Рішення № 81277706, 19.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1856/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши в порядку ст. 287 КАС України (в письмовому провадженні) справу за позовом Державної екологічної інспекції в Одеській області до Ананьївського районного відділу державної служби виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_1 - заступника начальника Ананьївського районного відділу державної служби виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа та визнання протиправною бездіяльності,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом Державної екологічної інспекції в Одеській області до Ананьївського районного відділу державної служби виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_1 заступника начальника Ананьївського районного відділу державної служби виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 27.02.2019 р., за заявою Державної екологічної інспекції в Одеській області щодо примусового виконання виконавчого листа по справі №1540/3663/18 виданий 11.02.2019 р.;

визнати протиправною бездіяльність посадової особи Ананьївського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області (заступника начальника відділу ОСОБА_1О.) та зобов’язати Ананьївський відділ ДВС ГТУЮ в Одеській області прийняти до виконання виконавчий лист Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 року по справі та винести Постанову про відкриття виконавчого провадження.

Позов вмотивовано наступним.

22.03.2019 року до Державної екологічної інспекції в Одеській області надійшло Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання від 27.02.2019 р. Ананьївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Підставою повернення виконавчого листа по справі №1540/3663/18 від 11.02.2019 року, виданого Одеським окружним адміністративним судом, заступник начальника Ананьївського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області зазначає «виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень». При зазначенні підстави повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, державний виконавець керується п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Відповідно до виконавчого листа по справі №1540/3663/18 від 11.02.2019 року за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції в Одеській області до Комунального підприємства «Ананьїв-Водоканал», Одеський окружний адміністративний суд вирішив застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до КП «Ананьїв-Водоканал», а саме: зупинити використання десяти артезіанських свердловин до отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Таким чином, як вбачається із змісту резолютивної частини рішення суду, судом визначено захід при виконанні рішення шляхом (способом) зупинення використання об’єктів, що належать на праві власності (у кількості десяти артсвердловин) до отримання дозволу.

Тому, вказівка у повідомленні про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання із посиланням на п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, є безпідставним та невідповідним законним вимогам.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності.

З огляду на вищенаведені законодавчі норми, Державна екологічна інспекція в Одеській області вважає відмову Ананьївського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області у проведенні дій по примусовому виконанню рішення суду по справі №1540/3663/18 такою, що не відповідає законним вимогам та не містить правового підґрунтя взагалі.

Примусове виконання судових рішень здійснюється органами і особами, зазначеними Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», зокрема, органами державної виконавчої служби, які входять до системи органів примусового виконання рішень Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами. або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру передбачені цим Законом.

Тому, повідомлення про повернення виконавчого листа, що надійшло на адресу Державної екологічної інспекції в Одеській області є необгрунтованим та таким, що не відповідає ст. 10, п.9 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий документ відповідає вимогам, встановленим ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» в повному обсязі.

Заступник начальника Ананьївського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_1, що являється посадовою особою Ананьївського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області, не виконав посадові обов’язки у зв’язку із бездіяльністю щодо примусового виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №1540/3663/18 на підставі виконавчого листа суду від 11.02.2019 року.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 10.04.2019 року відкрито провадження по справі, з урахуванням особливостей, передбачених ст.287 КАСУ.

Відповідачі по справі повідомлені засобами телефонного зв’язку (а/с. 28-29) за телефоном, що міститься на офіційному сайті відділу державної служби виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області та шляхом опублікування ухвали від 10.04.2019 року на сайті Одеського окружного адміністративного суду 10.04.2019 року (а/с. 30 - 31).

Згідно ч.1-3 ст. 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності кур’єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв’язку.

Відповідач по справі (Ананьївський районний відділ державної служби виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області) через канцелярію суду за вхід. № ЕП/2804/19 від 15.04.2019 р. подав відзив на адміністративний позов, який обґрунтований наступним.

Позивач стверджує, що судом у виконавчому документі визначено захід примусового виконання рішення, що полягає в зупиненні використання артезіанських свердловин. Вважаємо таке твердження хибним, оскільки зупинення використання будь-чого в розумінні Закону не є заходом примусового виконання, а є лише кінцевою метою судового рішення, технічною дією, яку зобов’язаний вчинити боржник.

Виконавчий лист Одеського окружного адміністративного суду №1540/3663/18 від 11.12.2019 р. лише встановлює та проголошує вимогу до боржника зупинити використання артезіанських свердловин, однак, не містить заходів, передбачених Законом, з використанням яких боржника має бути примушено це рішення виконати («зобов’язати зупинити використання…», «заборонити використання….», «зупинити шляхом вилучення у боржника та передачі стягувачу…», тощо).

Державний виконавець не має повноважень особисто фізично зупинити використання артезіанських свердловин, а може лише заборонити боржнику їх використовувати або зобов’язати боржника не використовувати їх чи застосовувати до боржника будь-які інші примусові заходи, передбачені Законом та зазначені у виконавчому документі, з метою виконання судового рішення. Однак, такі заходи у виконавчому листі Одеського окружного адміністративного суду не вказані.

Отже, дії заступника начальника відділу ДВС ОСОБА_1 з винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 27.02.2019 року є законним і обґрунтованим.

При цьому, відділ ДВС вважає, що дії заступника начальника відділу ні в якому разі не піддають сумніву і не порушують принцип обов’язковості виконання судового рішення, закріпленого ст. 129 Конституції України, а не виконання комунальним підприємством «Ананьїв-Водоканал» рішення Одеського окружного адміністративного суду беззаперечно тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідач по справі (ОСОБА_1 заступник начальника Ананьївського районного відділу державної служби виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області) через канцелярію суду за вхід. №ЕП/2805/19 від 15.04.2019 р. подав відзив на адміністративний позов, в якому повністю підтримав доводи викладені у відзиві Ананьївського районного відділу ДВС.

У справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289, повідомлення учасників справи здійснюється в порядку, визначеному статтею 268 КАСУ. При цьому, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Учасники справи до судового засідання не з’явились.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 КАСУ, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням приписів закону, справа розглянута в порядку письмового провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Рішенням від 09.10.2018 року адміністративний позов Державної екологічної інспекції в Одеській області (65058, м. Одеса, проспект Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 38017120) до Комунального підприємства “Ананьїв-Водоканал” (66400, Одеська область, м. Ананьїв, вул. Леніна, 11, код ЄДРПОУ 34108926) про призупиненя використання артезіанських свердловин – задоволений повністю.

Зобов'язано зупинити використання Комунальним підприємством Ананьївської міської ради «Ананьїв-Водоканал»:

артезіанської свердловини №4862, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Гагаріна, 87, 1969 року буріння (глибина 110 м. дебіт – 35 метрів куб./годину);

артезіанської свердловини №б/н, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Гагаріна, 87, 1969 року буріння (глибина 120 м. дебіт – 15 метрів куб./годину);

артезіанської свердловини №696/1, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Гагаріна, 87, 1980 року буріння (глибина 125 м. дебіт – 20 метрів куб./годину);

артезіанської свердловини №7085, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Гагаріна, 87, 1972 року буріння (глибина 115 м. дебіт – 15 метрів куб./годину);

артезіанської свердловини №б/н, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Гагаріна, 87, 1990 року буріння (глибина 123 м. дебіт – 20 метрів куб./годину);

артезіанської свердловини №696/2, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Гагаріна, 87, 1980 року буріння (глибина 120 м. дебіт – 16 метрів куб./годину);

артезіанської свердловини №1 (4646), яка знаходиться за адресою: Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Незалежності, 121, 1961 року буріння (глибина 92 м. дебіт – 15 метрів куб./годину);

артезіанської свердловини №2 (4647), яка знаходиться за адресою: Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Незалежності, 121, 1954 року буріння (глибина 86 м. дебіт – 15 метрів куб./годину);

артезіанської свердловини, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Аносова, 45, 1961 року буріння (глибина 37 м. дебіт – 15 метрів куб./годину);

артезіанської свердловини, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Ватутіна, 1961 року буріння (глибина 60 м. дебіт – 15 метрів куб./годину) - до отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Судове рішення по справі № 1540/3663/18 набрало законної сили 13.11.2018 року.

Виконавчий лист по справі № 1540/3663/18 виданий Одеським окружним адміністративним судом Одеської області 11.02.2019 року, надійшов до відділу ДВС 25.02.2019 року.

27.02.2019 року заступником начальника відділу ДВС ОСОБА_1 на підставі пункту 7 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання через те, що виконання рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, не передбачало застосування заходів примусового виконання рішень.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб’єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об’єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття».

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ).

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802, в редакціях, чинних на момент винесення оскаржуваного повідомлення.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 ст. 5 Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред’явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв’язку та адреси електронної пошти.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред’явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Отже, однією з підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є те, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

При цьому, зі змісту ст.4 Закону № 1404-VIII вбачається, що встановлення вимог до виконавчого документа повинно перш за все сприяти державному виконавцю у своєчасному та належному виконанні, у тому числі, й рішення суду, а судовий захист має відповідати вимогам ефективності та не носити лише декларативний характер.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з оскаржуваного повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, виконавчий лист №1540/3663/18, виданий Одеським окружним адміністративним судом 11.02.2019 року повернуто стягувачу без виконання з підстав, визначених п.7 ч.4 ст.4 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, зазначених у ст.10 Закону України “Про виконавче провадження”.

Отже, фактичною підставою прийняття спірного повідомлення слугував висновок державного виконавця про те, що пред'явлений Державною екологічною інспекцією в Одеській області виконавчий документ не містить дій зобов'язального характеру, а, тому, на думку відповідача, не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Суд не погоджується із даними доводами відповідачів та вважає, що відповідача у спірних правовідносинах відсутні підстави для прийняття повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, виходячи з наступного.

ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 2 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 373 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною 3 статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 1404-VIII визначено, що у виконавчому документі зазначається зокрема резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Суд зазначає, що у виконавчому листі №1540/3663/18, який виданий Одеським окружним адміністративним судом 11.02.2019 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 року зазначена резолютивна частина рішення, а саме: «Зупинити використання Комунальним підприємством Ананьївської міської ради “Ананьїв-Водоканал”:

артезіанської свердловини №4862, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Гагаріна, 87, 1969 року буріння (глибина 110 м. дебіт – 35 метрів куб./годину);

артезіанської свердловини №б/н, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Гагаріна, 87, 1969 року буріння (глибина 120 м. дебіт – 15 метрів куб./годину);

артезіанської свердловини №696/1, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Гагаріна, 87, 1980 року буріння (глибина 125 м. дебіт – 20 метрів куб./годину);

артезіанської свердловини №7085, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Гагаріна, 87, 1972 року буріння (глибина 115 м. дебіт – 15 метрів куб./годину);

артезіанської свердловини №б/н, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Гагаріна, 87, 1990 року буріння (глибина 123 м. дебіт – 20 метрів куб./годину);

артезіанської свердловини №696/2, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Гагаріна, 87, 1980 року буріння (глибина 120 м. дебіт – 16 метрів куб./годину);

артезіанської свердловини №1 (4646), яка знаходиться за адресою: Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Незалежності, 121, 1961 року буріння (глибина 92 м. дебіт – 15 метрів куб./годину);

артезіанської свердловини №2 (4647), яка знаходиться за адресою: Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Незалежності, 121, 1954 року буріння (глибина 86 м. дебіт – 15 метрів куб./годину);

артезіанської свердловини, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Аносова, 45, 1961 року буріння (глибина 37 м. дебіт – 15 метрів куб./годину);

артезіанської свердловини, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Ватутіна, 1961 року буріння (глибина 60 м. дебіт – 15 метрів куб./годину);

до отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Отже, у виконавчому листі, виданому 11.02.2019 року Одеським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду від 09.10.2018 року у справі №1540/3663/18, відображено резолютивну частину рішення суду.

При цьому, відповідно до ст. 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.5 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду" від 05.04.2007 №877, серед загальних вимог до здійснення державного нагляду (контролю) передбачено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається виключно за рішенням суду.

Частиною 7 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Зі змісту резолютивної частини вищенаведеного судом рішення у справі №1540/3663/18 вбачається, що по своїй суті дане рішення є рішенням немайнового характеру, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, а саме: повністю зупинити роботу на установі боржника до усунення певних порушень.

Тобто, резолютивна частина рішення містить чітке зобов'язання, яке необхідно вчинити боржнику.

Таким чином, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 року по справі №1540/3663/18 є рішенням немайнового характеру, яким відповідача фактично зобов'язано повністю зупинити роботу закладу відповідача до усунення порушень, зазначених у рішенні суду.

Водночас, у виконавчому листі визначений боржник, на якого покладається обов'язок щодо виконання цього рішення немайнового характеру, а саме – комунальне підприємство Ананьївської міської ради “Ананьїв-Водоканал”.

Також суд зазначає, що виконавчий лист має всі заповнені реквізити, відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України “Про виконавче провадження” та оформлений належним чином.

Порядок виконання рішень немайнового характеру, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений розділом VIII Закону України "Про виконавче провадження" та розділом IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України за №512/5 від 02.04.2012р. (в редакції наказу Міністерства юстиції України №2832/5 від 29.09.2016р.), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за №489/20802 (далі - Інструкція №512/5).

Правила цих норм до рішень немайнового характеру відносять рішення: про поновлення на роботі; про відібрання дитини; про виселення боржника; про вселення стягувача; інші рішення, за якими боржника зобов'язано особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Згідно ч. 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частиною 3 статті 63 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону, виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.6 ст.26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Аналіз вищенаведених норм та зміст виконавчого листа № 1540/3663/18 дає підстави для висновку, що даний виконавчий лист відповідає вимогам до виконавчого документа, встановленим статтею 4 Закону, оскільки у ньому чітко вказано ті дії, які боржника зобов'язано вчинити та спосіб їх виконання, а порядок виконання рішень такого характеру встановлено статтею 63 Закону № 1404-VIII.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що висновки відповідача про те, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, зазначених у ст.10 Закону України “Про виконавче провадження” є помилковими та безпідставними, оскільки в резолютивній частині рішення прямо визначено спосіб його виконання, виконавчий лист містить чітке визначення дій для вчинення боржником, а відтак, правові підстави для повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII у відповідача були відсутні.

Окрім того, суд зазначає, що та обставина, що за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 року у справі №1540/3663/18 видано виконавчий лист, вже свідчить про те, що це судове рішення за своїм змістом передбачає застосування заходів примусового виконання рішення.

Частиною 1 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб’єктів владних повноважень можуть бути покладені обов’язки щодо забезпечення виконання рішення.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина 1 статті 5 Закону), водночас пункт 3 статті 6 Закону встановлено, що у випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

Суд зазначає, що в силу вимог ст.6 Закону України “Про виконавче провадження”, яка регулює питання виконання рішень іншими органами та установами, не визначено іншого органу, окрім органів державної виконавчої служби, який мав би повноваження виконувати зазначене рішення суду. Не визначено такого органу, й іншими нормативно-правовими актами, які регулюють діяльність органів державного нагляду (контролю), а також самим рішенням суду.

Відтак, примусове виконання вищезазначеного рішення на підставі виконавчого листа №1540/3663/18, виданого 11.02.2019 року Одеським окружним адміністративним судом, покладається саме на відповідний орган державної виконавчої служби.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки судом встановлено, що рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист №1540/3663/18 від 11.02.2019 року, передбачає застосування заходів примусового виконання рішення, виконавчий лист оформлено у відповідності до вимог ст.4 Закону України “Про виконавче провадження”, та є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню органом державної виконавчої служби, державним виконавцем безпідставно повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання.

Отже, у державного виконавця не було передбачених Законом підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання та для направлення стягувачу відповідного повідомлення.

За таких обставин, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 27.02.2019 року, винесеного заступником начальника Ананьївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській областіРудаченко А.М.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності посадової особи Ананьївського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області (заступника начальника відділу ОСОБА_1О.) та зобов’язання Ананьївський відділ ДВС ГТУЮ в Одеській області прийняти до виконання виконавчий лист Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 року по справі та винести Постанову про відкриття виконавчого провадження, суд виходить з наступного.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.5 ст.242 КАСУ).

«Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи, або нездійснення суб'єктом владних повноважень дій, які випливають із його повноважень на виконання вимог чинного законодавства та впливають на права, свободи та інтереси фізичної чи юридичної особи.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень, яка не впливає на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної особи не породжує для такої фізичної особи жодних правових наслідків.

Отже, у випадку протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень, належним способом захисту порушеного права фізичної особи є зобов'язання такого суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов'язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення).

У пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» ЄСПЛ зазначив, що порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення від 10 липня 2003 року у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45 та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002 II).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Констатація порушення прав фізичної особи внаслідок бездіяльності суб'єкта владних повноважень без зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, не призводить до захисту порушених прав, оскільки не передбачає способу чи механізму їх відновлення, що суперечить меті адміністративного судочинства, а саме ефективному захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень».

Крім того, відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб’єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету ОСОБА_2 Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду – тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист № 1540/3663/18 від 11.02.2019 року відповідає вимогам ч.1 ст.4 Закону № 1404-VIII.

При цьому, як вже встановлено судом підставою для повернення виконавчого листа № 1540/3663/18 від 11.02.2019 року слугував висновок державного виконавця про те, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, зазначених у ст.10 Закону України “Про виконавче провадження”, а тому, на думку відповідача, виконавчий лист не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

В свою чергу, суд зауважує на тому, що при прийнятті вказаного повідомлення, відповідачем не було встановлено інших підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, визначених ч.4 ст.4 Закону № 1404-VIII.

Пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції №512/5 передбачено, що у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Отже, прийняття до виконання виконавчого листа здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження. Водночас, таку постанову виконавець виносить на підставі виконавчого документу, поданого стягувачем разом з заявою про примусове виконання рішення. (п.1 ч.1, ч.5 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження").

Як свідчать матеріали справи, виконавчий лист № 1540/3663/18 від 11.02.2019 року повернутий позивачу згідно оскаржуваного повідомлення, яке судом у цій справі визнано протиправним та скасовано.

За правилами частин 3, 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У спірних правовідносин обов'язок відповідача відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа залежить від умови пред'явлення цього виконавчого листа до виконання позивачем як стягувачем.

Однак, суд зазначає, що частиною 7 статті 246 КАС України передбачено, що висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

Тому, оскільки в даному випадку вимоги щодо відкриття виконавчого провадження є дискреційними повноваженнями державного виконавця, заявлені на майбутнє, що не відповідає приписами КАС України, оскільки судовому захисту підлягають виключно порушені суб'єктом владних повноважень права осіб, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1540/3663/18 від 11.02.2019.

Таким чином, з метою належного захисту та відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог у відповідності до ч. 2 ст.9 КАС України та зобов’язати відповідача відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”, повторно розглянути заяву позивача про примусове виконання судового рішення по справі № 1540/3663/18 від 09.10.2018, яка надійшла 25.02.2019 року та прийняти рішення у відповідності до приписів Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 287 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Державної екологічної інспекції в Одеській області до Ананьївського районного відділу державної служби виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_1 заступника начальника Ананьївського районного відділу державної служби виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа та визнання протиправною бездіяльності – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання від 27.02.2019 р., за заявою Державної екологічної інспекції в Одеській області щодо примусового виконання виконавчого листа по справі №1540/3663/18 виданий 11.02.2019 р.

Визнати протиправною бездіяльність посадової особи Ананьївського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області (заступника начальника відділу ОСОБА_1О.)

Зобов’язати Ананьївський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», повторно розглянути заяву Державної екологічної інспекції в Одеській області про примусове виконання судового рішення по справі № 1540/3663/17 від 09.10.2018 року та прийняти рішення у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням висновків суду.

В задоволенні вимоги щодо зобов’язання Ананьївського відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області прийняти до виконання виконавчий лист Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 року по справі та винести Постанову про відкриття виконавчого провадження - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Державна екологічна інспекція в Одеській області - адреса: 65058, м. Одеса, проспект Шевченка, будинок 12, код ЄДРПОУ 38017120, e-mail:od@dei.gov.ua

Ананьївський районний відділ державної служби виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області - адреса: м. Ананьїв, вул. В.Виноградова, буд. 12, 66400 e-mail: info@an.od.dvs.gov.ua Телефон: (048) 63-4-03-09, 4-03-18)

ОСОБА_1 заступника начальника Ананьївського районного відділу державної служби виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області - адреса: м. Ананьїв, вул. В.Виноградова, буд. 12, 66400 e-mail: info@an.od.dvs.gov.ua Телефон: (048) 63-4-03-09, 4-03-18

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.