Ухвала суду № 81309554, 19.04.2019, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/513/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Кривошеї С.С.

при секретарі Кравченко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту, у якій просить суд накласти арешт на 1/2 частину квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2, посилаючись на те, що у провадженні Першотравенського міського суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за його позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним. Підставою для подання позову слугували дії відповідачів спрямовані на ухилення від виконання судового рішення, шляхом переоформлення прав власності на нерухоме майно. Станом на час подання даної заяви, рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області, яким стягнуто з ОСОБА_3 на його користь суму боргу за договором позики в розмірі 51000,00 грн., проценти за користування грошовими коштами в розмірі 17465,71 грн., інфляційні витрати з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 37001,42 грн. та судовий збір в розмірі 1054,67 грн., а всього стягнуто 106521,80 грн. Враховуючи те, що неприйняття заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки майно, що належить відповідачу ОСОБА_2, може бути продано, або іншим шляхом передано третім особам і відсутність цього майна у ОСОБА_2 на час виконання рішення суду, може призвести до неможливості його виконання.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши заяву та додані до неї матеріали, дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.1, 2, 3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У ч.1 ст.151 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3); захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4); ціну позову, про забезпечення якого просить заявник (пункт 5); інші відомості, потрібні для забезпечення позову (пункт 7).

Обґрунтовуючи свої вимоги про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на 1/2 частину квартири заявник зазначив, що відповідач ОСОБА_2 може здійснити відчуження спірної квартири або іншим шляхом передати третім особам, проте не надає відповідні докази та не обґрунтовує необхідність вжиття заходу забезпечення позову у виді арешту спірної частини квартири.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно або грошові кошти застосовується при розгляді позовних вимог майнового характеру.

Згідно роз’яснень, які викладені у п.4 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому у заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 ставить вимоги про накладення арешту на спірну частину квартири. Вимог щодо застосування засобу забезпечення позову у виді заборони відчуження спірної квартири не заявлено.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення і накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника або про опис та арешт майна боржника. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно п.11 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012, № 512/5 якщо опис і арешт майна (коштів) здійснюються на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику. Іншій особі майно на зберігання може бути передано лише у випадку відсутності боржника чи його відмови від прийняття майна на зберігання, а також у випадку, якщо судовим рішенням визначено іншу особу, якій необхідно передати майно на зберігання.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд виходить з того, що заявником не надано доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну частину квартири, не надано жодного доказу щодо намірів продажу, дарування або відчуження у інший спосіб ОСОБА_2 належної їй частини спірної квартири, що є лише припущенням заявника.

Також, заявником ОСОБА_1 не надало суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що майновий стан відповідача ОСОБА_3 або дії відповідача ОСОБА_2 щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про стягнення коштів за договором позики з ОСОБА_3

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що заявник не надав доказів на підтвердження того, що є реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 106521,80 грн.

Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту відсутні.

Відтак, вважаючи недоведеними доводи позивача про необхідність вжиття заходів забезпечення у обраний позивачем спосіб, у задоволенні клопотання про вжиття заходів слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, - суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області, а з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: С.С. Кривошея.