Рішення № 81287285, 15.04.2019, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2/381/352/19

381/106/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Момот Л.С.,

за участю відповідача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м.Фастові Київської області цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2019 року позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідач з метою отримання банківських послуг підписала заяву № б/н від 09.05.2016 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач виконав умови договору. Однак, відповідач зі своєї сторони порушила умови договору та має прострочену заборгованість.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25.01.2019 року позовну заяву АТ КБ «Приват Банк» про стягнення заборгованості залишено без руху.

08.02.2019 року через канцелярію суду надійшла письмова заява від представника позивача на виконання вимог ухвали суду, які були підставою для залишення заяви без руху.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12.02.2019 року дана справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін в судове засідання.

15.03.2019 року, через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі у зв»язку з тим, що відповідач користувалася двома різними платіжними картками АТ КБ «Приватбанк», виключно для оплати комунальних послуг, попередньо поклавши на рахунок власні кошти. У березні 2018 року відповідач отримала повідомлення, про те, що на її картку зараховано короткостроковий кредит. При перевірці свого рахунку, невідомими особами, без будь-якої участі ОСОБА_1 збільшено кредит на її банківських картках, відкрита «Миттєва розстрочка», грошові кошти кілька разів переводились між її двома картками, після чого, кошти були переведені на картку ОСОБА_3 Виявивши факт шахрайства повідомила про це банківську установу та правоохоронні органи, а тому відповідач не має нести відповідальність за шахрайські дії невідомих осіб перед банком.

15.03.2019 року представником відповідача, через канцелярію суду було подано зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про дострокове розірвання договору про надання банківських послуг.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18.03.2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору про надання банківських послуг залишено без руху.

08.04.2019 року, через канцелярію суду від представника позивача, за зустрічним позовом надійшов уточнений зустрічний позов ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Разом з тим, представником позивача за зустрічним позовом, недоліки зустрічної позовної заяви усунуті лише частково в частині надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, які очікується понести у зв’язку з розглядом справи, витрат, що підтверджують сплату судового збору та повноважень представника.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08.04.2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про дострокове розірвання договору про надання банківських послуг повернуто особі яка її подала.

08.04.2019 року, через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, зазначивши що відповідач користувалася кредитним коштами, частково погашала заборгованість, а тому користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору.

В судове засідання представник позивача не зявився, одночасно з подачею позовної заяви додав до неї клопотання про розгляд справи в його відсутність.

В судовому засіданні відповідач та її представник позовні вимоги не визнали та просили в їх задоволенні відмовити, посилаючись на заперечення надані у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях до відповіді на відзив.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При розгляді справи, судом встановлено, що 09.05.2016 року ОСОБА_1 шляхом підписання анкети - заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанк б/н, за змістом якої вона погодилася з тим, що вказана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами складають договір про надання банківських послуг, уклала з банком кредитний договір, в результаті чого отримала кредит у розмірі 15000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

При цьому сама заява, подана ОСОБА_1 до банку, містить назву «Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку» та свідчить про усвідомлення відповідача з якою саме заявою вона звертається до банку, мету заяви та її підписання.

Таким чином, судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» виникли кредитні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Пунктом 2.1.1 Умов та Правил надання банківських послуг (далі Умови) передбачено, що правила випуску, обслуговування та використання кредитних карток банку визначені цими Умовами, Пам'яткою клієнта, Тарифами на випуск та обслуговування банківських карт.

За правилами п. 2.1.1.2.1 Умов для надання послуг банк видає клієнту картку, вид якої визначено у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування та Заяві, підписом якої клієнт та банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення такого договору є дата отримання картки, зазначеної у заяві.

Відповідачу було відкрито картковий рахунок №4149625814482822 – ключем до карткового рахунку є пластикова Картка яка отримана відповідачем та мобільний телефон номер який був указаний відповідачем. Даний факт не заперечується відповідачем.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та тарифами банку, які викладені на банківському сайті складають між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві і відповідно до якого вона зобовязалася погашати заборгованість за кредитом та відсотками за її використання.

Згідно п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою» банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку» з розрахунку 365/366 календарних днів на рік.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

З вимог статті 525 ЦК України вбачається, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до положень ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Як зазначив в позовній заяві позивач у порушення ст. 526, 1054 ЦК України та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 19.12.2018 року утворилась заборгованість у розмірі 28881,67 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 16048,54 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом – 3502,15 грн., 7479,47 грн. – заборгованість за пенею, 500 грн. штраф (фіксована частина) та 1351,51 грн. – штраф (процентна складова).

У відзиві на позовну заяву представником відповідача, зазначено, що після оформлення відповідачем послуги "Миттєва розстрочка", грошові кошти кілька разів переводились між її двома картками, після чого кошти переведені на платіжну картку ОСОБА_3 Виявивши факт шахрайства ОСОБА_1 повідомила про злочин банківську установу та правоохоронні органи.

05.04.2018 року за заявою ОСОБА_1, Фастівським ВП Васильківського відділу ГУ НП в Київській області внесено відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 185 КК України, за фактом викрадення грошових коштів (витяг з кримінального провадження №12018110310000325).

14.04.2018 року за заявою ОСОБА_1, Голосіївським управлінням поліції ГУ НП у м. Києві внесено відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 190 КК України , про те, що невідома особа шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами ОСОБА_1 (витяг з кримінального провадження №1201810010003581).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відносини у сфері кредитно-правових віднесено до цивільних відносин, які регулюються Цивільним кодексом України.

Наявність кримінального провадження по факту протиправного заволодіння коштами з карткового рахунку відповідача не є достатньою підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки станом на момент розгляду справи відповідачем не було надано рішення щодо притягнення до кримінальної відповідальності особи яка винна у вчиненні вказаних кримінальних правопорушеннях.

Згідно з п.2.1.1.9.5 Умов держатель картки зобов'язався не повідомляти ПІН, постійний пароль, одноразові паролі та контрольну інформацію, не передавати картку (її реквізити) для здійснення операцій іншими особами, вживати заходів для запобігання втрати, пошкодження, викрадення Карти; нести відповідальність за операціями, здійсненими з використанням ПІНа.

Згідно з п.2.1.1.9.10 у випадку втрати карти /ПІНу/постійного пароля/одноразових паролів, або виникнення ризику несанкціонованого використання карти /ПІНу/постійного пароля/одноразових паролів Держатель повинен негайно виконати одну з таких дій: звернутись до Банку за телефоном 3700 (чи іншим), звернутись в Банк для блокування карти, якщо карту підключено до послуги Mobile Banking або Internеt banking Приват-24 вчинити дії по призупиненню дій карти.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа.

Аналіз положень ст.614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобовязання, ЦК України покладає на неї обовязок довести відсутність своєї вини.

Боржник звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобовязання.

Відповідачем не надано суду належних доказів, що саме через дії позивача АТ КБ «Приватбанк (його працівників) не забезпечено належний порядок зберігання банківської таємниці, у звязку з чим зловмисники заволоділи її персональними даними та даними, які становлять банківську таємницю, що призвело до вчинення зловмисниками злочину (встановлення дійсно злочинних дій певними особами).

Суд вважає, що фактично має місце порушення відповідачем ОСОБА_1 вимог договору, зокрема: п.п. 1.1.5.5; 1.1.5.13 Умов і правил надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою, за змістом яких банк не несе відповідальність у випадку, якщо інформація про рахунки Клієнта або проведених операціях стала відома іншим особам внаслідок несумлінного виконання Клієнтом умов їхнього зберігання і використання, Клієнт несе відповідальність у повному обсязі за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви про блокування картки/рахунку/на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що права позивача були порушені відповідачем в зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору.

Разом з тим, суд зазначає, що з відповідача на користь позивача не підлягає стягненню штраф у сумі 500,00 грн (фіксована частина) та штраф у сумі 1351,51 грн. (процентна складова) враховуючи наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За змістом вказаної норми закону пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15. У відповідності до вимог ч.6 ст. 13 Закону «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг – при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених Договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Тобто вказаним пунктом передбачено сплату двох видів штрафів «фіксована частина» та «процентна складова», як виду цивільно-правової відповідальності, за одне й те саме порушення клієнтом строків виплати грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів.

Крім того, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Так, із матеріалів справи випливає, що за порушення позичальником строків виконання зобов’язання за кредитним договором, банком одночасно нараховано пеню у розмірі 7479,47 грн. та накладено штрафи в сумі 500,00 грн (фіксована частина), 1351,51 грн. (процентна складова).

Таким чином АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання), що суперечить вимогам ч.1 ст.61 Конституції України та ч.3 ст.509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом.

Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити частково, а саме, стягнути з відповідача ОСОБА_1на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.05.2016 року в сумі 27030,16 грн., яка складається з: тіло кредиту – 16048,54 грн., нараховані відсотки за користування кредитом – 3502,15 грн., нарахована пеня – 7479,47 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1797,67 грн.

Керуючись ст. 4,12,13,76-82,141,258,259,263,265,268 ЦПК України та ст.15,16,256-258,260,267,509, 626,1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, зареєстр.: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, р/р 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, заборгованість по кредитному договору № б/н від 09.05.2016 року в розмірі 27030,16 грн., яка складається з: тіло кредиту – 16048,54 грн., нараховані відсотки за користування кредитом – 3502,15 грн., нарахована пеня – 7479,47 грн. та судові витрати в сумі 1797,67 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Г.В.Соловей