Рішення № 81274812, 18.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 р. Справа№200/3807/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Зеленова А.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

14 березня 2019 року шляхом надіслання поштою позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, у якому просив:

визнати рішення відповідача № 11 про відмову в призначенні пенсії протиправним;

зобов’язати відповідача здійснити повторний розрахунок страхового стажу за для призначення пенсії з урахуванням наступного періоду роботи:

з 10 липня 1975 року по 06 листопада 1975 року з 27 вересня 1979 року по 13 серпня 1992 року, з 02 вересня 1996 року по 11 листопада 1997 року.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідачем при вирішенні питання про призначення пенсії протиправно не зараховано страховий стаж у періодів з 10.07.1975 року по 06 листопада 1975 року, з 27 вересня 1979 року по 13 серпня 1992 року, з 02 серпня 1996 року по 11 листопада 1997 року, оскільки трудова книжка містить всі необхідні відомості для зарахування зазначеного періоду. Крім того, позивачем надані уточнюючі довідки, що у свою чергу додатково підтверджує зайнятість останнього у спірний період.

18 березня 2019 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

15 квітня 2019 року від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому він просить відмовити у задоволенні позову, посилається на те, що зарахування спірного періоду не є можливим через те, що з 10 липня 1975 року по 06 листопада 1975 року (в трудовій назва підприємства не читається), так як відсутня назва відповідальної особи, яка здійснила запис про звільнення з роботи; з 27 вересня 1979 року по 13 серпня 1992 року Комсомольське АТП 14693, так як мають місце чисельні виправлення в датах на звільнення з роботи та в даті підстави звільнення; з 02 серпня 1996 року по 11 листопада 1997 року ТОВ «Іскра», у зв’язку з відсутністю повних дати числа та місяця) підстав прийому на роботу та звільнення. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорта громадянина України ВЕ 853926.

09 серпня 2018 року позивачем до відповідача подана заява №4772 про призначення пенсії за віком. До заяви позивачем були надані наступні документи:

- копія паспорта та ІПН;

- копія трудової книжки;

- військовий квиток;

- диплом (свідоцтво, атестат) про навчання;

- довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

- рішення суду про факт встановлення правовстановлюючого документу.

У рішенні відповідача від 20 листопада 2018 року №16995/34-1/06 зазначено, що до страхового стажу не враховано період роботи з 10 липня 1975 року по 06 листопада 1975 року (в трудовій назва підприємства не читається), так як відсутня назва відповідальної особи, яка здійснила запис про звільнення з роботи; з 27 вересня 1979 року по 13 серпень 1992 року Комсомольське АТП 14693, так як мають місце чисельні виправлення в датах на звільнення з роботи та в даті підстави звільнення; з 02 серпня 1996 року по 11 листопада 1997 року ТОВ «Іскра», у зв’язку з відсутністю повних дати числа та місяця) підстав прийому на роботу та звільнення.

Не погоджуючись із рішенням Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20 листопада 2018 року №11, позивач звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо не включення в страховий стаж для призначення пільгової пенсії періодів роботи, які мали місце до впровадження системи персоніфікованого обліку.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення” (далі – Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-V “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закону №1058-V).

Закон №1788-ХІІ був ведений в дію з 01 січня 1992 року – в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.

01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-V.

Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-V страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 04 травня 1998 року № 401 “Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування” згідно постанов Кабінету ОСОБА_2 України від 12 грудня 2002 року №1854 та від 12 березня 2003 року №303.

При обчисленні страхового стажу позивача, до складу якого входять періоди роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-V, а саме трудовою книжкою та положеннями Закону №1788-ХІІ.

Згідно статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом ОСОБА_2 України.

Судом встановлено, що підставою для не зарахування періоду роботи з 31 липня 1984 року по 31 грудня 1997 року є невірне формулювання запису у трудовій книжці стосовно зміни назви підприємства, на якому працював позивач, а також виправлення дати звільнення у трудовій книжці (запис №27), яке не засвічене підписом керівника підприємства.

Згідно з пунктом 2.3. “Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях”, затвердженої постановою Державного комітету СРСР по труду і соціальним питанням від 20 червня 1974 року №162 (далі – Інструкція №162), яка діяла на час заповнення трудової книжки позивача, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пункту 2.15. Інструкції №162 якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: “Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то”, а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача містить всю необхідну інформацію щодо назви підприємства у період з 10 липня 1975 року по 06 листопад 1975 року (в трудовій назва підприємства не читається), так як відсутня назва відповідальної особи, яка здійснила запис про звільнення з роботи, а тому зазначена відповідачем причина не зарахування цього періоду роботи є безпідставною, оскільки у трудовій книжці мається ім’я особи яка підписала звільнення з підприємства позивача яка закріплена печаткою.

З тих ж підстав суд не приймає доводи відповідача щодо неповноти дат та підстав звільнення з місця роботи з 02 серпня 1996 року по 11 листопада 1997 року ТОВ «Іскра», оскільки у тру вій книжці має всю необхідну інформацію щодо дат та підстав звільнення з місця роботи з 02 серпня 1996 року по 11 листопада 1997 року ТОВ «Іскра», а тому зазначена відповідачем причина не зарахування цього періоду роботи є безпідставною та має формальний характер.

Щодо підстави не зарахування спірного періоду через наявність виправлення у записі у трудовій книжці, , відсутність повноти дат, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.6. Інструкції №162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов’язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Виправлення – те, чим що-небудь замінене, виправлене (Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 459).

У трудовій книжці позивача у записі №21 на 9 сторінці міститься інформація про звільнення за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням 13 серпня 1992 року. Строчкою нижче мається запис «Виправленому вірити» щодо виправлення у датах яке підписано ОСОБА_3 ОСОБА_4 та закріплено печаткою підприємства.

Враховуючи тлумачення слова “виправлення”, а також визначеної у Інструкції №162 вимоги щодо підпису керівника підприємства або відповідальною особою у разі внесення таких виправлень, з урахуванням обов’язку щодо доказування правомірності свого рішення, який покладається на відповідача (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України), суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано період роботи з 27 вересня 1979 року по 13 серпня 1992 року Комсомольське АТП 14693 до страхового стажу позивача.

За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності прийнятого спірного рішення.

Враховуючи встановлене судом безпідставне не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи, а відповідно і порушення законодавства при призначенні пенсії, суд вважає, що позовні вимоги про визнання дій відповідача протиправними є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод”, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” та враховує положення “Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень”, прийняті Комітетом ОСОБА_2 11 березня 1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень - вчинити певні дії.

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки позивачу не призначена пенсія, оскільки не врахований весь страховий стаж, суд приходить до висновку, що ефективним засобом правого захисту у даній справі буде зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 09 серпня 2018 року про призначення пенсії за віком на підставі положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з включенням до страхового стажу періоду роботи:

з 10 липня 1975 року по 06 листопада 1975 року на Механо-складальному цеху № 10;

з 27 вересня 1979 року по 13 серпня 1992 року на «Комсомольське АТП 14693»;

з 02 серпня 1996 року по 11 листопада 1997 року на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Іскра».

Згідно з положеннями частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн згідно квитанції від 11 березня 2019 року.

З огляду на таке, що позов задоволено, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати, пов'язані із розглядом цієї справи.

Таким чином, судовий збір у розмірі 768,4грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: 84600, Донецька область, м. Горлівка, вул. Центральна, буд. 12; РНОКПП НОМЕР_1) до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27 а, код ЄДРПОУ 42171861) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 21 листопада 2018 року № 11 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1.

Зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 серпня 2018 року про призначення пенсії за віком на підставі положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з включенням до страхового стажу періоду роботи:з 10 липня 1975 року по 06 листопада 1975 року на Механо-складальному цеху № 10; з 27 вересня1979 року по 13 серпня 1992 року на «Комсомольське АТП 14693»; з 02 серпня 1996 року по 11 листопада 1997 року на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Іскра».

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: 84600, Донецька область, м. Горлівка, вул. Центральна, буд. 12; РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27 а, код ЄДРПОУ 42171861).

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 18 квітня 2019 року. Повний текст рішення виготовлено та підписано 19 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Зеленов А.С.