Вирок № 81275339, 19.04.2019, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/1927/16-к

Провадження № 1-кп/175/86/16

Вирок

Іменем України

19 квітня 2019 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретарі Мельнику Д.П.,

за участю сторін: прокурора Манукяна Г.Г.,

захисника Грищенка В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

а також представника потерпілих Стадницького С.А.,

законного представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12015040440001735 відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, інваліда 3 групи, проживаючого за місцем реєстрації по АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

встановив:

19 серпня 2015 року приблизно о 21.45 годині у темний час доби водій ОСОБА_2, керуючи приналежним йому на праві власності технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухався по вул. Леніна зі сторони вул. Центральної у напрямку пров. Комсомольського у смт. Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області, перевозячи в якості пасажирів неповнолітніх ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка знаходилась на задньому пасажирському сидінні праворуч, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка знаходилась на задньому пасажирському сидінні по центру, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, який знаходився на передньому пасажирському сидінні.

Під час руху по вказаній дорозі, наближаючись до примикання праворуч другорядної дороги вул. Партизанської у смт. Кіровське, видимість якого є обмеженою лівостороннім заокругленням дороги вул. Леніна за напрямком його руху, ОСОБА_2 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, слідував із значним перевищенням дозволеної швидкості руху у населеному пункті, внаслідок чого навпроти домоволодіння № 88 по вул. Леніна у смт. Кіровське допустив зіткнення з приналежним ПАТ «БУДІНДУСТРІЯ» автобусом «ПАЗ-32053» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8, який рухався у зустрічному напрямку по вул. Леніна та виконував маневр лівостороннього повороту до вул. Партизанської і не міг об'єктивно виявити зустрічний автомобіль.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля НОМЕР_1 отримали тілесні ушкодження, а саме:

- ОСОБА_5 - у вигляді сумісної травми: гострої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, закритого центрального перелому нижньої щелепи зі зміщенням відламків, центрального перелому верхньої щелепи, перелому виличної кістки ліворуч, передньої та медіальної ячейки лівої верхньощелепної пазухи, літеральної стінки правої верхньощелепної пазухи, закритого перелому кісток носа, гемосинусу, рваних ран з дефектом тканин слизової та червоної кайми верхньої та нижньої губи, перелому альвеолярного відростку в проекції 41, 31, 32 зубів, повного вивиху 41 зубу, перелому альвеолярного відростку верхньої щелепи в області 21, 22 зубів, багато-уламкового перелому верхньої щелепи по типу Ле-фор 1-2, багато-уламкового перелому піднебінного відростку верхньої щелепи та перпендикулярної пластинки піднебінної кістки, численних рваних ран м'якого та твердого піднебіння, численних ран і саден обличчя, гематом повік обох очей, субкон'юнктивального крововиливу правого ока, проникаючого поранення лівого ока з випадінням оболонок; закритого компресійно-уламкового перелому тіла 6, 7 і 9 грудних хребців з імпресією уламків у крайовий канал 7 і 9 грудного хребця, перелому лівої дужки 5 грудного хребця, перелому обох дужок 6 грудного хребця, перелому правої дужки 7 грудного хребця, перелому правого поперечного відростку 9 грудного хребця та двостороннього гемотораксу, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя у момент заподіяння;

- ОСОБА_6 - у вигляді закритого косого перелому плечової кістки в середній третині діафізу зі зміщенням уламків і саден обличчя, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш, як 21 день);

- ОСОБА_7 - у вигляді гострої закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, численних уламкових переломів правої верхньо-щелепної пазухи, уламкового перелому латеральної стінки правої орбіти, перелому кісток носу та носового відростку лобної кістки, медіальної і передньої стінки лівої верхньо-щелепної пазухи кісток рішитчатої кістки праворуч, відкритого перелому носової перетинки, двостороннього гемосинусу, ран обличчя та закритого вивиху обох стегон, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш, як 21 день).

Причиною скоєння дорожньо-транспортної пригоди послужили дії ОСОБА_2, який грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3 б) і 12.4 Правил дорожнього руху України, які встановлюють:

- п.1.3 - «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

- п.1.5 - «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган»;

- п.2.3 - «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

- п.12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год».

Невиконання обвинуваченим ОСОБА_2 вимог пунктів 1.5 та 12.4 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди і заподіянням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 і тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості ОСОБА_6 і ОСОБА_7

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю і пояснив, що за обставин, викладених у обвинувальному акті, 19.08.2015 року ввечері на власному автомобілі НОМЕР_1 скоїв ДТП у смт. Кіровське, від якого потерпілі отримали вищезазначені тілесні ушкодження. Щиросердно кається у вчиненому, частково відшкодував потерпілим завдану шкоду і просить застосувати до нього амністію. Цивільні позови ОСОБА_7 і ОСОБА_5 визнав частково, зокрема визнав вимоги ОСОБА_5 у частині витрат, які документально підтверджені чеками, а щодо вимог морального характеру - покладався на розсуд суду.

Його провина у вчиненні вказаного судом діяння підтверджується наступними доказами.

Показаннями неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5, яка у суді повідомила, що у серпні 2015 року вона приїхала до подруги ОСОБА_6 у смт. Кіровське. Ввечері цього дня вони та ОСОБА_7 зі своїм приятелем пішли на прогулянку до магазину, біля якого ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_2, з яким поспілкувався та потім повернувся до них. Через деякий час ОСОБА_2 знову під'їхав до магазину, але вже на іншому автомобілі - «TOYOTA CAMRY». Далі вона з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 сіли до цього автомобіля та під керуванням ОСОБА_2 поїхали у напрямку АЗС на дуже великій швидкості. Інших обставин події того дня вона не пам'ятає. До тями прийшла уже в лікарні.

Показаннями законного представника ОСОБА_4, який у суді пояснив, що в день події йому по телефону повідомили про те, що його донька ОСОБА_5 потрапила у ДТП і її везуть до лікарні. Конкретні обставини ДТП йому не відомі. Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 1816492,40 грн. у якості матеріальної шкоди та 2000000 грн. у якості моральної шкоди.

Крім того, вина ОСОБА_2 підтверджується доказами, дослідженими судом за згодою сторін у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.

Переконавшись у правильному розумінні обвинуваченим змісту обставин інкримінованого йому діяння та добровільності його позиції, суд дійшов висновку про те, що за обставин, викладених у обвинувальному акті від 29 квітня 2016 року було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_2, і це кримінальне правопорушення вчинено саме ним, і його необережні дії, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_5 і тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості ОСОБА_6 і ОСОБА_7, кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України.

При визначенні виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи та особу обвинуваченого: раніше не судимий і не притягався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, являється інвалідом 3 групи, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом'якшують його покарання, суд визнає щиросердне каяття, повне визнання вини та добровільне часткове відшкодування завданих збитків.

Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з цих вимог закону і положень ст.ст.65-67 КК України, враховуючи обставини справи і особу ОСОБА_2, який вчинив з необережності тяжкий злочин, наслідки цього злочину для потерпілої ОСОБА_5, яка тривалий час лікується, потребує подальшого лікування та реабілітації, а також думки прокурора та законного представника потерпілої ОСОБА_4 щодо виду покарання, суд вважає за необхідне призначити основне покарання у виді реального позбавлення волі на строк у межах санкції ч.2 ст.286 КК України, вважаючи, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів як ним, так і іншими особами.

У зв'язку з наведеним, суд не вбачає підстав для призначення покарання із застосуванням ст.75 КК України, на чому наполягав захисник і про що вказали потерпілі ОСОБА_7 і ОСОБА_6 у своїх завах від 17.04.2018 року (т.2,а.с.п.210,211).

Обговорюючи питання щодо застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, виходячи з обставин дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, суд вважає необхідним призначити таке додаткове покарання на максимальний строк, передбачений санкцією ч.2 ст.286 КК України.

07 вересня 2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року (далі Закон).

Згідно з пунктом «г» статті 1 цього Закону підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк і від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, які визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким…, які на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнані інвалідами першої, другої чи третьої групи…

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке ст.12 КК України не відноситься до категорії особливо тяжких, з 03 березня 2017 року є інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням серії ААГ № 062698 та довідкою до акта огляду медико-соціальною комісією серії 12 ААА № 907966, і у своєму письмовому клопотанні від 19.06.2018 року дав згоду на застосування амністії (т.2,а.с.п.213-215), він підпадає під дію пункту «г» ст.1 Закону і підлягає звільненню від відбування як основного, так і додаткового покарання по амністії.

Строки дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом - правом користування транспортними засобами, обраних ОСОБА_2 під час досудового розслідування, закінчився 29 червня 2016 року і у подальшому не продовжувався, а тому судом не вирішуються.

Законний представник ОСОБА_9 в інтересах неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 цивільний позов не заявляла.

Під час підготовчого судового засідання законний представник ОСОБА_10 в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 і законний представник ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 подали позовні заяви про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди. У подальшому представник цивільного позивача ОСОБА_5 - адвокат Стадницький С.А. уточнив цивільний позов в частині матеріальних вимог (т.1,а.с.п.71-110,111-208,т.3,а.с.п.1-6).

Потерпілий ОСОБА_7 у своїй заві від 17.04.2018 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі (т.2,а.с.п.210).

Дослідивши долучені докази на обґрунтування позову у частині відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_5, суд вважає його підлягаючим повному задоволенню у відповідності з ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1177 ЦК України, оскільки необережними діями ОСОБА_2 потерпілій спричинена така шкода і не відшкодована у повному обсязі на момент ухвалення вироку.

Посилання захисника на наявність страхового полісу і на правовий висновок Великої Палати Верховного суду у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18, суд залишає поза увагою, оскільки, по-перше, страховим полісом визначено розмір страхового відшкодування за шкоду здоров'ю у сумі 100000 грн., значно меншій за вже витрачені кошти на лікування (т.3,а.с.п.23); по-друге, до страховика не заявлено цивільного позову і по-третє, у потерпілої ОСОБА_5 є таке право на звернення до страховика для компенсації витрат за подальше лікування.

Позовні вимоги ОСОБА_7 і ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди у розмірах 100000 грн. і 2000000 грн. відповідно, підлягають частковому задоволенню за рахунок обвинуваченого з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Така шкода, виходячи з п.1 та п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, може проявлятися у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній… особі неправомірними… діями…, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Виходячи із зазначених положень закону та обставин справи, характеру, глибини та тривалості душевних і емоційних страждань, які перенесли малолітні потерпілі внаслідок ДТП, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що сума у розмірі 10000 грн. на користь неповнолітнього ОСОБА_7 і сума у розмірі 100000 грн. на користь неповнолітньої ОСОБА_5, на думку суду, компенсують завдану моральну шкоду.

До початку судового розгляду представник ПАТ «БУДІНДУСТРІЯ» заявив цивільний позов про стягнення з ОСОБА_2 47499,62 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок пошкодження автобуса. 05.02.2018 року до канцелярії суду від ОСОБА_12 надійшла заява від цього ж дня про залишення позову ПАТ «БУДІНДУСТРІЯ» без розгляду (т.1,а.с.п.218-227,т.2,а.с.п.94).

У зв'язку з цим суд залишає позов ПАТ «БУДІНДУСТРІЯ» без розгляду згідно з вимогами п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення експертиз, які складають 491,04 грн., 491,04 грн., 491,04 грн., 1227,60 грн., 4803 грн. і 1540,70 грн., що зазначено в обвинувальному акті.

З реєстру матеріалів досудового розслідування убачається, що приналежний ОСОБА_2 автомобіль НОМЕР_1 і приналежний ПАТ «БУДІНДУСТРІЯ» автобус «ПАЗ-32053» реєстраційний номер НОМЕР_2 визнані речовими доказами і знаходяться на спецмайданчику. Однак, на ці транспортні засоби слідчим суддею не накладався арешт і питання щодо їх повернення на досудовому слідстві не вирішувалося (т.1,а.с.п.20,21,24).

Згідно зі ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

За приписом ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

З огляду на викладені обставини та вимоги закону, вилучені транспортні засоби повинні бути повернуті власникам за належністю.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 (три) роки.

На підставі пункту «г» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування призначеного основного та додаткового покарання по амністії.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 (ІПН невідомий):

- на користь неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 (ІПН невідомий) 10000 (десять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином;

- на користь неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_3) 1816492 (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч чотириста дев'яносто дві) гривень 40 копійок у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100000 (сто тисяч) гривень - моральної шкоди, завданих злочином.

Позовну заяву ПАТ «БУДІНДУСТРІЯ» про відшкодування матеріальної шкоди - залишити без розгляду.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 (ІПН

невідомий) на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі:

- 4241,42 грн. (одержувач платежу - УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпра Дніпропетровської області, номер рахунку - 31118115700004, МФО - 805012, код ЄДРПОУ - 37989274, найменування установи банку - ГУДКСУ у Дніпропетровській області, призначення платежу - за експертизи: № 70/27-682 від 04 листопада 2015 року, № 70/28-681 від 06.11.2015 року, № 70/28-681 від 06 листопада 2015 року, № 70/29-679 від 10 лютого 2016 року та № 5/10.1-386 від 27 квітня 2016 року, проведені Дніпропетровським НДЕКЦ МВС України);

- 4803,00 грн. (розрахунковий рахунок - 31113115004079 за ККД 24060300, код за ЄДРПОУ - 37976087, код банку (МФО) - 899998, отримувач - УК у Дніпровському районі /24060300/, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), призначення платежу - за експертизу № 12867/1768 від 24 лютого 2016 року, проведену Харківським НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_13).

Приналежний ОСОБА_2 автомобіль НОМЕР_1 і приналежний ПАТ «БУДІНДУСТРІЯ» автобус «ПАЗ-32053» реєстраційний номер НОМЕР_2, які знаходяться на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів ТОВ «Династія-Дніпро» по вул. Маршала Малиновського, 114 у м. Дніпрі, - на підставі ч.5 ст.171 КПК України негайно повернути обвинуваченому ОСОБА_2 і представнику ПАТ «БУДІНДУСТРІЯ».

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Суддя В.В. Бровченко