Ухвала суду № 81311281, 09.04.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 09.04.2019

Справа № 320/2688/19

Провадження № 1-м/320/11/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Бахаєва І.М.,

за участі:

секретаря судового засідання - Фурсової Л.І.,

прокурора - Джавоян О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області клопотання Міністерства юстиції України, відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Мелітополь Запорізької області, неодруженого, маючого середню-спеціальну освіту, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

про приведення у відповідність із законодавством України вироку Бєлгородського районного суду Бєлгородської області Російської Федерації від 28 березня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

01 квітня 2019 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Бєлгородського районного суду Бєлгородської області Російської Федерації від 28 березня 2018 року у відповідність із законодавством України у зв'язку з прийняттям рішення щодо прийняття громадянина України ОСОБА_1, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України.

Клопотання мотивоване тим, що 14 березня 2019 року наказом Міністерства юстиції України № 757/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 606 КПК України, ст. 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 29 січня 2019 року за № 06-9745/19.

ОСОБА_1 засуджено вироком Бєлгородського районного суду Бєлгородської області від 28 березня 2018 року до покарання у вигляді 8 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 229.1 КК Російської Федерації (контрабанда наркотичних засобів, тобто незаконне переміщення через митний кордон Митного союзу в рамках ЄврАзЕС наркотичних засобів, вчинене групою осіб за попередньою змовою, у великому розмірі) та ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК Російської Федерації (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений групою осіб за попередньою змовою, у великому розмірі), що також є караними діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_1 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 7 УФСВП Росії по Бєлгородській області» кінець відбуття строку покарання 27 квітня 2026 року.

Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні: АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 609 КПК України Міністерство юстиції України в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України.

Враховуючи викладене Міністерство юстиції України просить визначити статті, частини статей кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_1 визнано винним вироком Бєлгородського районного суду Бєлгородської області Російської Федерації від 28 березня 2018 року; визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 на підставі вироку Бєлгородського районного суду Бєлгородської області Російської Федерації від 28 березня 2018 року.

На підставі ст. 107 КПК України фіксування кримінального провадження здійснюється за допомогою технічних засобів.

У судове засідання представник Міністерства юстиції не з'явився, у клопотанні ставить питання про розгляд клопотання без його участі, оскільки відповідно до вимог ст. 610 КПК України його явка в судове засідання не є обов'язковою.

В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку Бєлгородського районного суду Бєлгородської області Російської Федерації від 28 березня 2018 року.

Суд, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважає, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку іноземного суду, винесеного відносно громадянина України ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд зобов'язаний додержуватись вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік» № 337/95-ВР від 22 вересня 1995 року, Україна приєдналась до цієї Конвенції, чим прийняла на себе зобов'язання по виконанню умов Конвенції.

Статтею 3 Європейської конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 11 березня 1983 року та ч. 1 ст. 606 Кримінального процесуального кодексу України, визначаються наступні умови передачі засуджених осіб для відбування покарання в Україні:

1) якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку;

2) якщо рішення (вирок) набрав законної сили та є остаточним;

3) якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж якнайменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув'язнення на невизначений строк;

4) якщо на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого;

5) якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі;

6) якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а в разі наявності - також процесуальні витрати;

7) якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 609 КПК України Міністерство юстиції України в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України.

Згідно ч.1 ст. 610 КПК України, клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, відповідно до ч. 3 ст. 609 цього Кодексу, розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в України, або за місцем знаходження Міністерства юстиції України.

Суд, виконуючи вищевказані вимоги, а також положення ч. 3 ст. 603 КПК України, якою на суд покладено обов`язок встановити, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, або відповідними положеннями КПК України, встановив:

ОСОБА_1, є громадянином України, що підтверджується копією довідки Державної міграційної служби України № 6.5-9389/6-18 від 22 серпня 2018 року, та копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданого 29 жовтня 2011 року Мелітопольським МВ ГУМВС України в Запорізькій області./а.с.25-28/

ОСОБА_1 засуджено вироком Бєлгородського районного суду Бєлгородської області від 28 березня 2018 року до покарання у вигляді 8 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 229.1 КК Російської Федерації (контрабанда наркотичних засобів, тобто незаконне переміщення через митний кордон Митного союзу в рамках ЄврАзЕС наркотичних засобів, вчинене групою осіб за попередньою змовою, у великому розмірі) та ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК Російської Федерації (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений групою осіб за попередньою змовою, у великому розмірі), що також є караними діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність./а.с.3-13/

Вирок набрав законної сили 30 травня 2018 року./а.с.14/

Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні: АДРЕСА_1./а.с.27/

ОСОБА_1 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 7 УФСВП Росії по Бєлгородській області»; кінець відбуття строку покарання - 27 квітня 2026 року./а.с.22/

Згідно заяв ОСОБА_1 07 листопада 2018 року, засуджений просить направити його для відбування покарання до України, з наслідками передачі його для подальшого відбування покарання до України ознайомлений./а.с.20,21/

Згідно довідки начальника ФКУ «Виправна колонія № 7 УФСВП Росії по Бєлгородській області» початок строку відбування покарання засудженого ОСОБА_1 - з 28 жовтня 2017 року, кінець строку - 27 квітня 2026 року. Станом на 07 листопада 2018 року відбута частина покарання складає 1 рік 9 днів, залишилось до відбуття - 7 років 5 місяців 20 днів./а.с.22/

Отже, судом встановлено, що засуджений ОСОБА_1 є громадянином України, який зареєстрований на адміністративній території міста Мелітополь, Запорізької області, Україна, вирок Бєлгородського районного суду Бєлгородської області від 28 березня 2018 року набрав законної сили, тобто є остаточним, до закінчення строку відбування призначеного цим вироком покарання залишилось більше ніж шість місяців, передбачених п. «с» ч. 1 ст. 3 Європейської Конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 11 березня 1983 року та п.3 ч.1 ст. 606 КПК України, ОСОБА_1 наполягає на передачі його для відбування покарання на території України.

Згідно з ч. 3 ст. 610 КПК України, під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, яким передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку іноземної держави.

Судом встановлено, що відповідальність за злочини, скоєні громадянином України на території Російської Федерації, також передбачена Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ст. 3 КК України, законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом. Застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

Також, ст. 4 КК України, вказує, що злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

У ст. 5 КК України закріплено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 КК України, виконання в Україні вироку іноземного суду чи міжнародної судової установи можливо, якщо діяння, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, згідно з цим Кодексом визнається злочином або було б злочином у разі його вчинення на території України.

Як вбачається з вироку Бєлгородського районного суду Бєлгородської області від 28 березня 2018 року ОСОБА_1 засуджено вироком Бєлгородського районного суду Бєлгородської області від 28 березня 2018 року до покарання у вигляді 8 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 229.1 КК Російської Федерації (контрабанда наркотичних засобів, тобто незаконне переміщення через митний кордон Митного союзу в рамках ЄврАзЕС наркотичних засобів, вчинене групою осіб за попередньою змовою, у великому розмірі) та ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК Російської Федерації (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений групою осіб за попередньою змовою, у великому розмірі), що також є караними діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

Відповідальність за злочини, вчинені громадянином України ОСОБА_1 на території Російської Федерації, передбачена наступними статтями, частинами статей КК України:

- злочин, передбачений ч. 3 ст. 30 п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ - відповідно до діючого законодавства України кваліфікується за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України, як замах на незаконний збут наркотичних засобів у великому розмірі, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

- злочин, передбачений ч. 3 ст. 229.1 КК РФ - відповідно до діючого законодавства України кваліфікується за ч. 2 ст. 305 КК України, як контрабанда наркотичних засобів, тобто їх переміщення через митний кордон України поза митним контролем, у великих розмірах, вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 305, ч. 3 ст. 15 ч.2 ст. 307 КК України.

Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено за даний злочин, відповідно до діючого законодавства України передбачено ст. 69 КК України.

Крім того, з урахуванням положень ч. 3 ст. 68 КК України, за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Остаточне покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців призначено відповідно до вироку Бєлгородського районного суду Бєлгородської області від 28 березня 2018 року, з урахуванням положень ч. 3 ст. 69 КК РФ (за сукупністю злочинів шляхом часткового складення).

Вказаний принцип призначення покарання відповідає ч. 1 ст. 70 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 602 КПК України, вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом «b» частини 1 статті 9 Європейської конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 11 березня 1983 року визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Пунктом «d» статті 11 Європейської конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 11 березня 1983 року встановлено, що у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган: не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи.

Згідно ч. 4 ст. 610 КПК України, при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків, зокрема:

1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;

2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Таким чином, вирок Бєлгородського районного суду Бєлгородської області від 28 березня 2018 року, яким ОСОБА_1, визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 229.1, ч. 3 ст. 30 п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ та призначено покарання: за ч. 3 ст. 229.1 КК РФ, з застосуванням ст. 64 КК РФ строком 5 років 6 місяців позбавлення волі, за ч. 3 ст. 30 п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ 7 років позбавлення волі, на підставі ч. 3 ст. 69 КК РФ за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання 8 (вісім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму, слід привести у відповідність із законодавством України, дотримуючись вимог пункту «d» статті 11 Європейської конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 11 березня 1983 року та ч. 4 ст. 610 КПК України та вважати ОСОБА_1 , засудженим:

- за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України, до 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 305 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України, до 7 (семи) років позбавлення волі без конфіскації майна.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 70 КК України, суд вважає за необхідне визначити остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання та остаточно визначити покарання у виді 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Визначення режиму відбування покарання не є компетенцією суду України і належить до повноважень регіональних комісій з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі.

Суд не визначає засудженому додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке відповідно до санкцій ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 307 КК України є обов'язковим, оскільки за вироком Бєлгородського районного суду Белгородської області від 28 березня 2018 року, таке покарання не призначалось.

Як слідує з вироку суду іноземної держави та з довідки начальника ФКУ «Виправна колонія № 7 УФСВП Росії по Бєлгородській області» початок строку відбування покарання засудженого ОСОБА_1 - з 28 жовтня 2017 року, кінець строку - 27 квітня 2026 року. Станом на 07 листопада 2018 року відбута частина покарання складає 1 рік 9 днів, залишилось до відбуття - 7 років 5 місяців 20 днів./а.с.22/

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 9, 11 Європейської Конвенції «Про передачу засуджених осіб», ст.ст. 372, 602, 609, 610, 614 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання Міністерства юстиції України, відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про приведення у відповідність із законодавством України вироку Бєлгородського районного суду Бєлгородської області Російської Федерації від 28 березня 2018 року - задовольнити.

Привести у відповідність із законодавством України вирок Бєлгородського районного суду Бєлгородської області від 28 березня 2018 року, за яким громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджено за ч. 3 ст. 229.1, ч. 3 ст. 30 п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ та призначено покарання: за ч. 3 ст. 229.1 КК РФ, з застосуванням ст. 64 КК РФ строком 5 років 6 місяців позбавлення волі, за ч. 3 ст. 30 п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ 7 років позбавлення волі, на підставі ч. 3 ст. 69 КК РФ за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання 8 (вісім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.

Вважати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженим:

- за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України, до 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 305 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України, до 7 (семи) років позбавлення волі без конфіскації майна.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 до відбуття покарання у виді 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_2, рахувати з 28 жовтня 2017 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.

Зарахувати в строк відбуття покарання час затримання ОСОБА_1 та знаходження під вартою з 28 жовтня 2017 року по 30 травня 2018 року.

Копію ухвали направити до Міністерства юстиції України для повідомлення Міністерству юстиції Російської Федерації та організації прийняття засудженого в Україну.

Копію ухвали направити до Державної пенітенціарної служби України, для організації прийняття засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в Україну.

Ухвалу може бути оскаржено органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України та прокурором - до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання її копії

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ