Рішення № 81281414, 19.04.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/908/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2019 року головуючий суддя Залізничного районного суду м. Львова Бориславський Ю.Л. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» не виплачену заробітну плату в сумі 20482,37 гривень з урахуванням обов’язкових податків та зборів та середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 22.08.2018 р. по день прийняття рішення суду. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що працювала на ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА» на посаді прибиральника службових приміщень їдальні /555/ та 21.08.2018 року була звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, однак станом на день звільнення з роботи відповідач не виплатив позивачу заборгованість із заробітної плати. Відтак, просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 14.03.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п’ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У вказаний строк відповідач не подав відзив на позовну заяву, який має відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, поважних причин такого суду не повідомив.

Разом з тим, відповідач подав суду довідку про розмір заборгованості по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 та розмір середньоденної заробітної плати.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Судом встановлено, що з 2013 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством «Львівський державний завод «ЛОРТА» та 22 серпня 2018 року звільнена за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України з посади прибиральника службових приміщень їдальні /555/, що стверджується копією трудової книжки / а.с.4-5/.

Статтею 38 КЗпП України визначено умови розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно долучених до матеріалів справи довідок №55, №140, сума заборгованості із виплати заробітної плати за період з квітня 2018 р. по серпень 2018р. ОСОБА_1становить 20 482,37 грн., а саме за квітень – 2119,94 грн., за травень – 4209,78 грн., за червень – 901,08 грн., за липень – 2066,79 грн., за серпень – 11184,78 грн.

Відтак, заборгованість по нарахованій позивачу, але не виплаченій заробітній платі складає 20 482 грн. 37 коп., що не заперечує відповідач.

Суд дійшов висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі, вказаному у довідках № 55 та №140.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд приходить до наступного висновку.

Із змісту ст. 117 КЗпП України вбачається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у справі № 6-64цс13, згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Як вбачається із роз’яснень даних у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, якщо роботодавець недоведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідач не представив суду жодних доказів відсутності вини підприємства у невиплаті належних позивачу при звільненні сум.

Суд не приймає до уваги проведений відповідачем розрахунок середньоденної заробітної плати, виходячи з такого.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого вказаною постановою, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Пунктом 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати /компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо/.

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець недоведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Із долученої до матеріалів справи довідки № 55, заборгована заробітна плата ОСОБА_1 за червень 2018 року становить 901,08 грн., за липень 2018 року – 2066,79 грн.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем по виплаті заробітної плати за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню становить 2 967 грн. 87 коп.

Відповідно до розрахунку норми тривалості робочого часу на 2018 рік, наданого Мінпраці та соціальної політики, встановлені наступні показники робочих днів: червень 2018р. - 20 робочих днів, липень 2018 р. - 22 робочих дні.

Середньоденна заробітна плата за вказаний період /червень-липень 2018 року/ становить 70,66 грн., виходячи з кількості робочих днів у червні-липні 2018 року /42 робочих дні/.

Станом на день ухвалення рішення у справі фактичний розрахунок відповідачем з позивачем не проведено.

Відтак, з моменту звільнення позивача до моменту ухвалення рішення у справі – 19.04.2019 р. – відповідачем заборговано позивачеві 11 729 грн. 56 коп./70,66 грн. х 166 робочих днів/.

Таким чином, на день ухвалення рішення фактична заборгованість по середньому заробітку за час затримки розрахунку перед ОСОБА_1Ф становить 11 729 грн. 56 коп.

Разом з тим, як вбачається із Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачає, що справляння і сплата податку із заробітної плати є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, а суд визначає таку суму без утримання цього податку та інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення, з відповідача слід стягнути на користь позивача нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 20 482 грн. 37 коп., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 11 729 грн. 56 коп., а всього 32 211 грн. 93 коп. без урахування податків та інших обов’язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України, а в решті позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати в розмірі 768 гривні 40 копійок підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, ст. 38, 116, 117 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» /ЄДРПОУ – 30162618, м. Львів, вул. Патона, 1/ на користь ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 / нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 20 482 /двадцять тисяч чотириста вісімдесят дві/ гривні 37 копійок; середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 11 729 /одинадцять тисяч сімсот двадцять дев’ять/ гривень 56 копійок, а всього 32 211/ тридцять дві тисячі двісті одинадцять/ гривень 93 копійки без урахування податків та інших обов’язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» /ЄДРПОУ – 30162618, м. Львів, вул. Патона, 1 / на користь ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 / понесені судові витрати в розмірі 768 гривень 40 копійок.

У решті позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або в строки та порядку, передбачені ст. 354, 355 ЦПК України.

Текст рішення суду складений 19 квітня 2019 року.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: Бориславський Ю. Л.