Ухвала суду № 81281202, 18.04.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/13418/14-ц

Провадження № 6/461/7/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2019 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого-судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Іваника Р.В.,

заявника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа №461/13418/14-ц, виданого Галицьким районним судом м. Львова 27.07.2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованості в сумі 12 877,78 доларів США – заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом, що еквівалентно 209 135,15 гривень та 9 697,68 гривень. Також просить видати виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вказаної суми заборгованості.

Подану заяву мотивує тим, що на підставі договору №7178 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, 23 лютого 2018 року заявнику від Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» перейшли всі права грошової вимоги до ОСОБА_2, за кредитним договором у даній справі, а тому він на даний час являється правонаступником усіх прав та обов’язків Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» за кредитним договором у даній справі.

Заявник у судовому засіданні заяву підтримав, з мотивів, наведених у ній.

Інші учасники справи в судове засідання не з’явились, хоча про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Згідно ч.3 ст.442 ЦПК України, їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення заявника, суд приходить до наступного.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03.02.2015 року позов ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_2, (ІПН - НОМЕР_1), на користь Публічного ОСОБА_3 Товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3», (м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-Т тр/р 37396880020, МФО 380537, ЄДРПОУ 19017842) заборгованість в розмірі 12 877,78 доларів США - заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом, що еквівалентно 209 135,15 гривень та 9 697,68 гривень заборгованості по комісіях та штрафних санкцій. Вирішено стягнути з ОСОБА_2, (ІПН - НОМЕР_1) на користь держави 2 188,33 гривень судового збору.

На виконання вказаного рішення суду супровідним листом Галицького районного суду м. Львова від 01.04.2016 року на адресу позивача було скеровано виконавчий лист №461/13418/14-ц.

Ухвалою судді Галицького районного суду м. Львова від 27.10.2016 року відмовлено у задоволенні заяви про поновлення позивачу строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання. Також, вказаним судовим рішенням встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 було погашено заборгованість за рішенням суду, зокрема добровільно сплачено суму боргу в розмірі 218 832,83 гривень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановлено, що 23 лютого 2018 року Публічним акціонерним товариством «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_3» (скорочена назва - ПАТ «ВіЕйБі Банк» повністю відступлено ОСОБА_1 всі права грошової вимоги ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_3» до позичальника ОСОБА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1 за кредитним договором № 301/07/02 від 24 вересня 2007 року, укладеним між Банком та Позичальником, а також всі права ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_3» за договорами, укладеними з метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника перед ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_3» за Кредитним договором.

Перехід з 23 лютого 2018 року від ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_3» до ОСОБА_1 всіх прав грошової вимоги до ОСОБА_2, за Кредитним договором, захист яких є предметом позову ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_3» у даній справі, відбувся відповідно до Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором прав за забезпечувальними документами укладеного 23 лютого 2018 року.

У матеріалах справи відсутні відомості про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №461/13418/14-ц.

Згідно платіжного доручення №9000593447 від 21.10.2016 року, наявного у матеріалах справи ОСОБА_2 погасив заборгованість перед позивачем у сумі 218 832,83 гривень.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Аналогічні положення щодо обов'язковості виконання на всій території України судового рішення, що набрало законної сили, встановлені й частиною 1 статті 14 ЦПК України, а частина 2 цієї статті містить правило, відповідно до якого невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Рішення суду, що набрало законної сили, за заявою особи, на користь якої воно ухвалено, звертається до виконання (ст. 368 ЦПК України).

Реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.97 N 475/97-ВР, що підтверджується і висловленою Європейським судом з прав людини .

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією, Законами України та іншими нормативно-правовими актами (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження».

Верховний Суд України у таких справах - постанова від 23.04.2014 у справі N 6-26цс14, постанова від 19.08.2014 у справі N 3-56гс14, постанова від 30.03.2016 у справі N 6-2411цс15 та ін., сформулював правові позиції, за змістом яких виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, виконавче провадження є сукупністю дій і правовідносин, урегульованих законами та іншими нормативно-правовими актами, які в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до закону. Тобто, дії, що вчиняються під час виконавчого провадження, є за своєю правовою природою процесуальними, тому з урахуванням положень ст. 2 ч. 3 ЦПК України відповідні правовідносини повинні регулюватися нормативними актами, чинними на час вчинення певної процесуальної дії.

Примусове виконання судового рішення покладено на державну виконавчу службу, а також у передбачених законом випадках на приватних виконавців і здійснюється відповідно до законодавства про виконавче провадження.

Згідно ч.1 ст.442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до ч.5 ст.15 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов’язковими тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Відтак, дії, рішення у відповідному процесі можуть мати місце лише за наявності власне процесу, за правилами такого процесу і не можуть вчинятися (прийматися) поза процесом та поза встановленими ним правилами. Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Таким чином, саме у виконавчому провадженні сторона, зокрема, стягувач як учасник провадження, реалізує комплекс прав, передбачених ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження».

Заміна сторони у виконавчому провадженні не може бути проведена за відсутності відповідного провадження, що випливає, крім іншого, зі змісту норм ЗУ «Про виконавче провадження».

Суд вважає, що оскільки виконавче провадження розпочато не було і доказів відкриття провадження, здійснення такого в справі немає, в матеріалах справи наявні докази добровільного виконання відповідачем рішення, то немає й правових підстав для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, адже заміна сторони у виконавчому провадженні, що не відкрите і не здійснюється, законом не передбачена, повноваження здійснювати таку заміну не покладені ані на органи ДВС, виконавців, ані на суд.

З цих же підстав, враховуючи те, що вищезазначена ухвала від 27.10.2016 року вступила в законну силу, вимога заявник про видачу дубліката виконавчого листа задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання про необґрунтованість заяви, а тому у задоволенні такої слід відмовити.

Керуючись ст.442 ЦПК України, ст.512 ЦК України, ЗУ «Про виконавче провадження» суд, -

постановив:

У задоволенні заяви відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя: Стрельбицький В.В.

Повний текст ухвали складено 19 квітня 2019 року.