Рішення № 81308164, 18.03.2019, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/4271/18

Провадження № 2/311/257/2019

18.03.2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року місто Василівка

Василівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Сидоренко Ю.В.,

при секретарі: Осінцевій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

04 грудня 2018 року до Василівського районного суду Запорізької області звернулося ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» з позовом, який в подальшому було уточнено в редакції від 26.11.2018 року (а.с.22-24), до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 27.09.2018 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір 27.09.2018-100001345, відповідно до пункту 1.1 якого кредитор зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Даний договір укладений на строк до одного місяця. Кредит наданий на будь-які законні цілі, включаючи перекредитування, підприємницьку, незалежну професійну діяльність або виконання обов'язків найманого працівника, внаслідок чого цей договір не є договором про споживчий кредит та на нього не поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до заявки ОСОБА_2, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) та підтвердження укладення кредитного договору позивачем надано кредит у розмірі 1 500,00 гривень на 14 календарних днів, з кінцевим терміном повернення кредиту до 10.10.2018 року та процентами за користування кредитом у розмірі 420,00 гривень.

27.09.2018 року ТОВ «Споживчий центр» видав позичальнику ОСОБА_2 кредит у розмірі 1500,00 грн., що підтверджується квитанцією № 107791257 від 27.09.2018 року, чим виконав свої зобов’язання своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до п.п.4.1 договору Позичальник зобов’язується забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування ними шляхом внесення в касу кредитора готівкою або перерахування на рахунок кредитора в такі терміни: а) повернення кредиту до 10.10.2018 року; Проценти за користування кредитом - в день повернення кредиту або в останній день строку, на який Кредит пролонгований; в) штрафні санкції, які можуть бути нараховані Кредитором за несвоєчасне виконання зобов’язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред’явлення Кредитором вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Позивачем та відповідачем строки повернення кредиту не переносились.

До теперішнього часу відповідачка ОСОБА_2 не сплатила позивачу заборгованість, чим порушила свої зобов»язання, встановлені договором. Розмір заборгованості відповідача становить 1920,00 грн., яка складається із суми отриманого кредиту в розмірі 1500 грн. та відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 420,00 грн, що підтверджується карткою субконто.

Відповідно до пункту 5.4. договору передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником грошових зобов'язань за договором, кредитор залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2%, починаючи від 2% відсотків у перший день невиконання.

Дата повернення кредиту та відсотків за договором – 10.10.2017 року. З 11.10.2018 року по 26.11.2018 року (дата складання позову), сума штрафу становить 1804,80 грн., а тому, сума штрафу, на яку має право позивач та яку відповідач повинен сплатити позивачу, становить - 1804,80 грн. (1920,00 грн. кредит та відсотки * 2% розміру штраф * 47 кількість днів прострочення = 1804,80 грн.).

Отже, сума штрафу, на яку має право позивач та яку відповідачка ОСОБА_2 повинна сплатити позивачу, становить 1 804,80 гривень. Однак, в даній позовній заяві позивач просить стягнути лише частину штрафу у розмірі 750,00 гривень, що не є відмовою позивача від права на стягнення іншої частини штрафу у майбутньому.

Сума заборгованості на дату складення позовної заяви становить: 1500,00 гривень - неповернута сума кредиту; 420,00 гривень – відсотки за користування кредитом; 750,00 гривень – розмір штрафу, про стягнення якого заявляє позивач.

До теперішнього часу відповідачка ОСОБА_2 не сплатила заборгованість за кредитним договором, чим порушила свої зобов’язання, встановлені договором. Тому позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №27.09.2018-100001345 в розмірі 2670,00 гривень, яка складається з: суми неповернутого кредиту в розмірі 1500,00 гривень, суми неповернутих відсотків за користування кредитними коштами в сумі 420,00 гривень; штрафу, про стягнення якого заявляє позивач, в розмірі 750,00 гривень, а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму сплаченого позивачем судового збору, в розмірі 1762,00 гривень.

Ухвалою Василівського районного суду від 09 січня 2019 року відкрито провадження у даній справі, визначено проведення розгляду справи за правилам спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін (а.с.41).

24.01.2019 року до суду надійшов відзив на позов, який складений представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом ОСОБА_3 (а.с.45-47).

05.02.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, яка складена представником позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ОСОБА_4 (а.с.74-76).

19.02.20109 року до суду надійшли заперечення, які складені представником відповідача ОСОБА_2 в особі адвоката ОСОБА_3 (а.с.108-109).

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, проте на адресу суду надано заяву представника позивача ТОВ «Споживчий центр» ОСОБА_4, в якій висловлено прохання про розгляд справи у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять позов задовольнити за підставами, викладеними у позовній заяві (а.с.116). Також, на обґрунтування заявлених позовних вимог, позивачем суду надано відповідь на відзив, в редакції від 29.01.2019 року (а.с.74-76), в якій зазначено, що кредит у розмірі 1500,00 грн. був безготівково перерахований позичальнику ОСОБА_2 на її картку та вказаний платіж пройшов успішно, що підтверджується наступними доказами: довідкою ТОВ ФК «Елаєнс» від 29.01.2019 року, яке безпосередньо здійснювало переказ цих грошових коштів на підставі договору №071026-01 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку), укладеного ТОВ "Споживчий центр" та ТОВ "Фінансова Компанія "Елаєнс" про успішне перерахування платежу у розмірі 1500,00 грн. отримувачу платежу на картку №4283089900782775; відповіддю ПАТ «Альфа-Банк» №8758-53-6/6 від 28.01.2019 року на запит ТОВ «ФК «Елаєнс», відповідно до якої грошові кошти були успішно перераховані на карту отримувача; квитанцією ТОВ «ФК «Елаєнс» № 107791257 від 27.09.2018 року про перерахування грошових коштів у розмірі 1500,00 грн. на підставі договору №27.09.2018-100001345. Інформація про картку, на яку необхідно перерахувати кредит, була надана відповідачем шляхом зазначення такої інформації в особистому кабінеті відповідача на сайті позивача, та підтверджена в телефонній розмові ОСОБА_2 під час її телефонної ідентифікації 27.09.2018 року кредитним інспектором ТОВ «Споживчий центр» перед перерахуванням грошових коштів, що підтверджується роздрукуванням (відтворенням) технічного запису розмови з клієнтом, яка міститься в анкеті опитування клієнта 27.09.2018 року, та з якої вбачається, що ОСОБА_2 підтвердила подання нею заявки про перерахування їй кредиту у розмірі 1500,00 гривень на її картку №4283089900782775. Кредитний договір №27.09.2018-100001345 від 27.09.2018 року був укладений між відповідачкою та ТОВ «Споживчий центр» у письмовій (електронній) формі шляхом обміну повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: надіслання відповідачем ОСОБА_2 заявки від 27.09.2018 року до кредитного договору №27.09.2018-100001345, яка подавалась та підписувалась відповідачем в особистому кабінеті відповідача на сайті позивача; надіслання відповідачем ОСОБА_2 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), в якій вона підтвердила, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору, невід’ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №27.09.2018-100001345. Вказані заявка та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) були підписані відповідачем двома способами - одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником на належний йому номер телефону, та за допомогою аналога власноручного підпису Позичальника (електронного підпису), право на використання якого та його зразок прямо вказані у п.11.1 кредитного договору №27.09.2018-100001345 від 27.09.2018 року, який укладений сторонами у простій письмовій формі. Надіслання позивачем підтвердження укладання кредитного договору, яким Сторонами підтверджено укладення електронного кредитного договору №27.09.2018-100001345 від 27.09.2018 року.

Також позивачем зазначається, що подання заявки на підставі укладеного між сторонами кредитного договору прямо узгоджено сторонами у цьому договорі, зокрема: у п.п.2.3.3,11.1,11.9 договору. Та відповідачка саме з картки №4283089900782775 здійснила оплату за укладеним між сторонами кредитним договором, що підтверджується роздрукованою інформацією про проведений платіж №507330645 від 08.09.2018 року, що додатково підтверджує той факт, що вказана картка використовується відповідачем ОСОБА_2

Заявлені ТОВ «Споживчий центр» позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять позов задовольнити за підставами, викладеними у позовній заяві.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_2 та її представник в особі адвоката ОСОБА_3 не з’явились, про день та час розгляду справи були повідомлені судом своєчасно та належним чином, проте на адресу суду надано відзив на позовну заяву в редакції від 21.01.2019 року (а.с.45-47) та заперечення проти позову в редакції від 11.02.2019 року (а.с.108-109), на обґрунтування яких представник відповідача ОСОБА_3, який діє в інтересах відповідачки ОСОБА_2 зазначає, що позовні вимоги відповідач визнає частково, просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення розміру нарахованої пені (штрафу), з наступних підстав. ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач зазначає, що 27.09.2018 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 був укладений договір 27.09.2018-199991345, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 1 500,00 гривень строком до 10.10.2018 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 420,00 гривень та просить стягнути заборгованість 2670,00 гривень, з яких: 1500,00 гривень неповернута сума кредиту, 420,00 гривень проценти за користування кредитом та 750,00 гривень заборгованість за пенею (штрафу), яку позивач просить стягнути на його користь із відповідача. Дійсно, відповідачка ОСОБА_2 отримала від ТОВ «Споживчий центр» кредит в розмірі 500,00 гривень. В зв'язку зі скрутним матеріальним становищем кредит не сплачувала. Вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 1500,00 гривень та процентів за користування кредитом в сумі 420,00 гривень ґрунтується на вимогах Закону, а тому, за відсутності будь-яких заперечень з боку відповідача, підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому, у запереченнях також зазначають, що розмір пені (штрафу) становить 750,00 гривень, та враховуючи майновий стан відповідачки та інші обставини, що мають істотне значення, вважають за можливе звільнити від сплати неустойки, яку позивач оцінює в 750,00 гривень. Також вважають, що позивач до позовної заяви не надав детальний розрахунок неустойки (пені), тому зазначена сума у позовній заяві в розмірі 750,00 гривень є безпідставною. На підставі вищенаведеного, просять позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором 1920,00 гривень, з яких: 1500,00 гривень неповернута сума кредиту, 420,00 гривень проценти за користування кредитом.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши надані позивачем документи і матеріали на обґрунтування позову, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, дослідивши відзив та заперечення проти заявлених позовних вимог та докази на їх обґрунтування, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, об’єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку в сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені ТОВ «Споживчий центр» позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.13,43,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною 2 ст.6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

У відповідності до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про електронну комерцію» дія цього Закону не поширюється на правочини, якщо:

- законом встановлено спеціальний порядок переходу права власності або предметом правочину є об'єкти, вилучені з цивільного обороту або обмежені в цивільному обороті відповідно до законодавства;

- однією із сторін є фізична особа, яка не зареєстрована як фізична особа - підприємець та

- реалізує або пропонує до реалізації товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, крім випадків, коли сторони прямо домовилися про застосування положень цього Закону до правочину.

Згідно з ч.2 ст.2 даного Закону порядок надання банківських послуг, випуск та обіг електронних грошей, здійснення переказу коштів не є предметом правового регулювання цього Закону і регулюється спеціальним законодавством. До послуг систем дистанційного обслуговування, випуску та обігу електронних грошей, страхування та інших послуг, щодо яких існує спеціальне законодавство, цей Закон застосовується лише в частині правочинів, вчинених в електронній формі, яка не суперечить спеціальному законодавству, що регулює здійснення послуг із дистанційного обслуговування, випуск та обіг електронних грошей, страхування, зокрема законам України "Про електронні документи та електронний документообіг", «Про електронний цифровий підпис", «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", «Про банки і банківську діяльність" та «Про страхування".

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону термін "електронний підпис" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про електронний цифровий підпис".

Згідно з ч.1 ст.8 Закону права та обов'язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом України "Про захист прав споживачів".

Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов'язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів".

Таким чином, Закон України «Про електронну комерцію» застосовується лише в частині правочинів, вчинених в електронній формі, яка не суперечить спеціальному законодавству в тому числі і - Закону України «Про електронний цифровий підпис», яким підлягають регулюванню спірні правовідносини.

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі (ст. 4 Закону).

Судом встановлено, що 27.09.2018 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №27.09.2018-100001345, відповідно до умов якого позивач видав відповідачу кредит у розмірі 1500,00 гривень, який в свою чергу позичальник ОСОБА_2 повинна була повернути протягом 14 календарних днів, з кінцевим терміном повернення до 10.10.2018 року та платою за користування кредитом в розмірі 420,00 гривень.

Відповідно до п.п.4.1 договору Позичальник зобов’язується забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування ними шляхом внесення в касу кредитора готівкою або перерахування на рахунок кредитора в такі терміни: а) повернення кредиту до 10.10.2018 року; Проценти за користування кредитом - в день повернення кредиту або в останній день строку, на який Кредит пролонгований; в) штрафні санкції, які можуть бути нараховані Кредитором за несвоєчасне виконання зобов’язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред’явлення Кредитором вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником грошових зобов’язань за договором, кредитор залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2% , починаючи від 2% у перший день невиконання.

Відповідачка ОСОБА_2 в порушення умов кредитного договору свої боргові зобов’язання не виконала.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наведеного у позовній заяві, та складеного окремо за підписом уповноваженої особи представника позивача (а.с.4), позичальник ОСОБА_2 має заборгованість за вищевказаним кредитним договором в розмірі 2670,00 гривень, яка складається з: суми не повернутого кредиту в розмірі 1500,00 гривень, суми неповернутих відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 420,00 гривень, а також штрафу, частину стягнення якого заявляє позивач у пред»явленому позові, в сумі 750,00 гривень (а.с.4).

Вказаний розрахунок відповідачем ОСОБА_2І, не оспорений, контррозрахунок суду не надано та в судовому засіданні належними та допустимими доказами не доведено.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Згідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому, відповідно до ст.ст.611,614,615 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

За ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Як вбачається з приписів ст. ст. 549, 550, 611, 624 ЦК України, за порушення грошового зобов’язання передбачена сплата неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно положень ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшено за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У наданих запереченнях, відповідач просить звільнити від сплати неустойки (штрафу), розмір якої позивач оцінює в сумі 750 грн., враховуючи майновий стан відповідача та іншій обставини, що мають значення. При цьому, наведені відповідачем доводи на обґрунтування поданих заперечень суд вважає безпідставними, оскільки відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на їх обґрунтування, та відсутні документальні підтвердження скрутного матеріального становища відповідача ОСОБА_2 та докази на підтвердження інших обставин, що мають значення та були б підставою для зменшення розміру неустойки (штрафу) в сумі 750,00 грн., який просить стягнути на свою користь позивач за невиконання зобов»язань за укладеним кредитним договором.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність боргових правовідносин між сторонами. Позивач надав до суду копії зазначених документів, проте відповідач не надав суду жодного належного доказу, що спростовують наявність кредитних відносин та не спростував наведений позивачем у позовній заяві розрахунок заборгованості за укладеним кредитним договором. Об'єктивних і переконливих доказів, які спростовували би вимоги позивача, відповідач суду не надано та в судовому засіданні не доведено, що вказує на обґрунтованість позову. Матеріали справи свідчать, що у відповідачки ОСОБА_2 виникла заборгованість за кредитним договором, а дії та наміри відповідача не свідчать про виконання нею договірних зобов'язань за кредитним договором та повернення кредиту.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у справі доказами та не спростованими у встановленому процесуальним законом порядку відповідачем, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявлені ТОВ «Споживчий центр» позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки позичальник ОСОБА_2 свої зобов’язання за укладеним кредитним договором № 27.09.2018-100001345 від 27 вересня 2018 року належним чином не виконує, наявна за вищевказаним кредитним договором заборгованість, відповідачем ОСОБА_2 до теперішнього часу у добровільному порядку не погашена, тому підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ТОВ «Споживчий центр» в судовому порядку заборгованість за кредитним Договором № 27.09.2018-100001345 від 27 вересня 2018 року, в загальній сумі 2670,00 грн., яка складається з: суми неповернутого кредиту в розмірі 1500,00 гривень, суми неповернутих відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 420,00 гривень, а також штрафу в сумі 750,00 гривень, частину якого заявляє позивач у пред»явленому ним позові.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1762 грн., оплата якого документально підтверджена платіжним дорученням від 28.11.2018 року, та оригінал якого міститься в матеріалах справи (а.с.1).

Керуючисьст.509,526,527,530,623,625,628,638,1048,1050,1054ЦКУкраїни,ст.ст.9,12,13,76,81,133,141,259,263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації та місце фактичного проживання: 71630, Запорізька область Василівський район місто ніпрорудне АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032 м.Київ, вул..Саксаганського буд.133-А, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 27.09.2018-100001345 від 27.09.2018 року в розмірі – 2670 (дві тисячі шістсот сімдесят) гривень 00 копійок, судовий збір в сумі - 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок, а всього стягнути – 4432 (чотири тисячі чотириста тридцять дві) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_5