Ухвала суду № 81296449, 11.04.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/5628/18

1кп/755/519/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2019 р. колегія суддів Дніпровського районного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Левко В.Б.

суддів: Курила А.В., Козачук О.М.,

секретарі судового засідання Степаненко І.Б., Кравченко А.С., Мізерна К.О.,

розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015110350001201 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Набієвої М.І., Левчука Ю.М.,

захисників Федотової С.Д., Галкіної Я.Г.

в с т а н о в и в :

12 квітня 2018 року до Дніпровського районного суду м. Києва відповідно до ухвали Апеляційного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року про визначення підсудності надійшов обвинувальний акт щодо ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просить призначити обвинувальний акт до судового розгляду, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані вимоги кримінального процесуального закону та обвинувальний акт складено з дотриманням вимог ст. 291 КПК України, крім того, посилається на відсутність підстав для закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акта. Також заявила клопотання про здійснення спеціального судового провадження у даному кримінальному провадженні по обвинуваченні ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України.

Захисник Галкіна Я.Г. не заперечувала проти призначення у даному кримінальному провадженні судового розгляду та спеціального судового провадження.

Обвинувачений у судове засідання не з'явився.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, приходить до такого.

За змістом положень ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

При цьому обвинувачення, згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Судовий розгляд, як передбачено вимогами ч. 1 ст. 337 КПК України, проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Вичерпні вимоги до обвинувального акта викладені в ст. 291 КПК України.

Зокрема, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як убачається з диспозиції ч. 1 ст. 111 КК України об'єктивна сторона державної зради може виявлятися у таких формах: 1) перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту; 2) шпигунство; 3) надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Із суб'єктивної сторони державна зрада характеризується прямим умислом. Обов'язковою ознакою державної зради є мета - заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

Згідно викладених у обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, на початку березня 2014 року перебуваючи у приміщенні Управління Служби безпеки України у м. Севастополі підполковник ОСОБА_1 будучи помічником начальника управління (по роботі з особовим складом) - начальник відділу кадрового забезпечення УСБ України в м. Севастополі, проводив особисті бесіди із співробітниками указаного управління, під час чого здійснив схиляння до державної зради останніх - їх агітацію, щодо вступу на службу до новоствореної, так званої «Служби безпеки Республіки Крим», яка в подальшому приєдналась до Федеральної служби безпеки Російської Федерації, чим сприяв у наданні іноземній організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, та в подальшому вступив на службу до правоохоронного органу - іноземної організації, так званої «Служби безпеки Республіки Крим», головною метою існування якої було здійснення підривної діяльності проти України на території Автономної Республіки Крим, та в подальшому проходженні військової служби у Федеральній службі безпеки Російської Федерації, держави з якою Україна перебуває у збройному конфлікті чим вчинив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту.

Разом з тим, ОСОБА_1 обвинувачується, зокрема, у тому, що в період з 30 березня 2014 року та по теперішній час, перебуваючи у приміщенні Управління Служби безпеки України у м. Севастополь, надав іноземній організації, так званій «Службі безпеки Республіки Крим», а також перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту, що полягало у вступі на службу до правоохоронного органу - іноземної організації, так званої «Служби безпеки Республіки Крим», та в подальшому проходженні військової служби у Федеральній службі безпеки Російської Федерації, держави з якою Україна перебуває у збройному конфлікті, чим вчинив державну зраду.

Указані дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковано, як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості обороноздатності України: надання іноземній організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України та перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України.

З наведеного убачається, що правова кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 111 КК України у частині викладу об'єктивної сторони кримінального правопорушення не відповідає викладеним у обвинувальному акті фактичним обставинам кримінального правопорушення та формулюванню обвинувачення.

При зазначенні правової кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 111 КК України вказано про заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності України, однак при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення ОСОБА_1 за вказаною статтею, відповідні відомості про спричинення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності України відсутні.

Також існують неузгодженості у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення та у формулювання обвинувачення ОСОБА_1, а саме у часі вчинення кримінального правопорушення. Оскільки при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення зазначено, що дії передбачені ч. 1 ст. 111 КК України ОСОБА_1 вчиненні на початку березня 2014 року, а у формулюванні обвинувачення датою вчинення кримінального правопорушення вказано період з 30 березня 2014 року по теперішній час.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Як убачається з обвинувального акта, ОСОБА_1 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України на початку березня 2014 року (згідно викладу фактичних обставин кримінального правопорушення) та в період з 30 березня 2014 року по теперішній час (згідно формулювання обвинувачення).

Разом з тим, до редакції ч. 1 ст.111 КК України вносились зміни відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України» від 08 квітня 2014 року № 1183-VII, та Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини» від 07 жовтня 2014 року № 1689-VII.

Проте з обвинувального акта убачається, що слідчим при складенні обвинувального акта та прокурором при його затвердженні не зазначено, в якій редакції Закону України про кримінальну відповідальність ОСОБА_1 висунуто обвинувачення за ч. 1 ст. 111 КК України.

Як убачається з диспозиції ч. 1 ст. 408 КК України, об'єктивна сторона дезертирства полягає у діях або бездіяльності, які мають дві відповідні форми: 1) самовільне залишення військової частини або місця служби; 2) нез'явлення на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.

Дезертирство завжди вчинюється з прямим умислом. Крім того, обов'язковою ознакою цього складу злочину є мета: при дезертирстві військовослужбовець має намір ухилятися від військової служби не протягом трьох діб, місяця, двох місяців тощо, тобто не тимчасово, а ухилитися від військової служби взагалі, назавжди.

Згідно викладених у обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, ОСОБА_1, будучи достеменно обізнаним про вимогу виконання розпорядження Голови СБ України від 24 березня 2014 року №44 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з особливих мотивів, з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України та повністю ухилитися від проходження військової служби у порушення вимог ст. 9, 11, 14, 16, 37, 40 Статус внутрішньої служби Збройних сил України, ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статусу Збройних сил України, ст. 1, 3, 6, 8, 23, 24 Закону України про «Військовий обов'язок і військову службу» до 30 березня 2014 року та по теперішній час безпідставно не з'явився для подальшого проходження військової служби до нового місця служби, а саме: Центрального управління Служби безпеки України (м. Київ, вул. Володимирська, 33), чим вчинив дезертирство.

Разом з тим, ОСОБА_1 обвинувачується, у тому, що будучи військовослужбовцем Служби безпеки України, обіймаючи посаду помічника начальника управління (по роботі з особовим складом) - начальника відділу кадрового забезпечення Управління служби безпеки України у м. Севастополі, маючи військове звання «підполковник», усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з особливих мотивів, з метою повністю ухилитися від проходження військової служби, у порушення вимог ст. 9, 11, 14, 16, 37, 40 Статус внутрішньої служби Збройних сил України, ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статусу Збройних сил України, ст. 1, 3, 6, 8, 23, 24 Закону України про «Військовий обов'язок і військову службу» починаючи з 30 березня 2014 року та по теперішній час у супереч розпорядження Голови Служби безпеки України від 24 березня 2014 року не з'явився до нового місця служби, а саме: Центрального управління Служби безпеки України (м. Київ, вул. Володимирська, 33), для подальшого проходження військової служби, чим вчинив дезертирство.

Указані дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковано, дезертирство, тобто нез'явлення з метою ухилитися від військової служби у разі переводу до нового місця служби, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 408 КК України.

При викладі фактичних обставин кримінального правопорушення дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 408 КК України вказано мету, а саме: завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України та повністю ухилитися від проходження військової служби, однак при зазначенні правової кваліфікації дій ОСОБА_1 та формулюванні обвинувачення за вказаною статтею, метою зазначено ухилення від військової служби, а відомості про мету, яка полягає у завданні шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України відсутні.

Однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є негайна і детальна проінформованість обвинуваченого про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Суд має схилятись до вибору на користь «змістовного», а не «формального» поняття звинувачення в тексті ст. 6 п. 1 Конвенції. Суд покликаний бачити, що приховано за зовнішньою стороною справи і досліджувати реалії процедури, що розглядається (справа Девеер проти Бельгії).

Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту (справа Маттоціа проти Італії).

Надання повної та детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду та має розглядатись у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого п. «b» ч. 3 ст. 6 Конвенції ( рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», а також «Даллас проти Угорщини»).

Також, Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті п. «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 року в справі «Камасінскі проти Австрії»).

Проте, всупереч вимог КПК України та практики Європейського суду з прав людини в обвинувальному акті встановлені фактичні обставини справи та формулювання обвинувачення є неконкретними та містять істотні суперечності в тому числі і при правовій кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 111 та ч. 1 ст. 408 КК України.

Пункт 2 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт повинен містити анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

Згідно обвинувального акта зазначено місце реєстрації ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1, проте відсутня інформація про місце проживання обвинуваченого, хоча як вбачається з фактичних обставин кримінального правопорушення ОСОБА_1 з 09 лютого 2011 року обіймав посаду помічника управління (по роботі з особовим складом) - начальника відділу кадрового забезпечення Управління Служби безпеки України у м. Севастополі.

Недотримання вказаних вимог закону при складанні обвинувального акта порушує засади кримінального провадження, зокрема принципи верховенства права та законності, які застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини; порушує права обвинуваченого на захист.

З огляду на викладене суд вважає, що допущене порушення вимог КПК України при складанні обвинувального акту перешкоджають призначенню судового розгляду з можливістю ухвалення в подальшому законного вироку будь-якого виду.

Керуючись ст. 3, 110, 314-318, 337, 369-372, 376 КПК України, ст. 4, 111, 408 КК України, суд

у х в а л и л а :

обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 42015110350001201 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України повернути прокурору першого відділу військової прокуратури Київського гарнізону Камбулову М.Д.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 09 год 00 хв 16 квітня 2019 року.

Головуючий суддя: В.Б. Левко

Суддя: А.В. Курило

Суддя: О.М. Козачук