Рішення № 81279102, 19.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року справа № 580/625/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Салабай М.В.,

представника позивача – ОСОБА_1 (згідно з ордером та договором),

представника відповідача – ОСОБА_2 (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

18.02.2019 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (18015, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) (далі – позивач) подав у Черкаський окружний адміністративний суд позов до Головного управління ДФС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 235; код ЄДРПОУ 39392109) (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування:

податкових повідомлень-рішень від 31.08.2018 (далі - ППР):

№0108771303 про збільшення йому грошового зобов’язання з податку на додану вартість (далі – ПДВ) у сумі 575205,00 коп. (460164,00 грн. – основний платіж та 115041,00 грн. – штрафна (фінансова) санкція);

№0108721303 про збільшення йому грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) у сумі 599302,08 коп. (399534,72 грн. – основний платіж та 199767,36 грн. – штрафна (фінансова) санкція);

№0108731303 про збільшення йому грошового зобов’язання з військового збору у сумі 49941,84 коп. (33294,56 грн. – основний платіж та 16647,28 грн. – штрафна (фінансова) санкція), -

вимоги від 31.08.2018 №Ф-0108701303 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 83470,25 грн.;

рішення від 31.08.2018 №0108711303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (далі – ЄВ) на суму 16694,05 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що спірні рішення прийняті відповідачем за відсутності порушення позивачем вимог податкового законодавства. Акцентовано увагу на тому, що відповідач не повністю дослідив первинні документи його обліку. Акт податкової перевірки, на підставі якого прийняті спірні рішення, не містить інформації про первинні документи, які враховувалися ревізорами при визначенні кількості придбаної позивачем сировини та її вартості з 1 кг. Водночас безпідставно не враховано дані про кількість та вартість придбаної сировини, частина з якої придбавалася у кілограмах, частина – у тонах, частина у квадратних метрах на відповідну суму коштів (розгорнуті розрахунки при визначенні загальної вартості придбаної сировини згідно з видатковими накладними у відповідних додатках). Крім того, позивач акцентує, що здійснював відповідно до листів №№3-4 повернення постачальнику у періоді 16.09.2016-10.10.2016 рулонів оцинкованих на загальну суму 376609,37 грн. (без ПДВ) вагою 20,15тонн, які позивач не врахував для показників кількості придбаної у 2016році сировини. Водночас не враховано, що після використання такої сировини, як рулон оцинкований та прокат з полімерного покриття, у виробництві залишається гільза сталева, упаковка та стрічка сталеві, піддон дерев’яний, що відносяться до пакувальних матеріалів і тари. Облік відходів, пакувальних матеріалів і тари позивач веде за формою №1-ВТ, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 07.07.2008 №342. Також не враховано, що у процесі виробництва виникають нормативні відходи у вигляді обрізків.

Ухвалою суду від 22.02.2019 відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснити за правилами загального позовного провадження. Також встановлено сторонам час для надання відзиву, письмових пояснень та доказів.

18.03.2019 на адресу суду надійшов письмовий відзив відповідача у справі з проханням у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обгрунтування зазначено, що спірні рішення прийняті у зв’язку з виявленням під час податкової перевірки завищення позивачем валових витрат за 2016 рік внаслідок включення вартості сировини для виготовлення продукції, що не була використана у господарській діяльності.

Під час підготовчого провадження суд витребував у сторін і долучив докази та закрив підготовче провадження ухвалою від 08.04.2019.

Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази в матеріалах справи та надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог у зв’язку з таким.

Позивач зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності з 09.04.2012 та перебуває на обліку ДПІ у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області.

Суд встановив, що за наслідками розгляду заперечень позивача на акт документальної планової виїзної перевірки від 11.06.2018 службові особи відповідача на підставі наказу від 31.07.2018 №1358 та відповідних направлень здійснили документальну позапланову виїзну перевірку його діяльності за період 01.01.2016 до 31.12.2017, про що склали акт від 14.08.2018 №419/23-00-13-0214/НОМЕР_1 (далі – ОСОБА_2).

У цьому періоді позивач здійснював основний вид діяльності – виробництво інших готових металевих виробів н.в.і.у. (код КВЕД 25.99) та оптову торгівлю залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього (код КВЕД 46.74). Перебував на загальній системі оподаткування.

В акті зафіксовані виявлені порушення позивача:

вимог п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України (далі – ПК України), в результаті чого занижено ПДВ на суму 460164грн.: за листопад 2016 року на суму 9670грн., грудень 2016 року – 444385грн., за грудень 2017 року – 6109грн. (за що у подальшому прийняте спірне ППР від 31.08.2018 №0108771303);

п.п.177.2, 177.4 ст.177 ПК України щодо заниження ПДФО за 2016рік на суму 399534,72грн. (у зв’язку з чим прийняте спірне ППР від 31.08.2018 №0108721303);

ст.ст.163, 168, п.16-1 підрозділу 10 розділу «Інші перехідні положення» ПК України щодо заниження військового збору за 2016 рік на суму 33294,56грн. (у зв’язку з чим прийняте спірне ППР від 31.08.2018 №0108731303),

підп.1.2 п.1 ст.7 та абз.3 п.8 ст.9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – ЗУ №2646), що призвело до заниження ЄВ за 2016 рік на суму 83470,25грн. (за що у подальшому прийнято спірну вимогу від 31.08.2018 №Ф-0108701303 та рішення від 31.08.2018 №0108711303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого ЄВ).

З відзиву відповідача та вказаного ОСОБА_2 суд встановив, що до висновків про заниження згаданих вище податків і зборів відповідач дійшов з огляду на переконання про факт завищення позивачем валових витрат за 2016 рік на загальну суму 2219637,33грн. внаслідок включення сировини (лист гладкий, лист в рулоні, прокат плоский, сталь та інше), яка не була реалізована ні у вигляді сировини, ні у вигляді готової продукції, а отже, не призвели до отримання позивачем доходу.

Проаналізувавши структуру загального оподатковуваного доходу позивача за вказаний період, службові особи відповідача порушень не виявили.

Податковою перевіркою встановлено та не заперечувалося позивачем, що в структуру витрат позивача ввійшли:

за 2016 рік вартість придбання товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), що реалізовані або використані у виробництві продукції – 13851351,47грн., інші витрати, включаючи рекламні послуги, канцтовари, оренда приміщення, комунальні послуги, послуги охорони – 197744,15 грн., оплата праці та нарахування на заробітну плату – 150394,07грн. (з повною безготівковою формою розрахунків);

за 2017 рік вартість придбання ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції – 15245998,55грн., інші витрати, включаючи рекламні послуги, канцтовари, оренда приміщення, комунальні послуги, послуги охорони – 170999,38грн., оплата праці та нарахування на заробітну плату – 285939,67грн. (з повною безготівковою формою розрахунків).

Позивач не погоджується з висновком у підп.2.1.2.2 ОСОБА_2 відповідача про неправильне визначення ним за 2016 рік розміру валових витрат на суму 2219637,33грн.

Відповідно до п.1.16 ОСОБА_2 проведеним аналізом наявності залишків у позивача станом на початок та кінець періоду, що перевірявся, встановлено:

станом на 01.01.2016 – залишки товару становлять 74700,26грн., а сировини – 256756,28грн.;

станом на 31.12.2016 – залишки товару становлять 86588,53грн., а сировини – 315590,41грн.;

станом на 31.12.2017 – залишки товару становлять 147646,58грн., а сировини – 668135,27грн.

Суд звернув увагу, що ОСОБА_2 не містить аналізу вказаних вище залишків у розрізі виду, кількості в одиницях виміру товару.

Відповідно до п.1.21. Акту на вказані дати позивач мав дебіторську та кредиторську заборгованості з покупцями та постачальниками.

Згідно з даними підп.2.1.2.2. Акту під час перевірки за участю посадових осіб відповідача здійснено контрольні заміри (зважування) сировини та готової продукції, про що складено відповідний акт від 02.08.2018, в якому зафіксовані наступні дані:

профнастил ПС-10 України (0,42), довжиною 1,96м та шириною 1,19м (площа 1листа 2,3324 вагою 7,725);

профнастил ПС-20 України (0,45 цинк), довжиною 2м та шириною 1,145м (площа 1листа 2,29 вагою 7,9);

профнастил ПС-20 України (0,42), довжиною 2,5м та шириною 1,145м (площа 1листа 2,8625 вагою 10);

профнастил ПС-8 Словакія (0,42), довжиною 1,4м та шириною 1,205м (площа 1листа 1,687 вагою 5,7);

лист гладкий (цинк 0,37), довжиною 2м та шириною 1,25м (площа 1 листа 2,5 вагою 7,3);

лист гладкий (0,52), довжиною 2м та шириною 1,25м (площа 1 листа 2,5 вагою 9,2):

метало черепиця довжиною 3,05м та шириною 1,19м (площа 1 листа 3,6295 вагою 12,7).

Дослідивши згаданий вище акт контрольного зважування (том ІІ а.с.4), суд встановив, що зафіксовані в п.2.1.2.2. Акту дані не повністю відповідають інформації, зафіксованій у ньому. Зокрема, акт контрольного зважування від 02.08.2018, який підписали позивач та ревізори, не містить даних про зважування металочерепиці.

В ОСОБА_2 перевірки зафіксовано, що позивач придбав сировини у 2016 році всього 836458,34кг на суму 15632,57грн., у тому числі: 1690,31 кв.м. (1690,31*3,68=6220,34кг) на суму 126830,00грн.; 44048,00кг на суму 977899,89грн.; 786,19тонн (786190кг) на суму 14527788,46грн.

Зі вказаного відповідач визначив середню ціну придбаного 1кг сировини – 18,689грн. Також врахував, що у 2016 році позивач реалізував готову продукцію в кількості 12432шт. (192540,14кв.м.) на загальну суму без ПДВ 14634436грн.: лист гладкий (76330,48кв.м.); металочерепицю (8775,80кв.м.); профнастил марок ПК-10 (6651,94кв.м.), ПК-20 (28021,89кв.м), ПК-57 (97,70кв.м.), ПН-45 (1385,36кв.м.), ПС-10 (38636,00кв.м.), ПС-20 (16860,62кв.м.), ПС-8 (15780,35кв.м.), планки (12432,00шт.).

З метою встановлення фактичної кількості списаної (використаної) сировини, використавши дані контрольних замірів (зважування) сировини та готової продукції, відповідачем встановлено, що у 2016 році позивач реалізував 676797,56кг листа гладкого, профнастилу, металочерепиці та планок на загальну суму без ПДВ 14634436,82грн.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що залишок придбаної сировини у 2016році повинен збільшитися на 2278471,46грн. Вказаний розмір коштів розраховано шляхом множення вищевказаної визначеної службовими особами відповідача середньої ціни 1кг сировини на різницю між вартістю придбаної у 2016році сировини та вартістю реалізованої готової продукції і подальшим зменшенням цього добутку на вартість реалізованих планок.

Взявши до уваги інформацію з оборотно-сальдової відомості рахунку 201 «Сировина і матеріали», що залишки сировини у 2016 році збільшилися на 58834,13грн. (станом на 01.01.2016 залишки склали 256756,28грн., а станом на 01.01.2017 – 315590,41грн.), відповідач дійшов висновку, що позивач не підтвердив використання в господарській діяльності сировини у 2016році на 2219637,33грн. (22786471,46-58834,13). Тому в підп.2.1.2.3 ОСОБА_2 зазначено, що за даними перевірки показник позивача у додатку ф2 до розділу ІІІ його декларації за 2016 рік мав становити 2271777,04грн., замість задекларованих 52139,71грн. Водночас відповідач у вказаній частині ОСОБА_2 вказав про вірність задекларованої позивачем за 2017 рік суми чистого оподатковуваного доходу – 75718,75грн.

Вважаючи підтвердженою обставину завищення позивачем вищевказаних витрат, відповідач дійшов висновку, що вона вплинула на правильність декларування позивачем і сплати податкових зобов’язань з ПДВ, ПДФО, єдиного внеску та військового збору.

Відповідач переконаний, що внаслідок завищення витрат позивач занизив суму податкового зобов’язання з ПДВ, оскільки не нараховано за грудень 2016 року 443927грн. (2219637,33*20%) зобов’язання з ПДВ на вартість матеріалів, які використано не в межах господарської діяльності, а також занижено ПДФО за 2016 рік всього на суму 399534,72грн.

Відповідно до інформації підп.2.3.3.-2.3.4 ОСОБА_2 перевіркою правильності нарахування ЄВ (22%) відповідач встановив, що за рахунок вищевказаного виявленого ним порушення позивач занизив суму доходу, на яку нараховується ЄВ з урахуванням максимальної величини бази нарахування ЄВ, всього на суму 379410,29грн. – за 2016рік розмір ЄВ за 2016 рік на суму 83470,25грн.

Врахувавши викладене порушення відповідач в ОСОБА_2 зафіксував порушення позивача щодо заниження зобов’язань з ПДВ всього на суму 460164грн.: за листопад 2016 року – 9670грн., за грудень 2016 року на суму 444385грн.; листопад 2017 року на суму 6109грн.

Для надання правової оцінки спірним рішенням суд врахував, що відповідно до даних декларації позивача про майновий стан і доходи за 2016 рік, поданою 19.01.2017 №9267142299, його валовий дохід - 16471266,73грн., витрати – 16419127,02грн., сума чистого оподатковуваного доходу 52139,71грн., сума зобов’язання з ПДФО – 9385,15грн. Згідно з даними декларації позивача про майновий стан і доходи за 2017 рік, поданою 30.01.2018 №9297460891, валовий дохід 15778656,35грн., витрати – 15702937,55грн., сума чистого оподатковуваного доходу 75718,75грн., сума зобов’язання з ПДФО – 13629,38грн.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд застосував норми законодавства в редакції, що визначала сплату відповідного податку та збору на час їх нарахування позивачем у 2016 році.

З приводу стверджуваного відповідачем порушення позивача суд звернув увагу на неповноту досліджених та зафіксованих в ОСОБА_2 фактів та обставин, що істотно вплинуло на правомірність спірних донарахованих зобов’язань.

Зважаючи, що проводилась документальна перевірка, уповноважені посадові особи відповідача не дослідили реальності придбання сировини позивачем у 2016 році. Беручи до уваги інформацію за результатом контрольного зважування, не дослідили документи щодо кількості (ваги) придбаної сировини у 2016році, у тому числі залишки сировини саме за вагою нетто/брутто та в розрізі її виду (номенклатури).

Наданими до матеріалів справи засвідченими копіями актів форми №1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари», актів вилучення пакувальних матеріалів і тари за 2016 рік підтверджується ведення позивачем у 2016 році обліку гільз сталевих, упаковки сталевої, стрічки сталевої, піддону дерев’яного. Акт перевірки, на підставі якого прийнято спірні рішення, не містить аналізу врахування купівлі позивачем товару, як сировини для виробництва металевої продукції, в розрізі відповідного виду за вагою придбання та не досліджено його маси нетто/брутто. Зважаючи, що такий товар є різним, вага різних видів металів не є однаковою при однакових розмірах. Крім того, не досліджено під час податкової перевірки вага упаковки на такий товар.

Сировина із цинку та сталі за даними податкової перевірки її придбання має різну вартість. Тому розрахунок середньої вартості 1 кг придбаної сировини, здійснений посадовими особами відповідача, без врахування її виду та особливостей технологічного процесу переробки сировини у металопродукцію, у тому числі без дослідження кількості відходів, не є обгрунтованим та під час судового розгляду справи не доведено правових і фактичних підстав його здійснення відповідачем.

Під час податкової перевірки не встановлено фактів убутку (ваги та вартості відходів) під час виробництва відповідного виду товарів з металу. Акт перевірки не містить інформації про те, чи встановлено нестачу придбаної у 2016році згідно з видатковими накладними позивача сировини.

Крім того, суд звернув увагу, що акт контрольного зважування, який використаний для розрахунків ревізорів та висновків в ОСОБА_2, датований 02.08.2018, складений у присутності позивача та посадових осіб відповідача, не містить інформації про вартість товару та зважування такого виготовленого позивачем товару, як металочерепиця, профнастилу марок: ПК-57, ПН-45, - та планок, які у подальшому використані службовими особами відповідача для розрахунку вартості товару, якій мала відповідати використана у 2016 році сировина придбаного товару.

Матеріали податкової перевірки також не містять інформації про те, чи досліджувалися обставини повернення позивачем придбаної у 2016 році сировини та кількість фактично проданого товару з неї.

Тому застосування для висновків ОСОБА_2 даних акту контрольного зважування у 2018році товару на складі позивача, зважаючи, що період, який підлягав перевірці – 2016-2017рік, і за 2017рік порушень в податковому та бухгалтерському обліку позивача посадові особи відповідача не виявили, є безпідставним.

Отже, зазначений в ОСОБА_2 розрахунок ревізорів для відповідних висновків не є обґрунтованим, а твердження позивача про неповноту проведення перевірки відповідачем є обгрунтованим.

В ОСОБА_2 відсутня інформація про встановлення податковою перевіркою нестачі визначеної кількості сировини. Натомість твердження про невикористання позивачем у господарській діяльності у 2016 році частини сировини без дослідження реальності її придбання, без даних інвентариції товарно-матеріальних цінностей, документального підтвердження нестачі на складі позивача за цей період та одночасно висновок про правильність її обліку щодо придбання та використання у 2017році, свідчать про необґрунтованість подальших розрахунків відповідача та необґрунтованість дій щодо зняття відповідної суми коштів з валових витрат позивача 2016року.

Тому суд дійшов висновку, що розрахунки в ОСОБА_2 щодо середньої вартості 1кг сировини та належної вартості сировини, що, на думку посадових осіб відповідача, не була використана у господарській діяльності, у тому числі розрахунок відповідачем валових витрат позивача 2016року не є правильними та ґрунтуються на не підтверджених документально припущеннях.

У зв’язку з викладеним суд дійшов висновку, що відповідач не підтвердив обгрунтованості висновку про завищення позивачем за 2016 рік валових витрат.

Щодо донарахування ПДВ згідно зі спірним ППР від 31.08.2018 №0108771303 суд врахував, що ним донараховано основну суму зобов’язань 460164грн. та штраф – 115041,00грн., оскільки, як зазначено в ОСОБА_2, занижено ПДВ за листопад 2016 року на суму 9670грн., грудень 2016 року – 444385грн., за грудень 2017 року – 6109грн.

Згідно пунктами 200.1.-200.2. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Позивач у періоді, за який донараховано ПДВ згідно зі спірним ППР, декларував позитивне значення його суми.

Відповідно до даних ОСОБА_2 відповідача порушень щодо визначення позивачем у відповідних періодах податкового кредиту не встановлено. Водночас передумовою спірного донарахування вказане згадане вище порушення щодо формування валових витрат у 2016році.

В контексті зафіксованого в ОСОБА_2 порушення суд врахував, що згідно з п.198.5 ст.198 «Податковий кредит» ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об’єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов’язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов’язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Як зазначалося вище, ОСОБА_2 перевірки не містить інформації щодо встановлення нестачі придбаної позивачем сировини. Водночас реальність її придбання сировини відповідачем не досліджена та не спростована.

Згідно з п.198.2.ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Позивач має договори та первинні-бухгалтерські документи (копії додано до матеріалів судової справи) щодо придбання у 2016 році вказаної вище сировини у постачальників. Спір щодо реальності такого придбання, його оплати між сторонами відсутній.

Тому суд дійшов висновку, що позивач мав право на податковий кредит за операціями щодо придбання сировини у 2016 році за правилом першої події, а відповідач спірним ППР протиправно донарахував йому податкове зобов’язання.

Суд врахував, що права податкового органу визначені у ст.20 ПК України. Вказана норма містить їх перелік та не передбачає можливості податкового органу здійснювати зважування товарів під час проведення перевірок.

Відповідно до підп.20.1.43.-20.1.44 п.20.1 вказаної статті ПК України контролюючий орган має право проводити у визначеному законодавством порядку перевірку показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, виконанням законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; а також проводити перевірку правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з підп.20.1.9.п.20.1 ст.20 ПК України він має право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. Отже, безпосереднє проведення інвентаризації та зняття залишків ТМЦ є повноваженням платника, а не відповідача.

Згідно з підп.20.1.45 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати інші повноваження, передбачені законом.

Суд встановив, що позивач інвентаризацію товарів для проведення згаданої вище податкової перевірки відповідачем не проводив. Водночас в ОСОБА_2 зазначено, що відповідач виставляв вимогу її здійснити. У змісті документів, які перевірив відповідач, ОСОБА_2 відсутні акти інвентаризації та зняття залишків товарів.

Акт перевірки відповідача не містить інформації про зняття залишків кількості сировини, наявної у позивача. Водночас між сторонами наявний спір щодо використання частини сировини у господарській діяльності позивача у 2016році для декларування її вартості в складі витрат, пов’язаних зі здійсненням господарської діяльності.

Згідно з п.44.1.ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

З огляду на вищезазначене, донарахування позивачу основної суми зобов’язання з ПДВ та штрафної санкції є протиправним і відповідне ППР підлягає скасуванню.

Спірне ППР про донарахування ПДФО згідно з оспореним ППР від 31.08.2018 №0108721303, яким за заниження ПДФО за 2016рік на суму 399534,72грн. донараховано позивачу основну суму зобов’язань – 399534,72грн. та штрафну санкцію – 199767036грн., не є правомірним і підлягає скасуванню з огляду на таке.

Базою оподаткування ПДФО згідно з п.164.1. ст.164 ПК України є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно п.177.1. ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування відповідно до п. 177.2. вказаної статті ПК України є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Водночас для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). (п.177.3.ст.177 ПК України)

До переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, згідно з п.177.4.ст.177 ПК України належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, які пов’язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов’язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з підп.177.4.5. п.177.4 ст.177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов’язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

документально не підтверджені витрати.

Остаточний розрахунок ПДФО за звітний податковий рік відповідно до підп.177.5.3. п.177 ст.177.5 ПК України здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Надмірно сплачені суми податку підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику податку в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до п.177.6. ст.177 ПК України у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

На виконання вимог п.177.10.ст.177 ПК України позивач веде Книгу обліку доходів і витрат, копію якої за 2016 рік додано до матеріалів судової справи. Її дані відповідають зафіксованим в ОСОБА_2 відповідача показникам його показників у деклараціях про доходи за 2016-2017 роки.

Згідно з п.177.11.ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Зважаючи, що під час судового розгляду справи відповідач не довів факту завищення позивачем витрат, які включаються для визначення оподатковуваного доходу, доводи позивача про протиправність ППР щодо донарахування ПДФО, у тому числі штрафної санкції за його заниження, є обґрунтованими та відповідна позовна вимога про його скасування підлягає задоволенню.

Щодо донарахування військового збору згідно зі спірним ППР від 31.08.2018 №0108731303, згідно з яким 33294,56 грн. – основний платіж та 16647,28 грн. – штрафна (фінансова) санкція, суд врахував таке.

Згідно з вимогами п.16-1 підрозділу 10 розділу «Інші перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов’язані забезпечувати виконання податкових зобов’язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.168.1 ст.168 ПК України (оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом) податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

Платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, відповідно до п. 168.2. ст.168 ПК України («Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку особою, яка не є податковим агентом, та іноземних доходів») зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність.

Розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем, органами Пенсійного фонду України).

Фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його згідно з підп. 168.4.4. п.168.4. ст.168 ПК України до відповідного бюджету:

а) у разі коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у контролюючих органах;

б) у разі нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу майна резидентами та нерезидентами, посвідчення договорів дарування чи видачі свідоцтв про право на спадщину нерезидентам - за місцем нотаріального посвідчення таких договорів (одержання свідоцтв);

в) в інших випадках - за її податковою адресою;

відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід;

відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе фізична особа у випадках, визначених цим розділом.

Оскільки відповідач, як встановлено судом вище, не довів обгрунтованості свого висновку про завищення валових витрат позивачем за 2016 рік, донарахування війського збору згідно зі вказаним вище ППР є протиправним, а відповідна позовна вимога його скасувати підлягає задоволенню.

Спірна вимога відповідача від 31.08.2018 №Ф-0108701303 про сплату боргу (недоїмки) з ЄВ в розмірі 83470,25грн. (штраф і пеня – 0грн.) та рішення від 31.08.2018 №0108711303 про застосування штрафу 20% в розмірі 16694,05грн. за несплату ЄВ також є протиправними з огляду на таке.

Вказана вимога не містить заповненої інформації про те, станом на яку дату за позивачем рахується недоїмка (а.с.38 том 1). Рішення про застосування штрафу розраховане саме з цієї недоїмки.

Позивач, як фізична особа-підприємець згідно з п.4 ч.1 ст.4 ЗУ №2464 є платником ЄВ.

Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, згідно з п.2 ч.1 ст.7 ЗУ №2464 нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч.5 ст.8 ЗУ 2464 ЄВ для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Платники ЄВ, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, відповідно до ч.8 ст.9 ЗУ №2646 зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Зважаючи, що за висновками відповідача в ОСОБА_2 позивач завищив валові витрати, що, на його думку, вплинуло на базу нарахування податків і зборів за 2016 рік, і правильність таких висновків під час судового розгляду цієї справи не доведено, висновки про заниження ним ЄВ за 2016 рік на суму 83470,25грн., за що йому додатково нараховано штраф згідно зі спірним рішенням, спростовані доказами, а спірні рішення про їх донарахування є протиправними та підлягають скасуванню.

Врахувавши вище викладене суд дійшов висновку, що сплачений позивачем згідно з платіжним дорученням від 17.01.2019 №459 на суму 9605,00грн. судовий збір відповідно до вимог ст.139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 14, 242-245, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати:

податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 31.08.2018 №0108771303 в №0108731303;

а також вимогу від 31.08.2018 №Ф-0108701303 про сплату боргу (недоїмки) та рішення від 31.08.2018 №0108711303.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 235; код ЄДРПОУ 39392109) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (18015, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 9605,00грн. (дев'ять тисяч шістсот п’ять гривень нуль копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення складене у повному обсязі 19.04.2019