Ухвала суду № 81307630, 19.04.2019, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1145/19

Провадження № 2/309/990/19

У Х В А Л А

19 квітня 2019 року м. Хуст

Суддя Хустського районного суду Закарпатської області Сідей Я.Я. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Закарпатгаз» про визнання дій протиправними та незаконним нарахування заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1, звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання дій протиправними та незаконним нарахування заборгованості.

Вивчивши позовну заяву і додані до неї документи, приходжу до висновку, що її слід залишити без руху, оскільки вона подана з порушенням вимог ст. 175 і 177 ЦПК України.

Позивачем не дотримано ч. 4 ст. 177 ЦПК України, оскільки не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України «Про судовий збір». З 01.09.2015 року Закон України «Про судовий збір» діє у новій редакції. Із статті 5 цього Закону, яка визначає пільги щодо сплати судового збору, виключено пункт, який встановлював, що від сплати судового збору звільняються споживачі за позовами, що пов’язані з порушенням їхніх прав. Отже, з 01.09.2015 року позови споживачів оплачуються судовим збором за ставками, встановленими Законом на 1 січня календарного року.

Подаючи позов, позивач зазначив, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, яка діє з 01.11.2011, визначає, що «споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав». Тобто, на день подання позову про захист прав споживачів діють нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному регулюють питання оплати судового збору.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах застосуванню підлягають положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Закон України «Про судовий збір» у редакції, що діє з 01.09.2015 року, виключив споживачів з переліку пільгової категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору.

Згідно роз`яснень, які викладені у п.13 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 року, якщо в позовній заяві об’єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов’язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).

Відповідно до п.п. 1 п.1 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору встановлюється у розмірі 0.4% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну подану вимогу немайнового характеру, тобто по 704 грн. 80 коп., який повинен бути внесений або перерахований за наступними банківськими реквізитами:

Отримувач коштів УК у Хуст. р/м. Хуст/ 22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37891119

Рахунок отримувача 31210206007004

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО) 89998

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Призначення платежу: судовий збір за позовом _____ (ПІБ чи назва платника)

Дані обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України, якщо позовна заява подана без додержання вимог, передбачених ст.ст. 175, 177 ЦПК України, вона підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху з наданням позивачеві строку на усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Закарпатгаз» про визнання дій протиправними та незаконним нарахування заборгованості – залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Хустського

районного суду: ОСОБА_2