Рішення № 81281392, 19.04.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1821/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2019 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Н. М. ОСОБА_1 розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення заборгованості по заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 42356 грн. 70 коп. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку та моральну шкоду у розмірі 15315 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що він з серпня 1980 року по 13 серпня 2018 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем. Зазначає, що з квітня 2018 року по момент його звільнення з посади відповідачем була здійснена затримка у виплаті заробітної плати. 13 серпня 2018 року він був звільнений за власним бажанням з займаної згідно з наказом № 442-к відповідно до ст. 38 КЗпП України. При цьому відповідачем не було здійснено з ним остаточний розрахунок при звільненні. З огляду на вказане просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25 березня 2019 року відкрито провадження у справі розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п’ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

11 квітня 2019 року від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву, у якому той з позовними вимогами позивача погодився частково, зокрема, погоджується з тим, що заборгованість по виплаті заробітної плати складає 42356 грн. 70 коп. Також погоджується з нарахуванням середнього заробітку за весь час затримки розрахунків при звільненні. Зазначає, що у зв’язку з тим, що відповідно до наказу № 422к від 13 серпня 2018 року позивач був звільнений з займаної посади за власним бажанням згідно поданої заяви від 30 липня 2018 року вихідна допомога при звільненні не було нарахована і, відповідно, виплачена. Додатково зазначає, що заява позивача, датована 09 серпня 2018 року, поступила відповідачу 13 серпня 2018 року вже після реєстрації наказу № 422к. За таких умов наказ не змінювався, виправлення у трудовій книжці не проводилися, а заява залишена без розгляду. Додатково повідомляє, що відшкодування моральної шкоди нічим не обґрунтоване і не підтверджене, а тому заперечується відповідачем (а.с. 18-19).

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з трудової книжки позивача, він дійсно знаходився з відповідачем у трудових відносинах і 13 серпня 2018 року був звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України відповідно до казану № 422-к від 13 серпня 2018 року (а.с. 3-4).

Довідкою № 68 стверджується, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 42356 грн. 76 коп. (а.с. 5).

Заявою відповідача № 562-632 від 10 квітня 2019 року стверджується, що він визнає позовну вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі у вищевказаному розмірі (а.с. 17).

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

А відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі у розмірі 42356 грн. 76 коп. підлягає до задоволення.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки здійснення розрахунків при звільненні суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.117КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Як вбачається із роз'яснень, даних в пункті 20, частині 5 пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999року №13«Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності передбаченої ст.117 КЗпП України.

Як зазначає позивач у своїй заяві, його середньоденна заробітна плата становила 352 грн. 28 коп. Вказана інформація підтверджується відповідачем у відзиві.

Позивач просить розрахувати його середній заробіток за період затримки розрахунків при звільненні з 13 серпня 2018 року по день винесення рішення. З огляду на вказане, середній заробіток підлягає стягненню за період з 13 серпня 2018 року по 16 квітня 2019 року.

Таким чином для розрахунку середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суд враховує положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Судом встановлено, що за період з 13 серпня 2018 року по 16 квітня 2019 року кількість робочих днів складає 171.

Враховуючи наведене, розрахунок здійснюється за формулою: 352 грн. 28 коп. (середньоденна заробітна плата) * 171 (робочі дні за період затримки розрахунків при звільненні) = 60239 грн. 88 коп. (середній заробіток за час затримки розрахунків при звільнені).

Окрім цього суд бере до уваги і те, що відзивом на позовну заяву № 562-632 від 10 квітня 2019 року стверджується, що відповідач визнає позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунків при звільненні (а.с. 18).

Відтак, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунків за період з 13 серпня 2018 року по 16 квітня 2019 року у розмірі 60239 грн. 88 коп. знайшла своє підтвердження і підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 15315 грн., суд зазначає, що позивачем не надано суду жодного доказу того, що така шкоду йому дійсно була завдана.

Також у відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Однак позивачем у відповідності до вимог ст. 23 ЦК України, якою врегульовано відшкодування моральної шкоди, не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 15315 грн. не знайшла свого підтвердження, а тому не підлягає до задоволення.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що позов слід задовільнити частково і стягнути з відповідача на користь позивача 42356 грн. 76 коп заборгованості по заробітній платі та 60239 грн. 88 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунків при звільненні, у решті позовних вимог слід відмовити за недоведеністю таких.

Крім вказаного, відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь держави слід стягнути з відповідача відповідний розмір судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд , -

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_2 42356 (сорок дві тисячі триста п’ятдесят шість) грн. 76 коп. заборгованості по заробітній платі.

Стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_2 60239 (шістдесят тисяч двісті тридцять дев’ять) грн. 88 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунків при звільненні за період з 13 серпня 2018 року по 16 квітня 2019 року.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь держави 768 грн. 40 коп. судового збору.

Відповідно до вимог п.п. 15.5.Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Позивач: ОСОБА_2: ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Лапаївна, вул. Зарічна, буд. 10).

Відповідач: Державне підприємство «Львівський державний завод «ЛОРТА»: код ЄДРПОУ 30162618, 79040, м. Львів, вул. Патона, буд. 1).

Суддя/підпис/ ОСОБА_1

З оригіналом згідно.

Суддя: