Вирок № 81313790, 03.04.2019, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 1-кп/593/34/2019

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2019 р. Бережанський районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючої - судді Данилів О.М.

при секретарі Паньків М.М.

за участі прокурора Лаби М.О.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника Репехи Б.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бережани матеріали кримінального провадження, внесеного 17 серпня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017210160000099 по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки с. Товстолуг Тернопільського району Тернопільської області, громадянки України, із вищою освітою, заміжньої, на утриманні одна малолітня дитина, працюючої продавцем в магазині "Територія сну", зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої в АДРЕСА_2, раніше не судимої, - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 20 червня 2011 року, перебуваючи у приміщенні Поплавської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області, що за адресою: село Поплави Підгаєцького району Тернопільської області, на вул. Шевченка, 39, під час складання секретарем Поплавської сільської ради ОСОБА_3 заповіту від імені спадкодавця ОСОБА_4, за яким остання все своє майно заповіла ОСОБА_1, остання з метою подальшого використання такого заповіту у своїх цілях, а саме: отримання спадщини спадкодавця ОСОБА_4, діючи умисно, усвідомлюючи свої протиправні дії та передбачаючи їх наслідки, власноручно внесла відомості до тексту заповіту, а саме: виконала у заповіті, що був складений у двох примірниках, запис від імені ОСОБА_4 про ознайомлення її із заповітом та від імені ОСОБА_4 його підписала, достовірно знаючи, що вона не має на це законних повноважень, чим вчинила його підроблення.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 здійснила підроблення офіційного документа, який видається та посвідчується особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права з метою використання його підроблювачем, чим вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. І ст. 358 КК України.

Крім цього, ОСОБА_1 28 січня 2016 року, перебуваючи у приміщенні Підгаєцької державної нотаріальної контори, що в м.Підгайці Тернопільської області, по вул. Шевченка, 35, умисно з метою відкриття спадкової справи та придбання права власності на майно покійної ОСОБА_4, достовірно знаючи, що заповіт покійної ОСОБА_4 від 20 червня 2011 року зареєстрований секретарем Поплавської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області ОСОБА_3, яка була службовою особою, оскільки згідно посадової інструкції секретаря сільської ради та виконавчого комітету, затвердженої головою Поплавської сільської ради ОСОБА_5, була наділена повноваженнями здійснювати нотаріальні дії, в силу чого мала право вчиняти юридично значимі дії - підроблений, а саме: в нього внесені неправдиві відомості про ознайомлення з заповітом та підпис від імені ОСОБА_4, діючи умисно, усвідомлюючи свої протиправні дії та передбачаючи їх наслідки, надала даний заповіт виконуючому обов'язки державного нотаріуса Підгаєцької державної нотаріальної контори ОСОБА_6, який в свою чергу завів спадкову справу № 6 та приєднав вищевказаний заповіт до заведеної спадкової справи.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 здійснила використання завідомо підробленого документа, чим вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 К К України.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 вини своєї у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, не визнала, суду показала, що вранці 20 червня 2011 року вона разом із своїм батьком ОСОБА_7 повезли бабцю ОСОБА_4 в сільську раду, оскілька бабця хотіла скласти заповіт. Приїхавши до приміщення сільської ради вони всі троє зайшли до кабінету голови сільської ради, яка дізнавшись мету їхнього візиту, спроектувала їх до секретаря сільської ради. Секретар оглянувши представлені їй документи, що посвідчували особу заповідача, з"ясувавши її волевиявлення, почала набирати на комп"ютері текст заповіту, який потім дала бабці підписати. У її присутності бабця написала на бланку, що їй казала написати секретар сільської ради. При цьому у приміщенні сільської ради при складанні заповіту, крім секретаря сільської ради, яка посвідчувала заповіт, були присутні вона разом із батьком та голова сільської ради. Після здійснення всіх процедур секретар сільської ради дали їм примірник складеного заповіту і вони разом із бабцею поїхали додому. Вважає, що в її діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, оскільки вона не здійснювала підроблення вказаного документу. Заповіт складався заповідачем у її присутності та посвідчувався секретарем сільської ради, тобто особою, яка згідно своїх посадових обов"язків має право вчиняти нотаріальні дії. Що стосується вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, то вона також не визнає себе винною у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Не заперечує, що вона 28 січня 2016 року, перебуваючи у приміщенні Підгаєцької державної нотаріальної контори, з метою відкриття спадкової справи та придбання права власності на майно покійної бабці ОСОБА_4 подала заповіт, складений нею 20 червня 2011 року, однак, подаючи вказаний документ, вона була певна, що цей документ є достовірним, оскільки він був складений її бабцею у її присутності і виражав волю бабці.

І хоч обвинувачена ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, не визнала, однак її вина у їх вчиненні повністю доводиться зібраними по справі доказами.

Так, допитана по справі свідок ОСОБА_8 суду показала, що ОСОБА_4 була її бабцею, тобто була матір"ю її мами. У бабці було двоє дітей: дочка - її мама та син - батько обвинуваченої ОСОБА_1 - ОСОБА_7. В дитинстві вони постійно приїздили до бабці і поскільки їх бабця була неграмотною, тому вони постійно читали їй листи, які приходили від їх дядька. У 2016 чи 2017 році вона дізналася про те, що бабця ОСОБА_4 все своє майно залишила ОСОБА_1, а побачивши заповіт, впізнала на ньому почерк самої ОСОБА_1, а тому із заявою звернулася до правоохоронних органів про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за підроблення заповіту.

Крім показів вказаного вище свідка, вина обвинуваченої у вчиненні нею вищевказаних кримінальних правопорушень підтверджується зібраними по справі письмовими доказами, а саме:

- заявою ОСОБА_8, зареєстрованою в журналі єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Підгаєцького відділення поліції Бережанського відділу поліції ГУНПУ в Тернопільській області 17 серпня 2017 року за № 668 про здійснення перевірки та притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1, яка підробила заповіт від імені її бабці ОСОБА_4 та подала його в Підгаєцький районний суд для прийняття спадщини;

- витягами із Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017210160000099, внесеними 17 серпня 2017 року за заявою ОСОБА_8 за попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 358 КК України та 14 квітня 2018 року за наслідками досудового розслідування за ч. 4 ст. 358 КК України;

- постановами про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 28 і 29 листопада 2017 року, 5 грудня 2017року та 1 лютого 2018 року, згідно яких речовими доказами по даному кримінальному провадженні визнано два примірники заповіту, що був складений 20 червня 2011 року від імені ОСОБА_4, оригінали заяв ОСОБА_1 про прийняття спадщини від 17 травня 2007 року та 28 січня 2016 року та письмову заяву ОСОБА_4 про отримання нею пенсії, що була вилучена в Управлінні пенсійного фонду Бережанського району;

- заповітом, складеним 20 червня 2011 року від імені ОСОБА_4 та засвідченим секретарем Поплавської сільської ради ОСОБА_3, згідно якого ОСОБА_4 усе своє майно, що буде належати їй на день смерті, заповідає ОСОБА_1;

- заявою, поданою ОСОБА_1 28 січня 2016 року до Підгаєцької нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті бабці ОСОБА_4 на підставі складеного на її користь спадкодавицею 20 червня 2011 року заповіту;

- інформаційною довідкою із Спадкового реєстру, яка підтверджує те, що підроблений заповіт від 20 червня 2011 року було внесено до Спадкового реєстру;

- висновком судової почеркознавчої експертизи за № 1.1 - 467/17 від 18 грудня 2017 року, згідно якого рукописний текст: "Заповіт мною прочитано вголос власноручно підписаний об 9.00 годині ОСОБА_4" у рядку " Підпис:" заповіту від 20.06.2011 року, складеного від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, виконаний ОСОБА_1.

Підпис у рядку "Секретар Поплавської сільської ради" заповіту від 20.06.2011 року, складеного від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, виконаний ОСОБА_3.

Із висновку судової почеркознавчої експертизи за № 1.1 - 91/18, яка була проведена 7 лютого 2018 року, видно, що рукописний текст: "Заповіт мною прочитано вголос власноручно підписаний об 9.00 годині ОСОБА_4" у рядку " Підпис:" заповіту від 20.06.2011 року, складеного від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, виконаний ОСОБА_1.

Підпис у рядку "Секретар Поплавської сільської ради" заповіту від 20.06.2011 року, складеного від імені ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1, виконаний ОСОБА_3.

І хоч, допитаний у якості свідка ОСОБА_7 дав суду покази, аналогічні показам обвинуваченої та, зокрема, пояснив, що він, будучи сином спадкодавиці ОСОБА_4, враховуючи вік матері, забрав матір з села Степове Підгаєцького району, де вона постійно проживала, до себе в село Товстолуг Тернопільського району, де здійснював догляд за нею. Його дочка ОСОБА_1 більше інших приділяла увагу бабці та доглядала її, тому остання вирішила скласти на неї заповіт. З метою складення заповіту 20 червня 2011 року він разом із своєю матір"ю ОСОБА_4 та дочкою ОСОБА_1 поїхали у Поплавську сільську раду, по місцю реєстрації його матері, що знаходиться в селі Поплави Підгаєцького району Тернопільської області. Зайшовши в приміщення сільської ради, вони зустріли голову сільської ради ОСОБА_5, яка дізнавшись мету їхнього візиту, направила їх до секретаря сільської ради, яка, перевіривши особу спадкодавиці, взялася на комп"ютері набирати текст заповіту. Під час складання заповіту він разом із ОСОБА_1 були присутні в приміщенні, де складався бабцею заповіт, бланк заповіту за вказівкою секретаря підписувала саме спадкодавиця ОСОБА_4. ОСОБА_9 у його присутності нічого не підписувала.

Однак, суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_7, оскільки він є батьком обвинуваченої ОСОБА_1 і є зацікавленою особою, він своїми поясненнями вигороджує свою дочку з метою уникнення відповідальності останньої за вчинені нею дії. Крім того, його пояснення спростовуються оглянутими та дослідженими в судовому засіданні висновками проведених 18 грудня 2017 року та 7 лютого 2018 року почеркознавчих експертиз.

Суд також критично відноситься до показів, даних у судовому засіданні свідком ОСОБА_3, яка пояснила, що 20 червня 2011 року в сільську раду приїхав ОСОБА_7 разом із своєю матір"ю ОСОБА_4 та дочкою ОСОБА_9. Він сказав, що мама хоче скласти заповіт на його дочку, яка приїхала разом з ними. Вона, перевіривши документи у спадкодавиці та з"ясувавши волю заповідачки, у їх присутності на комп"ютері набрала текст заповіту. Набраний текст заповіту нею був роздрукований та наданий спадкодавиці та її внучці для ознайомлення. Потім вона дала бабці написаний на аркуші текст, який їй необхідно було переписати на складеному заповіті. Заповідачка ОСОБА_4 власноручно написала необхідний текст і підписала вказаний заповіт. Стверджує, що на двох примірниках заповітів заповідачка ОСОБА_4 писала особисто. Суд покази свідка ОСОБА_3 вважає неправдивими і такими, що направлені на уникнення відповідальності за свої дії, а крім того, її покази спростовуються оглянутими в судовому засіданні висновками проведених по справі 18 грудня 2017 року та 7 лютого 2018 року почеркознавчих експертиз, які категорично стверджують, що підпис у двох примірниках заповіту, що був складений 20 червня 2011 року від імені ОСОБА_4, здійснений не заповідачем, а обвинуваченою ОСОБА_1, а крім цього зазначені висновки почеркознавчих експертиз також свідчать про те що підпис від імені секретаря сільської ради, який посвідчував складений заповіт, зроблений секретарем сільської ради ОСОБА_3, тобто у випадку доведення факту підроблення заповіту свідок ОСОБА_3 також по цьому факту може нести відповідальність, встановлену законом.

Те саме стосується показів допитаної в судовому засіданні у якості свідка голови сільської ради ОСОБА_5, яка пояснила, що була присутня в приміщенні сільської ради, коли ОСОБА_4 разом із сином ОСОБА_7 та внучкою ОСОБА_1 приїздили складати заповіт, і стверджує, що цього дня при складанні заповіту заповідачка була присутня та виражала свою волю щодо складання заповіту та особисто підписувала заповіт. Суд приймає до уваги ту обставину, що вказаний свідок є зацікавленою особою, оскільки вона є співробітником ОСОБА_3, і її покази є направлені на вигородження її колеги. Крім зазначеного, покази вказаного свідка спростовуються висновками почеркознавчих експертиз, які були проведені в рамках даного кримінального провадження і містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні обвинувачена, не визнаючи своєї вини і даючи покази про те, що спадкодавиця ОСОБА_4 20 червня 2011 року, будучи присутньою при складанні заповіту, особисто підписувала його, і хоч ці пояснення обвинуваченої спростовуються висновками проведених 18 грудня 2017 року та 7 лютого 2018 року почеркознавчих експертиз за № 1.1 - 467/17 та № 1.1 -91/18, однак вона не поставила їх під сумнів та не клопотала перед судом про призначення почеркознавчої експертизи з цього питання іншому експерту, чи проведення такої експертизи повторно.

У суда не виникає жодних сумнівів щодо об"єктивності проведених 18 грудня 2017 року та 7 лютого 2018 року почеркознавчих експертиз, оскільки зазначені експертизи проведені спеціалістом, який має значний стаж експертної роботи і вони проведені в офіційній установі, в Тернопільському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України. Крім того, експерт попереджався про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

І хоч за клопотанням сторони захисту в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11, однак на їх покази суд не може зіслатися як на докази, оскільки їх покази не підтверджують і не спростовують вину обвинуваченої.

Оцінюючи в сукупності докази, досліджені в судовому засіданні, суд прийшов до переконання, що вина обвинуваченої у скоєнні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 4 ст. 358 КК України, доведена, органом досудового розслідування дії обвинуваченої за ч. 1 ст. 358 КК України кваліфіковано вірно, оскільки ОСОБА_1 здійснила підроблення офіційного документа, який видається та посвідчується особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права з метою використання його підроблювачем. Дії обвинуваченої також вірно кваліфіковані за ч.4 ст. 358 КК України, так як вона використала завідомо підроблений документ - заповіт, складений 20 червня 2011 року від імені ОСОБА_4, подавши його 28 січня 2016 року у Підгаєцьку державну нотаріальну контору для отримання спадщини.

Обираючи обвинуваченій ОСОБА_1 міру покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, суд приймає до уваги особу обвинуваченої, що вона вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину, що раніше вона ні в чому протиправному заміченою не була, і вважає необхідним обрати їй покарання у виді штрафу, таке покарання відповідатиме меті його призначення, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Суд при постановленні вироку також враховує норми, передбачені ч. 5 ст. 74 КК України, а саме, що особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України.

Згідно ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Відповідно до роз"яснень, викладених у постановах Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" та від 23 грудня 2005 року № 12 " Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" якщо особа заперечує проти закриття справи за нереабілітуючою її підставою (закінчення строків давності) і вимагає закрити її за відсутності події або складу злочину, суд, за наявності для цього підстав, визнає особу винною, ухвалює обвинувальний вирок і звільняє її від покарання, керуючись положеннями ст. 49, ч. 5 ст. 74, ст. 106 КК України у зв"язку із закінченням строків давності.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», за наявності передбачених ст. 49 КК України підстав, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.

А так як обвинувачена ОСОБА_1 20 червня 2011 року вчинила кримінальне правопорушення, передбаченене ч. 1 ст. 358 КК України та 28 січня 2016 року вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, які віднесено до злочинів невеликої тяжкості, і з часу їх вчинення минуло три роки, тому її слід звільнити від призначеного судом покарання.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374, 392, 395 КПК України, ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, суд, -

З А С У Д И В :

Визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358 КК України та ч. 4 ст. 358 КК України, і за вказаними статями призначити їй покарання:

- за ч.1 ст. 358 КК України - у виді штрафу в розмірі 500 ( п"ятсот ) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 8 500 (вісім тисяч п"ятсот) гривень.

- за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді штрафу в розмірі 50 ( п"ятидесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 850 (вісімсот п"ятдесят) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття визначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в розмірі 500 ( п"ятсот ) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 8 500 (вісім тисяч п"ятсот) гривень.

На підставі ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України у зв'язку із закінченням строку давності ОСОБА_1 від кримінального покарання, передбаченого ч.1 ст.358 та ч. 4 ст. 358 КК України, звільнити.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави 1582 (одну тисячу п"ятсот вісімдесят дві) гривні за проведену 18 грудня 2017року судову почеркознавчу експертизу № 1.1- 467/17 та 1144 ( одну тисячу сто сорок чотири) гривні за проведену 7 лютого 2018року судову почеркознавчу експертизу №1.1-91/18 у кримінальному провадженні № 12017210160000099.

Речові докази по справі, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження, а саме: заяву ОСОБА_1 про прийняття спадщини, адресовану Підгаєцькій державній нотаріальній конторі 17 травня 2007 року - повернути в Підгаєцьку державну нотаріальну контору; матеріали цивільних справ № 2-978/10, № 605/616/16-ц - повернути в Підгаєцький районний суд Тернопільської області; заяву ОСОБА_4 про призначення пенсії, адресовану до комісії про призначення пенсій та датовану 2 січня 1986 року - повернути до Бережанського об"єднаного управління пенсійного фонду Тернопільської області; бухгалтерські та інші документи із взірцями почерку і підпису працівників Поплавської сільської ради - повернути до Поплавської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області, а заяву про прийняття спадщини від імені ОСОБА_1, адресовану 22 січня 2016 року Підгаєцькій державній нотаріальній конторі та два примірники заповіту, складеного 20 червня 2011 року від імені ОСОБА_4 - залишити в матеріалах справи.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до судової палати в кримінальних справах до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченій та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Головуюча - суддя :