Рішення № 81313508, 22.04.2019, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/10/19

2/583/286/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого – судді Ільченко В.М.

за участі секретаря Верби Н.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в залі суду №1 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (Україна, Сумська область, м. Тростянець, вул. Л.Татаренка, 75/22) до ОСОБА_4 (Україна, Сумська область, м. Охтирка, вул. Київська, 2/54) про відшкодування шкоди, завданої невиконанням умов договору, та стягнення пені за прострочку виконання зобов’язання,

ВСТАНОВИВ:

14.01.2019 відкрито провадження у справі. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 10.07.2018 між нею та ОСОБА_4 укладено договір про надання послуг з виготовлення меблів, відповідно до умов якого відповідачка зобов’язалася в строк до 20.08.2018 виготовити меблі для кухні, загальною вартістю 33500 грн., а позивачка - сплатити авансом суму у розмірі 23000 грн. з метою придбання необхідних матеріалів і фурнітури, а залишок суми в розмірі 10500 грн. - в момент доставки готових меблів. На виконання умов зазначеного договору позивачка сплатила ОСОБА_4 аванс в розмірі 23000 грн., однак остання свої зобов’язання за договором у визначений строк не виконала, суму сплаченого авансу повертати відмовляється. Позивачка зазначає, що за прострочення виконання робіт відповідачка зобов’язана сплатити їй пеню згідно ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», також вказує, що протиправними діями відповідача їй було завдано моральну шкоду, яка виразилася у її душевних стражданнях та переживаннях. В зв’язку з цим позивач порушує питання про розірвання договору, укладеного 10.07.2018 між нею та ОСОБА_4, стягнення з відповідачки 23000 грн. сплачених нею як аванс вартості робіт, неустойку за кожен день прострочки, починаючи з 21.08.2018 по 28.12.2018 у розмірі 89700 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Відповідачка ОСОБА_4 не скористалася своїм правом та у визначений судом строк не надала відзив на позовну заяву, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, за участю її представника.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та позивач суду пояснила, що у червні 2018 року замовила у ОСОБА_4 меблі для кухні, з цією метою 10.07.2018 ОСОБА_4 разом зі своїм компаньйоном ОСОБА_5 приїхали за місцем її мешкання та зробили усі необхідні заміри, цього ж дня між ними був укладений договір про надання послуг з виготовлення меблів вартістю 33500 грн., відповідно до умов договору позивачка авансом сплатила 23000 грн., а решту у розмірі 10500 грн. мала сплатити після доставки готових меблів, а відповідач зобов’язалася в строк до 20.08.2018 виготовити та установити замовлені кухонні меблі. Договір складала ОСОБА_4, при укладенні договору, окрім неї та відповідача, були присутні також ОСОБА_5, її чоловік ОСОБА_2 та ОСОБА_6, який на той час робив ремонт у її квартирі. На підтвердження передачі авансу у сумі 23000 грн. вона склала розписку від імені ОСОБА_4, яку остання власноручно підписала. Однак, незважаючи на узгоджені між ними умови договору, відповідач їх не виконує і до теперішнього часу меблі не виготовлені. На її неодноразові звернення до відповідача остання спочатку запевняла, що меблі будуть готові пізніше і потрібно зачекати, а потім повідомила, що меблі ОСОБА_5 взагалі відмовляється виготовляти і вони можуть установити їй лише каркас меблів без дверцят, але так нічого і не привезли. Її чоловік ОСОБА_2 кілька разів приїжджав до цеху, де виготовляє меблі ОСОБА_5, але там було зачинено, сплачені нею кошти у вигляді авансу відповідачка повертати відмовилася. В зв’язку з такими протиправними діями відповідачки вона була змушена звертатися до органів поліції.

Представник позивача ОСОБА_2, допитаний як свідок, суду пояснив, що є чоловіком позивача, з якою вони проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та дружина йому повідомила, що 10.07.2018 до них додому приїдуть ОСОБА_4 разом зі своїм компаньйоном ОСОБА_5, у яких вона збирається замовити меблі для кухні і що їм необхідно сплатити 70% від вартості меблів авансом. 10.07.2018 відповідач разом з ОСОБА_5 у них дома зробили контрольні заміри, показали ескізи, підписали договір, дружина передала відповідачці 23000 грн. у рахунок авансового платежу, про що остання підписала відповідну розписку. Все це відбувалося у його присутності, також в цей час в кімнаті знаходився і ОСОБА_7, який робив у їхньому будинку ремонт. Вони домовилися, що меблі будуть готові у строк до 20.08.2018, але в обумовлені строки кухонні меблі не були готові, у вересні місяці він поїхав до цеху, де виготовляв ОСОБА_5 меблі, але за їхнім замовленням останній лише почав щось робити, запропонував йому установити меблі без фасадів, сказав, що доробляти нічого не буде, аванс повертати відмовився, в зв’язку з чим вони з дружиною звернулися до органів поліції.

Представник відповідачки в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність та суду пояснив, що дійсно позивачка замовила у ОСОБА_4 кухонні меблі у червні 2018 року та 10.07.2018 ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 приїхали за місцем мешкання позивачки, ОСОБА_5 робив заміри, надав ескізи, вони все обговорили і уклали договір про виготовлення меблів, який власноручно заповнювала ОСОБА_4 та за умовами якого передбачалося, що позивачка має сплатити аванс у сумі 23000 грн. на придбання матеріалів та фурнітури, а відповідачка в строк до 20.08.2018 повинна була виготовити меблі і решту суми у розмірі 10500 грн. позивачка зобов’язалася сплатити після виготовлення меблів. Але ОСОБА_1 повідомила, що не може сплатити аванс і вони з відповідачкою домовилися, що розпочнуть роботи за власні кошти. В цей час у квартирі знаходилася позивачка, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, майстер ОСОБА_7 після їхнього приїзду пішов і більше не повертався. Станом на 20.08.2018 меблі для кухні ОСОБА_1 були готові, але позивачка сказала, що не може установити меблі, так як ремонт на кухні ще не закінчився, зателефонувала на початку вересня 2018 року і повідомила, що замовили кухню у іншого майстра, наполягала, щоб їй повернули кошти. На початку жовтня 2018 року ОСОБА_2 приїхав до цеху ОСОБА_5, там бачив меблі до їх кухні, але почав вимагати повернення коштів.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що з 10.06.2018 виконував у квартирі ОСОБА_1 ремонтні роботи та був присутній як кілька разів до неї приїздили ОСОБА_4 та ОСОБА_5, робили якісь заміри, дивилися каталоги. ОСОБА_1 говорила йому, що збирається замовити меблі для кухні. В черговий раз, коли до ОСОБА_1 приїхали ОСОБА_4 з ОСОБА_5 він вже збирався йти додому, однак, зайшовши в кімнату за речами, бачив як ОСОБА_1 передавала гроші ОСОБА_4, підписували якісь папери, при цьому вони були у двох, нікого поряд не було. Наступного дня він поцікавився у позивачки скільки заплатили, вона сказала, що 23000 грн.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що разом з ОСОБА_4 займалися виготовленням меблів на замовлення. ОСОБА_1 замовила у ОСОБА_4 виготовити кухню. Вони приїжджали до ОСОБА_1 в м. Тростянець, де зробили заміри. Там же був укладений договір, де обумовлені строки. При укладенні договору він знаходився в квартирі, однак не був присутній у кімнаті, де саме укладався договір. Також був ОСОБА_2, інших осіб не було. При укладанні договору ОСОБА_1 не сплачувала кошти, так як домовилися, що вони розпочнуть роботи за власні кошти, а потім ОСОБА_1 перерахує кошти на картку ОСОБА_4 З цього приводу у них з ОСОБА_4 відбулася сварка, так як вже були випадки, коли люди не виконували умови та не платили гроші. Потім він почав виконувати роботи по виготовленню меблів, однак у запланований строк ОСОБА_2 повідомив, що вони не закінчили ремонт на кухні, а тому немає можливості встановити меблі, хоча на той час кухня була готова, хоч і без фасаду. Потім ОСОБА_1 повідомила, що кухню замовили і виготовили у інших майстрів, а ОСОБА_2 став вимагати повернути гроші.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши покази свідків, письмові докази, дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини, пов’язані з наданням відповідачем послуг з виготовлення меблів, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» та відповідними нормами Цивільного кодексу України у даній сфері.

Судом встановлено, що 10.07.2018 між ОСОБА_4 (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір на виконання послуг з виготовлення меблів, згідно якого виконавець прийняла на себе зобов’язання надати послуги з проектування меблевих виробів за індивідуальним ескізом і розмірами, а також по виготовленню і збору спроектованих виробів на території замовника, а замовник зобов’язується оплатити ці послуги в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Загальна вартість товару визначена у сумі 33500 грн., згідно п. 2.1 Договору.

На виконання договору позивачем було сплачено грошову суму в розмірі 23000 грн. в рахунок авансового платежу за виготовлення меблів, що підтверджується відповідною розпискою від 10.07.2018, наданою ОСОБА_4 позивачці.

Згідно п. 2.3.2 Договору залишок коштів замовник оплачує в момент доставки готових меблів, що складає 10500 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору кінцевою датою виконання робіт визначено 20.08.2018.

Разом з тим, п. 5.1 зазначеного Договору передбачено строк дії договору з моменту його підписання і до повного виконання сторонами своїх обов’язків.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатитивиконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник зобов’язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором ( ст. 839 ЦК України).

Положеннями ст. 843 ЦК України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду( ст. 846 ЦК України).

Якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків ( ст. 852 ЦК України).

Положеннями ст. 854 ЦК України визначено що в разі, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Таким чином, договір про виготовлення меблів укладений у письмовій формі з дотриманням вимог чинного на час укладення договору законодавства, підписаний сторонами та на даний час є таким, що продовжує свою дію, оскільки сторонами залишаються невиконані його істотні умови.

Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 N 1023-XII регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За правилами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою та належну якість продукції та обслуговування.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов’язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, зважаючи на викладені обставини суд дійшов висновку, що відповідачем порушені істотні умови договору щодо термінів поставки та передачі у власність позивача меблевої кухні, а тому заявлені вимоги про стягнення коштів, сплачених на виконання досягнутої домовленості є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_4 не отримувала від позивачки авансового платежу у сумі 23000 грн., підпис у відповідній розписці їй не належить, а необхідні матеріали та фурнітуру придбавала за власний рахунок, суд оцінює критично, оскільки належність підпису відповідача у зазначеній розписці не спростована належними та допустимими доказами, натомість факт проведення розрахунків підтвердив свідок ОСОБА_7

Таким чином, суд вважає, що зазначені твердження представника відповідача є недоведеними та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Оскільки відповідачка до теперішнього часу належним чином не виконала умови договору з виготовлення меблів від 10.07.2018, суд дійшов висновку про задоволення вимог частині розірвання договору про надання послуг з виготовлення меблів від 10.07.2018 та відшкодування коштів, сплачених в якості авансу за кухонні меблі в сумі 23000 грн.

Щодо вимоги позивачки про стягнення неустойки, суд виходить з наступного.

Згідно до ст. 549 УК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Стаття 551 ЦК України визначає, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Суд враховує, що між сторонами виникли договірні зобов’язання, і згідно договору відповідач був зобов’язаний передати позивачці товар (кухонні меблі) в строк до 20.08.2018, таким чином зобов’язання є простроченим з 21.08.2018.

Суд погоджується з розміром неустойки, визначеним позивачем, разом з тим, приймає до уваги, що розмір неустойки більше ніж у три рази перевищує розмір збитків, а тому дійшов висновку про зменшення розмір неустойки до 23000 грн.

Стосовно позовної вимоги про відшкодування позивачці моральної шкоди, яку вона оцінює у 10000 грн. суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, моральна шкода відшкодовується, якщо це встановлено договором або законом.

В договорі, укладеному між сторонами, не передбачені випадки відшкодування моральної шкоди.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 09.11.2016 року у справі № 6-1575цс16, спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституцією України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної шкоди. Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

З огляду на те, що по справі не встановлено обставин, з якими закон пов’язує право на відшкодування моральної шкоди, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди, яка оцінена позивачем в розмірі 10000 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв’язку з задоволенням позову в частині розірвання договору, та в зв’язку з тим, що позивач за даною категорію справи була звільнена від сплати судового збору згідно ЗУ «Про захист прав споживачів», з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5-9, 526, 549, 550, 551, 629, 651, 837, 839, 843, 846, 852, 854 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 11-13, 78,81,89, 95, 141, 258-259, 263-265, 267-268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (вул. Л. Татаренка, 75/22, м. Тростянець Сумської області, Україна, 42760) до ОСОБА_4 (вул. Київська, 2/54, м. Охтирка Сумської області, Україна, 42700) про відшкодування шкоди, завданої невиконанням умов договору та стягнення пені за прострочку виконання зобов’язання задовольнити частково.

Розірвати договір про надання послуг з виготовлення меблів від 10 липня 2018 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 (вул. Київська, 2/54, м. Охтирка Сумської області, Україна, 42700, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (вул. Л. Татаренка, 75/22, м. Тростянець Сумської області, Україна, 42760, РНОКПП НОМЕР_2) кошти, сплачені в якості передплати за меблі в сумі 23000 (двадцять три тисячі) гривень та пеню за прострочення виконання робіт в розмірі 23000 (двадцять три тисячі) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (вул. Київська, 2/54, м. Охтирка Сумської області, Україна, 42700, РНОКПП НОМЕР_1) на користь держави судовий збір у сумі 768,40 грн. ( сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 22 квітня 2019 року.

Суддя Охтирського міськрайсуду

Сумської області ОСОБА_8