Ухвала суду № 81308749, 19.04.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/9644/18

Провадження № 2/201/883/2019

УХВАЛА

19 квітня 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді – Федоріщева С.С.,

при секретарі – Максимовій О.В.,

за участі: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Дніпрі клопотання представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду, вжиття заходів процесуального примусу, компенсацію здійснених судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «ОСОБА_4 Дніпро» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про державну реєстрацію іпотеки та обтяження,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться вищевказана цивільна справа.

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду, вжиття заходів процесуального примусу, компенсацію здійснених судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, скасування заходів забезпечення позову у зазначеній цивільній справі. В обґрунтування поданого клопотання представник позивача посилався на те, що позивач вів суд в оману, не повідомив суд про те, що є рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2012 року у цивільній справі за позовом ПАТ «ОСОБА_4 Дніпро» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно із яким встановлені обставини того, нежитлове приміщення № 40, поз. 1-9, загальною площею 232,6 кв.м., що знаходиться у нежитловому будинку літ. А-12 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шаумяна, буд. 10, е є предметом іпотеки за договором іпотеки № 181105/1-USD-ІП від 09 червня 2006 року, а отже позивач не є іпотекодержателем указаного нежитлового приміщення. Крім того, позивач посилається на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2018 року, яке на даний час не набрало законної сили та оскаржується в апеляційному порядку. На думку представника відповідача, наведені обставини свідчать про те, що позивач подав до суду завідомо безпідставний позов та ввід суд в оману, що є підставою для залишення позову без розгляду на підставі ч. 3 ст. 44 ЦПК України, а також для стягнення з відповідача в дохід державного бюджету штрафу за зловживання процесуальними правами. Крім цього, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню компенсація здійснених останнім витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій АТ «ОСОБА_4 Дніпро», а ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2018 року про вжиття заходів забезпечення позову підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник відповідача клопотання залишення позовної заяви без розгляду, вжиття заходів процесуального примусу, компенсацію здійснених судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, скасування заходів забезпечення позову підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засідання заперечувала проти задоволення заявленого клопотання, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись із доводами клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, вжиття заходів процесуального примусу, компенсацію здійснених судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, скасування заходів забезпечення позову, розглянувши матеріали справи, приходжу до такого висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, у вересні 2018 року АТ «ОСОБА_4 Дніпро» звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6, у якому просить, посилаючись на норми ст. 203, 215 ЦК України, ст. 9, 12, 23 Закону України «Про іпотеку», ст. 15, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», визнати недійсними договори іпотеки від 11 листопада 2016 року і від 11 липня 2018 року, укладені між ОСОБА_3 і ОСОБА_6 щодо передачі іпотеку приміщення № 40 по вулиці Архітектора Дольніка (Шаумяна), буд. 10, м. Дніпро, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасувати записи про державну реєстрацію іпотек.

Дослідивши доводи заявника та матеріали справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Феномен зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб'єктивних прав. Суб'єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб'єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб'єктивного процесуального права.

Притягнення особи до відповідальності за процесуальні зловживання повинно ґрунтуватися на доказах її вини. Факти процесуальних зловживань можна віднести до фактів, що доказуються в режимі процесуальних фактів, які включаються у загальний або локальний предмет доказування у справі.

Відповідно до статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборон, встановлених частиною дев'ятою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана); подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин; заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того ж самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб , які мають бути залучені до участі у справі.

Згідно вимог ч. 3 цієї ж статті якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Тобто, за вищевказаною нормою закону суд може залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву чи клопотання, звернення з яким було судом визнано зловживанням процесуальними правами.

Звертаючись до суду із клопотанням про залишення позову без розгляду на підставі ч. 3 ст. 44 ЦПК України, представник відповідача не врахував положень ст. 257 ЦПК України, що передбачає вичерпний перелік підстав для залишення позову без розгляду, який розширеному тлумаченню не підлягає. Однак, посилання представника відповідача на наявність хоча б однієї з таких підстав клопотання не містить.

При цьому, аналізуючи в системному взаємозв'язку положення ст. 44 та 257 ЦПК України, слід дійти висновку, що не кожне зловживання процесуальними правами, будь воно й очевидним, тягне за собою залишення позову без розгляду.

Більш того, залишення позову без розгляду з підстав не передбачених ст. 257 ЦПК України може призвести до порушено права АТ «ОСОБА_4 Дніпро» на справедливий судовий розгляд у частині доступу до правосуддя гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням викладеного суд вважає клопотання представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду, вжиття заходів процесуального примусу, компенсацію здійснених судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, скасування заходів забезпечення позову безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 143, 148 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду, вжиття заходів процесуального примусу, компенсацію здійснених судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «ОСОБА_4 Дніпро» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про державну реєстрацію іпотеки та обтяження відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.С. Федоріщев