Рішення № 81281413, 17.04.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7025/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,

при секретарі: Каралюс Т.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради - про позбавлення батьківських прав, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, із позовом про позбавлення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав щодо доньки, мотивуючи тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, зокрема не сплачує аліменти, призначені рішенням суду, не цікавиться дитиною. Позивач вказала, що відносно ОСОБА_2 зареєстровано кілька кримінальних проваджень за підозрою у вчиненні шахрайських дій. Враховуючи наведене, позивач просить позов задовольнити.

Суд, ухвалив розглядати справу за відсутності позивача та представника позивача, які в судове засідання не з'явилися, подали суду заяву, в якій позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити та проводити розгляд справи у їх відсутності, а також за відсутності відповідача, який в судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, а також за відсутності представника третьої особи. Відтак, суд приходить до переконання про можливість, відповідно до ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення.

Вивчивши та перевіривши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд позов задовольняє з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Як зазначено в Декларації ООН прав дитини (1959р.), «дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості».

Статтями 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на достатній життєвий рівень. При цьому, виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Статтею ст. 150 Сімейного кодексу України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007р. № 3, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 29.01.2016 р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано /а.с.7/.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є сторони - ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2, що стверджується долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 /а.с. 6/

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 14.06.2016 р. вирішено стягувати зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1000,00 /одну тисячу гривень/ 00 копійок від його заробітної плати (всіх доходів), починаючи з дня звернення позивача до суду з 29 січня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття./а.с.8/.

Згідно довідки від 25.09.2018 р., виданої Залізничним відділом державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, у період з 01.03.2018 р. по 31.08.2018 р. ОСОБА_1 не отримувала аліменти з ОСОБА_2 на виконання рішення суду від 14.06.2016 р. /а.с.9/.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житлове приміщення в гуртожитку від 12.07.2017 р., житлове приміщення на АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_3/а.с.14/.

Згідно довідки №48 від 27.09.2018 р., виданої Львівським дошкільним навчальним закладом ясла-садок №2, ОСОБА_3, 2012 року народження, з 01.09.2015 р. по 2018 р. відвідувала дошкільний навчальний заклад ясла - садок №2. Дитину приводила і забирала із закладу мати, яка також сплачувала за харчування, гуртки (вокал та англійська мова). Батько дитини до адміністрації закладу не звертався ніколи /а.с.10/.

Як вбачається із виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, ОСОБА_3, 2012 р.н. - дитина спостерігається в ДПВ КНП 3-ї МП м. Львова з народження по даний час. Всі питання щодо лікування та профілактичних заходів щодо дитини вирішуються лікарем та мамою дитини ОСОБА_1/а.с.11/.

Як вбачається із матеріалів справи, відносно батька ОСОБА_3 - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровано ряд кримінальних проваджень за підозрою у вчиненні шахрайства /а.с.12/.

Із змісту висновку органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації від 31.10.2018 р. вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 13/.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Виходячи з вищевикладеного, аналізуючи зібрані по справі докази, враховуючи висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд приходить до переконання, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків відносно малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., оскільки вбачає свідоме нехтування ним своїх батьківських обов'язків щодо піклування про її здоров'я, виховання, фізичний та духовний розвиток, навчання, матеріальне забезпечення, маючи при цьому реальну можливість спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні та утриманні, поважності причин невиконання обов'язків відповідач суду не навів, а тому позов підставний та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір.

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. 12, 13, 81, 82, 141, 223, 264-268, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 19, 150, 164, 165, 166 Сімейного Кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради - про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 704 гривні 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення суду складено 19.04.2019 р.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: Бориславський Ю. Л.