Рішення № 81286070, 04.04.2019, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 579/1119/18

Провадження № 2/589/539/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Прачук О. В,

за участю секретаря судового засідання Антошко Т. А.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Кролевецького району, Кролевецької районної ради Сумської області, Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області, Відділу у Кролевецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3, Відділ державної реєстрації Кролевецької міської ради

- про визнання права на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Шосткинського міськрайонного суду з позовом, який мотивував тим, що 04 квітня 2012 року помер його батько - ОСОБА_4, який був засновником та власником селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_4І." та за життя вів сільськогосподарську діяльність на земельних ділянках площею 36 га, яка була виділена за рішенням 10 сесії 21 скликання Кролевецької районної ради від 20.03.1992, та загальною площею 21,4 га, яка була виділена за рішенням Кролевецької районної ради від 31.05.1994.

Дані ділянки внесені до Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею серії А № 005073, виданого його батьку.

Спадкоємцями, які прийняли спадщину є він, позивач, та другий син померлого – ОСОБА_3

Однак нотаріусом було відмовлено у видачі їм свідоцтва про право на спадщину на цілісний майновий комплекс ФГ «ОСОБА_4 І.», з посиланням на відсутність оригіналу правовстановлюючого документу – статуту ФГ «ОСОБА_4 І.» та відсутність рішення 10 сесії 21 скликання Кролевецької районної ради народних депутатів від 20.03.1992 щодо передачі земельної ділянки ОСОБА_4 у довічне успадковуване володіння.

Вказане перешкоджає позивачу у реалізації своїх спадкових прав, тому останній просить визнати за ним право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою загальною площею 10,7 га сільскогосподарського призначення (рілля) для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована в межах ОСОБА_2 сільської ради Кролевецького району Сумської області, яка була надана ОСОБА_4 згідно державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею серії А № 005073, в порядку спадкування за законом після смерті батька – ОСОБА_4

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити. Зазначив, що за життя батько розпочав приватизацію земельної ділянки площею 3,7 га, яка розташована в межах раніше наданої ділянки площею 21,4 га, однак державний акт не отримав. Крім того, відсутність оригіналу рішення ради про виділення земельної ділянки не може впливати на його права, оскільки не може бути відмовлено у визнанні права лише з формальних підстав та в зв’язку з недотриманням певної процедури відповідальними за це органами. Також ним і досі сплачується за земельні ділянки земельний податок, а не орендна плата, що свідчить про перебування ділянок саме у власності, а не у користуванні.

Відділ у Кролевецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області в судове засідання свого представника не направив, надавши суду письмову заяву про слухання справи без їх участі.

Представник ОСОБА_2 сільської ради Кролевецького району в судове засідання не з'явився, надали заяву про слухання справи без їх участі, проти задоволення позову заперечень не мають.

Третя особа – ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, місце і час судового засідання повідомлявся належним чином, заяв, клопотань до суду не надходило.

Кролевецька міська рада повідомила про відсутність такого структурного підрозділу як відділ державної реєстрації.

Представник Кролевецької районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився. У відзиві прохали виключити їх з кола відповідачів, оскільки на даний час розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, тобто Головне управління Держегеокадастру в Сумській області. Також прохали здійснювати судовий розгляд без участі їх представника.

Представник Кролевецької районної ради в судове засідання не з'явився, надали заяву про слухання справи без їх участі. У відзиві також прохали їх виключити з кола відповідачів з аргументацією аналогічній зазначеній вище.

В силу положень ст. 51 ЦПК України суд вправі замінити відповідача чи залучити співвідповідача лише за відповідним клопотанням позивача, якого не надходило, та, навпаки, позивачем були висловлені заперечення щодо виключення будь-кого з заявленого кола відповідачів.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд дійшов наступного висновку:

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Свідоцтвами про народження та про смерть підтверджується, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_4, який помер 04.04.2012 в м. Кролевець Сумської області. (а.с.12-13).

Заявами про прийняття спадщини та свідоцтвами про право на спадщину за законом підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прийняли спадщину після смерті батька. (а.с. 222,223)

Так, державним нотаріусом Кролевецької районної державної нотаріальної контори були видані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, будівлю складу, грошові вклади, легковий автомобіль. ( а.с. 227-235)

25 грудня 2013 року державним нотаріусом Кролевецької районної державної нотаріальної контори було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на цілісний майновий комплекс фермерського господарства "ОСОБА_4І.", що належав фермерському господарству "ОСОБА_4І.", засновником якого був померлий ОСОБА_4 (а.с.15-17).

В обґрунтування відмови нотаріус послався на те, що йому не надано оригінал правовстановлюючого документа - статуту фермерського господарства "ОСОБА_4І." та документи, які дають змогу встановити склад цілісного майнового комплексу фермерського господарства "ОСОБА_4І.". Крім того, відсутнє рішення 10 сесії 21 скликання Кролевецької районної ради народних депутатів від 20.03.1992 року відносно передачі земельної ділянки ОСОБА_4 І, на підставі якого видано державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею серії А №00573, а також відомості про реєстрацію вказаного акта в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею та підтвердження державної реєстрації зазначеного права, не надано витягів з Державного земельного кадастру, відсутня відмітка на державному акті.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Кролевецької районної державної адміністрації від 27 лютого 2001 року № 72 було зареєстровано статут фермерського господарства "Гапич" (а.с. 20).

Згідно статуту фермерського господарства "ОСОБА_4І." господарство створене на підставі державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею серія А00573, виданого згідно розпорядження голови районної державної адміністрації Кролевецького району Сумської області від 20.03.1992. Засновником та головою вказаного фермерського господарства, розташованого за адресою: м. Кролевець, вул. Берегова 49а, є ОСОБА_4 (п.п.2.1, 5.1). Господарство є власником належного йому майна, включаючи майно, передане йому засновником. Господарство здійснює у відповідності з чинним законодавством володіння, користування і розпорядження майном, яке знаходиться у його власності (п.6.1). (а.с. 21-23)

З державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею серії А № 005073 вбачається, що даний акт виданий ОСОБА_4, який мешкає в м.Кролевець, у тому, що на підставі рішення Х сесії ХХІ скликання районної Ради народних депутатів Кролевецького району Сумської області від 20 березня 1992 року ОСОБА_4 надано у довічне успадковуване володіння 36,0 гектарів землі в межах згідно з планом землеволодіння. Землю надано для ведення селянського (фермерського) господарства. У розділі "Зміни в землеволодінні" зазначено, що на підставі рішення дев'ятнадцятої сесії ХХІ скликання Кролевецької районної Ради від 31.05.94 р. площа земельної ділянки, номер якої на плані "уч.2", становить 21,4 га. Згідно плану до вказаного акту надані земельні ділянки складаються з : уч. 1 – площею 36 га уч. 2 - площею 5,8 га та 15,6 га. (а.с. 31-35)

Відповідно до технічного звіту по встановленню зовнішньої межі та виготовлення державного акту на право постійного користування землею селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_4 ОСОБА_2 сільської ради народних депутатів Кролевецького району Сумської області, виготовленого у 1994 році Сумським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук ОСОБА_4 за рішенням Кролевецької районної ради народних депутатів Сумської області від 31.05.1994 надано у постійне користування 21,4 га ріллі з земель запасу ОСОБА_2 сільської ради народних депутатів Кролевецького району для розширення селянського (фермерського) господарства, яка розташована в межах землекористування колективного сільськогосподарського підприємства ім. Петровського ОСОБА_2 сільради. Згідно пояснювальної записки до звіту в результаті виконаної роботи складено в 2-х екземплярах державні акти на право постійного користування. (а.с. 26-30)

Згідно акту про встановлення на місцевості меж земельної ділянки, виділеної громадянину ОСОБА_4 для розширення фермерського господарства від 18.06.94 останньому виділено земельну ділянку площею 21,4 га ріллі з земель запасу ОСОБА_2 сільради у постійне користування для ведення фермерського господарства. (а.с. 35)

В листі Відділу у Кролевецькому районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 22.03.2018 № 91/105-18 зазначено, що згідно статистичної звітності за фермерським господарством ОСОБА_4 на території ОСОБА_2 сільської ради числиться 21,4 га – земель сільськогосподарського призначення –рілля. Ця площа скадається з двох масивів площею 5,8 га та 15,6 га. З загальної площі земельних ділянок 3,7 га знаходиться у приватній власності, 17,7 га знаходяться в державній власності. У зв’язку з тим, що частина земельної ділянки знаходиться в приватній власності державний акт на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 21.4 га не видавався. (а.с. 36)

Разом з тим, суду не надано правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 3,7 га.

Крім того, згідно листа Кролевецької районної ради від 12.04.2018 № 01-26/126 дія акту на право довічного успадковуваного володіння землею серії А № 005073 розповсюджується на земельну ділянку площею 21, 4 га на території ОСОБА_2 сільської ради. (а.с. 36)

Згідно ч. 1 ст. 6 ЗК Української РСР в редакції від 18 грудня 1990 року у довічне успадковуване володіння земля надавалась громадянам ОСОБА_5 РСР серед іншого для ведення селянського (фермерського господарства).

Статтею 55 вказаного Кодексу передбачалось, що у разі смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство, право володіння земельною ділянкою передається одному із спадкоємців.

Земельний кодекс УРСР від 18.12.1990 № 561-XII не передбачав можливості передачі земельних ділянок у приватну власність як фізичним, так і юридичним особам: земельні ділянки надавалися лише у володіння і користування.

Частиною 1 ст. 6 ЗК України від 13 березня 1992 року, який набрав чинності 16 травня 1992 року, було закріплено право громадян України на одержання у власність земельних ділянок в тому числі і для ведення селянського (фермерського) господарства.

Також статтею 7 ЗК України від 13 березня 1992 року було передбачено право постійного користування землею. Так, вказаною статею було визначено, що у постійне користування земля надавалась Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності громадянам України для ведення селянського (фермерського)

господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно ст. 19 вказаного Кодексу сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства…

Згідно ст. 50 громадянам України, які виявили бажання вести селянське

(фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Враховуючи зазначені положення, спірна земельна ділянка площею 21,4 га, виділена ОСОБА_4 на підставі рішення 19 сесії ХХІ скликання Кролевецької районної ради від 31.05.1994, могла бути надана лише у постійне користування. Внесення відомостей про вказану ділянку до Державного акту на право довічного успадковуваного володіння не змінює правового статусу цієї ділянки.

У статті 23 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 92 діючого ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до частини другої статті 92 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам і фермерським господарствам не передбачена.

Згідно ст. 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Зміст вказаної статті також не передбачає можливість отримання фермерським господарством земельних ділянок у постійне користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності (в тому числі можливість одержання громадянином безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства – ч. 6 ст. 118 ) та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

ОСОБА_6 власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 131 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Склад спадщини визначений статтею 1218 ЦК України. Так, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Перехід у порядку спадкування права довічного успадковуваного володіння землею та постійного користування законом не передбачено. Чинним ЗК України також не передбачено такого виду землекористування як довічне успадковуване володіння.

До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (стаття 19 Закону України «Про фермерське господарство»).

Згідно з частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

Пунктом 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200-XII «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» встановлено, що громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

Як встановлено, ОСОБА_4 за життя не скористався правом на оформлення права власності або землекористування у відповідності та порядку, визначеному нормами ЗК України

Отже, аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою чи підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 178/447/16-ц та від 13.03.2019 у справі № 178/922/15-ц.

На час відкриття спадщини положення статті 92 ЗК України виключали можливість набуття громадянами права довічного успадковуваного володіння землею чи постійного користування землею, а тому позивач не міг набути таке право, що не виключає право позивача на набуття у власність або користування земельної ділянки у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Зважаючи на вказане, відсутні правові підстави для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76,81, 141, 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шосткинський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 15 квітня 2019 року.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_6