Ухвала суду № 81276608, 18.04.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/4192/19

У Х В А Л А

18.04.2019 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бедьо В.І., розглянувши клопотання засудженого ОСОБА_1 про вирішення питання, пов’язаного з виконанням вироку,-

В С Т А Н О В И В:

До Ужгородського міськрайонного суду надійшло клопотання засудженого ОСОБА_1 про вирішення питання судом, пов’язаного з виконанням вироків судів іноземних держав з п. «а» ч. 1 ст. 9 та ст. 10 Конвенції про передачу засуджених осіб і звільнення від відбування покарання відповідно до ст. 152 КВК України, згідно з яким просить: визнати судом порушення його прав людини і громадянина ст. 3 Конвенції, ст. 28 Конституції України, як піддання його жорсткому, нелюдському покаранню ДПВ в Україні; визнати виконаним вирок Угорської Республіки станом на 05.09.2019 року; постановити ухвалу, якою визначити дату його звільнення від відбування покарання на 05.06.2019 року.

Вивчивши клопотання, вважаю, що воно підлягає поверненню заявнику з наступних підстав.

Із змісту ухвали Ізяславського районного суду Хмельницької області від 08.11.2018 року (справа № 675/1558/18), що набрала законної сили і яку долучено заявником до клопотання, згідно з якою задоволено клопотання ОСОБА_1 та постановлено зарахувати в строк попереднього ув’язнення ОСОБА_1 перебування в СІЗО м. Ужгорода з 05 квітня 2012 року по 23 вересня 2014 року включно з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, вбачається, що ОСОБА_1 засуджений вироком Будапештського міського від 02 квітня 2003 року та вироком Будапештського апеляційного суду від 22 квітня 2004 року до довічного позбавлення волі у тюрмі суворого режиму із умовним звільненням не раніш ніж через 25 років на підставі абзацу (2) параграфу 47/А КК Угорщини.

05 квітня 2012 року ОСОБА_1 був переданий від представника Інтерполу уповноваженій особі ВВ МВС України.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 липня 2014 року визнано вирок Будапештського міського суду від 2 квітня 2003 року та вирок Будапештського апеляційного суду від 22 квітня 2004 року щодо ОСОБА_1 Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у виді довічного позбавлення волі. У відповідності з судовими рішеннями Республіки Угорщини – вироком Будапештського міського суду від 2 квітня 2003 року та вироком Будапештського Апеляційного суду від 22 квітня 2004 року визначено можливість вирішення питання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_1 після відбуття 25 років позбавлення волі. Зараховано у строк покарання весь період, впродовж якого засуджений ОСОБА_1 був позбавлений волі, та вирішено вважати початком відбування покарання з часу його затримання – 5 серпня 2000 року.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 23 вересня 2014 року постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 липня 2014 року змінено. Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за п. п. «г», «е» ст. 93 КК УРСР в редакції Закону 1960 року до довічного позбавлення волі. В решті постанову залишено без зміни.

Статтею 152 Кримінально-виконавчого кодексу України, на положення якої заявник посилається у своєму клопотанні, визначено підстави звільнення від відбування покарання. Зокрема, підставами звільнення від відбування покарання є: відбуття строку покарання, призначеного вироком суду; закон України про амністію; акт про помилування; скасування вироку суду і закриття кримінального провадження; закінчення строків давності виконання обвинувального вироку; умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; хвороба; інші підстави, передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: 1) про відстрочку виконання вироку; 2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; 3) про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким; 4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; 5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років; 6) про звільнення від покарання за хворобою; 7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення; 8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком; 9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку; 10) про заміну покарання відповідно до частини п’ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України; 11) про застосування покарання за наявності кількох вироків; 12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв’язку з розглядом справи в суді; 13) про звільнення від покарання і пом’якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; 13-1) про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань; 13-2) про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери); 13-3) про зміну обов’язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням; 14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Згідно з приписами п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов’язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Як встановлено та вбачається із змісту клопотання, засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання у Замковій виправній колонії (№ 58) управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області, що знаходиться за адресою: вул. Гагаріна, 2, м. Ізяслав, Хмельницька область.

З урахуванням наведених обставин та у сукупністю з викладеними положеннями кримінального процесуального закону, оскільки засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання у Замковій виправній колонії (№ 58), звідки надійшло клопотання засудженого, вирішення даного клопотання не віднесено до територіальної юрисдикції Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, внаслідок чого підлягає поверненню заявнику для звернення до належного суду за місцем відбування покарання, а саме до Ізяславського районного суду Хмельницької області.

Керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання засудженого ОСОБА_1 про вирішення питання, пов’язаного з виконанням вироку – повернути заявнику.

Роз’яснити засудженому ОСОБА_1, що з даним клопотанням він має право звернутися до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться виправна колонія, в якій він відбуває покарання.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її отримання.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_2