Ухвала суду № 81301163, 10.04.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/18459/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

слідчого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі судових засідань Шевченко А.В.,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Шевчука Є.В.,

захисника - адвоката Вознюк Н.А.,

захисника - адвоката Малахової О.М.,

підозрюваного ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Шевчука Євгена Володимировича про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42019000000000151 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,-

В С Т А Н О В И В:

09.04.2019 Прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Шевчук Євген Володимирович звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42019000000000151 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що досудове розслідування не можливо закінчити до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, тобто до 08.04.2019, внаслідок виняткової складності провадження, оскільки для прийняття законного процесуального рішення у кримінальному провадженні необхідно виконати вимоги ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

При цьому, ризики, передбачені ст. 177 КПК України та встановлені у ході досудового розслідування, що виправдовують обраний запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не зменшилися та продовжують існувати, а відтак наявна необхідність у продовженні тримання підозрюваного під вартою, оскільки запобігти їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів не можливо.

Прокурори в судовому засіданні клопотання підтримали, просили задовольнити, з мотивів викладених у клопотанні.

Захисники в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання, вказавши на необґрунтованість підозри, просили застосувати запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, а саме особисте зобовязання, враховуючи, що ризики з якими законодавець пов'язує застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні.

Підозрюваний в судовому засіданні заперечував щодо вимог клопотання та підтримав позицію своїх захисників щодо клопотання.

Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Судовим розглядом встановлено, Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42019000000000151 за підозрою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, матеріали відносно якого 21.01.2019 виділено із кримінального провадження № 42013110000000956, яке було зареєстровано 04.11.2013.

05.09.2018 о 14:41 год. ОСОБА_4 у порядку, передбаченому положеннями ст. 208 КПК України, затримано співробітниками правоохоронних органів.

Цього ж дня, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

06.09.2018 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03.11.2018, визначивши розмір застави у розмірі 26 998 265 грн.

31.10.2018 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва відносно підозрюваного ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28.12.2018.

24.12.2018 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва відносно підозрюваного ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 20.02.2019.

15.02.2019 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва відносно підозрюваного ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13.04.2019.

Поряд з цим, у відповідності до положень ч. 3 ст. 183 КПК України Київський апеляційний суд 26.12.2018 обґрунтовано дійшов висновку про необхідність застосування до останнього альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, визначивши її у розмірі 5 000 000 гривень.

Згідно з ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У відповідності до положень ст. ст. 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення у строки, встановлені ст. 219 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Так, у відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно враховує, що вказане було встановлено судами при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу та при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу, які були предметом апеляційного розгляду.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Слідчим суддею встановлено, що на теперішній час у кримінальному провадженні досудове розслідування завершено та стороною обвинувачення відкрито матеріали досудового розслідування, проте обставиною, яка перешкоджає закінченню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді є необхідність забезпечення права сторони захисту на ознайомлення з матеріалами клопотання.

Також, необхідно врахувати, що сторона захисту може мати свої матеріали, які буде використовувати як докази у суді, та з якими сторона обвинувачення повинна ознайомитись.

Прокурором в судовому засіданні було доведено, що виконати вимоги ст. 290 КПК України раніше, у межах строку дії ухвали слідчого судді, не виявилось можливим з об'єктивних причин, оскільки всі слідчі (розшукові) та процесуальні дії здійснювалися послідовно, по мірі проведення комплексу інших необхідних слідчих (розшукових) дій та після встановлення слідством свідків у кримінальному провадженні, нових даних щодо вчинених злочинів, а також зважаючи на великий обсяг запланованих слідчих (розшукових) дій, потреба у здійсненні яких була безпосередньо пов'язана з перевіркою показань учасників кримінального провадження та інших отриманих доказів і зумовлена метою забезпечення повноти, всебічності та неупередженості дослідження обставин кримінального провадження.

Варто зазначити, що виконання вимог ст. 290 КПК України має вирішальне значення для кримінального провадження, оскільки якщо сторона не здійснить відкриття матеріалів, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

За викладених обставин, вбачається, що на даний час у кримінальному провадженні продовжують існувати обставини, з якими закон пов'язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.

Даних про наявність підстав для скасування ОСОБА_4 запобіжного заходу або його зміни на менш м'який, ніж тримання під вартою, слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема під час судового розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_4 протягом останніх років неодноразово перетинав лінію Державного кордону України, в тому числі їздив до міста Москва Російської Федерації, де можуть перебувати інші учасники інкримінованих останньому злочину, зареєстрований у м. Запоріжжя, немає місця постійного проживання у м. Києві, користується транспортним засобом та нерухомим майном за межами м. Києва, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що надає йому можливість безперешкодно пересуватися по території України та виїжджати за кордон з метою переховування від органів досудового розслідування та суду.

Слід зазначити, що у рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Враховуючи вказану практику, проаналізувавши обставини кримінального провадження, а саме те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, вбачається ризик того, що перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду, у тому числі за кордоном і на території тимчасово непідконтрольній українській владі.

При цьому, вік підозрюваного ОСОБА_4, його соціальні зв'язки, майновий стан та стан здоров'я дозволяють останньому ефективно переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що унеможливить проведення з ним судового розгляду.

Вищевказане безумовно вказує на наявність обставин, які свідчать про те, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився.

Крім того, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у тому, що вчинив особливо тяжкий злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, за попередньою змовою групою осіб, зокрема діяв спільно з іншими невстановленими на даний час у ході досудового розслідування особами.

Стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_4, перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, зможе вільно спілкуватись з особами, які фігурують у матеріалах кримінального провадження та координувати їхні спільні дії щодо приховування слідів вчинення кримінального правопорушення, а також знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для даного кримінального провадження, що одночасно вказує, на існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Прокурор вказує, що у той же час, у ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 має стійкі зв'язки серед посадових осіб правоохоронних органів, а також інших силових структур та органів державної влади, які зокрема можуть бути причетні до вчинення вказаного вище особливо тяжкого кримінального правопорушення.

Таким чином, у сторони обвинувачення наявні достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 зможе незаконно впливати на свого спільника ОСОБА_7, свідків, у тому числі шляхом використання своїх зв'язків серед корумпованих співробітників правоохоронних органів, представників інших силових структур та органів державної влади, а також через свої сталі кримінальні зв'язки і зв'язки інших співучасників злочинів, здійснювати тиск на свідків і схилити останніх до відмови від дачі правдивих показань у кримінальному провадженні.

Вищевказане безумовно вказує на наявність обставин, які свідчать про те, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився.

Прокурор зазначає, що у ході досудового розслідування не встановлені усі спільники ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а також обставини їх злочинної діяльності, зважаючи на це, а також на характер та значну суспільну небезпеку кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4, останній перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом повідомлення співучасникам вказаних вище злочинів про обставини, які стали відомі йому з матеріалів досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб.

Дані доводи прокурора вказують на наявність обставин, які свідчать про те, що ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився.

Крім того враховуючи, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні за попередньою змовою групою осіб закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах, які планувалось використати для особистого збагачення кожного з учасників вказаної групи, а також те, що як встановлено матеріалами досудового розслідування ОСОБА_4 разом із іншими не встановленими на даний час особами здійснював протиправні дії протягом тривалого часу, є обґрунтовані підстави вважати, що залишаючись на волі, він у подальшому може продовжити свою злочинну діяльність.

При цьому, характер та значна суспільна небезпека злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4, свідчить про те, що останній, у тому числі шляхом використання грошових активів та соціальних зв'язків, під загрозою тяжкості покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема пов'язане із підкупом службових осіб і свідків.

Вищевказане безумовно вказує на наявність обставин, які свідчать про те, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився.

Наведені обставини свідчать про прагнення ОСОБА_4 переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати чи спотворити будь-які документи та речі, що мають істотне значення для встановлення обставин вчиненого останнім кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також продовжити кримінальне правопорушення, у вчинені якого він підозрюється, та вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема шляхом використання своїх грошових активів та соціальних зв'язків.

Вищевикладене свідчить про наявність обґрунтованих ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до ОСОБА_4 інших більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, проте слідчий суддя вважає за необхідне зауважити, що все ж дані ризики, хоча і не втратили свою силу, проте не можна їх розцінювати настільки ж актуально, як і на початковій стадії досудового розслідування, приймаючи до уваги той факт, що відбувається стадія ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, яка являється завершальною.

За встановлених обставин, слідчий суддя у відповідність до положень ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини враховує тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_4 за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення, характер та обставини вчинення злочину, так як вони сформульовані в повідомлені про підозру та приходить до висновку про доведеність ризиків та їх актуальність.

Варто зазначити, що застосований запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак слідчий суддя не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.

На підставі викладеного, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання підозрюваного під вартою, враховуючи при цьому принцип диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, та приймає до уваги ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як сторона захисту не спростувала представлені стороною обвинувачення слідчому судді докази, які дають підстави для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного запобіжного заходу.

Між тим, задовольняючи клопотання про продовження строку тримання підозрюваного під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Відповідно до рішень ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року розмір застави повинен бути належною гарантією того, що заявник вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу, при визначенні розміру застави виправданим є врахування серйозності обставин справи.

При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182,183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Виходячи з вимог ч. 3 ст. 183, ч.ч. 4,5 ст. 182 КПК України та з огляду на виключні обставини, зазначені у клопотанні, при постановленні даної ухвали в частині визначеного альтеративного запобіжного заходу пропонується визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, з урахуванням існуючих значних ризиків та розміру майнової шкоди, у завданні якої підозрюється ОСОБА_4, взявши до уваги таким чином, що застава у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та визначити розмір застави у сумі 5 000 000, 00 (п'ять мільйонів) грн., зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_4 виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до слідчому/прокурору, який здійснює досудове розлідування у кримінальному провадженні № 42019000000000151 свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування із свідками, визначеними прокурором, слідчим, слідчим суддею чи судом.

Питання щодо доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, у рамках кримінального провадження № 42019000000000151, строк тримання під вартою до 08 червня 2019 включно.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначити у сумі 5 000 000, 00 (п'ять мільйонів) грн, зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_4 виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до слідчому/прокурору, який здійснює досудове розлідування у кримінальному провадженні № 42019000000000151 свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування із свідками, визначеними прокурором, слідчим, слідчим суддею чи судом.

Застава може бути внесена як самими підозрюваним так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:

Отримувач ТУДСАУ у м. Києві

ЄДРПОУ банку: 26268059;

МФО 820172;

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ.

р/р 37318005112089 ;

призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).

Термін обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити до 08 червня 2019 року включно.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_4 та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваним ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Т.Г. Ільєва