Рішення № 81279201, 16.04.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/832/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боднарюк аО.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюка О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить:

- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління національної поліції в Чернівецькій області № 395 від 12.07.2018 року "Про покарання" та наказ № 121 о/с від 31.07.2018 року "По особовому складу", на підставі якого позивача звільнено зі служби в поліції за п.6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію";

- поновити ОСОБА_1, на службі на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Садгірського відділення ГУНП в Чернівецькій області;

- стягнути з Головного управління національної поліції в Чернівецькій області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу на службі з моменту звільнення до дня фактичного поновлення на службі;

- звернути до негайного виконання судове рішення в частині поновлення на службі та стягнення на користь позивача з Головного управління національної поліції в Чернівецькій області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Аргументи учасників справи.

1.Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 12.07.2018 року згідно п. 1 наказу № 395 від 12.07.2018 року “Про покарання” відповідачем його звільнено зі служби в поліції за порушення службової дисципліни. На підставі наказу відповідача №121 о/с від 31.07.2018 року “По особовому складу” відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про національну поліцію” за (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) звільнено з 31.07.2018 року. Вважає оскаржувані накази протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

1.1. Зауважив, що за час проходження служби в поліції до дисциплінарної відповідальності не притягувався, жодних протиправних дій не вчиняв. 24.02.2017 року позивачу присвоєно чергове звання лейтенант поліції, що свідчить про належне виконання службових обов’язків, відтак на його думку відсутні підстави для звільнення зі служби в поліції.

1.2. Зазначав про те, що факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння під його керуванням, який встановлено дисципліною комісією, спростовуються постановою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 20.07.2018 року, яка набрала законної сили. Відповідно до цього рішення, провадження в справі про адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП щодо позивача закрито в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Посилаючись на норми КАС України звертав увагу суду на те, що відсутність рішення прийнятого компетентними органами про встановлення обставин та притягнення до відповідальності щодо перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння та наявність судового рішення яким встановлено, що в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, спростовують висновки викладені в оскаржуваних наказах та доводять їх протиправність.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити, виходячи з наступного.

2.1. Зокрема, висновком службового розслідування від 12.07.2018 року встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни, що виразилось у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, в зв’язку з чим накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів поліції.

2.2. На думку відповідача, допущений позивачем проступок є грубим порушенням Правил дорожнього руху та службової дисципліни, правил етичної поведінки поліцейських. Сутність вчиненого порушення та його тяжкість, враховано під час притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача. Відтак, вчинений проступок має дискредитуючий характер і не сумісний з подальшим проходженням служби в поліції позивача.

2.3. Відповідач також заперечив з приводу посилань позивача на постанову Шевченківського районного суду міста Чернівці від 20.07.2018 року, оскільки дане рішення було прийнято та набрало чинності вже після проведення службового розслідування та прийняття оскаржуваних наказів, отже не могло бути враховано комісією при проведенні службового розслідування, та керівником при прийнятті рішення за його результатом.

Крім того зауважив, що рішення суду на яке посилається позивач, не може сприйматися як абсолютний доказ відсутності його вини у вчинені дисциплінарного проступку, оскільки констатує лише відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, порядок доказування якого є відмінним від дисциплінарного.

Відповідачем наголошувалось на тому, що факт перебування за кермом в стані алкогольного сп’яніння саме позивача є повністю доведеним, а тому оскаржуване рішення є правомірним.

3. Процесуальні дії в справі.

3.1. 04.04.2019 року через канцелярію суду подано клопотання представника відповідача про виклик свідка.

3.2. 05.04.2019 року усною ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду задоволено клопотання представника відповідача та здійснено виклик свідка в судове засідання, що відображено в протоколі судового засідання. (а.с.138)

4. Доводи учасників справи.

4.1. Позивач та Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на аргументи наведенні в адміністративному позові.

4.2. Представник відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечив, просив відмовити в задоволенні, посилаючись на доводи викладенні у відзиві на адміністративний позов та покази свідка.

4.3. Будучи допитаний в якості свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що працює інспектором роти № 1 батальйону УПП в Чернівецькій області. Під час несення служби 09.07.2018 року в м.Чернівці ним був помічений автомобіль (марку не пам’ятає), який здійснив маневр правого повороту з вулиці ОСОБА_5 на площу Театральну, не ввімкнувши при цьому покажчик повороту. Даний транспортний засіб був зупинений на пл.Театральній. На запитання головуючого зазначив, що коли він підійшов до автомобіля помітив рух в середині автомобіля, зокрема водій пересідав з водійського сидіння, а жінка яка була на передньому сидінні пересідала на місце водія. Крім того зазначив, що він не перевіряв документи жінки, оскільки не сприймав її як водія. Також вказав, що дані події знімались на відео нагрудної камери, однак хто сідав за кермо автомобіля під час початку руху на відео не зафіксовано. На запитання представника позивача пояснив, що пояснення в інших присутніх осіб не відбирались.

5. Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

5.1. Згідно наказу УМВС України в Чернівецький області від 03.05.2013 року № 153 о/с позивач прийнятий на службу в органи внутрішніх справ на посаду помічника оперуповноваженого сектору карного розшуку Шевченківського районного відділу УМВС. (а.с.60).

5.2. На підставі наказу ГУНП в Чернівецький області №39 о/с від 07.11.2015 року позивача прийнято на службу в поліцію. (а.с.61)

5.3. Відповідно до наказу №31 о/с від 24.02.2017 року позивача призначено на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Садгірського відділення поліції Чернівецького відділу ГУНП в Чернівецький області. (а.с.62)

5.4. 09.07.2018 року посадовими особами відповідача складено інформаційну довідку про правопорушення (подію) №2573/123/12/01-20-2018, зі змісту якої вбачається, що 09.07.2018 року о 02 год. 10 хв., мобільною групою у складі поліцейських відділу ІОС УКЗ ГУНП в Чернівецькій області та УПП в Чернівецькій області ДПП НПУ, за порушення Правил дорожнього руху було зупинено автомобіль НОМЕР_1, під керуванням оперуповноваженого СКП Садгірського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП лейтенанта поліції ОСОБА_1 Під час спілкування, з ротової порожнини ОСОБА_1, був відчутний різкий запах алкоголю, у зв’язку із чим йому було запропоновано пройти обстеження на предмет перебування у стані сп’яніння. За результатами проведеного огляду у ОСОБА_1 встановлено стан сп’яніння внаслідок вживання алкоголю. Відносно ОСОБА_1 поліцейськими УПП складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та винесено постанову за ч. 2 ст. 122 КУпАП. (а.с.107-108)

5.5 На підставі вищевикладеного, у відповідності до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 №230, посадовими особами відповідача винесено наказ “Про призначення та проведення службового розслідування”. (а.с. 105)

5.6. В ході розгляду справи судом дослідженні матеріали службового розслідування, проведеного за фактом порушення службової дисципліни оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Садгірського відділення поліції Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_1, зокрема:

- протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, серії БД № 076002 від 09.07.2018 року, в якому міститься пояснення позивача про те, що він автомобілем не керував, порушення не вчиняв; (а.с.111)

- протокол про адміністративне затримання АА № №121777 від 09.07.2018 року за ст.261 КУпАП, та постанова про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення передбачене у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 004166 від 09.07.2018 року, якою до позивача застосовано штраф в сумі 425,00 грн. за ч.2 ст.122 КУпАП; (а.с.112, 113-114)

- пояснення інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Чернівці Департаменту патрульної поліції ОСОБА_4 від 09.07.2018р.; (а.с.115)

- рапорт поліцейського УПП в Чернівецькій області ОСОБА_6; (а.с. 116)

- висновок медичного огляду ОСОБА_1 на предмет перебування у стані сп’яніння від 09.07.2018 р.; (а.с.117)

- пояснення поліцейського УПП в Чернівецькій області ОСОБА_4, інспектора СКЗ ЧВП ГУНП ОСОБА_7, заступника начальника відділення поліції – начальника СКП Садгірського відділення поліції ЧВП ГУНП ОСОБА_8, начальника Садгірського відділення поліції ЧВП ГУНП ОСОБА_9, наданих в межах проведеного службового розслідування; (а.с.118-119, 121-122, 123-124, 125-126)

- 11.07.2018 року старшим інспектором відділу ІОС УКЗ ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_10 відібрано пояснення у ОСОБА_1, зі змісту яких встановлено (мовою оригіналу): “я особисто не керував транспортним засобом 09.07.2018 року, за кермом була моя малознайома на ім’я ОСОБА_2” (а.с.120)

5.7. 12.07.2018 року посадовими особа відповідача складено висновок службового розслідування по факту порушення службової дисципліни оперуповноваженим СКП Садгірського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області лейтенантом поліції ОСОБА_1, відповідно до якого встановлено, що: 09.07.2018 року о 02 год. 10 хв. мобільною групою у складі поліцейських відділу ІОС УКЗ ГУНП в Чернівецькій області та УПП в Чернівецькій області ДПП НПУ, за порушення Правил дорожнього руху зупинено автомобіль “Gelli”, д.н.з, СЕ 0124 ВС, водій якого, здійснюючи поворот з вул. ОСОБА_5 на пл. Театральну м. Чернівці, не ввімкнув покажчик повороту. Наблизившись до зупиненого автомобіля, поліцейські УПП побачили, як водій транспортного засобу, відкривши двері салону та вийшовши з нього, намагався втекти з місця події, а пасажирка даного транспортного засобу намагалась пересісти з місця пасажира на місце водія. З метою затримання особи, яка намагалась втекти з місця події поліцейські, керуючись ст. 45 Закону України “Про Національну поліцію”, застосували спеціальний засіб “кайданки”. Затриманим виявився оперуповноважений сектору кримінальної поліції Садгірського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області лейтенант поліції ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в органах внутрішніх справ з 03.05.2013р. по 06.11.2015р., в Національній поліції України з 07.11.2015р., на посаді з 24.02.2017р. За період служби заохочувався 6 разів, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, відносно якого поліцейськими УПП було складено протокол про адміністративне затримання (АА№ 121777) та повідомлений Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Під час з’ясування обставин по суті справи, та спілкування з ОСОБА_1, з ротової порожнини останнього був відчутний різкий запах алкоголю, а тому ОСОБА_1 на місці події запропоновано пройти обстеження за допомогою алкотестору “Драгер”, на що останній погодився.

За результатами обстеження, у видихаємому ОСОБА_1 повітрі була виявлена концентрація алкоголю 0,98 проміле. Однак, ОСОБА_1 із результатами обстеження, проведеного поліцейськими не погодився, а тому йому було запропоновано проїхати до Чернівецького обласного наркологічного диспансеру для проходження медичного огляду на стан сп’яніння, на що останній погодився.

У ході медичного обстеження ОСОБА_1 В,В., проведеного в ЧОНД за допомогою алкотестору “Драгер” та у присутності адвоката ОСОБА_1 - ОСОБА_11, у видихаємому ним повітрі була виявлена концентрація алкоголю 0,93 проміле, а з другої спроби - 0,87 проміле. У ОСОБА_1 був встановлений стан сп’яніння внаслідок вживання алкоголю (висновок лікаря-нарколога № 1414 від 09.07.2018).

У подальшому, поліцейськими УПП відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП (БД №076002 від 09.07.2018) та винесено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 2 ст. 122 КУпАП (ВР № 004166 від 09.07.2018). Будучи опитаним у ході проведення службового розслідування ОСОБА_1 повідомив, що 09.07.2018 року автомобілем не керував, а зазначеним транспортним засобом керувала його знайома на ім’я Людмила, а він під час руху даного автомобіля перебував в якості пасажира. Однак, вивченням інформації з бодікамер поліцейських УПП, інспектора роти № 1 батальйону УПП в Чернівецькій області ДПП НПУ лейтенанта поліції ОСОБА_4 та поліцейського роти № 1 батальйону УПП в Чернівецькій області ДПП НПУ капрала поліції ОСОБА_6, які 09.07.2018 року о 02 год. 10 хв. здійснювали безпосереднє зупинення зазначеного вище автомобіля (запис № 20180709104051000512 від 09.07.201В) встановлено, що підходячи до автомобіля ОСОБА_4 вигукнув: “Шановна, все зафіксовано на камеру, що Ви пересідали”. Також на даному відеозаписі зафіксовано, що інша особа, яка перебуває у салоні автомобіля, зробила спробу покинути місце події, що змусило поліцейських провести її затримання та застосувати спеціальний засіб “кайданки”.

Відносно ОСОБА_1 поліцейськими було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та винесено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

На підставі вищевикладеного комісія дійшла до висновку, що перебуваючи на службі в Національній поліції України, оперуповноважений сектору кримінальної поліції Садгірського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області лейтенант поліції ОСОБА_1 був зобов’язаний дотримуватись вимог Присяги працівника поліції, Закону України “Про Національну поліцію”, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, та Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 06.12.2016 № 1576/29706. Також ОСОБА_1 не виконав вимог доручення НПУ від 03.04.2017 № 3384/01/12-2014 “Про додаткові заходи щодо зміцнення службової дисципліни”, а також службової телеграми ГУНП в Чернівецькій області № 62/123/01/12-20X3 від 09.01.2018 р. щодо дотримання поліцейськими транспортної дисципліни та заборони керування транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння.

Вищевказані дії ОСОБА_1 є грубим порушенням службової дисципліни, носять явно дискредитуючий характер та несумісні із подальшим проходження ним служби в Національній поліції України.

Обставини, які пом’якшують відповідальність ОСОБА_1 - не виявлено.

Обставини, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 - керування транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп’яніння, що є загрозою життю та здоров’ю інших учасників дорожнього руху та могло призвести до негативної оцінки рівня довіри громадськості до поліції.

Зазначені дії поліцейського свідчать про порушення ним ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію”, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника поліції, що вказує на наявність у його діях дисциплінарного проступку, за вчинення якого він, згідно ст. 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності.

Пропонуючи вид дисциплінарного стягнення, враховуючи характер вчиненого дисциплінарного проступку, ступінь вини порушника, його особу, поведінку, рівень кваліфікації, тяжкість вчиненого проступку, керуючись вимогами ст.ст. 5, 12, 13, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ст. 19 Закону України “Про Національну поліцію”, вирішено за порушення службовою дисципліни, що виразилось у невиконанні Присяги працівника поліції, вимог Закону України “Про Національну поліцію”, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 06.12.2016 № 1576/29706, доручення НПУ від 03.04.2017 № 3384/01/12-2014 “Про додаткові заходи щодо зміцнення службової дисципліни”, на оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Садгірського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 - накласти дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. (а.с.98-103)

5.8. 12.07.2018 року на підставі наказу ГУНП в Чернівецькій області № 395 “Про покарання”, за порушення службовою дисципліни, що виразилось у невиконанні Присяги працівника поліції, вимог Закону України “Про Національну поліцію”, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 06.12.2016 № 1576/29-706, доручення НПУ від 03.04.2017 № 3384/01/12-2014 “Про додаткові заходи щодо зміцнення службової дисципліни” - на оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Садгірського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. (а.с.129-131)

5.9. 31.07.2018 року на підставі наказу ГУНП в Чернівецькій області “По особовому складу” № 121 о/с, відповідно до статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” звільнено зі служби в поліції: за пунктом 6 частини 1 (у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідного до Дисциплінарного статуту Національної поліції України): лейтенанта поліції ОСОБА_1, оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Садгірського відділення поліції Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області, з 31 липня 2018 року. Невикористана відпустка за час відпрацьованої частини календарного року становить 18 діб. (а.с.132)

5.10. Відповідно до довідки виданої ГУНП в Чернівецькій області № 391 від 09.08.2018 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 на посаді оперуповноважений СКП Садгірського ВП ГУНП в Чернівецькій області, за період служби з 01.01.2018 року по 31.07.2018 року, загальна сума грошового забезпечення позивача за вказаний період становить в сумі 65872,84 грн., зокрема: січень 2018 року ( 31 календарних днів) в сумі 10706,50 грн., лютий 2018 року ( 28 календарних днів ) в сумі 9692,66 грн., березень 2018 року ( 31 календарних днів ) в сумі 9618,37 грн., квітень 2018 року ( 30 календарних днів ) в сумі 9618,37 грн., травень 2018 року ( 31 календарних днів ) в сумі 9614,00 грн., червень 2018 року ( 31 календарних днів ) в сумі 10627,84 грн., липень 2018 року ( 31 календарних днів ) в сумі 5995,10 грн.

Відповідно до вказаної довідки середньоденний заробіток на день звільнення становить 193, 39 грн. (а.с.78)

5.11. Згідно постанови Шевченківського районного суду м.Чернівці від 20.07.2018 року справа № 727/7415/18 (провадження № 3/727/3096/18) вирішено, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно громадянина ОСОБА_1 закрити, у зв’язку з відсутністю в його діях складу правопорушення. Постанова набрала законної сили 30.07.2018 року. (а.с.79-80)

5.12. В судовому засіданні досліджено відеозаписи з нагрудних бодікамер працівників патрульної поліції (DVD диск а.с.136 ), на яких зафіксовані обставини зупинки працівниками патрульної поліції транспортного засобу, за кермом якого перебувала інша особа (жінка), з якого також візуально вбачається, що позивач відкрив задні дверцята автомобіля та покинув автомобіль. Інших обставин, які б могли підтвердити, що саме позивач перебував за кермом автомобіля, чи знаходився на передньому сидінні автомобіля на відео немає. (а.с.87)

6. До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

6.1. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

6.2. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580).

6.3. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно частини 1 статті 19 Закону №580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч.2 ст.19 Закону №580).

Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. (п.6 ч.1 ст. 77 Закону №580 )

6.4. Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018р. №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників .

За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту).

У відповідності до частини 1 статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов’язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Частиною 1 статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

З огляду на наведене слід дійти висновку, що за порушення службової дисципліни та вчинення дисциплінарного проступку поліцейський несе дисциплінарну відповідальність у вигляді дисциплінарного стягнення.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Відтак, відповідно до частини 2 статті 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об’єктивного з’ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (ч.3 ст.14 Дисциплінарного статуту).

Згідно з частиною 4 статті 14 Дисциплінарного статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту визначено порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, який встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

6.5. Наказом МВС України від 12.03.2013 N 230 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 р. за N 541/23073), затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (надалі - Інструкція), яка визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні.

Підпунктом 2.1 Інструкції визначено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового і начальницького складу чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового і начальницького складу і можуть викликати суспільний резонанс.

Пунктами 8.1 та 8.5 Інструкції унормовано, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування, або вищим прямим начальником.

За змістом п. 5.4 Інструкції, якщо вину особи рядового і начальницького складу повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового і начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. Особа рядового і начальницького складу, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

Із аналізу наведених вище норм Дисциплінарного статуту та Інструкції слідує, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, який доведений матеріалами службового розслідування. У свою чергу, висновок за результатами службового розслідування повинен містити повне та об'єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку та встановлення наявності (або відсутності) вини порушника.

В ході судового розгляду справи встановлено, що патрульними поліцейськими, а так само і посадовими особами інспекції з невідомих причин не вчинялись дії направлені на повне з’ясування всіх обставин справи та документування відповідного проступку, в частині відібрання пояснень в особи жіночої статі, яка перебувала в транспортному засобі під час зупинки.

З метою повноти та об’єктивного розгляду справи судом ставилось на обговорення питання щодо можливості виклику та допиту в якості свідка особи жіночої статі, яка перебувала в транспортному засобі під час зупинки. Однак, з незалежних від суду причин (відсутність свідка в зв’язку з перебуванням за межами України (зі слів позивача), суду не представилось можливим вчинити вказану процесуальну дію.

6.6. Відповідно до Правил етичної поведінки поліцейських, які затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 N 1179 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 р. за N 1576/29706) поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України "Про Національну поліцію", інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.

Під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, у тому числі, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.

6.7. Очевидним є те, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. п. "а" п. 2.9 ПДР).

Частиною 1 ст. 130 КУпАП визначено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 266 КУпАП (окрім іншого) встановлено, що особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звільнення позивача з поліції слугувало порушення позивачем транспортної дисципліни, зокрема складення відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення за порушення п. 2.9 Правил дорожнього руху.

Разом з тим суд зазначає, що сам по собі факт складення протоколу про адміністративне правопорушення не є доказом того, що особа його вчинила. Для визнання діяння правопорушенням і, відповідно, застосування передбачених відповідними нормами санкцій, беззаперечною та головною обставиною є необхідність встановлення в діянні особи складу адміністративного правопорушення. Тобто, одним (але не виключно) із основних та беззаперечних доказів вчинення чи не вчинення особою адміністративного правопорушення є рішення суду, яке набуло законної сили, яким встановлено вину або невинуватість особи.

Як встановлено в ході судового розгляду та вбачається з матеріалів справи, постановою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 20.07.2018 року справа № 727/7415/18 (провадження № 3/727/3096/18) вирішено, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП громадянина ОСОБА_1 закрити у зв’язку з відсутністю в його діях складу правопорушення. Постанова набрала законної сили 30.07.2018 року.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд враховує обставини встановлені вищезазначеною постановою, в частині чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено рішення, оскільки в частині щодо вчинення особою певних дій, таке рішення суду є обов'язковим для адміністративного суду.

Оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили спростовано висновок щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення п. 2.9 Правил дорожнього руху України - відтак, доводи відповідача викладені у висновку службового розслідування, на підставі яких позивача звільнено зі служби в поліції є безпідставними.

6.8. В ході судового розгляду справи, позивачем власне не заперечувався той факт, що він перебував в стані алкогольного сп’яніння. Доводи останнього зводились до того, що вживши алкогольні напої, він зателефонував своїй знайомій щоб саме воно сіла за кермо транспортного засобу, що власне остання (особа жіночої статі) і зробила. Вказані дії були направлені на те, щоб не керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння. Саме тому під час зупинки автомобіля позивач і перебував на задньому сидінні автомобіля.

Суд надаючи правову оцінку зазначеним доводам позивача зазначає, що факт відсутності останнього на місці водія в зазначеному вище автомобілі зафіксовано на відеозаписі з бодікамери працівника поліції ОСОБА_4А, який досліджувався в судовому засіданні. З візуального огляду відео достеменно встановлено, що під час зупинки автомобіля працівниками патрульної поліції позивач виходив з задніх дверей автомобіля, що власне і підтвердив свідок ОСОБА_4 Також даний факт не заперечувався представником відповідача в ході розгляду справи.

В оглянутому відеозаписі наявним і доведеним залишається той факт, що під час відкриття дверей автомобіля, на сидінні водія перебувала особа жіночої статі. Будь-яких інших доказів перебування за кермом позивача, зі сторони відповідача не надано.

Суд вважає за необхідне зазначити і те, що на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення позивач не перебував за кермом автомобіля та не виконував жодних службових обов'язків.

Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

В той же час, згідно з частиною 15 статті 14 Дисциплінарного статуту звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, системний аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що звільнення з органів внутрішніх справ це найсуворіший вид дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни, наведених в статті 12 Дисциплінарного статуту, який є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

В постановах Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року у справі N 21-1288а15, від 20 жовтня 2015 року у справі N 21-2103а15 та від 20 жовтня 2015 року у справі N 21-2440а15 зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби, що враховується судом відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.

Зокрема, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не було надано до суду достатніх доказів на підтвердження того, що дії позивача проявилися саме у порушенні транспортної дисципліни, а саме вчинення проступку передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на викладене, дії позивача не можуть вважатись такими, що підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та були несумісними із подальшим проходженням служби та заслуговували на застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу звільнення зі служби в поліції.

Крім того, як вже встановлено судом, провадження щодо позивача за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

6.9. Підсумовуючи викладене вище, з урахуваннями встановлених обставин та аналізу наведених норм КАС України, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, що мають значення для справи - суд дійшов до висновку про відсутність достатніх та допустимих доказів, які б у своїй сукупності підтверджували обставини правомірності прийнятих відповідачем рішень щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції.

6.10. Відповідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, згідно зі ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши встановленні обставини в контексті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що замість об’єктивного розгляду і оцінки дій (бездіяльності) позивача, відповідач обмежився лише загальною констатацією факту вчинення дисциплінарного проступку зі сторони позивача, що суперечить нормам законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та згідно яких дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, який доведений матеріалами службового розслідування. Що в даному випадку не доведено відповідачем в ході розгляду справи.

6.11. При цьому, суд враховує, що за висновками Європейського суду з прав людини сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він є обов'язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для віх інших державних органів. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад. Висновок (а по суті констатація, якій не передували фактичне встановлення обставин, їх оцінка та аналіз) дисциплінарного провадження про порушення позивачем вимог чинного законодавства, здійснений без вирішення питання про винуватість чи невинуватість позивача.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, яку висловлено у п. 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". На думку суду, жодних вагомих, чітких та узгоджених доказів, які б вказували на правомірність та обґрунтованість спірного наказу відповідач не навів, натомість такий прийнято лише з формальних підстав. Зазначене не спростовано відповідачем в процесі розгляду та вирішення даної справи.

6.12. З урахуванням наведеного, відповідачем притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності без належного урахування його вини, а відтак наявні підстави для скасування оскаржуваних наказів як протиправних.

6.13. Згідно з частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Скасування судом спірних наказів має наслідком поновлення позивача на службі в поліції на посаді, яку він займав до звільнення з наступного дня після звільнення, тобто з 01 серпня 2018 року, оскільки день звільнення є останнім днем роботи.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Враховуючи те, що судом встановлено факт незаконності звільнення позивача із займаної посади, період часу з 01.08.2018р. по 16.04.2018р. (день прийняття рішення) (180 робочих днів) є періодом вимушеного прогулу позивача, а втрачений за цей час заробіток, відповідно до вимог чинного законодавства України підлягає відшкодуванню, виходячи з розміру середньоденного заробітку за останні два місяці, що передували звільненню.

Згідно з частини 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995р. № 108/95-ВР порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

6.14. Вирішуючи даний спір, суд в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вважає за необхідне також зазначити наступне.

В ході судового розгляду справи відповідач в наданих поясненнях суду також покликався на те, що правовідносини у виплаті грошового забезпечення (окрім іншого) врегульовано Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, який затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ цього Наказу поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв’язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

У пункті 9 розділу І Наказу окрім іншого зазначається, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Вирішуючи питання, що вірного застосування норм матеріального права в частині оплати праці, судом насамперед враховуються положення нормативно-правових актів, які мають вищу юридичну силу, та є спеціальними в правовідносинах поновлення на службі та обрахунку часу вимушеного прогулу. Іншими словами, вказані вище норми Наказу визначають виплату грошового забезпечення поліцейських в розрахунку календарних днів, тільки у тому випадку, коли поліцейський відпрацював неповний місяць, і в подальшому відбувається звільнення, і аж ніяк вказаний нормативний акт не регулює питання вимушеного прогулу, що також і узгоджується із сталою судовою практикою.

6.15. У відповідності до пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 (далі - Порядок №100) цей Порядок застосовується у випадках, зокрема, вимушеного прогулу та в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться, виходячи із середньої заробітної плати.

Абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 визначено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац другий пункту 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п.8 Порядку).

6.16. Відповідно до довідки ГУНП в Чернівецькій області про розмір грошового забезпечення з 01.01.2018р. по 31.07.2018 р. оперуповноваженого СКП Садгірського ВП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_1 №391 від 09.08.2018 року встановлено, що два календарні місяці, які передують звільненню позивача є червень та травень 2018 року. Загальна кількість відпрацьованих календарних днів за ці 2 місяці становить 62 дні ( 31 день +31 день = 62 дні), загальна сума заробітної плати (10627,84 + 9614,00 = 20241,84 ) грн.

За змістом статті 45 Конституції України максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Відповідно до частини 3-5 статті 91 Закону №580, який є спеціальним у даних правовідносинах - для поліцейських установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов’язків.

Поліцейським, які виконували службові обов’язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців.

Тобто, законом установлено для поліцейських п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Разом з тим, як вбачається із доданої до матеріалів справи довідки про нараховане грошове забезпечення позивача, відповідач визначав загальну суму заробітної плати позивача виходячи із календарних днів за два місяці (травень 2018 року - 31 день та червень 2018 року – 31 день) і розраховував суму середньоденної заробітної плати, вираховуючи її в календарних днях.

Однак, враховуючи наведені вище норми, середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Таким чином, зважаючи на норми Порядку №100 та Закону №580 суд зазначає, що загальна кількість робочих днів за серпень та вересень 2018 року становить 42 робочі дні.

З огляду на наведене, середньоденна заробітна плата позивача становить 481,95 грн. (20241,84 грн. / 42 день = 481,95 грн/день).

За таких обставин, слід стягнути з ГУНП в Чернівецькій області на користь позивача грошове утримання за час вимушеного прогулу з 01.08.2018р. по 16.04.2019р. у сумі 86751,00 грн. (481,95 грн./день х 180 робочих днів).

6.17. Пунктами 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи наведене вище, суд вважає за необхідне допустити рішення до негайного виконання у частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

7. Розподіл судових витрат.

7.1. Суд не вирішує питання щодо судових витрат, оскільки позивача звільнено від їх сплати, а інших осіб, які їх понесли у справі немає, що узгоджується з вимогами ч.5 ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління національної поліції в Чернівецькій області № 395 від 12.07.2018 року "Про покарання" та наказ № 121 о/с від 31.07.2018 року "По особовому складу", за якими позивача звільнено зі служби в поліції на підставі п.6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію".

3. Поновити ОСОБА_1 на службі - на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Садгірського відділення ГУНП в Чернівецькій області.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 86751,00 грн. (вісімдесят шість тисяч сімсот п'ятдесят одну грн., 00 коп.).

5. Рішення в частині поновлення на службі в поліції ОСОБА_1 та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з розрахунку за один місяць - допустити до негайного виконання.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 квітня 2019 р.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (вул. Небесної сотні, 10/74, м.Чернівці, 58005, код РНОКПП: НОМЕР_2)

Відповідач - Головне управління Національної поліції України в Чернівецькій області (вул.Головна, 24, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ: 40109079)

Суддя Боднарюк О.В.