Рішення № 81294760, 18.04.2019, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/4248/18

номер провадження 2/695/559/19

18 квітня 2019 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі :

головуючого судді Середи Л.В.

за участю секретаря Оніщенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом кредитної спілки «Ощад каса» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

КС «Ощад каса» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 29.11.2016 року ОСОБА_1 та позивач по справі уклали кредитний договір №ОК-4/0149/16/8/1, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 5563.0 грн.

У подальшому, 23.09.2017 року позивач та ОСОБА_1 уклали додатковий договір до кредитного договору №ОК-4/0149/16/8/1, в якому погодили щомісячний платіж в сумі 410.0 грн.

Позивач наполягає, що кредитні кошти ОСОБА_1 отримав, а свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків належним чином не виконує, в результаті чого, станом на 14.11.2018 року утворилася заборгованість у розмірі 13683,76 грн.

З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_1 своїх зобов’язань позивач та ОСОБА_2 29.11.2016 року уклали договір поруки №ОК-4/0149/16/8/1 за умовами якого поручитель у разі невиконання ОСОБА_1 своїх обов’язків передбачених кредитним договором, зобов’язаний самостійно погасити суму коштів надану боржнику відповідно до умов договору.

Позичальник належним чином взяті на себе зобов’язання по кредитному договору не виконує, в результаті чого виникла вказана вище заборгованість, а тому позивач направив відповідачам вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, але вимоги залишилися проігнорованими, кошти не повернуто, а тому позивач був змушений звернутися до суду із даним позовом про стягнення суми заборгованості із відповідачів в примусовому порядку.

Дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на підставі ухвали Золотоніського міськрайонного суду від 10.01.2019 року.

Ухвалою суду, яка була направлена відповідачам в установленому порядку, останнім був наданий строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов.

Відповідачі відзиву на позов, заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, чи клопотанням про розгляд справи за участю сторін до суду не направили. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов КС «Ощад каса» підлягає до задоволення. При цьому суд виходить з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Нормами ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Як вбачається судом із матеріалів справи позивач та ОСОБА_1 29.11.2016 року уклали договір кредиту № ОК-4/0149/16/8/1, відповідно до умов якого судом вбачається, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 5563 грн. на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов’язується повернути кредит відповідно до умов, передбачених договором.

Згідно з п. 1.4 вказаного договору строк його дії становить 24 місяці та діє з 29 листопада 2016 року по 29 листопада 2018 року.

Аналізуючи вказаний договір суд встановив, що сторони при його укладені визначили всі істотні умови договору, зокрема розмір кредиту, строки та порядок погашення кредиту та процентів за користування кредитом, що визначено розділом 3 вказаного кредитного договору, а також графік повернення суми кредиту та погашення процентів за ним, який встановлений п. 3.4 цього договору.

Також суд зважає, що згідно п. 3.10 вказаного договору сторони визначили сукупну вартість кредиту, а також визначили, що у випадку прострочення позичальником термінів платежів, зазначених у таблиці 1, кредитодавець має право стягувати з позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі 1% від простроченої заборгованості по сплаті кредиту, що визначено п. 3.5 вказаного договору.

У подальшому 23.09.2017 року сторони уклали додатковий договір до вказаного вище кредитного договору відповідно до умов якого визначили щомісячний платіж по вказаному кредитному договору у розмірі 410 грн..

Як встановлено судом ОСОБА_1 належним чином свої зобов’язання по повернення кредиту, а також сплати відсотків за його користування не виконує, хоча підтвердив свою згоду з умовами вказаного договору та отримавши кредит взяв на себе зобов’язання належного виконання умов кредитного договору.

Згідно із ст.,ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 здійснював часткове погашення суми боргу, що свідчить про знання ним умов кредитного договору та необхідності повернення кредитних коштів, однак із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач належним чином свої зобов’язання виконувати перестав та повернення кредиту, а також відсотків за користування ним, своєчасно не здійснював.

Таким чином судом встановлено, що відповідач порушив умови п.п. 2 пункту 2.2.2 договору кредиту в частині своєчасного погашення кредиту та сплати нарахованих процентів.

У силу умов п.п. 3 п.2.1.1 Договору Кредитодавець має право вимагати від відповідача дострокового повернення кредиту та сплати відсотків, зокрема, у разі затримання сплати кредиту та/або процентів більш як на один календарний місяць.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Сплата Відповідачем неустойки у вигляді пені за порушення зобов’язання, передбачена п. 3.5 договору, в якому зазначено, що у випадку прострочення відповідачем термінів платежів, зазначених таблиці 1, позивач має право стягувати з відповідача пеню в розмірі 1% від простроченої заборгованості по сплаті основної суми кредиту за кожний день прострочення платежів.

Таким чином, відповідачу необхідно сплатити позивачу також і неустойку у вигляді пені за рушення зобов’язання, передбаченого Договором у розмірі 8668,98 грн.

Крім того, відповідно до частини першої статті 552 Цивільного кодексу України сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов’язку в натурі.

Таким чином, відповідач також має виконати перед позивачем передбачені договором зобов’язання по поверненню частини кредиту та по сплаті процентів в натурі.

Суд також бере до уваги, що згідно п. 4.1 вказаного вище договору кредиту, з метою своєчасного повернення кредиту та сплати процентів для забезпечення виконання умов договору укладається договір поруки №ОК-4/0149/16/8/1 від 29.11.2016 року.

Відповідно до вказаного договору поруки, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 поручитель зобов’язується солідарно з позичальником відповідати перед кредитодавцем за виконання зобов’язань по кредитному договору №ОК-4/0149/16/8/1 від 29.11.2016 року.

Із умов п. 2.1 вказаного договору поруки вбачається, що поручитель відповідає перед кредитодавцем в тому ж обсязі, що і позичальник за повернення кредиту, сплату відсотків, можливих штрафних санкцій та відшкодування збитків.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 свої зобов’язання за кредитним договором не виконав, про що поручитель ОСОБА_2 була належним чином повідомлена, що стверджується листом позивача до неї та відповідним повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення. Однак своїх зобов’язань ОСОБА_2 також не виконала та кошти позивачу не повернула.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_2, взявши на себе обов’язки поручителя та не забезпечивши належного виконання відповідачем ОСОБА_1 взятих кредитним договором обов’язків, повинна відповідати перед позивачем разом з ОСОБА_1 як солідарний боржник, у тому ж обсязі що і останній.

Таким чином у судовому засіданні встановлено, що відповідачі належним чином не виконують умови договору, а тому у суду є всі підстави для стягнення суми заборгованості за кредитом у примусовому порядку, яка станом на 14.11.2018 року складає 13683 грн., 76 коп. та складається із нарахованої за період з 26.12.2016 року по 14.11.2018 року пені у розмірі 6756,82 грн.; несплаченої станом на 14.11.2018 року суми процентів у розмірі 3010,55 грн.; заборгованості по сплаті основної суми кредиту у розмірі 3916,39 грн..

Нормами ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається із матеріалів справи позивач поніс витрати на правову допомогу в розмірі 2800 грн., що стверджується копією договору про надання послуг, видатковим касовим ордером від 14.11.2018 року та актом №38 прийому – передачі наданих послуг

Окрім того позивач здійснив оплату судового збору у розмірі 1762 грн., що стверджується відповідним платіжним дорученням від 14.11.2018 року.

За таких обставин, керуючись нормами ст. 141 ЦПК України суд приходить до висновку про необхідність стягнення вказаних вище судових витрат із відповідачів.

На підставі зазначеного та керуючись ст. 526,

ст., ст. 611, 625 ЦК України ст. 10, 141,

ст., ст. 264, 265, 274 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов кредитної спілки «Ощад каса» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити повністю.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2 на користь Кредитної спілки «Ощад каса» кошти в сумі 13683 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят три) гривні 76 коп., – в порядку відшкодування заборгованості за кредитним договором №ОК-4/0149/16/8/1 від29.11.2016 року.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2 на користь Кредитної спілки «Ощад каса» кошти в сумі 2800.0 (дві тисячі вісімсот) гривень в порядку відшкодування витрат понесених на правову допомогу.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2 на користь Кредитної спілки «Ощад каса» кошти в сумі 1762.0 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні – в порядку відшкодування коштів по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.,ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Середа Л.В.