Рішення № 81278249, 27.03.2019, Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області

Справа № 318/2136/16-ц Номер провадження №2/318/7/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2019 р. м. Кам’янка-Дніпровська

Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області

у складі головуючого судді: Комишньої Н.І.

при секретарі Борисенко П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам’янка-Дніпровська цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості, в якій зазначив, що 21.07.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № ML-200/904/2008. Відповідно до умов цього договору банк надав ОСОБА_1 кредитні грошові кошти у розмірі 70000 грн. шляхом їх безготівкового переказу на поточний рахунок позичальника строком до 21 липня 2033 року зі сплатою відсотків за користування кредитом, а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування коштами у порядку, встановленому кредитним договором. Із метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором 21.07.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № SR-200/904/2008. Відповідачі свої зобов'язання за вказаними договорами належним чином не виконували, у зв'язку з чим, станом на 02 вересня 2016 року утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 80102,63 грн. Із урахуванням наведеного, позивач уточнивши позовні вимоги просив суд стягнути солідарно із відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором від 21.07.2008 року № ML-200/904/2008 у розмірі 94404,73 грн, а також судовий збір.

В судове засідання представник позивача не з’явився, від нього надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином рекомендованою поштою з повідомленням за зареєстрованим місцем її проживання в раніше наданих запереченнях та відзиві позовні вимоги не визнала в повному обсязі, зазначила про те, що сумлінно виконувала своє зобов»язання належним чином, що підтверджується квітанціями, більшу частину тіла кредиту вже виплатила, позивач нарахував дуже велику суму боргу, відповідно до квітанцій повернута банку сума складає 81624 грн., просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилась, надіслала заяву в якій просить розгляд справи відкласти в зв»язку з тим, що вона бере участь в іншому засіданні, на підтвердження надала розклад судового засідання та доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги, при цьому повістку про виклик в судове засідання нею не надано, тому суд визнає причину неявки представника в судове засідання неповажною.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином рекомендованою поштою з повідомленням за зареєстрованим та фактичним місцем його проживання.

Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у раз і неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Судом встановлено, що сторони перебувають у договірних/зобов’язальних правовідносинах.

Так, 21.07.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», укладений кредитний договір № ML-200/904/2008, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 70000 грн. шляхом їх безготівкового переказу на поточний рахунок позичальника строком до 21 липня 2033 року зі сплатою відсотків за користування кредитом, із плаваючої процентної ставкою, фіксований відсоток 4,49 %.

Відповідно до пункту 1.5.1 частини № 2 кредитного договору повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені в графіку платежів.

Факт отримання позичальником кредитних коштів не оспорювався боржником і підтверджується копією дубліката меморіального ордеру від 21.07.2008 р., згідно якому ОСОБА_1 отримала 70000 грн. (том1 а.с.201).

Із метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 21.07.2008 року № ML-200/904/2008 між ОСОБА_2М та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», укладений договір поруки від 21.07.2008 року № SR-200/904/2008, відповідно до умов якого поручитель зобов'язалася відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, у повному обсязі таких зобов'язань.

Відповідно до частини першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частин перша статті 530 ЦК України).

Відповідно до вимог статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у випадку порушення зобов'язання наступають правові наслідки, установлені договором. Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (частина перша статті 629 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України та частини другої статті 1054 у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів. При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов'язання до настання строку виконання, визначеного договором.

У порушення умов, передбачених вищевказаними договорами, відповідачі грошові зобов'язання перед позивачем належним чином не виконували, внаслідок чого у них виникла заборгованість.

Відповідно до руху коштів по рахунку позичальника ОСОБА_1 протягом серпня 2008 р. - серпня 2016р. вносила платежі на погашення кредитної заборгованості і відсотків за користування кредитом, останній платіж на погашення кредиту (том1 а.с.197, 198,202-218).

У зв'язку з порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору з повернення кредиту та сплаті відсотків банк на підставі п. 1.9.1 кредитного договору 05 вересня 2016 року направив вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дострокове виконання зобов'язань з погашення кредиту у добровільному порядку за кредитним договором у повному обсязі.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002 визначено, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Таким чином, позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку частини другої статті 1050 ЦК України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, як шляхом пред'явлення досудової вимоги, так і судової.

Пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює визначення моменту початку перебігу строку позовної давності.

Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом України в постанові від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2251 цс16.

У правовому висновку ОСОБА_4 Верховного Суду по справі №444/9519/12, провадження №14-10 цс 18 від 28 березня 2018 року зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Як вбачається із зібраних у справі письмових доказів, обов'язок по сплаті кредиту позичальник належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом, яка згідно наданого позивачем розрахунку станом на 02.09.2016 року складає 80102,63 грн., з яких 65316,02 грн.-сума заборгованості за тілом кредиту, 14786,61 грн.-сума заборгованості за нарахованими відсотками.

Разом з тим, направивши 05.09.2016р. позичальнику досудову вимогу про дострокове повернення впродовж 30 днів суми кредиту у розмірі 80102,63 грн., кредитор у відповідності до ч.2 ст.1050 ЦК України визнав строк виконання боржником зобов'язання таким, що настав, і на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України втратив право нарахування відсотків за користування кредитом після 05.09.2016р.

За вказаних обставин вимоги позивача, які він уточнив подавши уточнену позовну заяву про стягнення з позичальника кредитної заборгованості в сумі 94404,73 грн., підлягають частковому задоволенню, з позичальника на користь Банку підлягають стягненню заборгованість в сумі 80102,63 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту в сумі 65316,02 грн., заборгованість за відсотками в сумі 14786,61 грн. Нарахування Банком відсотків після 05.09.2016р. не ґрунтується на вимогах закону, а отже і вимоги про стягнення відсотків, нарахованих після 05.09.2016р., задоволенню не підлягають. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідач ОСОБА_1, заперечуючи проти нарахованої суми заборгованості, зверталась до суду з клопотанням про призначення судової бухгалтерської експертизи, яка була призначена ухвалою суду від 12.12.2017 року, але у строк, наданий судом, попередній розрахунок вартості експертизи відповідачем сплачено не було, доказів погашення кредиту в повному обсязі та відсутності заборгованості перед банком суду не надала, отже розрахунок, що був наданий позивачем відповідачем не спростований.

Заперечення відповідача ОСОБА_1 проти позову зводилися до незгоди із сумою заборгованості, проте свої розрахунки суду вона не надала.

За положеннями ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Вказане узгоджується із положеннями ч.1 ст. 81 ЦПК України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, суд вважає необхідним стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 80102,63 грн.

При поданні позову позивачем було сплачено судовий збір, тому з відповідача згідно ст. 141 ЦПК України належить стягнути на користь позивача суму судового збору, що складає 1378 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 532, 533, 549-551, 553,554, 610-612, 629, 1048-1050,1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 76- 81, 258, 264, 265, 268, 273- 279, 352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості– задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерноготовариства «ОТП Банк» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, МФО 300528, код ЄДРПОУ 21685166, рахунок № 29093002900200 в АТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML-200/904/2008 від 21.07.2008 року в сумі 80102 (вісімдесят тисяч сто дві) грн. 63 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерноготовариства «ОТП Банк» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, МФО 300528, код ЄДРПОУ 21685166, рахунок № 29093002900200 в АТ «ОТП Банк» судовий збір в сумі по 689 грн. 00 коп. з кожного.

В іншій частині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Н.І. Комишня