Ухвала суду № 81278882, 11.04.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 11.04.2019

Справа № 320/1058/19

1-кс/320/1874/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року м. Мелітополь

Слідчий суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької у складі ОСОБА_1,

секретар судового засідання – Левандовська О.М.,

розглянувши клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_2, погоджене прокурором військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 42019080370000005 за фактом кримінального правопорушення, відомості щодо якого, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.01.2019 за ч. 3 ст. 368 КК України, про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 містечко-2АДРЕСА_1, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

за участі:

слідчого – Дригайла Т.В.,

прокурора – Ромащенка М.О.,

захисника підозрюваного – ОСОБА_5,

встановила:

10 квітня 2019 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_2, погоджене прокурором військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 42019080370000005 за фактом кримінального правопорушення, відомості щодо якого, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.01.2019 за ч. 3 ст. 368 КК України, про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що першим слідчим відділом слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019080370000005, відомості про яке внесено до ЄРДР 24.01.2019 за заявою ОСОБА_6 щодо вимагання службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що з 22 липня 1999 року ОСОБА_4 проходить службу в Збройних Силах України.

З 30 травня 2018 року відповідно наказу № 135 військового комісара Запорізького обласного військового комісаріату ОСОБА_4 призначений на посаду військового комісара Бердянського об’єднаного міського військового комісаріату.

22 січня 2019 року ОСОБА_4, будучи військовим комісаром Бердянського об’єднаного міського військового комісаріату, тобто службовою особою, яка займає відповідальне становище, з корисливих мотивів, діючи умисно, з метою особистого незаконного збагачення, в ході зустрічі з ОСОБА_7 висунув вимогу до ОСОБА_6 надати йому, ОСОБА_4, неправомірну вигоду для себе у сумі 1 200 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України становило 33 540 гривень, за не призов військовозобов’язаного ОСОБА_6 на військову строкову службу до лав Збройних сил України та видачу останньому військового квитка, тобто за вчинення дій, які безпосередньо входили до його службових обов’язків.

6 лютого 2019 року близько 18 години ОСОБА_4, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, перебуваючи у приміщені Бердянського об’єднаного міського військового комісаріату за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Університетська, 29, з корисливих мотивів, діючи умисно, з метою особистого незаконного збагачення, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе від військовозобов’язаного ОСОБА_6, одержав через ОСОБА_7 частину неправомірної вигоди для себе у сумі 300 ОСОБА_3, що відповідно до курсу Національного банку України становило 9 327 гривень, за не призов військовозобов’язаного ОСОБА_6 на військову строкову службу до лав Збройних сил України та видачу останньому військового квитка, тобто за вчинення дій, які безпосередньо входили до його службових обов’язків.

У подальшому, 13 лютого 2019 року близько 18 години ОСОБА_4, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, перебуваючи у приміщені Бердянського об’єднаного міського військового комісаріату за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Університетська, 29, з корисливих мотивів, діючи умисно, з метою особистого незаконного збагачення, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе від військовозобов’язаного ОСОБА_6, одержав через ОСОБА_7 частину неправомірної вигоди для себе у сумі 450 ОСОБА_3, що відповідно до курсу Національного банку України становило 13 725 гривень, за не призов військовозобов’язаного ОСОБА_6 на військову строкову службу до лав Збройних сил України та видачу останньому військового квитка, тобто за вчинення дій, які безпосередньо входили до його службових обов’язків

В цей же день, о 18 годині 30 хвилин після одержання зазначеної неправомірної вигоди, злочинні дії ОСОБА_4 припинені правоохоронними органами.

Таким чином ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України – одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

14 лютого 2019 року ОСОБА_4 повідомлено обґрунтовану підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Вина ОСОБА_4 в інкримінованому йому злочині повністю підтверджується зібраними у провадженні доказами:

- заявою про скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_6 від 24.01.2019;

- протоколами допиту свідка ОСОБА_6 від 24.01.2019, 05.02.2019 та 15.02.2019;

- протоколами допиту свідка ОСОБА_7 від 24.01.2019, 05.02.2019 та 15.02.2019;

- протоколом огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів – грошових коштів від 05.02.2019;

- протоколом огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих (помічених ) засобів – грошових коштів від 13.02.2019;

- протоколом затримання ОСОБА_4 від 13.02.2019;

- протоколом освідування особи від 13.02.2019;

- протоколами обшуку від 13.02.2019 (два);

- іншими матеріалами провадження у їх сукупності.

На теперішній час стороною обвинувачення вживаються заходи щодо встановлення усіх обставин вчинення ОСОБА_4 злочину, у тому числі допити свідків, відшукання речей та документів, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання лише у вигляді реального позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Аналізуючи поведінку підозрюваного та матеріали кримінального провадження сторона обвинувачення приходить до наступних висновків. ОСОБА_4, після повідомлення йому про підозру, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного покарання у вигляді від 5 до 10 років реального позбавлення волі, у тому числі вимог статті 75 КК України, згідно якої звільнення від відбування покарання не можливе при засудженні особи за корупційний злочин, а також з урахування того, що ОСОБА_4 може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі. Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, – переховування від органів досудового розслідування та суду. Підозрюваний ОСОБА_4, перебуваючи на волі, використовуючи своє становище та досвід отриманий на службі, може знищити або вжити заходів до знищення або переховування документів, щодо своєї злочинної діяльності, котрі ще не віднайдені та не вилучені органом досудового розслідування, зокрема документи котрі стосуються ОСОБА_6 та інших осіб, котрих ОСОБА_4, всупереч інтересам служби, міг звільнити від проходження військової служби, а також, речей та інших доказів по кримінальному провадженню, які можуть бути використані як докази його вини. Вказана обставина свідчить про наявність ризику, передбаченого п.п.2 ч.1 ст.177 КПК України, – знищення, переховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. ОСОБА_4 перебуваючи на волі може тиснути та впливати на свідків, деякі з яких до теперішнього часу ще недопитані, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. Підґрунтям такого ризику є те, що здебільшого свідками у кримінальному проваджені є підлеглі ОСОБА_4, у тому числі працівники військово-лікарської комісії об’єднаної призовної дільниці Бердянського ОМВК, які на даний час не допитані. Враховуючи викладене, існує ризик здійснення реального тиску на вказаних осіб з боку ОСОБА_4 Вказана обставина свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, – незаконний вплив на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. З урахуванням вищевикладеного стороною обвинувачення встановлено достатньо підстав вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 зможе незаконними засобами впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а саме примушувати їх до дачі неправдивих показів на його користь, що перешкодить встановленню істини під час досудового та судового слідства. ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Під час обшуку за місцем проживання Стороною Обвинувачення було віднайдено документи громадянина країни агресора – ОСОБА_8 Федерації, котрі були вилучені, що може свідчити про підготовку ОСОБА_4 до вчинення іншого злочину з використанням вказаних документів. Крім цього, під час проведення санкціонованого обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_4 була віднайдена портативна УФ-лампа, що свідчить про стійку злочинну направленість та використання службового становища для незаконного збагачення та дій направлених на уникнення кримінальної відповідальності за вчинені злочини. Вказана лампа не пов’язана з виконанням обов’язками військового комісара, а використовується здебільшого в слідчо-оперативній діяльності при викритті злочинів. Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем вчинив тяжкий злочин, що дає підстави вважати, що він може при здійснені впливу на свідків може вчинити інший умисний тяжкий чи особливо тяжкий злочин як проти життя та здоров’я осіб (свідків та експертів) так і військовий злочин, а саме самовільне залишення місця служби, дезертирство, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за інкримінований злочин.

Таким чином, органом досудового слідства, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність обґрунтованих ризиків передбачених п.п.1-4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: - переховуватися від органів досудового розслідування та суду; - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; - незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного, експертів, у цьому ж кримінальному провадженні; - вчинити інше кримінальне правопорушення; - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З урахуванням викладеного, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження є найбільш доцільним застосувати запобіжний захід підозрюваному ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою. Більш м’який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням підозрюваного ОСОБА_4 під вартою не зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, у зв’язку з тим, що лише повна ізоляція від суспільства підозрюваного забезпечить запобігання спробам ОСОБА_4 перешкоджати досудовому розслідуванню, а також гарантувати виконання останнім покладених на нього процесуальних обов’язків.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, являється військовим комісаром Бердянського об’єднаного міського військового комісаріату, з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов’язків, враховуючи, що вчинене останнім кримінальне правопорушення створило в очах громадян і суспільства негативне враження безладдя, безкарності та отримання неправомірної вигоди у військовій сфері, що є виключним випадком, зважаючи на суспільно-політичну ситуацію в державі та ведення бойових дій на сході України, при обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, з урахуванням обставин, вчиненого ОСОБА_4 злочину та, майнового стану останнього, вважаю за можливе та доцільне визначити розмір застави, який буде дорівнювати 80 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У даному випадку застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків та запобігати ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

15.02.2018 стосовно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в розмірі 153 680,00 грн. та покладенням обов’язків.

Термін дії запобіжного заходу спливає 13.04.2019 о 18 год. 30 хв., разом з тим, завершити розслідування у встановлений термін не представляється можливим оскільки в ході досудового розслідування необхідно провести ряд процесуальних дій, отримати розсекречені матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, встановити та допитати інших свідків вчиненого кримінального правопорушення, отримати висновок призначеної судової техніко-криміналістичної експертизи грошових коштів, виконати ухвали про тимчасовий доступ до інформації, що знаходиться у володінні ПрАТ «ВФ Україна» та ПрАТ «Київстар», для чого потрібен строк не менше одного місяця.

09.04.2019 постановою Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України ОСОБА_9 строк досудового розслідування продовжено до 3 (трьох) місяців, тобто до 14.05.2019.

З метою запобігання спробам з боку підозрюваного незаконно впливати на свідків, а також те, що підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину, а отже можливість настання покарання у вигляді позбавлення волі, може вжити заходів щодо ухилення від органу досудового розслідуванні та суду сторона обвинувачення вважає за доцільне продовжити щодо підозрюваного ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зазначена необхідність та неможливість обрання стосовно підозрюваного більш м’якого запобіжного заходу обґрунтовується вищенаведеними показаннями свідків та результатами слідчих дій.

У зв’язку з наведеним, з метою забезпечення об’єктивності, всебічності розслідування у найкоротший термін є доцільним продовжити застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання особи під вартою строком на 30 днів з можливістю внесення застави у розмірі не менше 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 153 680 грн.

На підставі ст. 107 КПК України здійснюється фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували проти продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили відмовити у його задоволенні та обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем фактичного проживання. Захисник підозрюваного вказував, що клопотання не містить доказів та матеріалів, в обґрунтування перелічених у ньому ризиків, також не викладено обставин, з посиланням на докази або матеріали, які свідчать про те, що ризики не зменшилися або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання ОСОБА_4 під вартою. У клопотанні у спосіб, передбачений КПК України не визначено про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, як того зобов’язує п.6 ч.1 ст. 184 КПК України. Тобто клопотання містить лише перелік законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення і доведення їх наявності та обґрунтованості доказами, а тому містить лише припущення органу досудового розслідування, що суперечить ст. 62 Конституції України. Окрім того, оскільки ухвалою слідчого судді від 20.02.2019 ОСОБА_4 відсторонено від посади, будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню або вчиняти кримінальні правопорушення він не має наміру, в тому числі вчиняти тиск на представників ВЛК. Щодо знайдених під час обшуку документи громадянина ОСОБА_8 Федерації не належать ОСОБА_4, навіть на тій підставі, що квартира в якій він мешкає не належить йому, а відтак ОСОБА_4 не може відповідати за речі знайдені там. Також слідству відомо, що ОСОБА_4 призначено на посаду військового комісара у 2018 року, тому знайдена УФ-лампа могла залишитися від попереднього військового комісара. На переконання сторони захисту запобіжний захід у вигляді домашнього арешту забезпечить виконання ОСОБА_4 виконання обов’язків, передбачених КПК України.

Слідчий та прокурор у судовому засіданні просили задовольнити клопотання та продовжити підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Слідчий вказував, що наразі допитано близько 12 свідків, проводиться експертиза вилучених грошових коштів, очікуються відповіді на запити характеризуючих документів, запити до ОВК про наявність адміністративних правопорушень, виконуються дві ухвали про тимчасовий доступ до речей та документів, частково легалізовано матеріали НСРД, допитано лікаря ВЛК.

Допитаний як свідок ОСОБА_10 у судовому засідання пояснив, що ОСОБА_4 доводиться йому зятем. З 2008 року він працював в місті Санкт-Петербург в ОСОБА_8 Федерації, у грудні 2018 року повертався додому, по дорозі знайшов портмоне з паспортом громадянина ОСОБА_8 Федерації та документи на автомобіль. Планував по приїзду відіслати знайдені документи. Пізніше йому стало відомо, що дані документи фігурують у справі за підозрою його зятя.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників судового провадження, допитавши свідка, слідчий суддя вважає, що у клопотанні слідчого слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені положеннями цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 лютого 2019 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_4, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, визначено строк тримання під вартою до 18 години 30 хвилин 13 квітня 2019 року включно.

Слідчий суддя приходить до висновку, що матеріалами, зібраними в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні та долученими до клопотання підтверджується на даній стадії слідства, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою» подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Вирішуючи питання про продовження строку застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув’язнення.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Murrey v. the United Kingdom»). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об’єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).

Клопотання слідчого вмотивоване тим, що досудовим слідством встановлена причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та наявні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4, перебуваючи на волі, може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного, експертів, у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При вирішенні питання продовження запобіжного заходу належить оцінити у сукупності всі інші обставини, що відповідно до положень ст. 178 КПК України враховуються судом при обранні запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров’я підозрюваного; міцність соціальних зв’язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Частина ч. 2 ст. 194 КПК України, передбачає обов’язок слідчого судді, суду постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися факторами, пов’язаними з характером особи, її моральністю, родом занять, майновим станом, сімейними зв’язками та усіма видами зв’язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).

Відповідно ч.4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Враховуючи те, що під час розгляду клопотання прокурором не надано доказів про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених в клопотанні (п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України), то слідчий суддя має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов’язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов’язання;2) особиста порука;3) застава;4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Згідно ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов’язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов’язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.

З поданих захисником підозрюваного документів судом встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується виключно з позитивної сторони, тобто має міцні соціальні зв»язки, одружений та виховує малолітнього сина, також має численні відзнаки та нагороди, окрім того, ухвалою слідчого судді від 20.02.2019 ОСОБА_4 відсторонено від посади, що зводе нанівець ризик щодо можливого впливу підозрюваного на працівників військово-лікарської комісії об’єднаної призовної дільниці Бердянського ОМВК. Також під час допиту свідка ОСОБА_10 слідчим суддею було встановлено, що документи громадянина ОСОБА_8 Федерації вилучені за адресою проживання підозрюваного ОСОБА_4 були знайдені самим свідком та не належать підозрюваному, що також спростовує посилання слідчого у клопотанні на готування ОСОБА_4 до вчинення іншого злочину з використанням вказаних документів.

Крім того, суд приймає до уваги, що в ході досудового розслідування допитано свідків, що робить незрозумілим зазначення прокурором в якості ризиків можливість підозрюваного тиснути та впливати на свідків. Не зазначено прокурором й яким чином ОСОБА_4 може впливати та тиснути на експертів.

Аналізуючи обставини справи, дані про особу підозрюваного, запропоновані законодавцем запобіжні заходи, слідчий суддя приходить до висновку, що в даній конкретній справі на теперішній час, дієвим заходом процесуального примусу попереджувального характеру відносно підозрюваного ОСОБА_4 може бути застосований в межах строку досудового розслідування домашній арешт із покладенням на підозрюваного обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ухвалила:

У клопотанні слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_2, погоджене прокурором військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 42019080370000005 за фактом кримінального правопорушення, відомості щодо якого, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.01.2019 за ч. 3 ст. 368 КК України, про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 – відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю із забороною обвинуваченому в період часу з 20 годин 00 хвилин до 07 годин 00 хвилин, залишати житло, розташоване за адресою: м. Бердянськ, вул. Військове містечко-2АДРЕСА_1, строком до 14 травня 2019 року.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 містечко-2АДРЕСА_1, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- носити електронний засіб контролю;

- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у тому числі з державами, з котрими Україна має міждержавні договори про перетин кордонів за внутрішньодержавними паспортами.

Підозрюваного ОСОБА_4 звільнити з-під варти негайно.

Копію ухвали для виконання передати Бердянському ВП ГУНП в Запорізькій області.

Бердянському ВП ГУНП в Запорізькій області негайно поставити на облік підозрюваного ОСОБА_4.

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції, з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.

Контроль за виконанням ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти на слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_2

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: Ковальова Ю.В.