Рішення № 81279215, 19.04.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/310/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боднарюка О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюка О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (далі — позивач), звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі відповідач), в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 16.01.2019 року №9/П-11/04;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області перевести ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII “Про державну службу”.

Аргументи учасників справи.

1. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає таке:

1.1. У жовтні 2014 року позивачу призначена пенсія за віком. Стаж роботи позивача на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Законом України “Про державну службу” №889 від 10.12.2015р. (далі-Закон №889), становить більше 20 років. На підставі п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 позивач має право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 “Про державну службу” (далі-Закон №3723), оскільки право на пенсійне забезпечення позивач набула до набрання чинності Законом №889.

1.2. Позивач вважає, що зазначені у ст. 37 Закону №3723 норми, які стосуються позбавлення права на призначення пенсії відповідно до зазначеного закону у зв’язку із звільненням її внаслідок притягнення до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, пов’язане з корупцією - не можуть бути до неї застосовані.

На обґрунтування цієї позиції зазначає, що була звільнена з державної служби на підставі п. 7-1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (надалі — КЗпП України), відповідно до наказу №516 від 15.09.2014р., у зв’язку із притягненням до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення пов’язаного з корупцією. Проте, відповідно до положень ст. 39 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП), вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню, адже з часу закінчення виконання стягнення пройшло більше одного року.

1.3. В обґрунтування позовних вимог позивач також посилається на норми Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” № 76-VIII від 28.12.2014р., постанову КМУ “Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії” №865 від 31.05.2000р., постанову КМУ “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” №1013 від 09.12.2015, Конституцію України, практику Європейського суду з прав людини, як підставу для правомірності здійснення перерахунку пенсії, та недопустимості звуження змісту і обсягу існуючих прав та свобод.

2. Відповідач позовні вимоги не визнав. Вважає, що діяв у відповідності до вимог ст. 6, 19 Конституції України. Підстав для призначення (переведення) пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про державну службу” №889 від 10.12.2015 немає, а тому у позові просив відмовити в повному обсязі з таких підстав:

2.1. Оскільки позивач звільнена з державної служби на підставі п. 7-1 ст. 35 КЗпП України (набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, пов’язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції"), а тому відповідно до вимог ст. 37 Закону №3723 пенсія державному службовцю призначається (лась) на загальних підставах.

Додатково зазначає, що відповідно до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційне правопорушення, позивач є особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 172-7 КУпАП.

2.2. Відповідно до положень ст. 4 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” №1058 від 09.07.2003р., КУпАП не відноситься до нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні, а тому посилання позивача на положення ст. 39 КУпАП є безпідставним.

2.3. Щодо перерахунку пенсії зазначає, що ОСОБА_1 пенсія перерахована шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, що враховується для обчислення пенсії (3764,40 грн.) на коефіцієнт 1,17 згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 статті 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

2.4. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу зазначає, що відповідач є органом виконавчої влади, фінансування його виплат здійснюється за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду і відповідно до конкретних напрямків витратної частини бюджету Пенсійного фонду України, положень ст. 7, 23 Бюджетного Кодексу України та Положення про Пенсійний фонд України, що затверджене указом Президента України від 06.04.2011. Бюджетом Пенсійного фонду України не передбачені кошти на судові витрати. В зв’язку з чим, кошти Пенсійного фонду України можуть використовуватися виключно за їх призначенням.

Крім того, всупереч п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) позивачем не додано належних доказів щодо розміру понесених витрат на правничу допомогу, а також детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом.

3. Процесуальні дії у справі, заяви клопотання учасників справи.

3.1. Ухвалою від 19 березня 2019 року відкрито спрощене провадження у справі з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 5 квітня 2019 року.

3.2. 29 березня 2019 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області надійшов відзив на позовну заяву.

3.3. В судовому засіданні 05.04.2019 розгляд справи відкладено на 19.04.2019 у зв’язку з неявкою позивача.

3.4. 19.04.2019 року в судовому засіданні усною ухвалою суду відмовлено у задоволенні - усного клопотання представника позивача про подання доказів, що підтверджують витрати на правничу допомогу, після ухвалення рішення, з тих підстав, що заявлене клопотання не відповідає вимогам ст. 167 КАС України.

3.5. Представник позивача та позивач у судовому засіданні 19.04.2019 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав наведених в адміністративному позові.

3.6. Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити, з підстав наведених у відзиві.

4. Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

4.1. 25.01.1994р. позивач прийняла присягу державного службовця та їй присвоєно 13 ранг державного службовця, що вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 серії БТ-1 № 1321323, запис № 14. (а.с. 15)

4.2. Наказом Державного агентства земельних ресурсів України №516 від 15 вересня 2014 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу Держземагентства у Заставнівському районі Чернівецької області на підставі п. 7-1 ст. 36 КЗпП України, у зв’язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого її притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення. (а.с.19)

Ця обставина також підтверджується записом № 25 у трудовій книжці ОСОБА_1 серії БТ-1 № 1321323. (а.с. 17)

4.3. 22.09.2014р. ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з розрахунку загального страхового стажу 38 років 9 місяців та 21 день (станом на 31.07.2014), що вбачається з протоколу призначення пенсії №889 та розрахунку стажу, що є додатком до протоколу (а.с.35)

4.4. 19.09.2018р. Міністерство соціальної політики України надало відповідь на звернення позивача, де роз’яснило порядок нарахування та перерахунку пенсій відповідно до положень Закону №1058-IV та умови переведення з пенсії призначеної до 01.05.2016р. згідно із Законом України “Про державну службу”, на пенсії обчислені за нормами Закону №1058-IV. (а.с. 20)

4.5. 2 січня 2019 року позивач звернулась з заявою до Управління Пенсійного фонду України у Заставнівському районі (а.с. 31) з проханням здійснити перерахунок пенсії відповідно до п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889. У зверненні зазначила, що має необхідний стаж роботи в органах державної влади понад 35 років. З державної служби звільнена у 2014 році на підставі п. 7-1 ст. 36 КЗпП України.

4.6. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області 16.01.2019 надано відповідь на звернення позивача, щодо проведення перерахунку пенсії відповідно до п. 10 та 12 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889 (а.с. 21, 22)

4.7. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 02.01.2019р. відповідач зазначив, що оскільки позивач була звільнена з державної служби на підставі п. 7-1 ст. 36 КзпП України (набранням законної сили рішення відповідно до якого позивача притягнуто до відповідальності за правопорушення пов’язане з корупцією), то відповідно до положень ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 року пенсія державному службовцю призначається на загальних підставах.

4.8. 23.02.2019 року ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії за віком з розрахунку 40 років 11 місяців та 22 днів страхового стажу, коефіцієнт стажу з урахуванням кратності становить 0,40917, розмір пенсії за віком з понаднормовим стажем (за 10 років) з 01.03.2019р. становить 3123,94 грн. (а.с. 33)

5 . Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

5.1. Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері пенсійного забезпечення, а саме щодо переведення позивача із пенсійного забезпечення на загальних підставах на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” №889-VIII від 10.12.2015.

6. До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення нормативно-правових актів, та робить висновки по суті спору.

6.1. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

6.2. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

6.3. Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

6.4. Оскільки зазначена ОСОБА_1 у позовній заяві обставина про наявність у неї стажу роботи на державній службі понад 20 років відповідачем не оспорюється, та додатково підтверджується відомостями з наданої суду копії трудової книжки позивача, відтак, в суду не виникає обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, на підставі положень ч. 1 ст. 78 КАС України суд вважає такі обставини встановленим в частині наявності у позивача стажу роботи на державній службі понад 20 років.

6.5. Водночас, згідно з ч. 1 ст. 37 Закону №3723 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

6.6. Відповідно до ч. 15 ст. 37 Закону №3723 державний службовець, звільнений з державної служби у зв'язку з засудженням за умисне кримінальне правопорушення, вчинене з використанням свого посадового становища, або притягненням до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, пов’язане з корупцією, позбавляється права на одержання пенсії, передбаченої цією статтею. В таких випадках пенсія державному службовцю призначається на загальних підставах.

6.7. Наведені вище норми законодавства про пенсійне забезпечення є нормами імперативного характеру, які не визначають подвійного тлумачення в частині того, що особа, яка звільнена з державної служби може набути право на призначення пенсії, або ж за нею зберігається таке право за наявності факту притягнення до адміністративної відповідальності.

У випадку позивача, законодавець в розумінні норм, які стосуються соціальних гарантій, передбачив Основами законодавства про пенсійне забезпечення, призначення пенсії колишньому державному службовцю на загальних підставах.

6.8. Як зазначалось вище, позивач 16.09.2014 р. звільнена із займаної посади на підставі п. 7-1 ст. 36 КзпП України (набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, пов’язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”).

6.9. Тобто, законодавець ставить виникнення права на пенсію державного службовця в залежність від певних умов (віку, страхового стажу, тощо), а також і від наявності факту притягнення до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, пов’язане з корупцією.

При цьому, право на призначення пенсії державного службовця не залежить від обставин, які врегульовані нормами процесуального характеру. Іншими словами, достатньо лише самого факту звільнення з державної служби у зв'язку з притягненням до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, пов’язане з корупцією для того, щоб відповідна особа була позбавлена права на отримання пенсії державного службовця. Винятку у цих правовідносинах пенсійним законодавством не передбачено.

6.10. Покликання позивача на норми ст. 39 КУпАП відповідно до яких - якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню, є безпідставними, оскільки ці норми регулюють правовідносини процесуального характеру, які пов’язані із притягненням особи до адміністративної відповідальності.

6.11. Враховуючи викладене, відповідач відмовляючи у задоволенні заяви позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений законами України та Конституцією України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно. А тому, оскаржувана позивачем відмова від 19.01.2019 у переведенні позивача на пенсію державного службовця відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України.

6.12. Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об’єктивно з’ясувавши обставини справи, оцінивши докази, безпосередньо досліджені в судовому засіданні, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, керуючись внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про відсутність порушення прав ОСОБА_1 прийнятим рішенням про відмову у переведенні на пенсію за віком, відповідно до Закону України “Про державну службу”, згідно з Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

6.13. Посилання позивача на положення Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” № 76-VIII від 28.12.2014, постанову КМУ “Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії” №865 від 31.05.2000, постанову КМУ “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” № 1013 від 09.12.2015, положення ст. 22, 64 Конституції України, практики Європейського суду з прав людини не можуть бути застосовані судом вирішуючи цей спір, оскільки вказані норми по своєму змісту і суті не спростовують висновків суду, і у випадку позивача не допускають звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод останнього.

7. У зв’язку з відмовою у задоволенні позову суд не вирішує питання про розподіл понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 квітня 2019 р.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (вул. Незалежності, 96/40, м.Заставна, Заставнівський район, Чернівецька область, 59400, код РНОКПП: НОМЕР_1)

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (вул. Оренбурзька, 7-А, м. Чернівці, 58022, код ЄДРПОУ: 40329345)

Суддя Боднарюк О.В.