведено формулу для розрахунків, із врахуванням процентів за договором, однак наданий банком розрахунок заборгованості не відповідає цій формулі, а тому вона із ним не згідна. Банк визначив суму щомісячного платежу у розмірі 295,87 доларів США, однак ніде не зазначено з чого ця сума складається, у графіку погашення платежів це належно не відображено. Ануїтетні платежі розрахунку комісії не передбачають і він не може входити у графік погашення платежів. Проценти, вказані у графіку більші, ніж передбачено умовами договору, комісію не визначено окремо і вона зарахована в рахунок погашення тіла кредиту.

Експерт ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримала висновок судово-економічної експертизи №598/17-22 від 20.12.2017 року та пояснення експерта ОСОБА_5

Зазначений висновок експерта судово-економічної експертизи №598/17-22 від 20.12.2017 року судом до уваги не приймається, оскільки як вбачається із висновку та встановлено із наданих у судовому засіданні пояснень експертів ОСОБА_5, ОСОБА_6, при проведенні судово-економічної експертизи експертами не було взято до уваги умови кредитного договору №TEMLGA0000000012 від 11.07.2008 року та Графік погашення платежів, викладений у Додатку №2 до договору, які в установленому законом порядку не визнані недійсними та залишаються чинними на момент розгляду справи, натомість експертами виконано розрахунок заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором на підставі самостійно розробленого графіку погашення платежів за кредитом, що суперечить умовам кредитного договору та наданим банком розрахункам.

У судовому засіданні сторони не погодились на призначення у справі повторної судово-економічної експертизи та відмовились нести витрати по її оплаті. Просять вирішити спір за наявними у справі доказами.

Як вбачається із кредитного договору №TEMLGA0000000012 від 11.07.2008 року позивачу було надано інформацію щодо усіх умов договору. Так, в договорі послідовно та докладно викладено усі права та обов'язки сторін, правила нарахування процентів і комісій, наслідки порушення умов договору.

Відповідно до ст.627 ЦК України, підписанням вказаного кредитного договору, відповідач засвідчила, що усі умови кредитного договору їй зрозумілі та підтвердила свою здатність виконувати їх умови. Своїм підписом у Додатках №1 та №2 до договору ОСОБА_3 засвідчила, що вона ознайомлена із загальною вартістю кредиту та графіком погашення платежів. Волевиявлення сторін було вільним та направленим на отримання реальних наслідків договору, тобто з боку відповідача - отримання кредиту, а з боку позивача його надання, повернення наданих коштів та отримання прибутку у вигляді плати за користування кредитом. З наявної в договорі кредитування інформації не вбачається нечіткості, двозначності, незрозумілості та інших ознак використання нечесної підприємницької діяльності. Дійсність вказаного договору відповідачем під сумнів не ставилась, на момент розгляду справи кредитний догові №TEMLGA0000000012 від 11.07.2008 рокута викладений у Додатку №2 до договору Графік погашення кредиту в установленому законом порядку не визнані недійсними та залишаються чинними.

Таким чином дослідженими судом доказами підтверджується, що ОСОБА_3 свої зобов»язання за кредитним договором №TEMLGA0000000012 від 11.07.2008 року належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 16.09.2015 року у неї утворилася заборгованість по сплаті тіла кредиту, відсотків та комісії за користування кредитом на загальну суму 9726,35 доларів США, яка підлягає стягненню з відповідача.

У відповідності до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

ОСОБА_7 Верховного Суду у своїй постанові від 04.07.2018 року у справі №761/12665/14-ц зазначила, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

Таким чином, при визначенні зобов'язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов'язання і в резолютивній частині рішення зазначає саме розмір іноземної валюти, що підлягає стягненню. Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що оскільки ОСОБА_3 отримала кредит у іноземній валюті, тому до стягнення з неї підлягає борг за кредитом, виражений у валюті зобов»язання –доларах США.

Разом з тим, дія Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний з розміром облікової ставки Національного банку України, а оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, то пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише в національній валюті України - гривні.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.08.2017 року у справі №6-2667цс16.

Згідно наданого позивачем розрахунку нарахована пеня за прострочення виконання зобов»язання становить 81,98 доларів США, штраф фіксована частина-11,37 доларів США, штраф-процентна складова-490,42 долари США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 16.09.2015 року еквівалентно 12837,10 грн.

Пунктом 5.1 кредитного договору №TEMLGA0000000012 від 11.07.2008 року передбачено, що сплата пені за кредитом, отриманим у іноземній валюті здійснюється у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Таким чином, суд приходить до переконання, що до стягнення з відповідача підлягають нарахована пеня та штрафні санкції у розмірі 12837,10 грн., обчислені у національній валюті-гривні, виходячи із офіційного курсу НБУ, встановленого станом на 16.09.2015 року, тобто на день проведення розрахунку.

За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності приходить до переконання про доведеність позовних вимог та вважає, що вони підлягають до задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_3 в користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості по кредиту, відсоткам та комісії за користування кредитом за кредитним договором № TEMLGA0000000012 від 11.07.2008 року у сумі 9726, 35 доларів США та 12837,10 грн. нарахованої пені та штрафних санкцій.

В силу ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, підлягають стягненню з відповідача в користь позивача, а тому з ОСОБА_3 слід стягнути в користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 3400,79 грн. сплаченого позивачем судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 524, 526, 530, 533, 549-551, 610-612, 624, 626-628, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: 28083060410, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) в користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299 на розрахунковий рахунок №29092829003111) 9726 (Дев’ять тисяч сімсот двадцять шість) доларів 35 центів США заборгованості по кредиту, відсоткам та комісії за користування кредитом за кредитним договором № TEMLGA0000000012 від 11.07.2008 року.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: 28083060410, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) в користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299 на розрахунковий рахунок №29092829003111) 12837 (Дванадцять тисяч вісімсот тридцять сім) гривень 10 копійок заборгованості по пені та штрафам за кредитним договором № TEMLGA0000000012 від 11.07.2008 року.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: 28083060410, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) в користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299 на розрахунковий рахунок №29092829003111) 3400,79 гривень сплаченого позивачем судового збору.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддяОСОБА_8