Рішення № 81304311, 17.04.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року м. Черкаси справа № 925/105/19

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Хелис Н.М., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом приватного підприємства «Еллада», м. Київ, вул. Жилянська, 75

до товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна газопостачальна компанія», м. Черкаси, вул. Гоголя, 137

про стягнення 387 688,08 грн. попередньої оплати,

за участю представників сторін:

від позивача: Холостий О.І. - ліквідатор - керівник підприємства;

від відповідача: Джирма А.В. - адвокат - за ордером.

Приватне підприємство «Еллада» звернулося в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна газопостачальна компанія» про стягнення 387 688,08 грн. попередньої оплати за непоставлений природний газ згідно договору постачання природного газу від 23.05.2017р. №06/741-17, та відшкодування судових витрат.

В розгляді справи оголошувалась перерва:

з 21.02.2019р. до 11:00 год. 06.03.2019р.;

з 06.03.2019р. до 10:00 год. 01.04.2019р.

В судовому засіданні:

Представник позивача вимоги підтримав та просив задовольнити вимоги повністю, оскільки договір розірвано за згодою сторін і потреби в постачанні газу немає. Додаткових документів та доказів не надано.

Представник відповідача вимоги заперечив та просив в позові відмовити, оскільки позивач не довів невиконання зобов'язань відповідачем у спірних правовідносинах.

Присутні представники сторін у засіданні суду заявили, що ними подано всі документи, докази та заперечення по суті позову. Сторони не змінили предмет чи підставу позову. Сторони не пропонували вирішити спір в позасудовому порядку.

На запитання головуючого представники сторін заявили:

про відсутність будь-яких інших доказів на підтвердження своїх доводів і пояснень;

про відсутність потреби у витребуванні інших доказів від учасників провадження у справі та інших осіб;

про можливість завершення дослідження обставин справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено такі взаємовідносини сторін та обставини:

23.05.2017р. між приватним підприємством «Еллада» (Споживачем - Позивач по справі), в особі директора Капустяна Г.В., що діє на підставі Статуту, та товариством з обмеженою відповідальністю «Центральна газопостачальна компанія» (Постачальником - Відповідач по справі) було укладено договір постачання природного газу №06/741-17 (далі - Договір, а.с. 9-11), за умовами якого Постачальник зобов'язувався поставити Споживачу природній газ, в обсягах і порядку, передбачених Договором, а Споживач зобов'язувався прийняти газ та розрахуватися за нього.

Згідно п.3.2. Договору ціна природного газу визначається в додаткових угодах до Договору, погоджується сторонами до 20-го числа місяця, що передує місяцю поставки та не може бути змінена після даного терміну.

23.05.2017р. між Споживачем та Постачальником в порядку, визначеному п.3.2. Договору, укладено Додаткову угоду №1 до Договору (а.с. 12) відповідно до якої сторони встановили, що починаючи з 01.06.2017р., ціна за 1000 м3, без врахування вартості транспортування газу по території України складає 5916,67 грн. Крім того, податок на додану вартість 20% - 1183,33 грн. Всього -7 100 грн.

Відповідно до п.4.2. Договору Споживач зобов'язаний сплатити вартість місячного обсягу газу на рахунок Постачальника наступним чином: 100% вартості планового місячного обсягу газу, зазначеного в п.1.2. цього Договору, відповідно до п.3.1., Споживач сплачує Постачальнику до 30-го числа місяця, який передує місяцю поставки газу.

Відповідно до п.10.1. Договору договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2017р., а в частині не виконаних зобов'язань - до їх повного виконання. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати та/або внести зміни до нього, даний договір вважається автоматично пролонгованим на аналогічних умовах з урахуванням всіх додатків до нього на кожен наступний рік.

На виконання умов п.4.2. Договору Позивач здійснив передоплату на рахунок Відповідача в сумі 5580000 грн. за природний газ, що підтверджується платіжними дорученнями:

№573 від 29.05.2017р. на суму 3 250 000 грн.;

№801 від 03.07.2017р. на суму 2 330 000 грн. (а.с. 13-14).

Відповідач поставив на адресу Позивача природний газ на загальну суму 1 907 182,74 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу:

- Акт приймання-передачі природного газу №1393 від 31.07.2017р. - природній газ за липень 2017р. на загальну суму 1 848 307,02 грн. (а.с. 16);

- Акт приймання-передачі природного газу №1659 від 31.08.2017р. - природній газ за серпень 2017р. на загальну суму 58 875,72 грн. (а.с. 19).

В серпні 2017 року листом від 17.08.2017р. за вих.№538-12/Ел Позивач запропонував Відповідачу розірвати договір постачання природного газу від 23.05.2017р. №06/741-17 - з 31.08.2017р. (а.с. 20).

Згідно п.10.4. Договору кожна сторона має право припинити дію договору достроково, якщо не має невиконаних зобов'язань перед іншою стороною та попередити про це останню письмово за 30 календарних днів.

Згідно ч.3 ст.651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як зазначає Позивач, на момент припинення дії Договору розмір здійсненої Позивачем переплати становив 1 387 688,08 грн.

Позивач звернувся до Відповідача з вимогою від 22.12.2017р. за вих. №715-ЕЛ повернути передоплату за Договором в загальній сумі 1 387 688,08 грн. (а.с. 22).

11.01.2018р. Відповідач перерахував на банківський рахунок Позивача 1 000 000,00 грн. в якості надлишково сплачених коштів по Договору, що підтверджується платіжним дорученням №283 від 11.01.2018р. (а.с. 15).

Таким чином, станом на дату подачі даного позову - на думку позивача - розмір неповернутої Відповідачем передоплати за Договором складає 387 688,08 грн.

Невиконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань та ухилення від виконання вимоги Позивача про повернення коштів стало підставою звернення Позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення боргу з Відповідача.

Відповідач вимоги заперечив. В засіданні суду вказав на відсутність обов'язку сплачувати кошти споживачу газу. Вимоги про поставку (допоставку) газу позивачем не виставлялись. Просить відмовити в позові.

Інших доказів, пояснень та документів суду сторонами не подано.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Сторони за договором є суб'єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

30.01.2018р. постановою господарського суду м. Києва по справі №910/23852/16 приватне підприємство «Еллада» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором Холостого О.І.

Відповідно до частини 2 статті 41 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор з дня свого призначення здійснює ряд повноважень, серед яких, пред'явлення до третіх осіб вимог щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суд погоджується з доводами учасників, що їх волевиявлення та дії були направлені на настання певних юридичних наслідків, що охоплюється положеннями ст.ст. 4, 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами виникли та існували до 31.08.2017р. договірні відносини оплатної поставки товару паливної групи (природного газу) на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 ЦК України.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За правовою природою спірний договір постачання природного газу від 23.05.2017р. №06/741-17 є договором поставки енергоносіїв приєднаними мережами і відповідає вимогам статті 714 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір постачання природного газу від 23.05.2017р. №06/741-17 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та розірваний сторонами в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 Цивільного кодексу України). Дія договору припинена з 17.09.2017р. за згодою сторін.

Позивач в період з 31.07.2017р. по 31.08.2017р. здійснив поставку природного газу на загальну суму 1 907 182,74 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу та не оспорюється сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено порядок розрахунків за отриманий природний газ, який визначений п. п. 4.2 Договору - Споживач зобов'язаний сплатити вартість місячного обсягу газу на рахунок Постачальника наступним чином: 100% вартості планового місячного обсягу газу, зазначеного в п.1.2. цього Договору, відповідно до п.3.1., Споживач сплачує Постачальнику до 30-го числа місяця, який передує місяцю поставки газу.

На виконання умов п.4.2. Договору Позивач здійснив передоплату на рахунок Відповідача в сумі 5 580 000 грн. за природний газ.

11.01.2018р. Відповідач перерахував на банківський рахунок Позивача 1 000 000 грн. в якості надлишково сплачених коштів по Договору, що підтверджується платіжним дорученням №283 від 11.01.2018р.

У Відповідача залишаються 387 688,08 грн. за умовами договору, що є предметом спору та на поверненні яких наполягає позивач.

Згідно ч.4 ст.653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст.693 ЦК - якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Представник відповідача в засіданні пояснив, що ним оформлені податкові декларації за вчинену господарську операцію та оформлено податковий кредит. Сума 387 688,08 грн. якраз є податковим зобов'язанням і позивач не оформив та не подав у встановленому порядку відкориговану податкову накладну на повернення коштів по передоплаті за невикористаний газ:

Відповідно п. 7.8 Договору Постачальник зобов'язується складати всі податкові накладні в електронній формі з дотриманням умов щодо їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, у порядку визначеному законодавством. Податкові накладні мають містити електронні підписи уповноваженої платником особи з дотриманням умови, щодо реєстрації цих підписів у порядку визначеному законодавством та електронну печатку.

Відповідно п. 2 Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010р. «Про затвердження порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації;

розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної - електронний документ, який складається платником податку до податкової накладної відповідно до вимог Податкового кодексу в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідач виконав взяті на себе зобов'язання, склавши всі податкові накладні в електронній формі з дотриманням умов щодо їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, у порядку визначеному законодавством та направив їх Позивачу.

У зв'язку з розірванням договору постачання природного газу від 23.05.2017р. №06/741-17 та наявною заборгованістю у сумі 1 387 688,08 грн., Позивач листами від 12.09.2017р. №588-12/Ел (а.с. 55) та від 29.11.2017р. №685-12/Ел (а.с. 56) просив Відповідача повернути невикористані кошти в розмірі 1 156 406,73 грн. (заборгованість без ПДВ) шляхом перерахування вказаної суми на реквізити Позивача, оскільки ПП «Еллада» не може здійснити реєстрацію розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН.

Підпунктом 13 п. 5.1.2. Договору передбачено, що Споживач зобов'язується виконувати інші обов'язки покладені на Споживача чинним законодавством та/або цим Договором.

Але Позивач не виконав зобов'язання в частині реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН.

Вимоги щодо реєстрації ПН/РК містить Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, який затверджений постановою КМУ від 29.12.2010р. (далі - Порядок №1246). Необхідними вимогами для реєстрації ПН/РК є (п.5 Порядку №1246): особа, яка реєструє РК, зобов'язана це зробити згідно п. 192.1 Податкового кодексу України.

Статтею 192 Податкового Кодексу України встановлені особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту).

Пункт 192.1 Податкового Кодексу України визначає, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

- отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Згідно п. 192.1.1 Податкового Кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник, відповідно, зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач, відповідно, зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Згідно п. 192.1.2 Податкового Кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Відповідно п. 198.6 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи відсутність факту здійснення Позивачем реєстрації розрахунків коригування кількісних і вартісних показників в Єдиному реєстрі податкових накладних, Відповідач втратив право віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 231 281,35 грн. (20% з суми попередньої оплати після розірвання Договору).

Позивач відмовився від вказаної суми, про що зазначив і в своїх листах від 12.09.2017р. №588-12/Ел та від 29.11.2017р. №685-12/Ел, зазначаючи про те, що з 1 387 688,08 грн. Відповідач має повернути 1 156 406,73 грн. (різниця складає 231 281,35 грн.),

Крім того, в листі від 29.11.2017р. №685-12/Ел зазначено, що в разі неможливості здійснення ПП «Еллада» реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН протягом 365 календарних днів, що наступають за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних, Позивач просив здійснити списання решти суми заборгованості за Договором в розмірі 231 281,35 грн.

З моменту отримання Відповідачем листа Позивача від 29.11.2017р. і до цього часу реєстрація розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН Позивачем здійснена не була, що свідчить про відмову Позивача від вказаної суми в розмірі 231 281,35 грн.

Таким чином, Позивач, порушивши установлені вимоги чинного законодавства щодо реєстрації коригуючих податкових накладних в ЄРПН, завдав Відповідачеві збитків на загальну суму 387 688, 08 грн.

Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно ч.1 ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Згідно з приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Спору в цій частині немає.

Керуючись наведеними положеннями чинного законодавства, на підставі листів Позивача від 12.09.2017р. та від 29.11.2017р., які свідчать про відшкодування заподіяних збитків в добровільному порядку, враховуючи відсутність факту реєстрації Позивачем розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН на зазначену суму, Відповідачем були утримані суми в узгодженому розмірі.

На суму в розмірі 1 000 000,00 грн. Відповідач здійснив повернення коштів Позивачу згідно платіжного доручення №283 від 11.01.2018р.

Натомість позивач не наводить правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості 387688,08 грн.

Відповідно до приписів ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини в суспільстві.

Суд зазначає, що позивач не доводить порушення свого права та в чому саме.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано неналежний, в розумінні вимог ст. 16 ЦК України, спосіб захисту його порушеного права, тому в позові належить відмовити.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Позивача та не стягувати.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову приватного підприємства «Еллада», м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ , номер рахунку в банку невідомий

до товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна газопостачальна компанія», м. Черкаси, вул. Гоголя, 137, код ЄДРПОУ , номер рахунку в банку невідомий

про стягнення 387 688,08 грн. попередньої оплати - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення або через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 22.04.2019р.

Суддя Г.М. Скиба