Рішення № 81275220, 19.04.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/746/2019

Номер справи 243/946/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мінаєва І.М.,

за участю секретаря судового засідання Янчевського В.Ю.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Слов?янської міської ради, за участю третьої особи ОСОБА_2,

вимоги позивача: про визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку набувальної давності,

учасники справи: не з?явилися,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. Виклад позиції позивача.

1. 30 січня 2019 року ОСОБА_4 звернулася до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до Слов?янської міської ради про визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку набувальної давності.

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що їй на праві власності належить 3/4 частки житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.05.1987 р. (1/4 частка після смерті її батька ОСОБА_5.), свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.05.2017 р. (1/4 частка після смерті її матері ОСОБА_3.) та договору дарування частки житлового будинку від 14.01.2019 р. (1/4 частка від сестри ОСОБА_6.). 1/4 частка будинку була прийнята ОСОБА_7 (в порядку спадкування після смерті сина ОСОБА_5.), однак вона свої спадкові права не оформила, свідоцтво про право на спадщину не отримала. Єдина спадкоємиця ОСОБА_7 - її донька ОСОБА_2 відмовилася прийняти спадщину.

Позивач з 2007 р. і до теперішнього часу фактично проживає у зазначеному домоволодінні, сплачує необхідні комунальні платежі. Таким чином, ОСОБА_4 вважає, що вона як єдиний власник добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується даним нерухомим майном та земельною ділянкою, доглядає за будинком, утримує його. Посилаючись на положення ст.344 ЦК України та наявність у неї всіх підстав для набуття права власності за набувальною давністю, ОСОБА_4 просить визнати за нею право власності на ј частину житлового будинку з відповідною часткою господарських та побутових будівель та споруд, яка залишилась не прийнятою після смерті ОСОБА_7

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

2. ОСОБА_4, а також її представник адвокат Дяченко В.П., який діє на підставі ордеру серії ДН № 46059 від 28.01.2019 р., надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

3. Від відповідача за підписом міського голови Ляха В.М. надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Слов?янської міської ради та ухвалення рішення на розсуд суду.

4. Третя особа ОСОБА_2 копію позовної заяви отримала, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, однак у судове засідання не з?явилася, про причини неявки суду не повідомила, письмових пояснень на адресу суду не надала.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

5. Ухвалою суду від 31.01.2019 року провадження по справі відкрито, призначено справу до підготовчого судового засідання за правилами загального позовного провадження, запропоновано відповідачу у п?ятнадцятиденний строк подати відзив на позов, позивачеві у п?ятнадцятиденний строк з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив.

6. Ухвалою суду від 27.02.2019 р. витребувано з Першої слов?янської державної нотаріальної контори копію спадкової справи № 41/1989, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 (а.с.31).

7. Ухвалою суду від 20.03.2019 року до участі у справі залучено ОСОБА_2 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

8. Ухвалою суду від 04.04.2019 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

9. Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв?язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

IV. Фактичні обставини, встановлені Судом.

10. Як вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за законом №1-271 від 06.05.1987 року після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, на підставі положень ст.529 ЦК УРСР, спадщину у виді часток будинку АДРЕСА_1 прийняли його дружина ОСОБА_3 (1/4 частка), та доньки ОСОБА_11 (1/4 частка) і ОСОБА_1 (1/4 частка (а.с.4).

11. ОСОБА_1 18 серпня 1994 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_13 та змінила прізвище на «ОСОБА_1» (а.с.8). Зазначений шлюб було розірвано 14 липня 1998 року (а.с.9). ОСОБА_1 29 квітня 1999 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_15 та змінила прізвище на «ОСОБА_1» (а.с.9зв.).

12. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.05.2017 р. ОСОБА_4 успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, ј частку житлового будинку АДРЕСА_1, у тому числі з урахуванням Ѕ частки, від якої відмовилася донька спадкодавця - ОСОБА_6 (а.с.5).

13. Відповідно до договору дарування частки житлового будинку від 14.01.2019 р. ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла в дар ј частку житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.6).

14. За відомостями Першої слов?янської державної нотаріальної контори № 1984/02-14 від 11.08.2017 р. ІНФОРМАЦІЯ_6. помер ОСОБА_5, спадщина після смерті якого відкрилася за законом, заповіт відсутній, спадкова справа заведена за заявами дружини і дітей ОСОБА_6 і ОСОБА_4 та матері ОСОБА_10, у склад спадкового майна входить житловий будинок АДРЕСА_1. Свідоцтво про право на спадщину за законом на ѕ частки видані дружині і дітям, ј частка, яку прийняла мати, залишилась відкритою. ІНФОРМАЦІЯ_5. померла ОСОБА_10, спадщина відкрилась за законом, у склад спадкового майна входить ј частка житлового будинку АДРЕСА_1, єдиною спадкоємицею за законом першої черги є донька ОСОБА_2, яка не прийняла спадщину і не бажає отримувати свідоцтво про право на спадщину (а.с.10-11).

15. Відповідно до акту б/н від 15.01.2019 р., складеного керівником комітету мікрорайону «Словважмаш», ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично з 2007 року до теперішнього часу проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12).

16. Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна: АДРЕСА_1, право власності на ј частку цього будинку зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 14.01.2019 р. та на ј частку - за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 04.05.2017 р. (а.с.21-22).

17. За відомостями Першої слов?янської державної нотаріальної контори від 12.02.2019 р., наданими на запит суду, до майна померлої ОСОБА_10 було заведено спадкову справу № 41/1989. Заяву про видачу спадщини за заповітом подала донька ОСОБА_2, заповіт посвідчено 17.02.1988 року Першою слов?янською держнотконтролю, за реєстровим № 1-437, було заповідано житловий будинок АДРЕСА_2. 29.05.1989 р. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_2 доньці ОСОБА_2 (а.с.28).

18. З матеріалів спадкової справи № 41/1989, заведеної до майна померлої ОСОБА_10, вбачається, що 20 січня 1989 року до Першої слов?янської державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини після смерті її матері - ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.36). Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.10.1973 року ОСОБА_10 прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_16, у склад якої входить житловий будинок АДРЕСА_2 та грошовий вклад, який зберігається на рахунку НОМЕР_1 з нарахованими відсотками (а.с.38). Згідно заповіту від 17.02.1988 р., посвідченого державним нотаріусом Першої слов?янської державної нотаріальної контори, ОСОБА_10 заповіла із належного їй майна житловий будинок з господарськими та побутовими будовами і спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_2 ОСОБА_2 (а.с.40). 29.05.1989 року ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими та побутовими будовами та спорудами АДРЕСА_2 (а.с.42).

19. За відомостями КП «БТІ» від 08.04.2019 р., наданими на запит суду, право власності на будинок АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 р. зареєстроване за ОСОБА_5 (1/4 частка на підставі договору дарування від 30.12.1970 р.), та ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_1 (1/4 частка за кожною на підставі свідоцтва про право на спадщину від 06.05.1987 р.). Зміни нумерації будинку з 1986 року до теперішнього часу не було (а.с.59-60).

V. Оцінка Суду.

20. Встановленим фактам відповідають цивільно-правові відносини, що виникають у зв?язку з реалізацією особами права на спадкування та оформленням спадкових прав.

Положенням ст.5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом?якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов?язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

21. Відповідно до роз?яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 р., відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

22. Таким чином, оскільки спадщина як після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, так і після смерті ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, відкрилася до набрання чинності ЦК України 2003 р., до зазначених спадкових правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК УРСР 1963 року.

23. Згідно положень ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Згідно з положенням ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

24. Як вбачається зі ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

25. Відповідно до ст.553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (ст.549 цього Кодексу).

26. Положенням ст.560 ЦК УРСР визначено, що спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати і державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави.

27. Таким чином, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрилася спадщина, яка складалася з житлового будинку з господарськими та побутовими будовами та спорудами АДРЕСА_1. З заявами про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори звернулися спадкоємці першої черги, а саме дружина ОСОБА_18, доньки ОСОБА_19 та ОСОБА_20, а також матір ОСОБА_10 Дружина та доньки спадкодавця отримали свідоцтво про право власності за законом на зазначену спадщину (кожна по ј частці), а на ј частку у спадковому майні, належну ОСОБА_10, свідоцтво про право на спадщину не видавалося.

28. Оцінюючи доводи позивача в тій частині, що хоча ОСОБА_10 не отримала свідоцтво про право на спадщину на ј частку житлового будинку АДРЕСА_1, однак прийняла цю спадщину, суд погоджується з ними з огляду на наступне. З урахуванням вищенаведених положень ЦК УРСР 1963 р. прийнята спадщина вважається належною ОСОБА_10 з моменту її відкриття, тобто з дня смерті спадкодавця - ІНФОРМАЦІЯ_3. Про прийняття спадщини ОСОБА_10 було подано відповідну заяву до нотаріуса, а отримання свідоцтва про право на спадщину згідно положень ЦК УРСР є правом, а не обов?язком спадкоємця (ст.560 ЦК УРСР).

29. Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов?язкової реєстрації таких прав.

30. За змістом ЦК УРСР 1963 р. виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 р. і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 р. № 56.

Зазначеним нормативним актом було передбачено державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р.

31. З урахуванням, що ЦК УРСР не пов?язував момент набуття права власності з моментом державної реєстрації цього права, на відміну від ЦК України, ОСОБА_10 внаслідок прийняття спадщини після смерті свого сина ОСОБА_17 23 серпня 1986 року набула право власності на ј частку житлового будинку АДРЕСА_1.

32. Аналізуючи доводи позивача в тій частині, що єдина спадкоємиця ОСОБА_10 першої черги за законом - донька ОСОБА_2 відмовилася від прийняття спадщини, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Після її смерті 20 січня 1989 року до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини звернулася її донька - ОСОБА_2, зазначивши у заяві про наявність спадкового майна - житлового будинку АДРЕСА_2. Інших спадкоємців ОСОБА_10 не мала. Оскільки прийняття спадщини з умовою або з застереженням згідно ст.548 ЦК УРСР не допускається, матеріали спадкової справи не містять заяви про відмову ОСОБА_2 від спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_10, а навпаки, містять свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_2 на ім?я ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 прийняла спадщину, що залишилася після смерті її матері - ОСОБА_10

33. З матеріалів спадкової справи вбачається, що до складу спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_10, входило право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 та право власності на грошовий вклад на рахунку НОМЕР_1 з нарахованими процентами, які належали спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.10.1973 року. Окрім того, до складу спадщини входило право власності на ј частку житлового будинку АДРЕСА_1, яке ОСОБА_7 набула у порядку спадкування після смерті свого сина - ОСОБА_17, але не оформила свідоцтва про право на спадщину. Згідно з заповітом ОСОБА_10 від 17.02.1988 р. вона з належного їй майна заповіла житловий будинок АДРЕСА_2 ОСОБА_2, тобто інша частина спадкового майна залишилася незаповіданою у розумінні ст.537 ЦК УРСР.

34. Згідно з положенням ст.537 ЦК УРСР частина майна, що залишилася незаповіданою, розподіляється між спадкоємцями за законом, закликаними до спадкоємства в порядку ст.529-533 цього Кодексу. До числа цих спадкоємців входять і ті спадкоємці за законом, яким інша частина майна була залишена за заповітом, якщо в заповіті не передбачено інше.

35. Як вбачається з положення ст.529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

36. Матеріали спадкової справи, а також матеріали цивільної справи не містять доказів на підтвердження факту родинних відносин між ОСОБА_10 та ОСОБА_2, однак позивачем даний факт визнається, що вбачається зі змісту позовної заяви, тому, з урахуванням положень ч.1 ст.82 ЦПК України, зазначені обставини не підлягають доказуванню.

37. З матеріалів спадкової справи вбачається та сторонами не оспорюється, що ОСОБА_2 є єдиною спадкоємицею першої черги за законом після смерті її матері ОСОБА_10 Таким чином, з урахуванням положень ст.ст.537,548, 549 ЦК УРСР ОСОБА_2 набула право власності і на грошовий вклад на рахунку НОМЕР_1 з нарахованими процентами, які належали спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.10.1973 року, і на ј частку житлового будинку АДРЕСА_1, яку ОСОБА_10 прийняла після смерті свого сина, однак не оформила свідоцтво про право на спадщину. Тому, з урахування наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих у листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 р., згідно з якими якщо спадщина відкрилася у період чинності ЦК УРСР, застосуванню підлягають норми ЦК УРСР про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права спадщину, ОСОБА_2 набула право власності на ј частину житлового будинку АДРЕСА_1.

38. Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на ј частку житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності, суд виходить з наступного.

39. Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

40. Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п?яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

41. Як вбачається з правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові № 225/2258/17 від 31.01.2019 р., при вирішенні спорів, пов?язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідно враховувати, зокрема, наступне: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

42. Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об?єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.

Володіння без правової підстави - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном.

Аналізуючи поняття добросовісності володіння, як підстави для набуття права власності за набувальною давністю за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного законодавства і цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб?єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов?язків. При вирішенні спорів має значення добросовісність поведінки заявника на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

43. Положення щодо набувальної давності закріплені у ЦК України, зокрема, як первісний спосіб набуття права власності, оскільки права набувача залежать не від волевиявлення попереднього власника, а від сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 ЦК України - добросовісності заволодіння, відкритості та безперервності подальшого володіння річчю протягом певного строку.

44. З підстав набувальної давності може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, власник якого невідомий або відмовився від права власності на належне йому майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого власнику було відмовлено.

45. Судом встановлено, що власником ј частки житлового будинку АДРЕСА_1, на яку просить визнати право власності у порядку набувальної давності позивач, з ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2, яка набула право власності в порядку спадкування за законом після смерті своєї матері ОСОБА_10

Отже, в розумінні статті 344 ЦК України позивач не є добросовісним володільцем спірної частини житлового будинку, власник якої відомий, а також за відсутності доказів відмови власника від права власності на належне майно.

46. З урахуванням вищезазначених норм матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_4 не довела наявності підстав для набуття права власності на ј частку житлового будинку АДРЕСА_1 за давністю володіння, оскільки їй було відомо, що єдиним спадкоємцем після смерті її бабусі ОСОБА_10 була донька ОСОБА_10 - ОСОБА_2 Позивачем безпідставно зазначено, що ОСОБА_2 відмовилася від прийняття спадщини, оскільки це твердження спростовується матеріалами спадкової справи, заведеної до майна померлої ОСОБА_10 Отримання свідоцтва про право на спадщину - це право, а не обов?язок спадкоємця, тому факт не отримання свідоцтва про право на спадщину не може свідчити про відсутність права власності на спадкове майно згідно положень ЦК УРСР, оскільки зазначеним нормативним актом не передбачені положення про виникнення права власності з моменту його державної реєстрації, а визначено про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину.

Відсутність у позивача правовстановлюючих документів, а також відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо власника спірної частки житлового будинку, тривалий час проживання, відкритість володіння, догляд та утримання нерухомого майна не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог з підстав, передбачених статтею 344 ЦК України.

Позивачем не спростовано та не надано доказів на підтвердження того, що спірна частка житлового будинку не має власника.

Таким чином, суд встановив, що позивач не є добросовісним набувачем, а відкритість і безперервність користування нерухомим майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

47. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

48. Судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду із зазначеним позовом, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, слід віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 529, 537, 548, 549, 553, 560 ЦК УРСР 1963 р., ст.ст.328,344 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Слов?янської міської ради, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2, про визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку набувальної давності - залишити без задоволення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У відповідності до п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до /або через відповідні суди.

Суддя

Слов'янського міськрайонного суду І.М. Мінаєв