Рішення № 81277200, 19.04.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2019 р. справа № 400/775/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянув в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018 до відповідача:1. Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул.Адміральська, 27/1, м. Миколаїв,54001 2. Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Лягіна, 2, м. Миколаїв, 54001 про:скасування вимоги від 05.03.2019 № 992 та № 997,

ВСТАНОВИВ:

Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (далі-позивач) звернулось з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі-відповідач 1), Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі-відповідач 2) про скасування вимоги виконавця від 05.03.2019 р. 992 та №997 про здійснення сплати виконавчого збору в сумі 14892 та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 169 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним рішення було виконане до відкриття виконавчого провадження, про що було листом повідомлено державного виконавця. А також зазначив, що Законом України «Про виконавче провадження» (далі-Закон) передбачено винесення постанови про стягнення виконавчого збору, а державним виконавцем було надіслано на адресу позивача вимогу, а постанова про стягнення виконавчого збору в порушення норм Закону не виносилась.

Відповідачі відзив до суду не надали.

Ухвалою від 08.04.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами загального провадження з особливостями розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.

На підставі ч.9 ст. 205 КАС України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.

Процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2018 р. у справі №487/867/18 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.05.2018 р., з прийняттям постанови, якою задоволено позов ОСОБА_1 та зобов’язано Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до трудового стажу період роботи на підприємстві МП «Базис Медицини», НВ «Плоттер», ВК «Ікар» та АПК «Катюша»; відновити коофіцієнт заробітної плати 210351 при фактичному трудовому стажі роботи 54 роки 07 місяців 22 дні при коефіцієнті страхового стажу (з урахуванням розміру оцінки одного року страхового стажу 1, 2) 0,63600. На виконання даної постанови 07.09.2018 р. судом було видано виконавчі листи.

18.09.2018 р. позивачем було направлено на адресу ОСОБА_2 лист про виконання рішення в межах повноважень.

18.09.2018 р. позивачем було подано до Одеського апеляційного адміністративного суду заяву про виправлення описки в постанові, за результатами розгляду якої Ухвалою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 р. внесено відповідні виправлення до постанови.

26.09.2018 р. відповідачем 1 були прийняті постанови про відкриття виконавчого провадження №57280192 та №57280301 та зобов’язано позивача (боржника) виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

18.12.2018 р. позивачем було надіслано на адресу відповідача 2 листи про виконання рішення суду, на підтвердження його виконання було додано протокол здійснення перерахунку від 28.11.2018 р. та розрахунок заробітної плати.

05.03.2019 р. відповідачем 1 було надіслано на адресу позивача вимоги про сплату виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Відповідно до ст. 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Закону, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно з ч. 4 ст. 27 Закону, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Статтями 40, 42 Закону передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 42 Закону, на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Тобто, виконавчий збір підлягає стягненню в порядку та розмірі, визначеному цим Законом, який в даному випадку, обумовлює можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження в порядку статті 39 Закону чи повернення виконавчого документа згідно статті 37 Закону або під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Позивач у своїй позовній заяві зазначив, що ним було виконано рішення до відкриття виконавчого провадження, посилаючись на лист до стягувача, в якому позивач зазначив, що рішення суду виконано управлянням в межах повноважень. Суд не приймає до уваги обґрунтування позивача, оскільки виконання рішення в межах його повноважень не свідчить про повне виконання рішення суду, а також до листа не додано відповідних доказів. При тому, що у листах до державного виконавця від 18.12.2018 р. позивач, також, зазначив про повне виконання рішення суду із надісланням доказів, а саме протоколу про здійснення перерахунку від 28.11.2018 р., тобто вже після відкриття виконавчого провадження.

Однак, з огляду на вищезазначені норми Закону, спірні вимоги відповідача 1 підлягають скасуванню, оскільки підставою для стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій є винесення державним виконавцем постанови, одночасно із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження або після закінчення виконавчого провадження, але саме постанови, а не вимоги.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду справи не було залучено свідків та не призначено експертиз, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250753) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул.Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 34889877) ,Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Лягіна, 2, м. Миколаїв, 54001), задовольнити.

2. Скасувати вимоги Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв,54001, ідентифікаційний код 34889877) від 05.03.2019 р. №992 та №997 про здійснення сплати виконавчого збору в сумі 14892 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 169 грн. кожна.

3. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз