Ухвала суду № 81303411, 17.04.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

17.04.2019Справа № 910/9946/18

За заявоюАкціонерного товариства «Київенерго» про відстрочення виконання рішення суду по справі № 910/9946/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Хорайзон офіс тауер»ДоПублічного акціонерного товариства «Київенерго»Простягнення 70 264,98 грн Господарський суд м. Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М.

Представники сторін:

від заявника: Плахотнюк Я.В. - предст. за дов.;

від стягувача: Устинова І.П. - предст. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хорайзон офіс тауер» (далі - ТОВ «Хорайзон офіс тауер», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго», відповідач) про стягнення 70 264,98 грн безпідставно збережених грошових коштів. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що на даний час в розпорядженні ПАТ «Київенерго» знаходиться сума переплати в розмірі 70 264,98 грн з ПДВ, які належать позивачу та не будуть використані в зв'язку із припиненням ПАТ «Київенерго» надання з 01.05.2018 послуг теплопостачання, які є предметом укладеного між сторонами Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1532702.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 у справі № 910/9946/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ «Київенерго» на користь ТОВ «Хорайзон Офіс Тауер» 70 264, 98 грн основного боргу та судовий збір у розмірі 1 762, 00 грн.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ПАТ «Київенерго» оскаржило його в апеляційному порядку.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі № 910/9946/18 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 у справі № 910/9946/18 - без змін.

14.02.2019 на виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/9946/18 від 01.10.2018 (повний текст рішення складено 08.10.2018 ), яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 та набрало законної сили 05.02.2019 було видано наказ.

01.04.2019 Акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду м. Києва з заявою, в якій просило відстрочити виконання рішення Господарського суду м. Києва по справі № 910/9946/18 від 01.10.2018 строком на 3 календарних місяці.

Ухвалою суду від 05.04.2019 призначено заяву Акціонерного товариства «Київенерго» про відстрочення виконання рішення суду на 12.04.2019.

У судовому засіданні 12.04.2019 відкладено розгляд заяви до 17.04.2019.

17.04.2019 в судовому засіданні представник боржника(заявника) підтримав подану заяву та просив суд відстрочити рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2018 у справі № 910/9946/18 строком на три календарних місяці рівними частинами.

Представник стягувача в даному судовому засіданні надав свої заперечення щодо заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Розглянувши подану заяву, заслухавши пояснення представника боржника та стягувача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що подана заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

За приписами ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до змісту рішення від 20 липня 2004 Європейського суду з прав людини «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду по справі № 910/9946/18, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

За поясненнями представників сторін, рішення суду від 01.10.2018 у справі № 910/9946/18 на теперішній час боржником не виконано.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтовуючи наявність підстав для відстрочення виконання рішення по справі, боржник посилається на наступне.

Заявник зазначає, що всі споживачі теплової енергії в м. Києві уклали договори на теплопостачання з КП «Київтеплоенерго» та не розраховуються в повному обсязі з ПАТ «Київенерго» по боргам за спожиту ними теплову енергію, що виникли до квітня 2018 року. Відповідач не може одразу і в повному обсязі розрахуватись з усіма кредиторами та повернути переплачені останніми кошти. З аналізу фінансового стану ПАТ «Київенерго» на сьогодні вбачається, що коштів від боржників за спожиту теплову енергію надходить значно менше, ніж існує боргів у ПАТ «Київенерго» перед кредиторами.

Разом з тим, судом відхиляються доводи боржника з огляду на наступне.

Положеннями ч. 3 ст. 331 ГПК України унормовано, що підставою для встановлення відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).

Заява про відстрочку виконання рішення розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України, тому заявник повинен надати докази наявності обставин, що передбачені ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 7.2 Постанови №9 від 17.10.2012 пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, в основу рішення про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.

Відповідно до приписів ст. 218 Господарського кодексу України не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пунктом 7.2 Постанови №9 від 17.10.2012 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Суд зазначає, що відсутність коштів у боржника не є виключною обставиною, яка може слугувати підставою для відстрочення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2018 по справі № 910/9946/18.

Враховуючи все вищезазначене у сукупності, господарський суд зазначає, що наведені заявником обставини в обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду не є винятковими в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, які б доводили неможливість своєчасного виконання судового рішення та які б могли бути підставою для відстрочення виконання рішення суду по справі № 910/9946/18.

Керуючись приписами ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви Акціонерного товариства «Київенерго» про відстрочення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2018 у справі № 910/9946/18.

2. Згідно з ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 22.04.2019

Суддя О.М. Спичак