Рішення № 81293374, 10.04.2019, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/250/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого: судді Каліберди В.А.,

при секретарі В’юнник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АРАБЕСК" до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки,

В С Т А Н О В И В :

До Краснокутського районного суду Харківської області звернувся позивач товариства з обмеженою відповідальністю "АРАБЕСК" з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки.

Свої позовні вимоги обгрунтував тим, що 02 лютого 2017 року між ТОВ «Арабеск» та громадянином ОСОБА_1 було укладено договір поставки №28.

На виконання умов договору поставки 05 грудня 2017 року позивачем на користь відповідача було здійснено відвантаження товару за видатковою накладною № АХФ -12/05/009 від 05.12.2017 на загальну суду 49 884 грн.30 коп. Відповідно до видаткової накладної товар було отримано представником відповідача ОСОБА_2 (Довіреність №б/н від 02.02.2017 року).

Таким чином, не зважаючи на виконання позивачем своїх обов’язків з поставки товару, відповідач свої зобов’язання з оплати товару станом на дату подачі даної позовної заяви не виконав, в зв’язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1: заборгованості за договором поставки №28 від 02.02.2017 року в розмірі 49 884, 30 грн., пені в розмірі 1721,51 коп., 3 % річних від суми неоплаченого товару в розмірі 1175,36 коп., а також судового збору в розмірі 1762,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, прохав їх задовольнити, при цьому не заперечував проти стягнення на користь відповідача витрат за проведення судово - почеркознавчої експертизи.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги ТОВ «Арабекс» не визнав, мотивуючи тим, що підписи в договорі поставки та в довіреності виконані не від імені відповідача, про що свідчать висновки судово – почеркознавчої експертизи проведеної за клопотанням відповідача, в зв’язку з чим прохав стягнути з позивача на користь відповідача витрати за проведення вказаної експертизи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши та дослідивши письмові докази, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 10-13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов’язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України, встановлено судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов’язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Матеріали справи містять договір поставки №28 від 02 лютого 2017 року, укладений між ТОВ «Арабеск» та громадянином ОСОБА_1.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов’язується передати (поставити) на умовах даного договору будівельні та оздоблювальні матеріали та (або) інструменти та комплектуючі у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору.

Згідно п. 4.1. договору поставки, розрахунки між сторонами здійснюються шляхом внесення покупцем готівкових коштів до каси постачальника (його філії) або перерахування грошових коштів на рахунок постачальника (його філії), що вказаний в даному договорі. Валюта розрахунків - гривня.

Покупець зобов’язується оплачувати товар не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару від постачальника (п. 4.2 Договору поставки).

На підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів позову додано видаткову накладну № АХФ – 12/05/009 від 05 грудня 2017 року, відповідно до якої Харківською філією ТОВ «Арабеск» було здійснено відвантаження товару на користь ОСОБА_1 на загальну суму 49 884 грн. 30 коп. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до видаткової накладної № АХФ-12/05/009 від 05.12.2017 року, товар було отримано представником відповідача за довіреністю б/н від 02.02.2017 року, яка є додатком №1 до договору поставки №28 від 02.02.2017 року, ОСОБА_2

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в зв’язку з задоволенням клопотання представника відповідача по справі було призначено почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: Чи виконані підписи в договорі поставки №28 від 02 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_1 і товариством з обмеженою відповідальністю «АРАБЕСК», а також в довіреності, яка є додатком №1 до договору поставки №28 від 02 лютого 2017 року від імені ОСОБА_1 чи іншою особою?

01 березня 2019 року судом отримано висновок судово – почеркознавчої експертизи №23946, з якого вбачається, що рукописні записи «Спірідонов Н.» у:

- договорі поставки №28 від 02.02.2017, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «Арабекс», розташований на четвертій сторінці аркуша документа, у пункті «Підписи сторін», у графі «за покупця»: ОСОБА_1;

- договорі поставки №28 від 02.02.2017, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «Арабеск», розташований на четвертій сторінці аркуша документа, у рядку «Від покупця»;

- довіреності від 02.02.2017 додаток №1 до Договору поставки №28 від 02.02.2017, розташований у рядку «Від покупця» - виконані не ОСОБА_1, а іншою (- ими) особою (- ами).

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, серед іншого, є договори та інші правочини.

Як зазначено у ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов’язків.

Відповідно до положень статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним недодержання в момент вчинення правочину сторонами( стороною) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою, та шостою ст.203 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.2 п.1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи вищевикладене та висновки судово – почеркознавчої експертизи №23946, суд вважає, що під час судового розгляду справи доведено, що спірний договір поставки та довіреність підписані не відповідачем ОСОБА_1, що в свою чергу свідчать про відсутність волевиявлення останнього для підписання договору поставки та видачі довіреності, в зв’язку з чим спірний договір поставки від 02.02.2017 року №28 не є укладеним і не створює прав та обов’язків для сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом статей 42, 48 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи в цивільному процесі є, зокрема, сторони, а сторонами є позивач і відповідач.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.

Крім того, частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 12.04.2019 року, справа № 706/424/18.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29; справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що під час судового розгляду справи не встановлено порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача саме діями відповідача ОСОБА_1, в зв’язку з чим позовні вимоги ТОВ «Арабекс» задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача, а тому стягненню на користь ОСОБА_3 з ТОВ «Арабеск» підлягають понесені ним та документально підтверджені витрати щодо проведення експертизи в розмірі 8723,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265 ЦПК України, ст.ст.3,203,207,526 ЦК України, суд ,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "АРАБЕСК" до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АРАБЕСК" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська №160, корпус «А», офіс №807, код ЄДРПОУ: 33638896, р/р 26001559024900 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 витрати за проведення судово – почеркознавчої експертизи в розмірі 8723 (вісім тисяч сімсот двадцять три) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРАБЕСК" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська №160, корпус «А», офіс №807, код ЄДРПОУ: 33638896, р/р 26001559024900 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005).

ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1).

Суддя Каліберда В. А